Ухвала суду № 58099278, 26.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2333/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Шевченко Т.М.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітніх дітей - задоволено.

Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за його місцем проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 487 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

04 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року зазначена позовна заява залишена без розгляду за заявою ОСОБА_1

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вони з відповідачкою перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2001 року. Від шлюбу мають доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сімейні стосунки у них не склались, тому з початку 2015 року позивач проживає окремо від сім'ї.

09 липня 2015 року ОСОБА_1 з невідомих причин залишила дітей та поїхала в невідомому напрямку. При цьому, 08 липня 2015 року старшу доньку ОСОБА_4, 2002 року народження, ОСОБА_1 залишила на вулиці під будинком без ключів від квартири. Меншу доньку, ОСОБА_5, 2009 року народження, в цей день відвезла до бабусі.

Позивач в цей же день забрав старшу доньку, яка йому зателефонувала, після чого забрав у бабусі також меншу доньку.

Такі дії відповідачки позивач розцінив як добровільну відмову матері від проживання з дітьми та догляду за ними.

З вказаного часу діти проживають з позивачем. Батько їх не викрадав та не утримує силоміць.

Позивач зазначає, що старша донька ОСОБА_4 категорично відмовляється проживати разом з матір'ю, що спричинено наявністю непорозуміння між ними.

Оскільки діти, які прив'язані одна до одної, не можуть бути розлучені, на думку позивача, вони мають проживати з ним.

Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_1 займається особистим життям, дозвіллям та відпочинком, а не дітьми.

На відміну від матері батько належним чином виконує свої обов'язки. Діти в літній період були оздоровлені. Анастасія відпочивала в літньому таборі на території Польщі та в літньому таборі «Артек-Буковель», розташованому в Карпатах. ОСОБА_6 відпочивала на березі Чорного моря в м. Одеса.

Діти навчаються. Саме батько займався підготовкою дітей до школи і влаштуванням ОСОБА_5 у перший клас, що не було зроблено матір'ю.

Батько опікується здоров'ям дітей та відвідує лікарів. Зокрема, після того як позивач забрав меншу доньку ОСОБА_5, йому стало відомо, що дитина вже близько п'яти місяців як хворіє. Проте, вперше відвідування дитини лікарем було здійснено тільки у супроводі батька. Мати дитину до лікаря не водила.

Обидві доньки мають порушену психіку, оскільки відповідачка залякувала їх та виховувала криком. Старшу доньку закривала в квартирі, забирала ключі і залишала одну. Менша ж налякана тим, що її закривали в темній кімнаті. Всі дії матері в сукупності порушили відкрите її сприйняття дітьми, тому вони не бажають з нею жити.

Батьком створені всі необхідні умови для проживання дітей, вони забезпечені житлом, відповідним харчуванням, одягом та іншими матеріальними і соціальними благами, необхідними у їхньому віці.

Зважаючи на те, що діти проживають з батьком з тих підстав, що мати їх залишила та своєю поведінкою налаштувала проти себе, а також оскільки відповідачка систематично перебуває за кордоном, що виключає можливість проживання дітей за місцем їх реєстрації в силу відсутності особи, яка зобов'язана опікуватися ними (матері), а батько проживає фактично в іншому місці, ОСОБА_3 просить визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком за місцем його проживання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2001 року.

Останній рік сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, сім'я розпалась.

Від шлюбу сторони мають доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Дівчата проживають з батьком, який зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2, а фактично проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

04 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу СаприкіноюО.С. посвідчено договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно п. 3 якого квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 (а.с. 9-12, 13).

Відповідно до Висновку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.10.2015 року № 105/01-3038/13-12 під час обстеження працівниками Служби у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації житлово-побутових умов малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за їх місцем проживання з батьком в орендованій квартирі АДРЕСА_3 встановлено, що в даній квартирі створені належні умови для проживання, розвитку та виховання дітей.

Під час спілкування з малолітніми дітьми було з'ясовано, що вони бажають проживати разом з батьком та наголошували на неможливості їх роз'єднання.

Беручи до уваги вік дітей, Орган опіки та піклування дійшов висновку, що доцільно визначити місце проживання дітей разом з батьком - ОСОБА_3

Згідно ч.2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як вбачається з матеріалів справи, донька сторін ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, тобто на час розгляду даної справи судом першої інстанції їй виповнилося 12 років, і вона вільно обрала собі місце проживання з батьком.

В суді першої інстанції дівчинка пояснила, що бажає і надалі проживати разом з батьком, до матері повертатися ні вона, ні її молодша сестра не бажають.

З висновку психологічного обстеження дітей Міського центру дитини Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначено, що, враховуючи психоемоційний стан дітей, їх потреби та інтереси відповідно до віку, міцну емоційну прихильність дітей до батька та між собою, відчуженість до матері, та з метою мінімізації травмування дітей рекомендовано не змінювати місце проживання дітей, залишити їх проживати з батьком та надалі створювати комфортні умови проживання дітей, оскільки вони необхідні для відчуття психічної стабільності, впевненості, спокою та психологічного комфорту дітей.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у справі не наведені обставини, за яких діти можуть бути розлучені з батьком, а також не надано обґрунтованих доводів, які надавали б підстави суду визначити місце проживання дітей з матір'ю, та враховуючи, що останні півроку діти проживають з батьком і саме він займається їх вихованням, суд дійшов висновку, що місце проживання дітей має бути визначено з батьком.

Також при визначенні місця проживання дітей з батьком суд першої інстанції врахував ту обставину, що відповідачка не заперечувала фактів систематичного перебування за кордоном, що, відповідно, виключає можливість проживання дітей за місцем їх реєстрації в силу відсутності матері, яка зобов'язана опікуватися ними, що свідчить про неналежне ставлення матері до дітей, яка зобов'язана створювати всі умови для їх розвитку, а не перешкоджати цьому.

Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи із обставин справи, які встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, а також місце проживання дитини, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положенням принципу 6 «Декларації прав дитини» Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 pоку зазначено, що «дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю».

В апеляційному суді позивач пояснив, що діти проживають з ним та його фактичною дружиною в орендованій ними квартирі.

У вересні минулого року менша донька ОСОБА_5 пішла в перший клас до школи, в яку позивач оприділив і старшу доньку. Доньки гарно навчаються, скарг на їх поведінку у викладачів немає.

Стосунки дочок з дружиною позивача гарні. Позивач пояснив, що не перешкоджає спілкуванню відповідачки з доньками, однак відповідачка не виявила бажання спілкуватися з дітьми. Не цікавиться навчанням дітей, їх здоров'ям, не вітала із святами та не з'явилась на перше вересня провести доньку ОСОБА_5 до першого класу.

Проживати з матір'ю діти не бажають.

Відповідач в апеляційному суді підтвердила, що у неї склались погані відносини із старшою донькою, яка її не слухалась, а вона, як мати робила їй зауваження. Підтвердила суду, що не намагалась покращити відносини із старшою донькою. Вважає, що менша донька ОСОБА_5 перебуває під впливом батька тому не хоче проживати з нею.

Із святами дочок не вітала та не повела меншу дочку до першого класу, бо не вважала за потрібне.

Відповідач пояснила, що двічі приходила до молодшої доньки в школу, щоб її побачити, але виникли сварки та донька відмовилась говорити з нею.

Більше не намагалась відвідати школу, з класними керівниками дітей щодо їх навчання також не спілкувалась.

Пояснила суду, що раніше, коли проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 завжди займалась дітьми вона, а не позивач.

Апеляційним судом заслухана думка старшої доньки ОСОБА_4, якій на день розгляду справи апеляційним судом виповнилось 13 років.

ОСОБА_4 пояснила, що вони з сестрою проживають з батьком, повертатись до матері ні вона, ні ОСОБА_5 не хочуть. В сім'ї батька жити їм набагато краще, ніж з матір'ю, яка приділяла їм мало уваги, залишала дома одних, часто залишала у бабусі.

Пояснила, що відносини з дружиною батька гарні, нинішню жінку батька ОСОБА_6 називає мамою. Просила не розлучати їх з сестрою та залишити проживати з батьком.

