Ухвала суду № 58099282, 25.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб: заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2604/6697/12 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 19.07.2013року, заінтересована особа ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016року

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення його заяви, посилаючись на незаконність постановленої судом ухвали, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Справа №2604/6697/12 № апеляційного провадження:22-ц/796/5863/2016Головуючий у суді першої інстанції:Л.М.ВинниченкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що виконавчий лист йому не повертався, оскільки зазначений виконавчий лист був йому повернутий державним виконавцем, про що він зазначив під час розгляду його заяви у суді. Звернув увагу на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що по виконавчому провадженню державним виконавцем винесено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, що у свою чергу є доказом того, що виконавчий лист йому повернуто. Вказав, що доказом пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання є між тим і дата його звернення до суду із вказаною заявою 09.02.2016року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином. Проте неявка його представника не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності представника Органу опіки та піклування з урахуванням положень ч.2 ст.305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2604/6697/12 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 19.07.2013року, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано до суду доказів того, що ним пропущено строк пред'явлення такого виконавчого документу до виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає зібраним по справі доказам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17 січня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення часу спілкування з дитиною задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення часу спілкування з дитиною задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено ОСОБА_1, як спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодичні побачення з дитиною без участі матері дитини ОСОБА_2, кожного вівторка та кожного четверга з 18:00 год. до 20:00 год., першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12:00 год. до 17:00 год. та двічі на рік по два тижні відпочивати з дитиною в місцях відпочинку і оздоровчих закладах.

19 липня 2013року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2604/6697/12 на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року у даній справі, який цього ж дня було отримано ОСОБА_1 (а.с.140) та у подальшому пред'явлено до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві до виконання.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2604/6697/12 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 19.07.2013 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2013року у даній справі.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було пропущено строк пред'явлення даного виконавчого документа до виконання.

Так, в матеріалах справи наявна постанова державного виконавця відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві ОСОБА_5 від 16.09.2014року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2604/6697/12 виданого 19. 07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, 05.10.2005року народження, винесена на підставі п.11 ч.1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» вчинено усі передбачені законом дії, та винесено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ст. 382 КК України (а.с. 187).

Зазначене є підтвердженням того, що ОСОБА_1 не було пропущено строк пред'явленого зазначеного ним виконавчого документу до виконання. Натомість, дане виконавче провадження закінчене з підстав викладених у постанові державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання такого виконавчого документа.

Таким чином, ОСОБА_1 не було пропущено строк, визначений законом, на пред'явлення до виконання виконавчого листа про зобов'язання ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с.162). А у випадку не погодження ОСОБА_1 з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, він мав право оскаржити таке рішення державного виконавця (постанову) у встановленому законом порядку.

Отже, твердження ОСОБА_1 про незаконність постановленої ухвали, неповне з'ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, порушення судом норм процесуального права, на думку судової колегії є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається, не свідчать про постановлення судом незаконної та несправедливої ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст.312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: