Постанова № 58100932, 02.06.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12392/15-а

Провадження № 2-а/344/39/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 201 6 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.1.1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №341 від 02.07.2015 року Про демонтаж тимчасових споруд, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 1.1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №341 від 02.07.2015 року. Позовні вимоги мотивує тим, що 02.07.2015 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було винесено рішення №341 Про демонтаж тимчасових споруд та зобовязано ФОП демонтувати в місячний термін самовільно встановлену тимчасову споруду на вул. Тролейбусній, 1. У випадку не виконання рішення, доручено Департаменту комунального господарства, транспорту та звязку забезпечити його виконання. Про існування рішення позивача повідомив батько ОСОБА_2 на імя якого надійшло повідомлення з Департаменту комунального господарства, транспорту та звязку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Даним рішенням відповідач зобовязав ОСОБА_2 демонтувати тимчасову споруду по вул. Тролейбусній 1, незважаючи на те, що останній не являється власником торгового кіоску, а отже, і не може виконати вказане рішення. Позивач станом на день винесення рішення уже був власником торгового кіоску, вважає вищезгадане рішення та дії відповідача протиправними.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві, просили позов задоволити в повному обсязі.

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечила, вважає позов безпідставним та необгрунтованим.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Вдповідно до ч.1 ст. 52 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. 2.1. Положення Про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська ТС (в тому числі холодильні вітрини), ЛТМ, МГ та обєкти дрібнороздрібної торгівлі підлягають демонтажу, а відповідна земельна ділянка, зайнята без правових підстав, звільненню у випадках розміщення даних обєктів з порушення вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Івано-Франківську. П. 2.2. положення звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням виконавчого комітету міської ради. Підготовка проектів вказаних рішень здійснюється на підставі приписів, протоколів комунального підприємства «Муніципальна інспекція з благоустрою» та постанов адміністративної комісії виконавчого комітету міської ради.

Згідно роздідлу 2 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Івано-Франківську - розміщення ТС на території м.Івано-Франківська здійснюється згідно цього Порядку та на підставі комплексної схеми.

Як вбачається з матеріалів справи, з протоколу про адміністративне правопорушення №158 від 27.04.2015 року складеного КП Муніципальною інспекцією з благоустрою про те, що ОСОБА_2 27.04.2015 року о 11.16 год. порушив п. 12.10 правил благоустрою м. Івано-Франківська, а саме самовільно встановив кіоск Овочі. Фрукти на вул. Тролейбусна 1, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП. Із пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 повідомив, що зданого приводу подав документи на розгляд МВК (а.с.33).

11.06.2015 року було винесено постанову №07/118 адміністративної комісії при виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 360 грн. в дохід міського бюджету м. Івано-Франківська. Строк предявлення постанови до примусового виконаня з 26.06.2015 року по 11.09.2015 року (а.с.34).

Рішенням ВК Івано-Франківської міської ради від 02.07.2015 року № 341 Про демонтаж тимчасових споруд вирішено: п. 1.1. демонтувати в місячний термін самовільно встановлений ФОП тимчасову споруду на вул. Тролейбусній 1. П. 3 - у випадку невиконання рішення виконавчого комітету міської ради особою, що використовує земельну ділянку без правових підстав, департаменту комунального господарства, транспорту і звязку забезпечити його виконання (а.с.4).

14.08.2015 року ОСОБА_2 направлено повідомлення про проведення заходів щодо звільнення земельної ділянки, зайнятої без правових підстав(а.с. 5).

Посилання позивача, що протокол та постанова були складені на особу, яка не являється власником торгового кіоску, а тому, не можливо виконати вказане рішення не заслуговує на увагу, оскільки, з пояснення у протоколі вбачається, що ОСОБА_2 є власником кіоску та подав документи для отримання дозволу. Крім того, ОСОБА_2 не оскаржував у встановленому законом порядку вищезгадану постанову як таку, що складена не на ту особу, а отже погоджувався з її змістом та формою, тим самим визнав свою вину та мав намір вжити заходів щодо отримання дозвільних документів.

Проте, в судовому засіданні представник позивача представив суду ксерокопію договору купівлі-продажу від 06.04.2008 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1(а.с. 6), даний договір нотаріально не посвідчений. Представник позивача посилається на даний договір як на підставу того, що укладений він задовго до притягнення до адміністративної відповідальності попереднього власника. Проте, суд не може вважати даний доказ належним та допустимим. Оскільки, такого роду договори потребують нотаріального посвічення. Крім, того при складанні адміністративного протоколу ОСОБА_2 не повідомив уповноважену особу про його існування, а дав зізнавальні покази, які свідчать про намір офомити дозвільні документи.

Чинним законодавством України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. ЦК України передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом, за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Недодержання сторонами правочину вимоги закону про його обовязкове нотаріальне посвідчення, тягне за собою визнання такого правочину нікчемним. Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню, а саме: договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

А тому, посилання представника позивача, що даний павільйон відчужений іншому власнику, який у свою чергу уклав договір №11 оренди кіоску від 01.09.2011 року не заслуговує на увагу, оскільки, жоден із перелічених договорів не посвідчений нотаріально. Крім того, ні позивачем, ні представником позивача не надано суду на підтвердження укладення даного договору банківських квитанцій про сплату коштів за придбання металевого збірно-роздрібного павільйону, що свідчило б про виконання умов договору.

Посилання представника позивача, що вони відмовляються добровільно демонтувати самовільно встановлений кіоск, оскільки, не на позивача складений протокол і постанова є безпідставним, оскільки ні позивач ОСОБА_1, ні його батько ОСОБА_2 не є власниками земельної ділянки на якій знаходиться кіоск, не мають укладених договорів оренди земельної ділянки, ні будь-яких інших дозвільних документів. А тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ВК Івано-Франківської міської ради є безпідставною.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Тобто, Конституція України визнає право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, що цілком узгоджується з положеннями пункту 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, вдповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 11, 71, 72, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування п.1.1 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №341 від 02.07.2015 року Про демонтаж тимчасових споруд, стягнення судових витрат відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Пастернак І.А.