За клопотанням відповідачки судом апеляційної інстанції заслухано молодшу доньку ОСОБА_5, якій на день розгляду справи виповнилось 7 років.

В судовому засіданні в присутності представника Служби у справах дітей Печерської РДА та психолога Міського центру дитини ОСОБА_5 розповіла, що проживає з батьком, старшою сестрою та дружиною батька, яку називає мамою. Так її називати вирішила вона сама.

У них гарні стосунки, повертатись до матері не хоче.

Пояснила, що сестра сама пішла жити до батька, а її мама відвезла до бабусі та сама кудись поїхала.

Від бабусі її забрав батько. Мама до неї не приходить, на свята у школі та на батьківські збори також не приходить.

ОСОБА_5 в апеляційному суді висловила бажання проживати з батьком, з яким також хоче проживати її старша сестра.

Психолог Міського центру дитини пояснила в апеляційному суді, що на її запрошення відповідачка не виявила бажання прийти на консультацію до психолога центру разом з дітьми, пояснила по телефону, що не вважає за потрібне.

Із спілкування з дітьми психолог дійшла висновку, що діти втратили прихильність до матері за період часу проживання з нею без батька та відчужились від матері із-за конфліктів з нею.

Станом на сьогодні відповідачка відвідує психолога, однак, колегія суддів вважає, що це не впливає на покращення її стосунків з дітьми, оскільки психолога відповідачка відвідує для покращення свого емоційного стану без присутності дітей.

На думку колегії суддів, в ході судового розгляду справи налагодити стосунки з дітьми відповідачка також не намагалась, оскільки не з'явилась в судове засідання навіть в день виклику за її клопотанням молодшої доньки.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач не надала доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, які б дали підстави суду відібрати дітей у батька та визначити місце проживання дітей з матір'ю.

Посилання відповідача на те, що проживаючи в шлюбі з ОСОБА_3 саме вона виховувала дітей і опікувалась ними, тому діти мають проживати з нею, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці відносини були в минулому, коли батьки дітей проживали однією сім'єю.

Після роз'єднання сім'ї, виховуючи дітей без батька, на думку колегії суддів, мати втратила авторитет та повагу дітей в силу свого неналежного відношення до них як матері.

В апеляційному суді відповідач визнала, що не має впливу на старшу доньку, та розуміє, що ОСОБА_4 не хоче проживати з нею, але вважає, що ОСОБА_5 за будь-яких обставин має проживати з нею.

Оцінивши всі обставини справи в сукупності, висновки Служби у справах дітей Печерської РДА та Міського центру дитини, враховуючи інтереси дітей, думку дітей, їх прихильність до батька, який утримує та виховує дітей на даний час, категоричне небажання дітей проживати з матір'ю, те, що колегія суддів не побачила та не встановила протягом декількох судових засідань дійсного бажання відповідачки проживати разом із своїми дітьми, оскільки останні півроку жодним чином не намагалась покращити відносини з дітьми, не цікавилась їх вихованням та навчанням, навіть не вітала із святами, які у віці її дочок є важливими в житті, колегія суддів вважає вірним висновок суду про визначення місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком.

Також, колегія суддів вважає, що роз'єднання дітей, а саме визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір'ю, а неповнолітньої ОСОБА_4 з батьком, на що відповідачка посилалась в апеляційному суді, колегія суддів не вважає можливим, оскільки молодша донька ОСОБА_5 не бажає проживати з матір'ю, а хоче проживати з батьком, старшою сестрою та дружиною батька, яку називає мамою.

На думку колегії суддів, роз'єднання сестер стане великою травмою для обох дітей, що може призвести до погіршення їх психічного та психологічного стану, порушити відчуття стабільності та спокою, якого досягнуто на даний час завдяки батьку дітей.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що визначення місця проживання дітей з батьком не позбавляє можливості їх матір - відповідача у справі, брати участь у вихованні дітей, зустрічатись з ними, впливати на їх розвиток та інтереси та завоювати їх прихильність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді