Рішення № 58100621, 25.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4637/16 Справа № 201/1662/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г.В. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: - Пищиди М.М.

суддів: - Глущенко Н.Г., Каратаєвої Л.О.

при секретарі: - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 14 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис № 6463 про стягнення грошових коштів у сумі 32 445,05 грн. з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором б/н від 11 серпня 2008 року.

Посилаючись на те, що нотаріус Бондар І.М. вчиняючи вказаний напис не пересвідчилась у безспірності заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за відповідним договором, крім того не врахувала пропуск банком строку позовної давності - позивач просила суд визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення районного суду та задоволення апеляційної скарги у повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При встановлені фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, який складається з заяви позичальника на отримання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позичальник була ознайомлена, що підтверджується її підписом. На підставі даного договору банк надав, а ОСОБА_6 отримала кредитну картку з лімітом у розмірі 7 000,00 грн. та відсотковою ставкою 2,5 % на місяць, терміном дії картки по червень 2011 року (а. с. 6).

14 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис № 6463 про стягнення грошових коштів у сумі 32 445,05 грн. з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором б/н від 11 серпня 2008 року (а. с. 7).

Даний виконавчий напис був вчинений на підставі наданого ПАТ КБ «Приватбанк» копії договору б/н від 11 серпня 2008 року (а. с. 21), розрахунку заборгованості за договором станом на 31 жовтня 2015 року (а. с. 22-23), письмової вимоги банку від 10 листопада 2015 року про усунення порушень за кредитним договором, направлену цінним листом на адресу позичальника ОСОБА_6 (а. с. 24-26).

Ухвалюючи рішення районний суд дійшов до висновку, що при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріального напису кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» були надані всі необхідні документи, що підтверджують заборгованість ОСОБА_6 за відповідним кредитним договором, та дотримані всі вимоги, визначені діючим законодавством України для цих правовідносин.

Дійшовши до такого висновку місцевий суд критично оцінював посилання сторони позивача на пропуск банком строку позовної давності, оскільки укладеним між сторонами договором строк виконання зобов'язання не встановлений, а на кредитній картці зазначений строк її дії, але не строк до якого повинно бути виконано зобов'язання з повернення кредиту.

Такі висновку районного суду не можна визнати обґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчиняючи, 14 листопада 2015 року, виконавчий напис, нотаріус не звернула уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку минуло більше трьох років, оскільки строк дії кредитного договору встановлений до червня 2011 року.

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року N 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Однак, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар М.І. не врахувала те, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, які встановлені у ст. 88 Закону України «Про нотаріат», колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, яким визначено погашення кредиту щомісячними платежами та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки і повинен обчислюватися з урахуванням строку зберігання картки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було внесено останній платіж по картці в жовтні 2008 року, потім картка не використовувалася, картрахунок не поповнювався.

Відповідно до умов договору строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії платіжної карти.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, на час звернення позивача до нотаріальної контори сплив строк позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - ч.1 ст.261 ЦК України.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Вказані положення закону та обставини справи залишились поза увагою суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виконавчий напис від 14 листопада 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 6463, вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 32445, 05 грн. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2016 року - скасувати.

Позов ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Виконавчий напис від 14 листопада 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 6463, вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 32445, 05 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: