Ухвала суду № 5809528, 26.01.2009, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

У Х В А Л А № 2 –789/2009

26 січня 2009 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району, ОСОБА_2 про визнання права на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району, ОСОБА_2 про визнання права на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,67 га. на території Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району, яка належала його батькові ОСОБА_3, померлому 7 жовтня 2004 року, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХМ № 113805, виданого 21 липня 2004 року Старокостянтинівською районною державною адміністрацією, посилаючись на те, що юридично вчасно не прийняв спадщину після смерті батька, хоч і проживав окремо від нього в його будинку, однак дійшов згоди з його дочкою, а його сестрою ОСОБА_2 про оформлення даного спадкового майна за ним.

Згідно даних довідки виконавчого комітету Розо – Люксембурзької сільської ради Каховського району Херсонської області за № 22 від 31 січня 2008 року померлий на день смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своєю дочкою співвідповідачкою ОСОБА_2

У відповідності ст. 1221 ч. 1 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; до ст. 1272 ч. 2 ЦК України за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори з місцем відкриття спадщини.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

До матеріалів позовної заяви додана заява співвідповідачки ОСОБА_2, посвідчена виконавчим комітетом Розо – Люксембурзької сільської ради Каховського району Херсонської області за р. № 11 від 31 січня 2008 року, про те, що вона відмовляється від спадкування на вищевказане спадкове майно.

У відповідності п. 25 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто – небудь із спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитися усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі – продажу, дарування, міни тощо.

Оскільки дані правовідносини можуть бути вирішенні в позасудовому порядку, шляхом вчинення нотаріальної дії по місцю відкриття спадщини, і право позивача ніким не оспорюється, а як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спадщину після покійного батька позивача прийняла співвідповідачка ОСОБА_2, яка хоч вже і не може відмовитись від спадщини, але може включити позивача в коло спадкоємців, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 122, 256 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району, ОСОБА_2 про визнання права на прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 310/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнення на її утримання аліментів, посилаючись на те, що відповідач належного утримання, матеріальної допомоги для дитини не надає і не приймає участі у її вихованні та розвитку з його народження, зловживає алкоголем, не працює, немає постійного місця проживання.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Зі згоди позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Представник органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді пояснив, що відповідач участі в утриманні та вихованні дочки не приймає, не спілкується з нею, хоча йому ніхто не перешкоджає, вживає алкогольні напої, веде бродячий спосіб життя, дитина перебуває позивачки.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, прокурора, представника органу опіки і піклування, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно якої не виконує своїх обов’язків по утриманню та вихованню.

Даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними висновку органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді за № 1534 - 02 від 10 грудня 2008 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно дочки ОСОБА_5 /а. с. 13 /, акту обстеження умов проживання дитини від 9 грудня 2008 року /а. с. 14/, довідки Старокостянтинівської ЖЕК за № 008994 від 8 липня 2008 року /а. с. 5/, довідки відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції за № 334 від 8 липня 2008 року про несплату відповідачем аліментів на утримання дочки /а. с. 6/.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, і передати її ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 45/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та стягнення на його утримання аліментів, посилаючись на те, що мати дитини - ОСОБА_10 померла 13 травня 2007 року, а відповідач належного утримання, матеріальної допомоги для дитини не надає і не приймає участі у її вихованні та розвитку з його народження, зловживає алкоголем, не працює, немає постійного місця проживання.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Представник органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді пояснила, що відповідач участі в утриманні та вихованні сина не приймає, не спілкується з ним, хоча йому ніхто не перешкоджає, вживає алкогольні напої, веде бродячий спосіб життя, дитина перебуває в Хмельницькому обласному притулку для неповнолітніх.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника органу опіки і піклування та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно якого не виконує своїх обов’язків по утриманню та вихованню. Мати дитини ОСОБА_10 померла 13 травня 2007 року.

Даний факт підтверджується даними висновку органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді за № 552 - 02 від 20 червня 2007 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно сина ОСОБА_9 /а. с. 5 /, акту обстеження умов проживання дитини від 14 травня 2007 року /а. с. 12 - 13/, інформації за результатами соціального супроводу сім’ї ОСОБА_10 за № 101 від 13 червня 2007 року /а. с. 14/, направлення для подальшого влаштування неповнолітнього за № 232 від 4 червня 2007 року /а. с. 10/.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 166 ч. 2 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, і передати його на опікування директора Хмельницького обласного притулку для неповнолітніх.

Стягнути аліменти з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь директора Хмельницького обласного притулку для неповнолітніх на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2007 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 152/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Хмельницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області та Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району до ОСОБА_11 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

Хмельницький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області та Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району до ОСОБА_11 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач самовільно зайняв та використовує для вирощування сільськогосподарських культур земельну ділянку природо – заповідного фонду площею 0,27 га. розташовану на території Самчиківської сільської ради Старокостянтинівського району, яка перебуває в постійному користуванні Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району.

Представники співпозивачів управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області та Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди представників співпозивачів суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представників співпозивачів та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач самовільно зайняв та використовує для вирощування сільськогосподарських культур земельну ділянку природо – заповідного фонду площею 0,27 га. розташовану на території Самчиківської сільської ради Старокостянтинівського району, яка перебуває в постійному користуванні Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району.

Даний факт підтверджується даними актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 17 березня 2008 року та 25 липня 2008 року, протоколу про адміністративне правопорушення № 000417 від 17 березня 2008 року, постанови про накладення адміністративного стягнення № 6 від 27 березня 2008 року.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі /на місцевості/, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. ст. 212, 125 Земельного кодексу України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_11 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку природо – заповідного фонду площею 0,27 га., розташовану на території Самчиківської сільської ради Старокостянтинівського району, яка перебуває в постійному користуванні Державного історико – культурного заповідника „Самчики” с. Самчики Старокостянтинівського району.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 247/2009

9 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_12 про стягнення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів,

встановив:

Представник управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_12 про стягнення тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 4422,60 грн., посилаючись на те, що відповідач згідно рішення суду зобов’язаний сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей, однак зобов’язання не виконує через те, що ніде не працює та немає власного майна, тому його дітям виплачувалась державна допомога в період з квітня 2007 року по березень 2008 року. В ході перевірки інформації відносно відповідача встановлено, що останній працює на заводі КПУ з 15 січня 2008 року, в зв’язку з чим виплачена допомога підлягає стягненню з платника аліментів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 27 листопада 2006 року з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 24 вересня 2006 року щомісячно та до досягнення ними повноліття.

Згідно даних довідки відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції за № 229 від 11 квітня 2007 року відповідач з 1 жовтня 2006 року не сплачує аліментів, так як ніде не працює та у нього відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до даних довідок про дохід сім’ї управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради за № 978 та за № 979 від 23 червня 2008 року на неповнолітніх дітей відповідача за 2007 рік виплачено тимчасова допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 4422,60 грн.

Даними акту проведення перевірки достовірності інформації про доходи на підприємстві, в установі, організації управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради від 23 червня 2008 року відповідач з 15 січня 2008 року працює на заводі КПУ.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасова допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання їх невідоме” якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання /перебування/ одного з батьків встановлено, у зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган управління праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги.

Оскільки відповідач приховав інформацію про працевлаштування, внаслідок чого було неправомірно виплачено тимчасова допомога дітям, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 4 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасова допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання їх невідоме”,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_12 до Державного бюджету України через управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради 4422,60 грн. виплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 –500/2009

23 січня 2009 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_15 до Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство,

встановив:

ОСОБА_15 звернулась з позовом до Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство, посилаючись на те, що вона, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_14, померлим 16 листопада 2004 року, купила за 800 крб. у ОСОБА_16 та ОСОБА_17 дане дворогосподарство, про що був складений договір купівлі – продажу, посвідчений виконавчим комітетом Григорівської сільської ради за № 24 від 28 березня 1972 року, однак в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації технічна документація оформлена на покійного чоловіка.

Відповідно ст. 227 ЦК УРСР /1963 року/ договір купівлі – продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі – продажу жилого будинку підлягає реєстрації у відповідному виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих.

У населених пунктах, де немає нотаріальних контор, договір купівлі - продажу будинку вартістю не більше 1000 крб. можуть посвідчувати виконавчі комітети міських, районних, селищних і сільських Рад депутатів трудящих. Право власності на будинок виникає з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу. В містах і селищах міського типу Української РСР реєстрацію проводить бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад. Положенням про Державний нотаріат Української РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1964 року, обов’язок зареєструвати договір покладається на набувача протягом шести місяців з дня нотаріального оформлення договору. Чинне на момент посвідчення договору законодавство не пов’язувало з реєстрацією момент виникнення права власності на будинок, вона також не впливала на дійсність договору.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки право власності позивачки на вищевказане майно ніким не оспорюється, що підтверджується відсутністю будь – яких даних про невизнання її права власності відповідачем чи іншими фізичними та юридичними особами, оформлення в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації технічної документації на покійного чоловіка не спростовує її права власності на придбане нерухоме майно, тому в відкритті провадження по справі слід відмовити. Вважаю необхідним роз’яснити право позивачки звернутися в Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації для реєстрації вищезазначеного договору купівлі – продажу.

Керуючись ст. ст. 3, 122, 256 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_15 до Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 –672/2009

26 січня 2009 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_18 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права прийняття спадщини, заінтересована особа – ОСОБА_19,

встановив:

ОСОБА_18 звернулась з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання спадкоємцем спадкового майна, після смерті ОСОБА_20, померлої 26 жовтня 2003 року, її чоловіка ОСОБА_21, який також помер 11 січня 2008 року, спадкоємцем якого вона являється як племінниця, оскільки на спадщину ОСОБА_20 претендує також двоюрідна племінниця останньої ОСОБА_19

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що подружжя ОСОБА_20 являються співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_21 був зареєстрований в спадковій квартирі з 15 вересня 1997 року та знятий з реєстрації 9 липня 2008 року.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР /1963 року/ визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав нотаріальному органові за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1272 ч. 3 ЦПК України /2004 року/ за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_21, який помер 11 січня 2008 року, ОСОБА_19 - після смерті ОСОБА_20, померлої 26 жовтня 2003 року.

Оскільки чинним на день смерті ОСОБА_20 законодавством визначається право ОСОБА_21 на спадщину своєї дружини /ЦК УРСР 1963 року/, а чинним законодавством на день закінчення строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_20 визначається право ОСОБА_19 на спадщину своєї двоюрідної тітки /ЦПК України 2004 року/, тому право на спадкування вбачається в двох сторін. Неоднозначно розуміються вимоги ОСОБА_18, так як зі змісту позовних вимог можна зрозуміти необхідність встановлення факту прийняття спадщини /що розглядається в порядку окремого провадження, а не позовного, і ОСОБА_18 в даному випадку може звертатись до суду особисто як спадкоємиця/. Невірними є зміст та форма поданої позовної заяви, зокрема в зазначені ОСОБА_19 як заінтересованої особи, так як в позовному провадження такого учасника немає, а є третя особа, яка заявляє чи не заявляє самостійні вимоги та зазначення Старокостянтинівської міської ради відповідачем, яка може бути учасником судового розгляду, коли взагалі немає спадкоємців померлого. Тому виходячи з вищевказаного, необхідно відмовити в відкритті провадження по справі про визнання права на спадщину померлого після померлого. Разом з тим вважаю необхідним роз’яснити позивачці її право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме: Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_20, померлій 26 жовтня 2003 року, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_21, який прийняв спадщину, але не встиг її оформити, помер 11 січня 2008 року, спадкоємцем якого по закону чи по заповіту являється вона.

Керуючись ст. ст. 3, 122, 256 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_18 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права прийняття спадщини, заінтересована особа – ОСОБА_19.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 – 856/2009

26 січня 2009 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, ОСОБА_22, розглянувши позов ОСОБА_23 в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_24 до ОСОБА_25 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_23 звернулась з позовом в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_24 до ОСОБА_25 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 119 ч. 7 ЦПК України якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

У відповідності до ст. 39 ч. 1 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб, захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно до ст. 121 ч. 3 ЦПК України позовна заява повертається, якщо заяву від імені позивача подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з свідоцтва про народження дитини, її законними представниками є батьки, тому дана позовна заява подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, в зв”язку з чим позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 121 ч. 2 ЦПК України,

ухвалив:

Повернути позовну заяву ОСОБА_23 в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_24 до ОСОБА_25 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 48/2009

3 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_26 до Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_26 звернулась з позовом до Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство по вул. Центральній, 19 с. Караїмівка Старокостянтинівського району мотивуючи тим, головою дворогосподарства був її батько ОСОБА_27, померлий 5 березня 2006 року, спадкоємцем якого по закону являється вона, однак через відсутність правовстановлюючого документу не може оформити свої спадкові права.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, але подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних довідок виконавчого комітету Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району за № 360 від 17 червня 2008 року /а. с. 10/, за № 124 від 2 березня 2009 року /а. с. 39/, за № 123 від 2 березня 2009 року /а. с. 38/ та страхового свідоцтва по державному обов’язковому страхуванню майна за № 35 від 15 січня 1990 року /а. с. 31/ ОСОБА_27, який помер 5 березня 2006 року, був головою дворогосподарства по вул. Центральній, 19 с. Караїмівка Старокостянтинівського району Хмельницької області.

У відповідності до даних плану земельної ділянки з спроектованими житловим будинком та господарським спорудами /а. с. 35/ та технічної документації Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації на вищевказаній земельній ділянці знаходяться житловий будинок літер „А-1”, хлів літер „Б” загальною вартістю 21751 грн. /а. с. 7 - 9/. Вищезазначене нерухоме майно відповідає вимогам ДБН 360 – 92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, що підтверджується даними довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старокостянтинівської районної державної адміністрації за № 9 від 20 січня 2009 року /а. с. 36/ та відносно нього відсутні відомості про наявність заборон та арештів по даним довідки виконавчого комітету Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району за № 122 від 2 березня 2009 року /а. с. 32/.

Спадкоємцем ОСОБА_27, померлого 5 березня 2006 року являється позивачка, що підтверджується даними спадкової справи № 543/2006 року Старокостянтинівської державної нотаріальної контори /а. с. 22 - 27/.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями по закону в рівних частках є діти спадкодавця.

Згідно ст. 328 ч. 2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Оскільки позивачка прийняла спадщину після смерті спадкодавця і право власності на дану нерухомість набуте нею правомірно, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 328, 376, 1261 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_26 право власності на дворогосподарство по вул. Центральній, 19 с. Караїмівка Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 127/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_28 до ОСОБА_29 про відібрання дитини, третя особа – ОСОБА_30,

встановив:

ОСОБА_28 звернувся з позовом до ОСОБА_29 про відібрання своєї малолітньої дитини ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_8, мотивуючи тим, що є його батьком і зможе краще виховати та забезпечити кращі соціально – побутові умови його проживання, оскільки на даний час він має нову сім’ю, його дохід в середньому в квартал становить більше 30000 грн. З покійною дружиною та відповідно матір’ю для сина – ОСОБА_32 вони розлучились 30 листопада 2004 року і син залишився біля неї, а після її смерті 16 вересня 2006 року – біля баби ОСОБА_29 Через неприязні відносини з відповідачкою не може спілкуватися з дитиною, ставить під сумнів здатність останньої належно виховати та виростити дитину, не виключає можливість використання його аліментів на власні її потреби, в зв’язку з чим не міг давати на дитину значних коштів та застосування до нього насильства.

Третя особа на стороні позивача – ОСОБА_30 підтримала обставини, викладені в позовній заяві, та просила задовольнити позов.

Відповідачка заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач з 2004 року не приймає участі в вихованні та утриманні дитини, якою вона опікується з народження. Онук проживає в нормальних соціально – побутових умовах сільської місцевості, ходить в школу, добре вчиться, має друзів. Позивачу вона не заперечує спілкуватися з ним, але не може дозволити травмувати його психіку, оскільки після того як він його самовільно забрав, дитина знервувалась і не бажає повертатись до батька.

Представник органу опіки і піклування при Великочернятинській сільській раді Старокостянтинівського району та прокурор пояснили, що позивач з 2004 року проживає окремо від дитини, належної участі в утриманні та вихованні дитини не приймає. Дитина знаходяться на повному утриманні відповідачки, виховується і проживає в нормальних матеріально-побутових, соціальних умовах.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідачки, третьої особи на стороні позивача, представника органу опіки та піклування, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач після розлучення в листопаді 2004 року залишив свого малолітнього сина - ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_8, біля колишньої дружини – ОСОБА_32, а після її смерті 16 вересня 2006 року - в сім’ї відповідачки, де він постійно проживає і перебуває на її повному утриманні. Позивач неналежно виконує свої обов’язки по утриманню та вихованню дитини, рідко спілкується з ним, не відвідує школу, де навчається син, неприязно відноситься до відповідачки, не звертався до органу опіки та піклування по місцю проживання дитини щодо усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_33, ОСОБА_33, ОСОБА_34

Свідок ОСОБА_35, суду дав покази про те, що літом 2008 року син позивача ОСОБА_31 тимчасово проживав в сім’ї батька в нормальних соціально – побутових умовах, спілкувався з родиною батька, навіть, не хотів повертатися до відповідачки.

ОСОБА_31 в судовому засіданні суду пояснив, що бажає залишитися проживати у своєї баби ОСОБА_29, ходити в свою школу та спілкуватися з своїми шкільними друзями.

Відповідно ст. 163 ч. ч. 1, 3 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Оскільки відповідач неналежно виконує свої обов’язки по утриманню та вихованню дитини, враховуючи восьмирічний вік дитини, особисту прихильність її до відповідачки і те, що зміна місця проживання дитини, її оточення може бути серйозною душевною травмою для неї, так як потрібний певний період для адаптації та встановлення нормальних взаємовідносин між дитиною та батьком, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 150, 163 СК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_28 до ОСОБА_29 про відібрання дитини ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_8, третя особа – ОСОБА_30.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 411/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Хмельницької філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” до ОСОБА_36 про відшкодування затрат на виплату страхового відшкодування та судових витрат,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Хмельницької філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” м. Хмельницького звернулась з позовом до ОСОБА_36 про відшкодування затрат на виплату страхового відшкодування та судових витрат, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача 16 квітня 2008 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, був пошкоджений автомобіль ОСОБА_37, з яким укладено договір страхування. За ремонт автомобіля страхувальника було виплачено 14832,08 грн., які відповідач відмовився добровільно відшкодувати.

Відповідач позов визнав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Хмельницької філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” м. Хмельницького та ОСОБА_37 укладено добровільний договір страхування № 19 G - 0012884 автотранспорту марки „Део Т 13110” державний номерний знак НОМЕР_1 /а. с. 6 - 7/.

Згідно даних постанови Старокостянтинівського районного суду від 18 квітня 2008 року ОСОБА_36 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: 16 квітня 2008 близько 20 години в м. Старокостянтинові відповідач, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки „Пежо” державний номерний знак НОМЕР_2, не вибав безпечну дистанцію в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження /а. с. 9/.

23 червня 2008 року зазначена подія була визнана страховою, про що складено страховий акт № 22614 /а. с. 5/.

У відповідності до даних звіту № 1711 про визначення матеріального збитку від 30 травня 2008 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_4, внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, складає 17126,63 грн. /а. с. 11 -14/, страхове відшкодування виплачено в сумі 14132,08 грн., що підтверджується даними платіжного доручення № 1904 від 26 червня 2008 року /а. с. 16/, за проведення огляду автомобіля і складання звіту згідно платіжного доручення № 1807 від 6 червня 2008 року сплачено 700 грн. /а. с. 15/.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 ЦК України до страхової компанії переходить право страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Згідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги /регресу/ до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір невстановлений законом.

Оскільки позивач відшкодував шкоду, завдану відповідачем, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 53, 59, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_36 на користь відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Хмельницької філії ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” 14832,08 грн. затрат на виплату страхового відшкодування та 178,32 грн. судових витрат, а всього 15010,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 403/2009

7 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом державного підприємства – Хмельницького обласного фонду підтримки індивідуального будівництва на селі до ОСОБА_38, ОСОБА_39 про стягнення боргу,

встановив:

Представник державного підприємства – Хмельницького обласного фонду підтримки індивідуального будівництва на селі звернувся з позовом до ОСОБА_38, ОСОБА_39 про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідно до кредитної угоди № 18 від 24 червня 1999 року співвідповідачу ОСОБА_38 надано кредит на будівництво індивідуального житлового будинку в с. Решнівка Старокостянтинівського району на суму 6750 грн. терміном 7 років під 3 % річних з умовою погашення кредиту та відсотків до 24 червня 2006 року, де співвідповідач ОСОБА_39 виступав поручителем. Однак останні своїх зобов’язань не виконують. Представник позивача в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву, якою позов підтримав та просив розглянути справу без його участі.

Співвідповідач ОСОБА_39, який являється колишній тестем співвідповідача ОСОБА_38, підтвердив факт отримання кредиту на будівництво житлового будинку, який ще спільно будували, проте до кінця не добудували в зв’язку з розлученням дочки. Позов не визнав, мотивуючи також тим, що співвідповідач ОСОБА_38 повинен був сам розрахуватись за кредит і зі слів його родичів говорив, що до нього претензій у позивача немає, а також відсутністю окремого договору поруки, де б він підписувався як поручитель.

Співвідповідач ОСОБА_38 в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення співвідповідача ОСОБА_39 та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 червня 1999 року між державним підприємством – Хмельницьким обласним фондом підтримки індивідуального будівництва на селі та співвідповідачем ОСОБА_38 укладена кредитна угода № 18 про надання кредиту на будівництво житлового індивідуального будинку загальною площею 125 кв. м. в с. Решнівка Старокостянтинівського району Хмельницької області в розмірі 6750 грн. терміном 7 років під 3 % річних в гривнях за користування кредитом, який надавався під поруку співвідповідача ОСОБА_39

Співвідповідачем ОСОБА_38 кредит погашено частково 30 листопада 2000 року в розмірі 1085 грн. та 5 жовтня 2004 року – відсотки за користування кредитом в сумі 100 грн.

Відповідно до п. 2.9 кредитної угоди співвідповідач ОСОБА_38 зобов’язаний своєчасно погасити наданий кредит та вносити плату за користування ним відповідно до строкового зобов’язання. При цьому погашення кредиту в наступні сім років повинно проводитись щорічно рівними частинами грошовими коштами в строк до 30 листопада поточного року з одночасною сплатою відсотків за користування позикою з розрахунку 3 % річних /п. п. 2.9.1., 2.9.2. угоди/.

Розрахунок заборгованості:

5665 грн. сума основного боргу + 2346,76 грн. пені + 1333,92 грн. процентів за прострочення сплати кредиту = 9345,68 грн.

Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 554 ч. ч.1, 2 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пояснення співвідповідача ОСОБА_39 про наявність окремого договору поруки за серії АВА № 277333 від 13 квітня 1999 року суд оцінює як намір уникнути юридичної відповідальності, тому що юридична природа договору поруки передбачає його укладення одночасно з кредитним договором, а не наперед, а в даному випадку це могли б бути паспортні дані сторони, крім того наявну кредитну угоду ніхто із сторін не оскаржував, а отже вона є дійсною.

Оскільки співвідповідачі не виконали своїх зобов’язань перед позивачем, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 554, 1054 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_38 та ОСОБА_39 5665 грн. отриманого кредиту, 2346,76 грн. пені, 1333,92 грн. процентів за прострочення сплати кредиту та 173,94 грн. судових витрат, а всього 9519,32 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

РІШЕННЯ № 2 – 195/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_40 про стягнення заборгованості за надані послуги та судових витрат,

встановив:

Житлово – експлуатаційна контора Старокостянтинівської міської ради звернулась з позовом до ОСОБА_40 про стягнення заборгованості за надані послуги та судових витрат. Представник позивача пояснив, що відповідач, як власник квартири № 9, що знаходиться у будинку № 9/59 по вул. Попова м. Старокостянтинова, заборгував станом на 1 жовтня 2007 року по квартирній платі 932,27 грн., які він добровільно відмовився платити.

Відповідач визнав вивезення сміття, прибирання сходинкових кліток, ремонт будинку вцілому зі сторони позивача, однак заперечив своє до цього відношення без попередньо укладеного договору на надання таких послуг, як власника окремої квартири в багатоповерховому багатоквартирному будинку, який перебуває у комунальній власності територіальної громади, в зв’язку з чим не визнає позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_40, як власник Ѕ частки квартири № 9, що знаходиться у будинку № 9/59 по вул. Попова м. Старокостянтинова Хмельницької області згідно даних свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради від 6 лютого 1998 року /а. с. 9/, на іншу частку квартири після смерті його дружини ОСОБА_41, померлої 19 листопада 2006 року, спадкові права не оформлені, що підтверджується даними інвентарної справи № 4912, заборгував станом на 1 жовтня 2007 року по квартирній платі 932,27 грн.

Відповідно до ст. 68 ч.1 Житлового кодексу України наймач зобов”язаний своєчасно вносити квартирну плату за плату за комунальні послуги.

Оскільки відповідач не оплатив послуги по обслуговуванню будинку, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 68 ч.1 ЖК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_40 на користь житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради 932,27 грн. боргу, 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього 962,27 грн. та на користь держави 51 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ____

РІШЕННЯ № 2 – 107/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката ОСОБА_42

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_43 до ОСОБА_44 про усунення від права на спадкування,

встановив:

ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_9, звернулась з позовом до ОСОБА_44 про усунення від права на спадкування, посилаючись на те, що відповідач був чоловіком її рідної сестри ОСОБА_45, померлої 1 вересня 2006 року, спадкоємцем якої вона є по заповіту. Відповідач подав заяву на виділення йому обов’язкової частки в спадщині, що на її думку є несправедливим, оскільки він в останні роки її життя, коли вона важко хворіла, нею не піклувався, і хоч не бив, але був з нею грубим та різким, крім того майже одразу після її смерті, одружився.

Відповідач ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_10, позов не визнав і пояснив, що майже 40 років прожив в шлюбі з покійною дружиною ОСОБА_45, яку любив. Дітей у них не було. Останніми роками вона важко хворіла, лежала, і позивачка допомагала її доглядати, що їй як жінці було робити зручніше. Від дружини він не відрікався, не ображав її, просто по характеру є емоційним. Родичів покійної дружини просто дуже роздратувало те, що він після її смерті влаштував своє сімейне життя, привів іншу дружину в господарство.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про одруження серії ІІ ЯК № 0151123, виданого бюро записів актів громадянського стану м. Красний Луч Луганської області від 26 червня 1968 року, зареєстровано шлюб між ОСОБА_44 та ОСОБА_46 /після шлюбу ОСОБА_47/ - а. с. 8. Подружжя разом проживало в дворогосподарстві по вул. Кірова, 57 с. Пашківці Старокостянтинівського району Хмельницької області, що визнається сторонами та підтверджується даними довідки виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району за № 774 від 5 травня 2008 року /а. с. 6/.

Відповідно до даних спадкової справи Старокостянтинівської державної нотаріальної контори за № 793/2006 після смерті ОСОБА_45, померлої 1 вересня 2006 року спадкоємцем по заповіту на все майно являється позивачка ОСОБА_43, а спадкоємцем на обов’язкову частку – відповідач ОСОБА_44 /а. с. 60 – 80 /.

Свідки ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52 суду дали покази про те, що в останні роки спільного проживання, подружжя ОСОБА_44 переживало важкі часи, пов’язані з віком та станом здоров’я, однак насильства в сім’ї не було.

Свідки ОСОБА_53, ОСОБА_54, який являється племінником покійної ОСОБА_45 та позивачки, пояснили, що через нерозуміння та невизнання за відповідачем права на власне життя, родичі покійної, в тому числі, і позивачка умисно і безпідставно звернулись з позовом про усунення відповідача, як колишнього чоловіка, від спадщини, в зв”язку з тим, що він створив нову сім’ю і проживає в дворогосподарстві, де раніше проживав з покійною дружиною, з якою прожили хороше довге подружнє життя, за винятком того, що у них не було дітей. Відповідач дбав про покійну дружину, просто по характеру і вже по віку є емоційним.

Відповідно до ст. 1224 ч. ч. 5, 6 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у томі числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Взаємовідносини між колишнім подружжям Мартинюків суд розцінює як сталі, взаємоприйнятні для них, емоційні, які залежали від їхнього психічно – емоційного стану, фізичного стану здоров’я, а також пов’язанні з віковими змінами. Позивачкою не надані юридично підтверджені докази вчинення психічного чи фізичного насильства в сім’ї зі сторони відповідача. Позовну вимогу про усунення відповідача від спадщини в даному випадку на обов’язкову частку, беручи до уваги, що останній має право на Ѕ частку в спільному сумісному майні подружжя, суд оцінює як намір позивачки на грунті особистих неприязних відносин з’ясувати відносини, щоб довести нікчемність відповідача як колишнього чоловіка своєї сестри. З врахуванням вищевикладеного суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1223, 1224, 1226, 1241 ЦК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_43 до ОСОБА_44 про усунення від права на спадкування.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 149/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_55

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_56 до ОСОБА_57 про розподіл спільного сумісного майна,

встановив:

ОСОБА_56 звернувся з позовом до ОСОБА_57 про розподіл спільного сумісного майна, посилаючись на те, що з 7 серпня 1999 року перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі і від спільного сумісного проживання мають дочку ОСОБА_58, ІНФОРМАЦІЯ_11. В 2001 році вони спільно придбали дворогосподарство по вул. 26 Бакинських комісарів, 43 м. Старокостянтинова. Через складні сімейні відносини виникла необхідність розділити дану власність та визначити порядок користування нею, в врахуванням того, що дитина проживає біля нього, просить визнати на ним право власності на Ѕ частку дворогосподарства, крім того виділити йому в будинку для користування дві жилі кімнати площею 9,3 кв. м. та 11,8 кв. м., а коридор та кухню залишити в спільному користуванні.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала.

Суд, заслухавши пояснення сторін та, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про одруження серії І – БВ № 039657, виданого 7 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1999 року.

По матеріалам інвентарної справи № 2331 відповідачка придбала дворогосподарство по вул. 26 Бакинських комісарів, 43 м. Старокостянтинова Хмельницької області, що підтверджується даними договору купівлі – продажу, посвідченого ОСОБА_59, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 7 березня 2001 року за р. № 757. Заборон відчуження відносно даного нерухомого майна немає.

У відповідності до даних висновку експерта № 4 – 249 від 20 січня 2008 року /а. с. 22 - 65/ дійсна вартість даного дворогосподарства становить 154072 грн. З технічної точки зору поділити житловий будинок на дві окремі ізольовані частини, щоб кожна частина становила окремий об’єкт власності і відповідала вимогам діючих будівельних норм неможливо. Визначений сторонами порядок користування житловим будинком технічно можливий.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин / навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дитиною тощо/ самостійного заробітку /доходу/.

Згідно ст. 70 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки сторони дійшли згоди щодо визначення спільної часткової власності в рівних частках на дворогосподарство і порядку користування житловим будинком, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 60, 61, 63, 65 – 66, 70 СК України, 368, 370 – 372 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_56 право власності на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель по вул. 26 Бакінських комісарів, 43 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Встановити для ОСОБА_56 та ОСОБА_57 порядок користування приміщеннями в вищевказаному будинку, виділивши їм в окреме користування відповідно ізольовані жилі кімнати площею 9,3 кв. м., 11,8 кв. м. та 13,3 кв. м., а кухню та коридор залишити в спільному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_56 на користь держави 719,36 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 64/2009

3 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Баклана Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_60, ОСОБА_61 до ОСОБА_62 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа на стороні позивача – ОСОБА_63,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_60, ОСОБА_60 до ОСОБА_62 про позбавлення батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_60, ІНФОРМАЦІЯ_12, та ОСОБА_61, ІНФОРМАЦІЯ_13, посилаючись на те, що відповідач з народження на утримання дітей матеріальної допомоги не надає і не приймає участі у їх вихованні та розвитку. Мати дітей ОСОБА_64 померла 19 вересня 2005 року, тому просять їх передати на виховання ОСОБА_63

Третя особа на стороні позивача підтримала позов.

Відповідач визнав позов в частині позбавлення його батьківських прав і заперечив щодо стягнення з нього аліментів, мотивуючи тим, що не являється їхнім кровним батьком.

Представники органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді, служби у справах неповнолітніх при Старокостянтинівській міській раді пояснили, що відповідач зловживає алкоголем, участі в утриманні та вихованні дітей не приймає, особисто не спілкується з ними, хоча йому ніхто не перешкоджає. Діти знаходяться на повному утриманні баби ОСОБА_63, виховуються і проживають в нормальних матеріально-побутових, соціальних умовах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи на стороні позивача, відповідача, представників органу опіки і піклування та служби у справах неповнолітніх та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_62 має двох малолітніх дітей - ОСОБА_61, ІНФОРМАЦІЯ_13, та ОСОБА_60, ІНФОРМАЦІЯ_12, відносно яких він не виконує своїх обов’язків по їх утриманню та вихованню.

Даний факт визнається відповідачем, підтверджується даними висновку органу опіки і піклування при Старокостянтинівській міській раді за № 988 – 02 від 29 жовтня 2007 року /а. с. 5/, акту обстеження умов проживання дітей від 2 жовтня 2007 року /а. с. 9/.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 2 жовтня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_62 до ОСОБА_63 про оспорювання батьківства відносно ОСОБА_60, ОСОБА_60, яке набрало чинності /а. с. 27 - 28/.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_62 батьківських прав відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_60, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_61, ІНФОРМАЦІЯ_13, і передати їх на опікування ОСОБА_63.

Стягнути аліменти з ОСОБА_62, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_15 на користь ОСОБА_63 на утримання ОСОБА_60, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_61, ІНФОРМАЦІЯ_13, в розмірі по 1/3 частині зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 січня 2008 року і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_62 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 398/2009

7 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_65 до ОСОБА_66 про позбавлення батьківських прав, третя особа – ОСОБА_67,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_65 до ОСОБА_66 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_65, ІНФОРМАЦІЯ_16, посилаючись на те, що відповідач на утримання дитини матеріальної допомоги не надає і не приймає участі у її вихованні та розвитку.

Третя особа підтримала обставини, викладені в позовній заяві та позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою позов визнав і просив розглянути справу у його відсутності.

Представник органу опіки і піклування пояснив, що відповідач проживає окремо від дитини, але участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, особисто не спілкуються з нею, хоча йому ніхто не перешкоджає. Дитина знаходиться на повному утриманні третьої особи, виховується і проживає в нормальних матеріально-побутових, соціальних умовах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, представника органу опіки і піклування, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_66 має неповнолітнього сина ОСОБА_65, ІНФОРМАЦІЯ_16, відносно якого не виконує своїх обов’язків по утриманню та вихованню, не спілкується з дитиною, хоча йому ніхто не чинить перешкод. Дитина перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_67

Даний факт визнається даними письмової заяви відповідача, підтверджується показами третьої особи, свідка ОСОБА_47, даними висновку органу опіки і піклування при Ізяславській районній державній адміністрації за № 02-21-1499/2008 від 12 вересня 2008 року, акту обстеження умов проживання дитини від 3 вересня 2008 року, довідки відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції за № 409 від 29 серпня 2008 року про несплату відповідачем аліментів на утримання дитини.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_66 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_65, ІНФОРМАЦІЯ_16, і передати його ОСОБА_67.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 50/2009

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката ОСОБА_55

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 про визнання договору дарування незаконним, виселення з квартири та зняття з реєстрації, третя особа – ОСОБА_59 та за зустрічним позовом ОСОБА_69 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації про визнання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1 незаконним та скасувати, визнання дій Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по припиненню права власності незаконним та зобов’язання його поновити,

встановив:

Представник виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 про визнання договору дарування незаконним, виселення з квартири та зняття з реєстрації, третя особа – ОСОБА_59, який підтримав та заперечив проти задоволення зустрічного позову, мотивуючи тим, що співвідповідачу ОСОБА_68 та членам його сім’ї для покращення житлових умов надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 з обов’язковою умовою, на що вони добровільно погодились, передачі до житлового фонду Старокостянтинівської міської ради, належної їм на праві приватної власності, двохкімнатної квартири АДРЕСА_3. Однак при реєстрації права комунальної власності на двохкімнатну квартиру вияснилось, що співвідповідач ОСОБА_68 без їхнього відома подарував її співвідповідачці ОСОБА_69 ОСОБА_51 дії співвідповідачів є незаконними, так як вони не виконали взятих на себе зобов’язань та приховали їх при підписанні договору, чим порушили їхні права, при цьому взявши дублікат правовстановлюючого документу замість, нібито втраченого оригіналу, а насправді доданого до заяви про відмову від даної власності.

Співвідповідачі ОСОБА_68, ОСОБА_69 позов не визнали, від пояснень щодо взятих зобов’язань по передачі двохкімнатної квартири, умов та підстав укладеного договору дарування, пославшись тільки на зміну сімейного стану. Крім того співвідповідачка ОСОБА_69 подала до суду зустрічний позов виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1 в частині припинення її права власності на вищевказану двохкімнатну квартиру, визнання дій Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по припиненню права власності незаконним та зобов’язання його поновити, оскільки юридично вона являється її власником, від даної власності не відмовлялась і законних підстав для припинення її права власності немає.

Співвідповідачка ОСОБА_70 в судове засідання не з’явилась, хоч про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник співвідповідача по зустрічному позову Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації заперечила проти задоволення зустрічного позову, пояснивши, що розцінила звернення Старокостянтинівської міської ради про реєстрацію відмови від права власності співвідповідача ОСОБА_68 та членів його сім’ї на вищезазначену двохкімнатну квартиру та реєстрацію права власності на неї за територіальною громадою, як перехід права власності з приватної в комунальну.

Третя особа пояснила, що під час підписання співвідповідачами ОСОБА_68 та ОСОБА_69 договору дарування не було відомостей про наявність у сторін зобов’язань перед виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради. Наданий дублікат правовстановлюючого документу не викликав у неї сумніву, так як про те, що сторони надали його оригінал в виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради в забезпечення взятих на себе зобов’язань вона не знала.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 про визнання договору дарування незаконним, виселення з квартири та зняття з реєстрації, третя особа – ОСОБА_59 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_69 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації про визнання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1 незаконним та скасувати, визнання дій Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по припиненню права власності незаконним та зобов’язання його поновити підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних заяви співвідповідачів ОСОБА_68, ОСОБА_69 та членів їхньої сім’ї від 31 січня 2006 року вони зобов’язувались передати належну їм на праві приватної власності двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 у державну власність при умові покращення житлових умов, додавши до заяви правовстановлюючий документ в оригіналі /а. с. 15/.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1, в зв’язку з поліпшенням житлових умов – отриманням трьохкімнатної квартири АДРЕСА_5, прийнято відмову співвідповідача ОСОБА_68 та членів його сім’ї від власності на вищезазначену двохкімнатну квартиру, яку вирішено прийняти до державного житлового фонду, оформити право власності за територіальною громадою міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради і відповідно зобов’язано скасувати запис про реєстрацію права власності на неї за співвідповідачами в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації /а. с. 9/.

По матеріалам інвентарної справи встановлено, що 23 червня 2006 року співвідповідачу ОСОБА_68 видано дублікат договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_4 замість втраченого.

У відповідності до даних свідоцтва про розірвання шлюбу серії І – БВ № 014836, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області 13 липня 2006 року шлюб між ОСОБА_68 та ОСОБА_69 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 147 від 13 липня 2006 року /а. с. 88/.

7 листопада 2006 року за р. № 4958 ОСОБА_59, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу, посвідчено договір дарування, яким співвідповідач ОСОБА_68 подарував на підставі вищевказаного дублікату договору купівлі – продажу співвідповідачці ОСОБА_69 вищезазначену двохкімнатну квартиру, право власності на яку було зареєстровано в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації 14 листопада 2006 року /а. с. 49 /.

Зі змісту п. п. 13, 14 договору слідує, що сторони засвідчили, що в тексті договору зафіксовано усі істотні умови і що внаслідок дарування квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб /а. с. 49 зворот/.

Згідно даних довідки житлово – експлуатаційної контори виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за № 010814 від 8 вересня 2008 року співвідповідачка ОСОБА_69 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_17 з 1 серпня 2006 року / прибула з АДРЕСА_6 /, в склад її сім’ї входить мати – співвідповідачка ОСОБА_70, яка зареєстрована з 27 червня 2006 року /а. с. 71/.

Відповідно до ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки на момент укладення договору дарування співвідповідачі ОСОБА_68 та ОСОБА_69, знаючи про рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1, яким прийнята їхня відмова від належної їм двохкімнатної квартири і вирішено оформити право власності на неї за територіальною громадою міста Старокостянтинова, а їм надана трьохкімнатна квартира, на яку видано ордер /а. с. 13/ і де вони були зареєстровані /а. с. 71, 72/, при складанні змісту правочину не вказали відомостей про наявність у них зобов’язань перед позивачем, внаслідок чого були порушенні права та законні інтереси останнього, крім того незаконно отримано дублікат правовстановлюючого документу на двохкімнатну квартиру, який співвідповідачем ОСОБА_68 не був втрачений, а доданий до заяви – зобов’язання передати квартиру територіальній громаді міста Старокостянтинова, тому позов виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 про визнання договору дарування незаконним, виселення з квартири та зняття з реєстрації, третя особа – ОСОБА_59 слід задовольнити в повному обсязі.

З матеріалів інвентарної справи встановлено, що представник Старокостянтинівської міської ради листом за № 1015 – 02 від 18 грудня 2006 року звернувся до Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації для виконання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1, до якого додав рішення, правовстановлюючий документ в оригіналі, реєстраційне посвідчення.

2 березня 2007 року виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради на підставі вищезазначеного рішення видав свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно за територіальною громадою міста Старокостянтинова як комунальну власність, яке зареєстроване в Старокостянтинівському бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації 30 травня 2007 року.

Відповідно до ст. 347 ч. ч. 1, 3 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Оскільки на момент реєстрації права власності на вищевказану двохкімнатну квартиру за територіальною громадою міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради дійсним був договір дарування, згідно якого право власності було зареєстровано за співвідповідачкою ОСОБА_69, що породило наявність двох правовстановлюючих документів та двох власників на одне й те саме нерухоме майно, що не відповідає нормам цивільного права, тому зустрічний позов в частині визнання дій Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по реєстрації права власності на двохкімнатну квартиру за територіальною громадою міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради незаконними слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10. 11, 60, 145, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 4, 203, 215, 347 України,

вирішив:

Позов виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70 про визнання договору дарування незаконним, виселення з квартири та зняття з реєстрації, третя особа – ОСОБА_59 задовольнити.

Договір дарування квартири АДРЕСА_4 між ОСОБА_68 та ОСОБА_69, посвідчений ОСОБА_59, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 7 листопада 2006 року за р. № 4958 визнати незаконним.

Виселити ОСОБА_69 та ОСОБА_70 з квартири АДРЕСА_4 в десятиденний строк з дня набрання чинності рішення суду.

Зняти ОСОБА_69 та ОСОБА_70 з реєстрації місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_18.

Зустрічний позов ОСОБА_69 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації про визнання рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 9 лютого 2006 року за № 63 п. 1 незаконним та скасувати, визнання дій Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по припиненню права власності незаконним та зобов’язання його поновити задовольнити частково.

Визнати дії Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації по реєстрації 2 березня 2007 року права власності на квартиру АДРЕСА_4 за територіальною громадою міста Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради незаконними.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 147/2009

3 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_71, ОСОБА_72 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_71, ОСОБА_72 звернулись з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на дворогосподарство по провул. Депутатському, 4 м. Старокостянтинова мотивуючи тим, що дане дворогосподарство побудоване їхніми батьками: ОСОБА_73, померлим 25 травня 1998 року, спадкоємцем якого була його дружина і відповідно їхня матір, ОСОБА_74, померлою 6 липня 2006 року, яка не встигла юридично оформити право власності, що перешкоджає їм реалізувати свої спадкові права.

Представник відповідача позов визнала.

Суд, заслухавши пояснення співпозивачів, представника відповідача та, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних типового договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради народних депутатів та ОСОБА_73 30 жовтня 1989 року /а. с. 17 - 18/, акту про відвід земельної ділянки під будівництво від 18 жовтня 1989 року /а. с. 15/, плану земельної ділянки з спроектованими житловим будинком та господарським спорудами, затвердженого 19 жовтня 1989 року /а. с. 16/ надано дозвіл на будівництво дворогосподарства по провул. Депутатському, 4 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

У відповідності до даних плану земельної ділянки з спроектованими житловим будинком та господарським спорудами, затвердженого 9 червня 2008 року /а. с. 20/ та технічної документації Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації на вищевказаній земельній ділянці знаходяться житловий будинок літер „А-1”, хлів літер „Б”, огорожа літер „№” загальною вартістю 100475 грн. /а. с. 9 - 13/. Вищезазначене нерухоме майно відповідає вимогам ДБН 360 – 92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, що підтверджується даними довідки відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за № 387 від 26 червня 2008 року /а. с. 85/.

Спадкоємцем ОСОБА_73, який помер 25 травня 1998 року була його дружина ОСОБА_74, яка померла 6 липня 2006 року, що підтверджується даними спадкової справи № 503/2001 року Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, спадкоємцями якої по закону являються співпозивачі, що підтверджується даними спадкової справи № 450/2006 року Старокостянтинівської державної нотаріальної контори /а. с. 47 - 83/.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями по закону в рівних частках є діти спадкодавця.

Згідно ст. 328 ч. 2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Оскільки співпозивачі прийняли спадщину після смерті спадкодавця і право власності на дану нерухомість набуте ними правомірно, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 328, 376, 1261 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_71 та ОСОБА_72 право власності в рівних частках на дворогосподарство по провул. Депутатському, 4 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А

17 лютого 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_75 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 17 жовтня 2008 року за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго” до ОСОБА_75 про стягнення завданого збитку та судових витрат,

встановив:

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 17 жовтня 2008 року, ухваленому у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго” задоволені в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_75 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що не встиг вчасно прибути в судове засідання та повідомити про запізнення. Крім того визнає факт безоблікового використання електроенергії з 10 січня 2008 року для приготування їжі та опалення житла, тому не згідний з розміром завданих збитків та методикою його нарахування, так як він не може погодитись з зазначеною датою останнього технічної перевірки, яку і сам не знає, а також йому не зрозуміла абревіатура, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення.

Представники співпозивачів заперечила проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач про судовий розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що є розписка в матеріалах справи.

Посилання відповідача на поважну причину нез’явлення в судове засідання не підтверджене відповідним письмовим доказом /квитком на проїзд/, невизнання позову судом розцінюється як намір уникнути юридичної відповідності, тому що сторона визнала факт безоблікового використання електроенергії, однак не погодилась з розміром завданого збитку, при цьому не надала доказів на підтвердження неправильного нарахування розміру збитку та наявності порушень зі сторони електропостачальника щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, які також не надавались та не заявлялись в попередньому судовому засіданні.

У відповідності до ст. 232 ч. 1 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 231 ч. 3 п. 1 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду справи про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для залишення заяви без задоволення.

Керуючись ст. 231 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_75 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 17 жовтня 2008 року.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 – а – 37/2009

10 квітня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката ОСОБА_42

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_76 до Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішенням про відмову у наданні земельної ділянки в оренду та зобов’язання її надати в оренду,

встановив:

Приватний підприємець ОСОБА_76 звернулась з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішенням про відмову у наданні земельної ділянки в оренду та зобов’язання її надати в оренду, посилаючись на те, що вона як підприємець орендує у відповідача земельну ділянку площею 6 кв. м. по вул. Лермонтова, 18/5 бокс 1 м. Старокостянтинова, де має власний кіоск. В зв’язку з тим, що біля її кіоску знаходиться зупинка автобуса, вона почала погоджувати документи на будівництво з міні – магазином, однак рішенням сесії міської ради їй відмовлено в оренді даної земельної ділянки. Такими діями депутати міської ради обмежують її підприємницькі права, лобіюючи інтереси інших підприємців.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.

Згідно ст. 2 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст. 157 ч. 1 Кодексу Адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Хоч позивачка і звернулась до суб’єкта владних повноважень, однак позов про право користування земельною ділянкою не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник не в сфері публічно – правових відносин, а має місце спір юридичних осіб про право господарське, тому провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 157 Кодексу Адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Закрити провадження по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_76 до Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішенням про відмову у наданні земельної ділянки в оренду та зобов’язання її надати в оренду.

Роз’яснити позивачці її право на оскарження, оспорювання дій Старокостянтинівської міської ради в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ______

У Х В А Л А

16 лютого 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_77 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 7 вересня 2007 року за позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_77 про стягнення заборгованості за надані послуги та судових витрат,

встановив:

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 7 вересня 2007 року, ухваленому у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради задоволені в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_77 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що хоч і зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_19, однак більше 10 років там не проживає і не користується нею, при цьому часто змінюючи місце свого проживання, тому і не знав про судовий розгляд справи, незважаючи на те, що спілкується з керівником комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради. Крім того не визнає позовні вимоги, оскільки не користується послугами позивача, та не бажає ними користуватися, про що неодноразово повідомляв останнього. Не погоджується з наданою судом оцінкою доказів позивача, так як вбачає між сторонами господарські правовідносини, обов’язковою умовою яких являється наявність укладеного між ними договору, і як наслідок зобов’язання по наданню та відповідно оплаті послуг по теплопостачанню.

Представник позивача заперечила проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач про судовий розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку через оголошення в пресі у відповідності до вимог ст. 74 ч. 9 ЦПК України.

Посилання відповідача на те, що суд при ухваленні заочного рішення невірно застосував норми житлового законодавства, замість Господарського кодексу України, розцінюється судом як хибне тлумачення зобов’язального права.

У відповідності до ст. 232 ч. 1 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 231 ч. 3 п. 1 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду справи про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для залишення заяви без задоволення.

Керуючись ст. 231 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_77 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 7 вересня 2007 року.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

№ 2-590/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянинові справу за позовом ОСОБА_78 до ОСОБА_79 про стягнення аліментів, третя особа – ОСОБА_80,

встановив:

ОСОБА_78 звернувся з позовом до ОСОБА_79 про стягнення аліментів на своє утримання на період навчання, посилаючись на те, що він є студентом Старокостянтинівського професійного ліцею, де навчається по спеціальності електрозварник, і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги. Враховуючи стан здоров’я та матеріальне становище свого батька, позивач просить стягнути з нього аліменти на своє утримання до закінчення навчання в учбовому закладі в розмірі 120 грн. щомісячно.

Відповідно до даних протоколу судового засідання Токмацького районного суду Запорізької області від 4 червня 2008 року, відповідач вказав, що позов не визнає, оскільки він не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості, а також має на утриманні ще одну дитину і просив справу розглядати без його участі.

В судовому засіданні третьою особою була визнана ОСОБА_80, яка суду дала покази про те, що їй самій важко утримувати позивача, оскільки вона є інвалідом з дитинства, не працює і її матеріальний дохід не достатній для забезпечення нормальних умов навчання сина, проїзду, харчування та інших першочергових потреб.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 1 вересня 2007 року навчається в Старокостянтинівському професійному ліцеї по спеціальності електрозварник і у зв’язку з цим потребує матеріальну допомогу від відповідача – свого батька.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За таких обставин суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на утримання сина на період навчання аліменти в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 182, 199-201 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути аліменти з ОСОБА_79, ІНФОРМАЦІЯ_20, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_21 на користь ОСОБА_78, ІНФОРМАЦІЯ_22, в розмірі 120 грн. на період його навчання щомісячно, починаючи з 11 лютого 2008 року до 30 червня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_79 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548 р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя______