Ухвала суду № 58095296, 19.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2954/16

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

02.08.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2007 року сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 11106910000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 120 000,00 доларів США строком до 18 січня 2028 року зі сплатою 12,3% річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов'язався сплачувати мінімальні платежі, встановлені договором (далі - Кредитний договір).

Також позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, пов'язаних із порушенням умов Кредитного договору, в цей же день, згідно п. 2 Кредитного договору Банк уклав з ОСОБА_3 договір поруки № 85952, згідно якого ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати солідарно з ОСОБА_5 за порушення останньою умов Кредитного договору.

У зв'язку з тим, що позичальник належним чином свої обов'язки не виконував, станом на 02 липня 2013 року виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором у розмірі 138 328,35 доларів США, що складає 1 105 658,50 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів, з яких:

1 136 92,16 доларів США, що становить 908 741,43 грн. - кредитна заборгованість;

24 636,19 доларів США, що становить 196 917,07 грн. - заборгованість по процентам;

25 790,30 грн. - пеня за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом, з яких:

662,67 доларів США, що становить 5 296,73 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

2 563,94 доларів США, що становить 20 493,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь солідарно заборгованість за Кредитним договором та судові витрати у справі.

Відповідач ОСОБА_5 надала до суду заперечення на позов, згідно яких просила суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником було надано банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень. Відповідач проживала у наданій в іпотеку квартирі однією сім'єю з чоловіком ОСОБА_6 та двома малолітніми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, та свекром ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер свекр ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_6

Після смерті чоловіка та свекра у відповідачки склалося вкрай скрутне становище, було втрачено джерело надходження грошових коштів, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором та відсотками по кредиту. Через короткий проміжок часу відповідач ОСОБА_5 потрапила до психіатричної лікарні, де проходила систематичне лікування. Також відповідач зазначила, що жодний аркуш копії позовної заяви та доданих документів, надісланих їй судом, представником позивача не засвідчено належним чином.

Відповідач також зазначила, що довідки - розрахунки, долучені до позовної заяви позивача, підписані ОСОБА_9, тобто особою, яка не мала на це повноважень, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України.

Також зазначила, що застосування подвійної відсоткової ставки на прострочений кредит є безпідставним та неправомірним, оскільки відсоткова ставка підвищувалась з 18 лютого 2011 року, хоча банк не мав права на це з 10 січня 2009 року.

Відповідно до розрахунку наданого банком сума всіх подвійних відсотків (24,6%), які безпідставно нараховувались за начебто існуючу прострочену заборгованість по кредиту, становить 24 636,19 доларів США, однак до стягнення підлягає тільки половина від суми подвійних відсотків - 24636,19 доларів США /2 = 12 318,10 доларів США.

Крім того, не підлягає стягненню пеня, що не передбачена договором, а саме 662,67 + 2 563,94 = 3 226,61 доларів США, оскільки відповідно до п. 8.1. діючого Кредитного договору пеня нараховується в розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Відповідно до розрахунку, наданого банком, позивач безпідставно вимагає нараховану в валюті на валюту (а не еквівалент) пеню, не враховуючи що офіційний обмінний курс мав визначатися для кожного місяця окремо.

Відповідач ОСОБА_3 надала до суду заперечення на позов, просила суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_3 не була жодним чином проінформована позивачем щодо необхідності виконання зобов'язань за Договором поруки, у тому числі, як того вимагає встановлений Договором поруки п.2.2., п.5.7. порядок повідомлення позивачем поручителя щодо необхідності такого виконання.

Крім того, ще однією обставиною, наявність якої свідчить про відсутність вини ОСОБА_3, є непред'явлення позивачем до неї вимог щодо сплати пені за порушення зобов'язань за Договором поруки.

Враховуючи те, що позивачем були заявлені позовні вимоги до ОСОБА_5 в липні 2013 року, у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за Кредитним договором, стосовно стягнення всієї суми заборгованості достроково, а станом на 09 грудня 2014 року ОСОБА_3 досі не було повідомлено, в порядку передбаченому договором поруки, про необхідність виконання кредитних зобов'язань за ОСОБА_5, то відповідно до ч. 4. ст. 559 ЦК України договір поруки №85952 від 18 січня 2007 року є припиненим.

Представник позивача заперечував проти позиції відповідачів, пославшись на правову позицію Верховного Суду України по справі №6-263цс15 від 07 жовтня 2015 року. Крім того, представник позивача вказав, що в матеріалах справи мають місце копії поштових повідомлень від банку на адресу відповідачів про направлення вимог щодо погашення заборгованості.

Оскільки представники відповідачів заперечували свої підписи на означених копіях, суд зобов'язав представника позивача надати суду для огляду оригінали цих поштових повідомлень, однак вимога суду представником позивача виконана не була.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім того, в суді апеляційної інстанції від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на предмет встановлення, чи належить будь-який із підписів ОСОБА_3, виконаних на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 10.07.2013 року, де в якості відправника виступає ПАТ «УкрСиббанк», а в якості найменування та поштової адреси адресата зазначене ПІБ та адреса ОСОБА_3?

Перевіривши законність і обґрунтованість заявленого клопотання, заслухавши доповідача, доводи заявника клопотання, заперечень проти нього, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в його задоволенні, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в томі 1, на а.с. 134 дійсно мається копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 15.07.2013 року, яке було відправлено ПАТ «УкрСиббанк» 10.07.2013 року, та в якому мається відмітка про те, що поштова кореспонденція вручена особисто ОСОБА_3 та мається підпис працівника поштового зв'язку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.05.2016 року був оглянутий оригінал вказаного поштового повідомлення.

Вирішуючи питання про призначення у справі вищевказаної судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів виходить із того, що у вказаному рекомендованому повідомленні не зазначено, що ОСОБА_3 здійснює особистий підпис про вручення їй поштового повідомлення, а мається лише відмітка працівника поштового зв'язку про вручення поштового повідомлення особисто ОСОБА_3, що засвідчено підписом працівника поштового зв`язку.

Враховуючи викладені обставини та те, що в даному випадку особистий підпис ОСОБА_3 в рекомендованому поштовому повідомленні може бути відсутній, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 168, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відмовити, як заявленого безпідставно.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко