Ухвала суду № 58098173, 24.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/2871/15-ц

Провадження № 22-ц/792/994/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

за участі : секретаря Лапка Ю.В.

апелянта ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

Встановила

У листопаді 2015 року позивач звертаючись до суду з позовом, просив вселити його в житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначав, що перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 в період якого ними було побудовано спірний будинок, право власності на який було оформлено на дружину. 23 грудня 1998 року за його згоди дружина подарувала спірний будинок їхній дочці - ОСОБА_3. Після чого він та дружина продовжували проживати в подарованому будинку. Однак, останнім часом відповідач змінила своє ставлення до нього, почала забороняти користуватися речами домашнього вжитку, ховати продукти, забороняти відвідувати дітям та онукам, а потім і допускати до будинку, змінивши замки на вхідних дверях та на хвіртці огорожі. 21 жовтня 2015 року в черговий раз відповідач не пустила його до будинку в зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду. Відповідач-позивач подала зустрічний позов в якому, просила визнати позивача-відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, оскільки позивач-відповідач більше шести місяців без поважних причин не проживав в спірному будинку, тому відповідно до ст. 72 ЖК України втратив право на користування даним житловим приміщенням.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 лютого 2016 року дані позови було об'єднано в одне провадження.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року первинний позов задоволено та відмовлено в зустрічному позові. Вирішено питання судових витрат.

______________

Головуючий у першій інстанції - Сеньков О.Г.

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 43

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального, процесуального законодавства, просить його скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволені позову ОСОБА_4. Зазначає, що позивачем-відповідачем не було надано доказів на підтвердження звернення до ОСОБА_3 з питаннями про вселення чи користування житлом. Крім того, при винесені оскаржуваного рішення було взято до уваги лише докази та доводи зі сторони ОСОБА_4.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.

ОСОБА_2, як представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала вважає, що в її задоволені слід відмовити.

ОСОБА_4, ОСОБА_3 на перегляд справи не з'явилися, належним чином повідомленні про день, час і місце слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 11 травня 2016 року, 16 травня 2016 року.

У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи первинний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 з поважних причин не проживав у спірному житлі, не втратив право користування житлом, а відповідач-позивач перешкоджає його подальшому проживанню там.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження неповажності не проживання у спірному будинку ОСОБА_4.

Колегія суддів рахує можливим погодитися з таким висновком суду, так як він вчинений внаслідок всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, відповідає обставинам справи. Усім доводам суд дав належну правову оцінку.

Місцевим судом правильно встановлено і таке не оспорювалося сторонами, їх представниками, що після вчинення 23 грудня 1998 року договору дарування подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 житлового будинку по АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_3 вони залишилися проживати у даному будинку та не втратили право користування цим житлом.

Суд першої інстанції підставно врахував, що з літа 2014 року між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 погіршилися відносини, ОСОБА_4 змушений був проживати у непристосованому для проживанні приміщенні літньої кухні, а на зимовий період змушений був переїхати на тимчасове проживання до доньки ОСОБА_7. Висновок суду щодо перешкоджання, в тому числі і 21 жовтня 2015 року, власником будинку ОСОБА_3 на вселення ОСОБА_4 у спірний будинок та перебування подружжя у конфлікті узгоджується з показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10. Наявність неприязних відносин підтвердила і свідок ОСОБА_11.

З врахуванням цього колегія суддів погоджується з висновок місцевого суду, що позивач-відповідач ОСОБА_4 з поважних причин не проживав у спірному житлі та наявністю підстав для задоволення позову.

Таким чином, місцевий суд дав обґрунтовану оцінку наданим позивачем-відповідачем доводам, дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, такий висновок відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з зустрічного позову, власник будинку ОСОБА_3 заявила позов про визнання свого батька ОСОБА_4 втратившим право користування житлом у належному їй будинку на підставі ст.ст.71,72 ЖК України і одночасно з підстав передбачених ст.116 ЖК України, що є взаємовиключними підставами, не регулюють дані правовідносини.

Відповідач-позивач не надала суду доказів щодо систематичного руйнування, псування жилого приміщення, використання його не за призначенням ОСОБА_4, чи систематичного порушення ним правил співжиття. Уповноваженими органами заходи запобігання і громадського впливу до ОСОБА_4 не застосовувалися.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відносини між власником житла та позивачем-відповідачем ОСОБА_4 регулюються не житловим, а цивільним законодавством.

Наявність тривалого конфлікту між подружжям, вимушене переселення ОСОБА_4 перед початком зимового періоду до іншої доньки, створення перешкод у доступі йому до житлового будинку правильно оцінено судом як поважна причина не проживання ОСОБА_4 у спірному житлі, тому рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову відповідає вимогам закону.

До повноважень суду не входить вирішення питання щодо зняття особи з реєстраційного обліку, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і в цій частині зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати у відповідності з ст. 88 ЦПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П. Фанда