Ухвала суду № 58095326, 01.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3187/16

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року,

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.05.1998 року по місцю своєї роботи в Одеському театрі музичної комедії ім. М. Водяного на посаді соліста-вокаліста був переведений наказом по театру за № 66 від 27.04.1998 року незаконно без його згоди (без заяви) на умови разової оплати праці.

В подальшому його було запрошено у відділ кадрів театру для ознайомлення з наказом, в якому він розписався, що копію наказу не отримав.

Таким чином, в певний період йому перестали сплачувати ставку та належні на той період (губернаторські) надбавки та премії, з поясненням, що він не в штаті.

На звернення до нового директора театру йому надали відповідь: «заява та його власний підпис на наказі». На вимогу ОСОБА_3 йому показали копію наказу, а про заяву повідомили, що вона знищена, після чого надали акт від 27.04.2003 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив суд визнати наказ по Одеському театру музичної комедії ім. М. Водяного за № 66 від 27.04.1998 року (недійсним) - неправомірним, стягнути з відповідача Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного належну йому заробітну плату за три роки в розмірі суми різниці її несплаченої відповідно до наказу № 66 з 22.06.2004 року по 22.06.2007 року - індексованої; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 рокув задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 01.07.1991 року ОСОБА_3 був зарахований в Одеський театр музичної комедії ім. М. Водяного на посаду соліста - вокаліста, за договором та з 15.09.1992 року працював на посаді соліста - вокаліста постійно.

Відповідно до наказу Одеського театру музичної комедії ім. М. Водяного № 66 від 27.04.1998 року ОСОБА_3 за власною заявою з 01.05.1998 року переведений на умови разової оплати праці. З вказаним наказом позивач був ознайомлений 30.04.1998 року.

Згідно акту від 27.04.2003 року про виділення до знищення документів та справ Одеського театру музичної комедії ім. М. Водяного, комісією театру керуючись переліком по номенклатурі справ кадрової служби відібрано для знищення як таких, що не мають науково-історичну цінність та втративши практичне значення документи за період з 01.01.1998 року по 29.12.2000 року в зв'язку з закінченням строку зберігання, згідно переліку строків зберігання документів в тому числі заяви працівників по зміні умов оплати праці. Знищені шляхом спалення.

Відповідно до листа Одеського театру музичної комедії ім. М. Водяного до прокуратури Приморського району м. Одеси вбачається, що члени експертної комісії театру музкомедії, що приймали участь в списанні документів кадрової служби (акт від 27.04.2003 року), підтверджують наявність в наданих на списання документах особистої заяви артиста ОСОБА_3 про перевід його на поспектакльную оплату праці труда з 01.05.1998 року, яке було списано та знищено у зв'язку з закінченням строку зберігання, згідно ст. 508 Переліку номенклатурних справ.

З листа прокуратури Одеської області № 7/1-382-06 від 21.12.2006 року на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що його звернення щодо підроблення посадовими особами Одеського театру музичної комедії наказу № 66 від 27.04.1998 року розглянуто. 04.12.2006 року прокуратурою Приморського району відносно посадових осіб Одеського театру музичної комедії відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 1 КПК України за відсутності в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2009 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.11.2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Як вбачається з вказаного рішення суду позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в тому числі через те, що він 10 років як переведений на умови разової оплати праці.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Свідок ОСОБА_5 також підтвердила в судовому засіданні, що ОСОБА_3 особисто написав заяву про переведення його на умови разової оплати праці та в подальшому вказана заява була знищена у зв'язку з закінченням строку зберігання, згідно ст. 508 Переліку номенклатурних справ.

Враховуючи встановлене, всупереч твердженню апеляційної скарги, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про невідповідність висновкам суду обставинам справи є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

С.М.Сегеда

О.С.Комлева