Рішення № 5790774, 13.08.2008, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ № 2 – о – 113/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - відділ реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті 21 травня 2005 року її чоловіка ОСОБА_2 Куанбакієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – Атинської області Республіки Казахстан, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки відсутнє медичне свідоцтво про смерть, що стало перешкодою для реєстрації його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану. Іншим шляхом встановити цей факт неможливо.

Представник заінтересованої особи заявлені вимоги визнала.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, представника заінтересованої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, знаходить достатньо підстав для встановлення факту, який для заявниці має юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 Куанбакієвич, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – Атинської області Республіки Казахстан, житель ІНФОРМАЦІЯ_3 помер 21 травня 2005 року.

Даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, не вірити яким у суду немає підстав, даними довідки виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району від 5 березня 2008 року за № 444.

За таких обставин суд рахує доведеним факт смерті ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 11, 60, 209, 212, 214-215, 256-259 ЦПК України,

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті 21 травня 2005 року в с. Йосипівна Старокостянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_2 Куанбакієвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – Атинської області Республіки Казахстан, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И № 2 – 1548/2008

24 жовтня 2008 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_6, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме спадкове майно.

Відповідно до ст. 119 ч. 2 п. п. 2, 6 ЦПК України позов повинен містити ім’я /найменування/ позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв”язку, якщо такий відомий, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року за № 7 в справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини провадження відкриваються у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також у разі відсутності інших спадкоємців, які б могли дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ перевіряються наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до ст. 1300 ч. 2 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесенні зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що співвідповідач ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке є предметом даної справи, однак заперечує проти внесення змін в наявне свідоцтво про право на спадщину, не визнаючи при цьому права позивача на дане спадкове майно. Однак для визнання права позивача на спадкове майно є необхідним набуття ним статусу спадкоємця, тобто в даному випадку визначення додаткового строку для прийняття спадщини рішенням суду, яке вступило в законну силу, тому одночасний розгляд двох позовних вимог є неможливим.

Кірм того, позов не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини справи, а саме: відсутность інших, крім відповідача, спадкоємців, які б могли дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину чи внесення змін в існуюче свідоцтво про право на спадщину.

Оскільки, позов подано без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, його слід залишити без руху і надати позивачці строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 119-121 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без руху позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме спадкове майно.

Надати позивачу строк до 8 грудня 2008 року для усунення недоліків. У разі неусунення недоліків позов вважається неподаним та повертається позивачу.

Суддя __

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И № 2 – 1422/2008

11 листопада 2008 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, ОСОБА_8, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_9 до Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_9 звернулась з позовом до Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на нерухоме майно.

29 вересня 2008 року ухвалою судді позовна заява була залишена без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, оскільки не надано плану земельної ділянки, погодженого головним архітектором міста, головними державними інспекторами з пожежного та санітарного нагляду, суміжними землекористувачами, а також відсутні дані щодо наявності/відсутності заборони відчуження даного майна по даним Старокостянтинівського БТІ та відомості по даним Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про наявності/відсутності спадкової справи після смерті померлого.

Відповідно до ст. 121 ч. 2 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119, 120 ЦПУ України, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Позивачкою 10 листопада 2008 року на виконання вищевказаної ухвали подано копію плану земельної ділянки, погодженої тільки начальником відділу архітектури та містобудування, та земельними користувачами, крім погодження з головними державними інспекторами з пожежного та санітарного нагляду, надані дані про наявність спадкової справи після смерті померлого по даним Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, крім даних про наявності/відсутності заборони відчуження даного майна по даним Старокостянтинівського БТІ.

Оскільки, до встановленого терміну позивачка повністю недоліки не виправила, тому позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачці.

Керуючись ст. 121 ч. 2 ЦПК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року за № 7,

ухвалив:

Вважати неподаною і повернути позовну заяву ОСОБА_9 до Огіївської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на нерухоме майно.

Роз’яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И № 2 – 1423/2008

5 листопада 2008 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, ОСОБА_8, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_10 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_10 звернулась з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

29 вересня 2008 року ухвалою судді позовна заява була залишена без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, оскільки не надано плану земельної ділянки, погодженого головним архітектором міста, головними державними інспекторами з пожежного та санітарного нагляду, суміжними землекористувачами, а також відсутні дані щодо наявності/відсутності заборони відчуження даного майна по даним Старокостянтинівського БТІ та відомості по даним Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про наявності/відсутності спадкової справи після смерті померлого.

Відповідно до ст. 121 ч. 2 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119, 120 ЦПУ України, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Позивачкою 5 листопада 2008 року на виконання вищевказаної ухвали подано копію плану земельної ділянки, погодженої тільки головним архітектором, завідувачем відділу регулювання земельних відносин та земельними користувачами, крім погодження з головними державними інспекторами з пожежного та санітарного нагляду. В своїй заяві позивачка пояснила, що в отриманні відомостей щодо наявності/відсутності заборони відчуження даного майна та наявності/відсутності спадкової справи після смерті померлого Старокостянтинівським БТІ та Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою відмовлено.

Оскільки, до встановленого терміну позивачка повністю недоліки не виправила, а посилання на неможливість отримати необхідну інформацію не підтверджено відповідними письмовими відмовами, крім того при розгляді аналогічних справ сторонами самостійно подавались дані докази, тому позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачці.

Керуючись ст. 121 ч. 2 ЦПК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування” від 30 травня 2008 року за № 7,

ухвалив:

Вважати неподаною і повернути позовну заяву ОСОБА_10 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Роз’яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

РІШЕННЯ № 2 – ц – 1/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про зобов’язання закінчити виконавчі провадження з примусового виконання та зобов’язання зняти арешт, треті особи – ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

встановив:

Житлово – експлуатаційна контора Старокостянтинівської міської ради звернулась з позовом до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про зобов’язання закінчити виконавчі провадження з примусового виконання та зобов’язання зняти арешт, треті особи – ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, посилаючись на те, що оскільки між ними та комітетом кредиторів по справі про визнання житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради банкрутом ухвалою господарського суду затверджено мирову угоду, припинено процедуру розпорядженням майном, а провадження по справі зупинено, тому виконавчі провадження по третіх особах, які не заявили до них своїх вимог і відповідно не були включені до реєстру вимог кредиторів підлягають закінченню з подальшим зняттям арешту з їх рахунку.

Представник відповідача, треті особи позов не визнали і пояснили, що зазначені представником позивача рішення суду не виконані, не втратили свої законної сили, державним виконавцем вжиті всі необхідні заходи для їх примусового виконання, тому законних підстав для закінчення виконавчого провадження немає.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, третіх осіб та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції знаходяться виконавчі провадження про примусове виконання виконавчого листа Старокостянтинівського районного суду № 2- 248 від 6 червня 2007 року про стягнення 1873 грн. шкоди з житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_11; виконавчі листи Старокостянтинівського районного суду № 2- 205 від 26 червня 2007 року про стягнення 5614 грн. шкоди з житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_12, ОСОБА_13 солідарно.

Ухвалами господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2007 року № 3/89 - Б порушено провадження у справі про банкрутство боржника житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради та від 2 липня 2007 року затверджена мирова угода між житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради та кредиторами, а саме: управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі та ОСОБА_14 податковою інспекцією у Старокостянтинівському районі для відновлення його платоспроможності та погашення його заборгованості на умові відстрочення, розстрочення виплати та списання /прощення/ боргів.

Відповідно до ст. 5 ч. ч. 1, 3 абз. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Згідно до ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи — сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника — юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Оскільки підстав для закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання та зняття арешту немає і дії відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції відповідають вимогам законодавства про виконавче провадження, тому в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 5, 37 Закону України „про виконавче провадження”,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про зобов’язання закінчити виконавчі провадження з примусового виконання та зобов’язання зняти арешт, треті особи – ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 458/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_15 до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про виключення майна з акту опису та арешту, треті особи – ОСОБА_16, ОСОБА_17,

встановив:

ОСОБА_15 звернувся з позовом до відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про виключення з акту опису та арешту належного йому на праві власності автомобіля марки „NISSAN Sunny”, 1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на який накладено арешт на виконання вироку суду стосовно ОСОБА_16, у якого він його купив і даний договір купівлі – продажу в судовому порядку визнаний дійсним.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Третя особа ОСОБА_16 підтвердив обставини, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги та визнав позов.

Третя особа ОСОБА_17 в судове засідання не з’явилась, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа № 1 – 61 по вироку Старокостянтинівського районного суду від 27 березня 1998 року про стягнення з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_17 3000 грн. державним виконавцем державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції складено акт опису та арешту майна серії АА № 394545 від 14 жовтня 2003 року відносно автомобіля марки „NISSAN Sunny”, 1986 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно даних дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ХМС № 221019, виданого Старокостянтинівським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Хмельницькій області 18 березня 2002 року власником вищевказаного автомобіля являється ОСОБА_15

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 26 липня 2004 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_17 до ОСОБА_16, ОСОБА_15 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі – продажу даного автомобіля, яке ухвалами апеляційного суду Хмельницького суду від 8 грудня 2004 року та апеляційного суду Житомирської області в порядку касаційного розгляду цивільних справ від 16 листопада 2007 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Оскільки автомобіль, на який накладено арешт, належить позивачу, а не боржнику - третій особі ОСОБА_16, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 391 ЦК України, ст. 59 Закону України „про виконавче провадження”,

вирішив:

Позов задовольнити.

Виключити автомобіль марки „NISSAN Sunny”, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 з акту опису та арешту майна серії АА № 394545, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції 14 жовтня 2003 року.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя _____

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 637/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_19 про визнання такою, що втратила право на жиле приміщення,

встановив:

ОСОБА_18 звернулась з позовом до ОСОБА_19 про визнання такою, що втратила право на жиле приміщення, посилаючись на те, що відповідачка, яка є її рідною дочкою, з 1998 року виїхала, залишивши їй свого неповнолітнього сина на утриманні, з житлового будинку по вул. Калініна, 27 с. Великий Чернятин Старокостянтинівського району до свого співмешканця на постійне місце проживання в м. Старокостянтинова, в будинку не проживає, з своїм сином, відносно якого позбавлена батьківських прав, не спілкується, не утримує його, комунальні послуги не сплачує. Добровільно виписатись відповідачка не погодилась, що перешкоджає їй оформити субсидію та державну допомогу на дитину.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Зі згоди позивачки суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка з 1998 року не проживає, не користується та не сплачує комунальні послуги за житловий будинок вул. Калініна, 27 с. Великий Чернятин Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Даний факт підтверджується показами свідка ОСОБА_20, даними довідки виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району за № 282 від 11 лютого 2008 року.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Оскільки відповідачка не проживає в спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_19 такою, що втратила право користування жилим приміщенням по вул. Калініна, 27 с. Великий Чернятин Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 369/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_22 про визнання таким, що втратив право на жиле приміщення,

встановив:

ОСОБА_21 звернулась з позовом до ОСОБА_22 про визнання його таким, що втратив право на жиле приміщення, посилаючись на те, що з листопада 2003 року вона не допускає відповідача в житловий будинок по вул. Шкільній, 89 с. Веснянка Старокостянтинівського району, оскільки він часто зловживає спиртними напоями, внаслідок чого в сім’ї виникали скандали. Добровільно виписатись відповідач не погодився, мотивуючи тим, що має право на Ѕ частку дворогосподарства як співвласник спільного сумісного майна подружжя, але на даний час вона має намір створити нову сім’ю та прописати нового чоловіка, тому хоче виписати колишнього.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди позивачки суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних договору купівлі – продажу, посвідченому Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 14 листопада 1997 року за р. № 2 - 5659, позивачка в період шлюбу з відповідачем придбала дворогосподарство по вул. Шкільній, 89 с. Веснянка Старокостянтинівського району Хмельницької області, яким останньому з листопада 2003 року перешкоджає користуватися.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Оскільки позивачка перешкоджає відповідачу користуватися вищевказаним жилим приміщенням, внаслідок чого він не проживає в спірному дворогосподарстві, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_21 до ОСОБА_22 про визнання таким, що втратив право на жиле приміщення.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 663/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Прокоф’євій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_23 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, третя особа – Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації,

встановив:

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради звернулось з позовом до ОСОБА_23 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач, проживаючи в квартирі № 25, що знаходиться у будинку № 1/140 по вул. Миру м. Старокостянтинова, заборгував станом на 1 лютого 2008 року за надані послуги по теплопостачанню 3145,45 грн., які він добровільно відмовився платити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_23, проживаючи в квартирі № 25, що знаходиться у будинку № 1/140 по вул. Миру м. Старокостянтинова, станом на 1 лютого 2008 року заборгував за надані послуги по теплопостачанню 3145,45 грн.

Відповідно до ст. 68 ч.1 Житлового кодексу України наймач зобов”язаний своєчасно вносити квартирну плату за плату за комунальні послуги.

Оскільки відповідач не оплатив послуги по теплопостачанню, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 74, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 68 ч.1 ЖК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_23 на користь комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради /р/р 26039963 код 14151464 МФО 315966/ - 3145,45 грн. боргу, 195,14 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього 3340,59 грн. та на користь держави 51 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ____

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 344/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_24 до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_24 звернулась з позовом до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинно збудовані та переобладнані житловий будинок з господарськими спорудами по вул. Перемоги, 17 с. Грибенинка Старокостянтинівського району, а саме: хліви розмірами 3,51 м. х 2,32м. та 5,20 м. х 3,57 м ., переобладнання кладовки під кухню з топкою площею 9,2 кв. м., кухню під столову площею 9,9. кв. м.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Пашковецькою сільською радою Старокостянтинівського району 5 січня 1987 року на підставі рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради за № 235 від 27 листопада 1986 року, позивачка є власниця житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Перемоги, 17 с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області та згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 077069 та серії ХМ № 077068, виданих Пашковецькою сільською радою Старокостянтинівського району 24 листопада 2003 року – земельних ділянок по 0,25 га та 0,105 га для обслуговування вищевказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. При обстеженні дворогосподарства позивачки Старокостянтинівським БТІОР було встановлені самовільно побудовані хліви розмірами 3,51 м. х 2,32м. та 5,20 м. х 3,57 м ., переобладнання кладовки під кухню з топкою площею 9,2 кв. м., кухню під столову площею 9,9. кв. м. Згідно даних довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 27 від 12 грудня 2007 року розміщення самочинно побудованих господарських будівель розмірами 5,20 х 3,60 м. та 3,50 х 2,30 м., переобладнання кладової під кухню з топкою 9,20 кв. м., кухні під їдальню площею 9,9 кв. м. по вул. Перемоги, 17 с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області відповідає ДБН 360_92 ** „Планування і забудова міських і сільських поселень” за умови – без права утримання в господарській будівлі під позначкою „3” домашньої худоби. Розміщення об’єктів погоджено з суміжними землекористувачами, інженерними організаціями, представником сільської ради, проектна документація затверджена в установленому законом порядку та можуть бути легалізовані в судовому порядку.

Відповідно до ст. 331 ч. 1 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 376 ч. ч. 3, 5 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки позивачка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, але надана під уже збудоване нерухоме майно і це не порушує права інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 331, 376 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_24 право власності на самочинно збудовані хліви розмірами 3,50 м. х 2,30 м. та 5,20 м. х 3,60 м. та визнати законними самовільні переобладнання в житловому будинку кладової під кухню з топкою 9,20 кв. м., кухні під їдальню площею 9,9 кв. м. по вул. Перемоги, 17 с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 579/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Стецюка П.П.

представника - адвоката ОСОБА_25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_26 в інтересах малолітньої ОСОБА_27 до ОСОБА_28 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_26 в інтересах малолітньої ОСОБА_27 звернулась з позовом до ОСОБА_28 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_4, посилаючись на те, що відповідач на утримання дитини матеріальної допомоги не надає і не приймає участі у її вихованні та розвитку з серпня 1999 року, тому просить передати дитину на її виховання.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди позивачки суд ухвалив заочний розгляд справи.

Представник органу опіки і піклування пояснив, що відповідач проживає окремо від дитини, участі в її утриманні та вихованні не приймає, особисто не спілкує з нею, хоча його ніхто не перешкоджає. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки, виховуються і проживають в нормальних матеріально-побутових, соціальних умовах.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, прокурора, представника органу опіки і піклування, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_28 має малолітню дочку - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка з серпня 1999 року проживає і перебуває на повному утриманні позивачки, відповідач не виконує своїх обов’язків по утриманню та вихованню дитини, не спілкується з нею, хоча перешкод йому не чинять.

Даний факт підтверджується показами свідка ОСОБА_29, даними довідок житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради від 7 листопада 2007 року, середньої загальноосвітньої школи № 175 м. Москви від 29 жовтня 2007 року, спеціальної загальноосвітньої школи 8 виду № 359 м. Москви від 17 квітня 2008 року, висновку муніципалітету міської муніципальної освіти „Ярославське” в м. Москва за № 688 від 14 липня 2008 року, акту обстеження житлових умов від 8 липня 2008 року.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_28 батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_4, і передати її на опікування та піклування ОСОБА_26.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 77/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_30

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_31 до ОСОБА_32 про відшкодування майнової, моральної шкоди і судових витрат,

встановив:

ОСОБА_31 звернувся з позовом до ОСОБА_32 про відшкодування майнової, моральної шкоди і судових витрат, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 11 грудня 2006 року близько 17 години на вулиці ОСОБА_33 м. Старокостянтинова з вини відповідача, який керуючи автомобілем НОМЕР_2, наїхав на нього і завдав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, на лікування він витратив 2217,65 грн., однак відповідач навіть не звернувся, щоб вибачитись за вчинене. Дана пригода негативно вплинула на його стан здоров’я, порушила звичний спосіб життя. Тому він просить стягнути з відповідача витрати на лікування, моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати в сумі 269,22 грн.

Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку і не повідомив про причини неявки. Зі згоди позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_32 11 грудня 2006 року близько 17 години на вулиці Миру м. Старокостянтинова Хмельницької області, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив наїзд на ОСОБА_31, завдавши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я у виді закритого черезвертельного перелому правого стегна без зміщення уламків, закритого перелому кісток лівої гомілки, травматичного вивиху головки лівого плеча, тупої травми живота, забою нирок, крововиливу повік лівого ока, підкон”юктивального крововиливу зліва.

Даний факт підтверджується показами свідка ОСОБА_34, даними матеріалів перевірки № 1369 по факту даної дорожньо – транспортної пригоди.

Відповідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивачем було затрачено власних коштів на лікування в Старокостянтинівській центральній районній лікарні 2217,65 грн.

Оскільки відповідач скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень позивачу, тому позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно поданих позивачем квитанції розмір судових витрат становить 269,22 грн.

У відповідності до ст. 23 ч. ч. 1, 2 п. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував фізичний біль, вік та душевні страждання позивачки, завдані їй внаслідок ушкодженням здоров’я і тому визначив їх у розмірі 7000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 53, 59, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1187 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_32 на користь ОСОБА_31 майнову шкоду в розмірі 2217,65 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн., судові витрати в сумі 269,22 грн., а всього 9486,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_32 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 1131/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю прокурора Баклана Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_35 про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор пред’явив позов в інтересах Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_35 про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів, оскільки відповідач як власник автомобілів НОМЕР_3 та ІЖ – 412 державний номерний знак НОМЕР_4, що зареєстровані в 5 відділенні реєстраційно – екзаменаційного підрозділу ДАІ УМВС України в Хмельницькій області і за 2005 – 2007 роки не пройшли державний технічний огляд, не сплатив 1278,3 грн. даного податку.

Представник співпозивача Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції в судове засіданні не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав заяву, якою позов підтримав і просив справу розглянути без його участі.

Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди представника співпозивача Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника співпозивача Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є власником автомобілів марки PEUGEUT Boxer, державний номерний знак НОМЕР_5, 1995 року випуску, об’єм двигуна 2496, зареєстрованого в 5 відділенні реєстраційно – екзаменаційного підрозділу ДАІ УМВС України в Хмельницькій області в 2001 році і який не проходив державний технічний огляд, та ІЖ – 412, державний номерний знак НОМЕР_4, 1978 року випуску, об’єм двигуна 1478, зареєстрованого в 5 відділенні реєстраційно – екзаменаційного підрозділу ДАІ УМВС України в Хмельницькій області в 1996 році і який не проходив державний технічний огляд.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” податок з власників транспортних засобів фізичними особами сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Розрахунок заборгованості по несплаті податку з власників транспортних засобів:

- за автомобіль марки PEUGEUT Boxer за 2005 – 2007 роки: 366,90 х 3 = 1100,70 грн.;

- за автомобіль марки ІЖ – 412 за 2005 – 2007 роки: 59,2 х 3 = 177,60 грн.

Всього 1100,70 грн. + 177,60 грн. = 1278,30 грн.

Оскільки відповідач не виконав зобов’язання по сплаті податків, встановлених законодавством, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 1 – 3, 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, ст. 2 , 3, 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_35 на користь Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції – 1278,30 грн. заборгованості по несплаті податку з власника транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_35 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 866/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 до ОСОБА_39, ОСОБА_40 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 до ОСОБА_39, ОСОБА_40 про позбавлення батьківських прав відносно їхніх дітей ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_7, та стягнення на їх утримання аліментів, посилаючись на те, що співвідповідачі належного утримання дітей, матеріальної допомоги не надають і не приймають участі у їх вихованні та розвитку з їхнього народження, зловживають алкоголем, ведуть бродячий спосіб життя.

Співвідповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Представник органу опіки і піклування та служби у справах дітей пояснили, що співвідповідачі зловживають алкоголем, не працюють, ведуть бродячий спосіб життя, діти проживають в антисанітарних умовах, оскільки їхні батьки участі в утриманні та вихованні дітей не приймають.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, органу опіки і піклування, служби у справах дітей та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_39, ОСОБА_40 мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно яких вони не виконують своїх обов’язків по утриманню та вихованню.

Даний факт підтверджується даними висновку органу опіки і піклування при Чорнянській сільській ради Старокостянтинівського району від 26 листопада 2007 року, акту обстеження умов проживання дітей від 5 грудня 2007 року, протоколу засідання координаційної ради у справах неповнолітній при Чорнянській сільській ради Старокостянтинівського району від 17 листопада 2007 року, висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 12 грудня 2007 року, довідок виконавчого комітету Чорнянській сільській ради Старокостянтинівського району за № 220 від 7 грудня 2007 року, за № 219 від 7 грудня 2007 року, за № 218 від 7 грудня 2007 року.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 166 ч. 2 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки співвідповідачі ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_39, ОСОБА_40 батьківських прав відносно їхніх неповнолітніх дітей - ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_7, і передати їх на опікування голові Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Стягнути аліменти з ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_11 на користь голови Чорнянської сільської ради Старокостянтинівського району на утримання ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі по 1/4 частині з кожного зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 квітня 2008 року і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_39, ОСОБА_40 на користь держави по 25,5 грн. з кожного судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ по 15 грн. з кожного витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 195/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_41, ОСОБА_42 до ОСОБА_43 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

встановив:

Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_41, ОСОБА_42 до ОСОБА_43 про позбавлення батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_13, та стягнення на їх утримання аліментів, посилаючись на те, що відповідачка протягом кількох років на утримання дітей матеріальної допомоги не надає і не приймає участі у їх вихованні та розвитку, веде бродячий спосіб життя, зловживає спритними напоями, отримувала соціальну допомогу на дітей, яку витрачала на власні потреби, діти проживають без харчування, одягу, засобів особистої гігієни. Батько дітей – ОСОБА_44 помер в 2006 році.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Зі згоди представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Представники органу опіки і піклування Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району та служби у справах неповнолітніх Старокостянтинівської районної державної адміністрації пояснили, що відповідачка протягом останніх кількох років зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя, участі в утриманні та вихованні дітей не приймає.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, органу опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_43 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_13, відносно яких він не виконує своїх обов’язків по утриманню та вихованню. Батько дітей – ОСОБА_44 помер в 2006 році.

Даний факт підтверджується також показами свідка ОСОБА_45, даними висновку органу опіки і піклування при Великочернятинській сільській раді Старокостянтинівського району від 20 червня 2007 року за № 6, витягу з рішення координаційної ради у справах неповнолітніх при Старокостянтинівській районній державній адміністрації від 9 липня 2007 року за № 87, акту обстеження житлово – побутових умов проживання дітей від 19 червня 2007 року, довідки Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району від 20 червня 2007 року за № 943.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 166 ч. 2 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_43 батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_13, і передати їх на опікування голові органу опіки і піклування Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Стягнути аліменти з ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_15, на користь голови органу опіки і піклування Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області на утримання ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_13, в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 3 жовтня 2007 року і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_43 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 715/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_46 до ОСОБА_47 про стягнення грошового боргу та судових витрат,

встановив:

ОСОБА_46 звернувся з позовом до ОСОБА_47 про стягнення грошового боргу та судових витрат, посилаючись на те, що 4 вересня 2007 року сторони уклали договір позики строком дії до 1 січня 2008 року, відповідно до якого відповідач зобов’язувався повернути позику в розмірі 16000 грн., а у випадку неповернення боргу в строк – сплатити неустойку в розмірі 0,5 % суми боргу за кожний день прострочення, що станом на 3 вересня 2008 року становить 19760 грн., але зобов’язань не виконує, дає тільки обіцянки.

Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку і не повідомив про причини неявки. Зі згоди позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 4 вересня 2007 року сторони уклали між собою договір позики строком дії до 1 січня 2008 року, згідно якого ОСОБА_47 взяв в борг у ОСОБА_46 позику в розмірі 16000 грн., які зобов’язувався повернути до 1 січня 2008 року, а у випадку неповернення боргу, зобов’язувався сплатити неустойку в розмірі 0,5 % суми боргу за кожний день прострочення.

16000 грн. х 0,5 % пені за один день прострочення = 80 грн. в день.

80 грн. х 247 днів прострочення виконання зобов’язання = 19760 грн. пені.

Відповідно до ст. 827 ч. 1 ЦК України за договором позички одна сторона /позичкодавець/ безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні /користувачеві/ річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно ст. 834 ч. 2 ЦК України користувач зобов’язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому стані, в якому вона була на момент її передавання.

У відповідності до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків встановлених законом.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 549 – 552, 610, 625, 827, 834 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_47 на користь ОСОБА_46 – 16000 грн. грошового боргу, 19760 грн. пені, 321 грн. судових витрат, а всього 36081 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя _____

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 869/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_48 до ОСОБА_49 про оспорювання батьківства,

встановив:

ОСОБА_48 звернувся з позовом до ОСОБА_49 про оспорювання батьківства, посилаючись на те, що він не являється кровним батьком ОСОБА_50, ІНФОРМАЦІЯ_16, та ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_17, про що знав до їхнього народження, однак не був проти юридичної реєстрації його як їхнього батька для збереження сім’ї.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку і не повідомила про причини неявки. Зі згоди позивача суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_50, ІНФОРМАЦІЯ_16, та ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_17, народилися в період перебування позивача та ОСОБА_52, померлої 19 вересня 2005 року в зареєстрованому шлюбі. З 1999 року подружжя проживали окремо, однак позивач не заперечував проти реєстрації його батьком дітей, так як мав намір зберегти сім’ю.

Даний факт визнав позивач, підтвердили свідки ОСОБА_53, ОСОБА_54

Відповідно до ст. 56 ч. ч. 1, 2 Кодексу про шлюб та сім’ю України /1969 року/ особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років. Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір’ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

Оскільки пройшов річний термін для оспорювання батьківства і закон позбавляє можливості оспорювати батьківство того, хто в момент реєстрації себе батьком дітей знав, що не є їхнім батьком, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 56 Кодексу про шлюб та сім’ю України /1969 року/,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_48 до ОСОБА_49 про оспорювання батьківства.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 – 610/2008

2 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_55 до ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, яка належить сторонам на праві спільної частковій власності,

встановив:

ОСОБА_55 звернулась з позовом до ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири АДРЕСА_1, яка належить сторонам на праві спільної частковій власності, посилаючись на те, що з співвідповідачами у неї склались неприязні відносини, в квартирі не проживає, нею не користується, їй необхідна окрема жила площа для новоствореної сім’ї, а оскільки виділити в натурі ј частку квартири неможливо, тому просить стягнути з співвідповідачів 8864 грн. вартості її частки.

Співвідповідачі ОСОБА_56, ОСОБА_58 позов визнали.

Співвідповідач ОСОБА_57 в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою не заперечив проти затвердження, укладеної сторонами, мирової угоди та просив розглянути справу у його відсутності.

У судовому засіданні сторони надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання справи на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди співвідповідачі ОСОБА_56, ОСОБА_58 виплачують в рівних частках для позивачки ОСОБА_55 грошову компенсацію вартості ј частки квартири АДРЕСА_2, що становить 8364 грн., з припиненням права власності позивачки ОСОБА_55 на ј частку вказаної квартири та набуттям ними права власності на дану частку в рівних частках. Позивачка ОСОБА_55 отримує грошову компенсацію в сумі 8364 грн. в рахунок належної їй ј частки квартири АДРЕСА_2 від співвідповідачів ОСОБА_56, ОСОБА_58 з передачею їм права власності в рівних частках на належну їй частку квартири та припиненням її права власності на вказану частку квартири.

Зазначена мирова угода приєднана до справи. Сторонам роз’яснено наслідки такого рішення та закриття провадження по справі, що передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи, що мирова угод, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах сторін, суд у відповідності до ст. ст. 175, 205 ч. 1 п. 4 ЦПК України ухвалою закриває провадження по справі.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 4 ЦПК України,

ухвалив:

Визнати мирову угоду, укладену сторонами, за якою:

Співвідповідачі ОСОБА_56, ОСОБА_58 виплачують в рівних частках для позивачки ОСОБА_55 грошову компенсацію вартості ј частки квартири АДРЕСА_2, що становить 8364 грн., з припиненням права власності позивачки ОСОБА_55 на ј частку вказаної квартири та набуттям ними права власності на дану частку в рівних частках.

Позивачка ОСОБА_55 отримує грошову компенсацію в сумі 8364 грн. в рахунок належної їй ј частки квартири АДРЕСА_2 від співвідповідачів ОСОБА_56, ОСОБА_57.

Припинити право власності ОСОБА_55 на ј частку квартири АДРЕСА_2, на яку визнати право власності в рівних частках за ОСОБА_56, ОСОБА_58.

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_55 до ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58 про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, яка належить сторонам на праві спільної частковій власності.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А № 2 – 340/2008

30 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_59 до ОСОБА_60 про розподіл спільного сумісного майна,

встановив:

ОСОБА_59 звернулась з позовом до ОСОБА_60 про розподіл спільного сумісного майна, а саме: квартири АДРЕСА_3, автомобіля універсал – В, марки „Опель Астра”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, номер кузова WOL000051Т2613309, автомобільного гаража № 126 в гаражному кооперативі „Мотор” м. Старокостянтинова.

У судовому засіданні сторони надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання справи на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди у власність позивачки ОСОБА_59 переходить квартира АДРЕСА_4, а власність відповідача ОСОБА_60 - автомобіль універсал – В, марки „Опель Астра”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, номер кузова WOL000051Т2613309 та автомобільний гараж № 126 в гаражному кооперативі „Мотор” м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Зазначена мирова угода приєднана до справи. Сторонам роз’яснено наслідки такого рішення та закриття провадження по справі, що передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи, що мирова угод, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах сторін, суд у відповідності до ст. ст. 175, 205 ч. 1 п. 4 ЦПК України ухвалою закриває провадження по справі.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 4 ЦПК України,

ухвалив:

Визнати мирову угоду, укладену сторонами, за якою:

Припинити право власності ОСОБА_60 на квартиру АДРЕСА_4, на яку визнати право власності за ОСОБА_59.

Припинити право власності ОСОБА_59 на автомобіль універсал – В, марки „Опель Астра”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, номер кузова WOL000051Т2613309 та автомобільний гараж № 126 в гаражному кооперативі „Мотор” м. Старокостянтинова Хмельницької області, на які визнати право власності за ОСОБА_60.

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_59 до ОСОБА_60 про розподіл спільного сумісного майна.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А

26 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_61 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2008 року за позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 про стягнення заборгованості за надані послуги та судових витрат,

встановив:

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2008 року, ухваленому у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради задоволені в повному обсязі.

Співвідповідач ОСОБА_61 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що не зміг з’явитися в судове засідання, так як по стану здоров’я змушений був звернутися за медичною допомогою, крім того позовні вимоги не визнає, оскільки думав, що сплачує заборгованість і по договору реструктуризації боргу, і поточну оплату за послуги по теплопостачанню, хоч якістю наданих послуг не задоволений.

Співвідповідачі ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 в судове засідання не з’явились, хоч про час місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, однак подав заяву про перегляд заочного рішення після десяти днів з дня отримання його копії, крім того докази, на які він посилається, не мають істотного значення для вирішення справи, так як він як співвласник зобов’язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги та виконувати зобов’язання по договору, укладеному між сторонами, про реструктуризацію попереднього боргу.

Відповідно до ст. 231 ч. 3 п. 1 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду справи про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для залишення заяви без задоволення.

Керуючись ст. 231 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_61 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 травня 2008 року.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А

2 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_66 до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати дублікат сертифікату на земельну частку /пай/,

встановив:

ОСОБА_66 звернувся з позовом до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати, замість втраченого оригіналу, дублікат сертифікату на земельну частку /пай/ серії ХМ № 0324982 по колективному сільськогосподарському підприємству імені Чапаєва с. Самчинці Старокостянтинівського району розміром 3,00 умовних кадастрових гектарів. Відмову співвідповідачів з мотивів відсутності бланків вважає протиправною, тому що порушується його право на оформлення державного акту на право власності на земельну частку /пай/.

Представники співвідповідачів підтвердили обставини позовної заяви, а при вирішенні справи поклались на розсуд суду.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.

Згідно ст. 2 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивач оскаржує діяння органу виконавчої влади, відсутній спір про право цивільне, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України,

ухвалив:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_66 до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати дублікат сертифікату на земельну частку /пай/.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

У Х В А Л А

1 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_67 до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати дублікат сертифікату на земельну частку /пай/,

встановив:

ОСОБА_67 звернувся з позовом до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати, замість втраченого оригіналу, дублікат сертифікату на земельну частку /пай/ серії РН № 922738 від 10 вересня 2002 року по ВСАТ „Зоря” с. Веснянка Старокостянтинівського району розміром 4,07 умовних кадастрових гектарів. Відмову співвідповідачів з мотивів відсутності бланків вважає протиправною, тому що порушується його право на оформлення державного акту на право власності на земельну частку /пай/ та укладення договору оренди землі.

Представники співвідповідачів підтвердили обставини позовної заяви, а при вирішенні справи поклались на розсуд суду.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.

Згідно ст. 2 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивач оскаржує діяння органу виконавчої влади, відсутній спір про право цивільне, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України,

ухвалив:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_67 до головного управління Держкомзему у Хмельницькій області управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівської районної державної адміністрації про зобов’язання видати дублікат сертифікату на земельну частку /пай/.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

УХВАЛА № 2 – 736/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_30

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом спілки співвласників СТОВ „Діброва” с. Драчі Старокостянтинівського району до ОСОБА_68 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа – ОСОБА_69,

встановив:

Спілка співвласників СТОВ „Діброва” с. Драчі Старокостянтинівського району звернулась з позовом до ОСОБА_68 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа – ОСОБА_69

В судовому засіданні голова спілки співвласників СТОВ „Діброва” с. Драчі Старокостянтинівського району, яка не являється юридичною особою, пояснила, що на підставі усної домовленості доручила третій особі ОСОБА_69, який зацікавлений в отриманні навантажувача СПС – 4.2, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер ЕР 03134, підписати позовну заяву про витребування даної техніки з незаконного володіння ОСОБА_68

Дані обставини підтвердив ОСОБА_69

Згідно ст. 30 ч. 2 ЦПК України позивачем та відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Оскільки, спілка співвласників СТОВ „Діброва” с. Драчі Старокостянтинівського району не є юридичною особою, крім того позов підписано третьою особою по справі, яку для цього не уповноважували, тому суд вважає, що позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 207 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без розгляду позов спілки співвласників СТОВ „Діброва” с. Драчі Старокостянтинівського району до ОСОБА_68 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа – ОСОБА_69.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя __

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И № 2 – 615/2008

18 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_70 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 23 липня 2008 року за позовом комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73 про стягнення заборгованості за надані послуги та судових витрат,

встановив:

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 23 липня 2008 року, ухваленому у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги житлово – експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради задоволені в повному обсязі.

Співвідповідач ОСОБА_70 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що не знав про наявність даної справи в суді, оскільки проживає окремо від сім’ї, з якою зв’язки не підтримує і відповідно не користується послугами позивача. В судове засідання подав заяву про залишення своєї заяви без розгляду, так як має намір розділити рахунки по комунальних послугах.

Співвідповідачі ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73 в судове засідання не з’явились, хоч про час місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співвідповідач ОСОБА_70 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_18, за якою він був повідомлений через членів своєї сім’ї, тому відповідно до чинного законодавства вважається повідомленим, докази, на які він посилається, не мають істотного значення для вирішення справи, крім того він подав заяву про залишення своєї заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Відповідно до ст. 231 ч. 3 п. 1 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду справи про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для залишення заяви без задоволення.

Керуючись ст. 231 ЦПК України,

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_70 про скасування заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 23 липня 2008 року.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 373/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_74 до Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_74 звернулась з позовом до Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство по вул. Шевченка, 20 с. Левківка Старокостянтинівського району, яке згідно даних по господарської книги Сербинівської сільської ради належало її рідній сестрі ОСОБА_75, померлій 5 січня 2006 року, спадкоємцем якої вона є по закону, але відсутність правовстановлюючого документу на дану нерухомість перешкоджає їй оформити спадкові права.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою визнав позов і просив розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_75, померлої 5 січня 2006 року в с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області по даним Старокостянтинівської державної нотаріальної контори спадкова справа не заведена.

Згідно даних довідки виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району за № 1575 від 6 вересня 2007 року позивачка провела похорон померлої сестри ОСОБА_75, закрила її будинок на свій замок, забрала речі.

Відповідно до ст. 1269 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до даних погосподарських книг Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району спадкодавець ОСОБА_75 проживала та була зареєстрована в побудованому батьками дворогосподарстві по вул. Шевченка, 20 с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Заборон та арешту на дану нерухомість по даним Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району немає.

Згідно даних довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старокостянтинівської районної державної адміністрації за № 4 від 18 лютого 2008 року надання висновку про відповідність державним будівельним нормам вищевказаного дворогосподарства неможливо, оскільки власником не замовлялись необхідні для такого аналізу документи: план земельної ділянки з нанесенням існуючих будівель та споруд з зазначенням розмірів об’єктів та відстані від межі і сусідніх об’єктів; проект житлового будинку, виготовлений ліцензованою проектною організацією; висновки органів санітарного та пожежного нагляду щодо відповідності проекту житлового будинку; враховуючи, що об’єкт не є новобудовою /50 років/ - технічне заключення з ліцензованої проектної організації щодо стану конструкцій існуючого будинку.

Крім того позивачкою не надані докази на підтвердження відсутності порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до ст. 376 ч. ч. 1, 3 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно п. 7 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво /частина перша статті 376 ЦК України/ до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

Оскільки позивачка не набула правового статусу спадкоємця, так як не подала заяви про прийняття спадщини, крім того чинним законодавством передбачено визнання права власності на самочинне будівництво при наявності підстав для узаконення тільки за особою, яка його здійснила, а до спадкоємців переходить право власності на матеріали, що використовувалися для виготовлення нерухомої речі, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 376, 1268 - 1270 ЦК України, п. 7 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_74 до Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

ПОСТАНОВА № 2 – а – 26/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_76

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_77, яка на підставі довіреності діє від імені ОСОБА_78 до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району, Старокостянтинівського районного відділу земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 8 від 28 листопада 2001 року, визнання вірним та діючим рішення виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 44 від 20 листопада 1997 року, яке зобов’язати Старокостянтинівський районний відділ земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів реалізувати, шляхом видачі Державних актів про право приватної власності на землю,

встановив:

ОСОБА_77, яка на підставі довіреності діє від імені ОСОБА_78 звернулась з позовом до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району, Старокостянтинівського районного відділу земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 8 від 28 листопада 2001 року, визнання вірним та діючим рішення виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 44 від 20 листопада 1997 року, яке зобов’язати Старокостянтинівський районний відділ земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів реалізувати, шляхом видачі ОСОБА_14 актів про право приватної власності на землю, посилаючись на те, що рішенням Пашковецької сільської ради за № 44 від 20 листопада 1997 року позивачу було безкоштовно передано у приватну власність 0,51 га. землі, з них 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та 0,26 га. для ведення підсобного господарства. А от рішенням за № 8 від 28 листопада 2001 року, яким затверджувались матеріали інвентаризації земельних ділянок, позивачу вже передано у приватну власність 0,49 га., чим незаконно зменшено розмір земельної ділянки на 0,2 га. Дане рішення є незаконним, тому що не скасоване рішення за № 44 від 20 листопада 1997 року, земельна ділянка в натурі не виділялась, заяви про уточнення розміру та про припинення права на земельну ділянку розміром 0,2 га. позивач не подавав, письмового попередження з приводу цього від державних органів не надходило. Тому просить визнати діючим перше рішення сільської ради, по якому зобов’язати видати позивачу ОСОБА_14 акти про право приватної власності на земельні ділянки та скасувати друге рішення.

Представник співвідповідача Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району при вирішенні справи поклалась на думку суду, але пояснила, що рішення за № 44 від 20 листопада 1997 року приймалось на підставі облікових документів по земельних ділянках на території сільської ради. За позивачем рахувалось 0,51 га., з них біля будинку 0,24 га., обміри проводились сажнем, що допускає певні неточності, а рішення за № 8 від 28 листопада 2001 року – на підставі матеріалів інвентаризації земельних ділянок Старокостянтинівського відділення Хмельницького регіонального центру Державного земельного кадастру, обміри проводились технічними приладами на підставі заяви позивача, у його присутності, по межах, які він вказував. За позивачем визначено 0,49 га., з них біля будинку 0,22 га., з приводу уточнених обмірів скарг від нього не надходило. Межі з сусідами не мінялись з 1993 року, крім того по контрольним обмірам площа сусідньої земельної ділянки не змінилась.

Представник співвідповідача Старокостянтинівського районного відділу земельних ресурсів Хмельницького головного управління земельних ресурсів при вирішенні справи поклався на розсуд суду, пояснивши, що вирішення питання передачі земельних ділянок у приватну власність в межах населених пунктів та оформлення права власності відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування, впливати чи контролювати їх діяльність вони не вправі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників співвідповідачів та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних рішення виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району за № 44 від 20 листопада 1997 року ОСОБА_78 безкоштовно передано у приватну власність 0,51 га. землі, з них 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та 0,26 га. для ведення підсобного господарства.

Старокостянтинівське відділення Хмельницького регіонального центру Державного земельного кадастру 24 жовтня 2001 року звернулось до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району для затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок та передачі їх у приватну власність згідно додатку № 1.

Рішенням Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району за № 8 від 28 листопада 2001 року затверджено вищевказані матеріали інвентаризації земельних ділянок і передано ОСОБА_78 у приватну власність 0,49 га. землі, з них 0,22 га. для обслуговування житлового будинку та 0,27 га. для ведення підсобного господарства.

Відповідно до ст. 17 ч. ч. 5 – 7 Земельного кодексу України /1990 року/ передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими ОСОБА_79 народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно ст. 78 ч. 4 Земельного кодексу України /2001/ особам /їх спадкоємцям/, які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року /з дня набрання чинності Земельним кодексом України/, земельні ділянки не повертаються.

У відповідності до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки рішення Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району за № 8 від 28 листопада 2001 року, яким затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок і передано у приватну власність земельні ділянки прийнято у відповідності до вимог земельного законодавства, чинного на момент прийняття рішення, а представниками позивача не надані докази про неправильність проведених обмірів земельної ділянки позивача при її інвентаризації, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 161-163, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. 17 ч. ч. 5 – 7 Земельного кодексу України /1990 року/, ст. 78 ч. 4 Земельного кодексу України /2001/,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_77, яка на підставі до віреності діє від імені ОСОБА_78 до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району, Старокостянтинівського районного відділу земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 8 від 28 листопада 2001 року, визнання вірним та діючим рішення виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району № 44 від 20 листопада 1997 року, яке зобов’язати Старокостянтинівський районний відділ земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів реалізувати, шляхом видачі ОСОБА_14 актів про право приватної власності на землю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ______

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ № 2 – 372/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_80 до Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_80 звернулась з позовом до Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на дворогосподарство по вул. Ватутіна, 24 с. Малий Чернятин Старокостянтинівського району, яке належало ОСОБА_81, померлій 31 січня 2007 року, спадкоємцем якої вона є по заповіту, але не може оформити спадкові права, оскільки останньою було самовільно побудовано в житловому будинку веранду літер „а – 1”, прибудову літер „а – 2”, а також господарські будівлі хлів літер „Г-1”, хлів літер „Д-1”, хлів літер „Е-1”.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Зі згоди позивачки суд ухвалив заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_80 є спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_81, яка померла 31 січня 2007 року, і якій на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданому 20 червня 1988 року виконавчим комітетом Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району, належить дворогосподарство по вул. Ватутіна, 24 с. Малий Чернятин Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Згідно даних довідки витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації відповідно за № 240 від 19 вересня 2007 року та № 16014012 від 21 вересня 2007 року в дворогосподарстві самовільно побудовано веранду літер „а - 1” розміром 2,44 х 13,20 м., прибудову літер „а - 2” розміром 5,48 х 3,28 м., хлів літер „Г-1” розміром 4,40 х 9.96 м., хлів літер „Д-1” розміром 4,20 х 5,00 м., хлів літер „Е-1” розміром 2,72 х 2.00 м.

У відповідності до даних довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства за № 6 від 22 лютого 2008 року розміщення зазначених вище самочинно добудованих до житлового будинку веранди літер „а - 1” та прибудови літер „а - 2” відповідає ДБН–360–92 ** „Містобудування. Планування та забудови міських та сільських поселень”, ДБН В.2.2.-15-2005р. „Житлові будинки. Основні положення”. Розміщення вищевказаних самочинних хлівів не відповідає ДБН–360–92 ** „Містобудування. Планування та забудови міських та сільських поселень”, а саме відстань між хлівами та сусіднім житловим будинком 8,7 м. при нормі 12 м.

Крім того позивачкою не надані докази на підтвердження відповідності самочинного будівництва державним будівельним нормам, а саме належно затвердженого плану самочинних добудов до житлового будинку та самочинних господарських будівель, висновків органів санітарного та пожежного нагляду, відсутності порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до ст. 376 ч. ч. 1, 3 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно п. 7 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво /частина перша статті 376 ЦК України/ до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

Оскільки чинним законодавством передбачено визнання права власності на самочинне будівництво при наявності підстав для узаконення тільки за особою, яка його здійснила, а до спадкоємців переходить право власності на матеріали, що використовувалися для виготовлення нерухомої речі, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 376 ЦК України, п. 7 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_80 до Великочернятинської сільської Старокостянтинівського району ради про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Старокостянтинівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 629/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_82 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_82 звернулась з позовом до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно. Представник позивача пояснила, що позивачка є спадкоємцем по заповіту після смерті матері ОСОБА_83, померлої 27 березня 1999 року, на дворогосподарство по вул. Пушкіна, 13 с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району але відсутність правовстановлюючого документу на дану нерухомість перешкоджає їй оформити спадкові права.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою визнав позов і просив розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно погосподарської книги Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району спадкодавець ОСОБА_83, яка померла 27 березня 1999 року в с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району Хмельницької області, проживала та була зареєстрована в належному їй дворогосподарстві по вул. Калініна, 13 /на даний час вул. Пушкіна, 13/ с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району Хмельницької області. Заборон та арешту на дану нерухомість по даним Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району немає. По даним Старокостянтинівської державної нотаріальної контори за № 2793 від 13 жовтня 2008 року після смерті ОСОБА_83 спадкова справа не заведена.

Згідно даних довідки виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району за № 1238 від 24 вересня 2007 року та за № 1257 від 1 жовтня 2007 року позивачка входили в склад сім’ї спадкодавця та на день її смерті проживала та була зареєстрована в спадковому будинку, що заперечила її представник та спростовується даними паспорта позивачки, де зазначено, вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_19 з 29 серпня 2000 року, інших доказів про фактичне прийняття спадщини позивачкою, її вступ в управління або володіння спадковим майном не надано.

Відповідно до ст. 549 ч. 1 ЦК України /1963/ визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1/ якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майно; 2/ якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 376 ч. ч. 1, 3 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно п. 7 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво /частина перша статті 376 ЦК України/ до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.

У відповідності до даних поданого плану земельної ділянки з нанесеними існуючими житловим будинком та хлівом, погодженого з головним архітектором, землевпорядником та суміжними землекористувачами, без погодження з головними державними інспекторами з пожежного та санітарного нагляду.

Крім того представником позивачки не надані докази на підтвердження відсутності порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Оскільки позивачка не набула правового статусу спадкоємця, так як не подала заяви про прийняття спадщини, та не вступила в фактичне управління та розпорядження спадковим майном, крім того чинним законодавством передбачено визнання права власності на самочинне будівництво /так як воно здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту/, при наявності підстав для узаконення тільки за особою, яка його здійснила, а до спадкоємців переходить право власності на матеріали, що використовувалися для виготовлення нерухомої речі, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 376, 1268 - 1270 ЦК України, п. 7 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_82 до Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

ПОСТАНОВА № 2 – а – 2/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_84 до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконною бездіяльність, стягнення майнової та моральної шкоди, третя особа - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Старокостянтинівському районі,

встановив:

ОСОБА_84 звернувся з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконною бездіяльність, стягнення майнової та моральної шкоди, третя особа - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Старокостянтинівському районі, посилаючись на те, що в зв’язку з незаконним зволіканням до прийняття правомірного акту про нещасний випадок, пов’язаного з виробництвом, відповідач незаконно прийняв акт про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, який рішенням суду був визнаний незаконним та скасований, в зв’язку з чим йому значно пізніше від дати нещасного випадку було встановлено ступінь втрати професійної працездатності та призначено виплату страхових виплат. На підставі рішення суду відповідачем за період з 16 червня 2002 року /дата нещасного випадку на виробництві/ по 29 квітня 2004 року /дата звільнення з роботи/ відшкодовано втрачений заробіток внаслідок каліцтва, а от за період з 29 квітня 2004 року по 1 листопада 2004 року /день, з якого третьою особою призначено щомісячні виплати/ - не відшкодовано. Діями відповідача щодо несвоєчасного складання акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, йому затримано виплату щомісячних страхових виплат за 18 місяців вищевказаного періоду з врахуванням компенсації за інфляцію в сумі 8021,16 грн. та завдано моральну шкоду в розмірі 5000 грн. за душевні переживання та порушений звичний спосіб життя.

Представник відповідача позов не визнала, мотивуючи тим, що на виконання рішень суду склали акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, та виплатили 8627,50 грн. втраченого заробітку за період перебування з ним в трудових відносинах, тому заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивач в зазначений ним період у них вже не працював.

Представник третьої особи суду пояснила, що постановою за № 180 від 15 листопада 2005 року на підставі висновку МСЕК від 1 листопада 2005 року позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та призначено щомісячну грошову суму в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Старокостянтинівського районного суду від 4 жовтня 2004 року ОСОБА_85 визнано винним у вчиненні 16 червня 2002 року на Старокостянтинівській рятувально – водолазній станції на ґрунті конфлікту, який виник в зв’язку з виконанням службових обов’язків, злочину, передбаченого ст. 350 ч. 2 КК України за нанесення ОСОБА_84 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Комісією, призначеною розпорядженнями Старокостянтинівським міським головою „Про створення комісії по розслідуванню нещасного випадку, що стався з ОСОБА_84 16 червня 2002 року” за № 3/2005 р. від 4 січня 2005 року та „Про внесення змін до розпорядження міського голови від 4 січня 2005 року за № 3/2005 р.” від 3 лютого 2005 року за № 46/2005 року, складено 8 лютого 2005 року акт про нещасний випадок невиробничого характеру.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 12 квітня 2005 року задоволено заяву Старокостянтинівського міжрайонного прокурора про визнання незаконним та скасування акту про нещасний випадок невиробничого характеру, яке ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 серпня 2005 року залишено без змін.

23 вересня 2005 року відносно ОСОБА_84 Старокостянтинівським міським головою затверджено акт № 1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом.

Постановою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Старокостянтинівському районі про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві за № 180 від 15 листопада 2005 року на підставі висновку МСЕК від 1 листопада 2005 року позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та призначено щомісячну грошову суму в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

В січні 2006 року позивач звернувся до відповідача та третьої особи з позовом про стягнення компенсації за часткову втрату професійної працездатності, мотивуючи тим, що 16 червня 2002 року під час виконання ним службових обов’язків, як начальника рятувальної станції на воді Старокостянтинівської міської ради, був травмований, в результаті чого отримав 55 % втрати працездатності. А оскільки Старокостянтинівською міською радою акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, був складений тільки 1 листопада 2005 року, тому просив стягнути щомісячну грошову суму часткової втрати професійної працездатності за період з 16 червня 2002 року по 1 листопада 2005 року в сумі 11453,40 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 16 серпня 2006 року позов задоволено в частині стягнення з Старокостянтинівської міської ради 8627,50 грн. втраченого заробітку внаслідок каліцтва з врахуванням 55 % ступеня втрати потерпілим професійної працездатності за період з 16 червня 2002 року /настання нещасного випадку на виробництві/ по 29 квітня 2004 року /день звільнення/, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2006 року вищевказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 72 ч. 1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 254 ч. 3 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Оскільки рішеннями суду, які не скасовані в апеляційному порядку, визнано діяння відповідача по складанню акту невиробничого характеру незаконним та визначено період часу, за який стягнуто втрачену частку заробітку позивача, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 161-163, 254, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_84 до Старокостянтинівської міської ради про визнання незаконною бездіяльність, стягнення майнової та моральної шкоди, третя особа - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Старокостянтинівському районі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ______

ПОСТАНОВА № 2 – а – 129/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_86 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про визнання права на пільгову пенсію, зобов’язання по її призначенню та виплаті,

встановив:

ОСОБА_86 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про визнання права на пільгову пенсію, зобов’язання по її призначенню та виплаті, посилаючись на те, що він має стаж роботи більше 30 років, в тому числі і виконробом, що дає йому право на оформлення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 т. т. до досягнення 60 років, тому відмову відповідача в її оформленні з посилань на роботу по сумісництву вважає незаконною, так як вона була у вільний час від основної роботи та не в ущерб їй.

Представники відповідача позов не визнали, мотивуючи наявністю роботи за сумісництвом, що унеможливлює врахування даного періоду до пільгового стажу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_86 в період з 1 серпня 2002 року по 31 серпня 2007 року працював на посаді виконроба на основному місці роботи в ДП „Контакт – електро” ВАТ „Хмельницька СПМК - 578” м. Старокостянтинова та по сумісництву на посаді майстра в виробничо – комерційній фірмі „Гарант” м. Старокостянтинова.

Дані факти підтверджуються показами свідків ОСОБА_87, ОСОБА_33, даними довідок ДП „Контакт – електро” ВАТ „Хмельницька СПМК - 578” № 12 від 20 жовтня 2006 року, б/н від 29 серпня 2008 року, даними довідки виробничо – комерційній фірмі „Гарант” м. Старокостянтинова б/н та трудової книжки.

Відповідно до ст. 13 п. „б” Закону України „Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи — жінкам.

Оскільки період роботи за сумісництвом не може бути зарахований до пільгового стажу за списком № 2 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_86 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про визнання права на пільгову пенсію, зобов’язання по її призначенню та виплаті.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ____

ПОСТАНОВА № 2 – а – 126/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_88 до комісії по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни Хмельницького обласного військового комісаріату про оскарження рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій,

встановив:

ОСОБА_88 звернувся з позовом до комісії по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни Хмельницького обласного військового комісаріату про оскарження рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій, посилаючись на те, що під час контрреволюційного заколоту в Чехословацькій РСР проходив дійсну строкову службу в складі батальйону військової частини 61712 м. Самбір з 21 серпня 1968 року по 30 жовтня 1968 року і приймав участь у забезпеченні бойової діяльності військ, а саме будував радіолінійну лінію в умовах постійної бойової готовності, приймав участь в бойових діях, що підтверджується записом у військовому квитку, архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду письмове заперечення проти задоволення позову, мотивуючи відсутністю доказів на підтвердження участі позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, оскільки сам факт проходження військової служби в зазначений період на території Чехословаччини не є підставою для визнання його учасником бойових дій.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних протоколу № 18 засідання комісії по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни Хмельницького обласного військового комісаріату від 14 серпня 2007 року /затвердженого 15 серпня 2007 року/ повторно відмовлено позивачу в визнанні учасником бойових дій в повоєнний час в Чехословацькій РСР у зв’язку з відсутністю підтверджуючих архівних документів про його участь в бойових діях чи забезпеченні бойової готовності військ та піддано сумніву свідчення єдиного свідка позивача, з двох обов’язкових, оскільки проводиться перевірка правоохоронними органами щодо законності наданих останнім документів на розгляд комісії з аналогічного питання.

Згідно даних архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України за № 1500 від 19 березня 2007 року та військового квитка позивача серії НК № 230417, виданого 14 червня 1966 року Старокостянтинівським районним військовим комісаріатом Хмельницької області, з 21 серпня 1968 року по 30 жовтня 1968 року батальйон військової частини 61712 /постійне місце дислокації м. Самбір/, де проходив дійсну строкову службу позивач, був направлений на виконання урядового завдання на територію Чехословацької РСР для надання інтернаціональної допомоги братньому народу Чехословаччини. Батальйоном була збудована радіолінійна лінія довжиною 650 км. на ділянці Ужгород – Тренчин. За період проходження находження військовослужбовців військової частини 61712 на території ЧРСР позивач в шпиталь, в відрядження не вибував.

Відповідно до ст. 6 п. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_89, ОСОБА_90, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу

і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Оскільки відсутні підтверджуючі архівні документи про участь позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, не надано свідчень двох свідків на підтвердження даних фактів, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. 6 п. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_88 до комісії по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни Хмельницького обласного військового комісаріату про оскарження рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ____

ПОСТАНОВА № 2 – а – 53/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові адміністративну справу за позовом ОСОБА_91 до начальника квартирно – експлуатаційного відділу міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України, військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання передати до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради облікові документи з клопотанням щодо затвердження рішення житлової комісії військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова про надання сім’ї ОСОБА_91 вказаної квартири та щодо видачі ордера на заселення виділеної квартири, третя особа - Старокостянтинівська міська рада,

встановив:

ОСОБА_91 звернувся з позовом до начальника квартирно – експлуатаційного відділу міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України, військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання передати до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради облікові документи з клопотанням щодо затвердження рішення житлової комісії військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова про надання сім’ї ОСОБА_91 вказаної квартири та щодо видачі ордера на заселення виділеної квартири, третя особа - Старокостянтинівська міська рада, посилаючись на те, що по надходженню черговості по списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов в військовій частині А 2502 м. Старокостянтинова, рішенням житлової комісії та списком розподілу житлової площі останньої, погоджених головою житлової комісії Старокостянтинівського гарнізону, начальником квартирно – експлуатаційного відділу м. Хмельницького, начальником Старокостянтинівського гарнізону, його сім’ї виділено двохкімнатну квартиру АДРЕСА_5. Однак начальник квартирно – експлуатаційного відділу м. Хмельницького не передає до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради документи для вручення йому ордеру на квартиру, незаконно вимагаючи від нього приватизувати займану квартиру та подарувати її військовій частині.

Представник співвідповідача начальника квартирно – експлуатаційного відділу міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України повторно в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Представник співвідповідача військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова при вирішенні справи поклався на думку суду, пояснивши, що законних підстав щодо непередачі облікових документів позивача для видачі ордеру на квартиру не вбачає.

Представник третьої особи позов визнала і пояснила, що займана позивачем квартира АДРЕСА_6 була ним розприватизована в зв’язку з поліпшенням його житлових умов і тому рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради вона була прийнята до державного житлового фонду і право власності було оформлено за територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради. Квартирно – експлуатаційний відділ міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України безпідставно не передає облікові документи щодо сім’ї позивача для видачі ордера, оскільки постановою Житомирського апеляційного господарського суду визнано правомірним прийняття, займаного позивачем, житла до державного житлового фонду з подальшим оформленням права власності за територіальною громадою м. Старокостянтинова.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника співвідповідача військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова, представника третьої особи, та, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення житлової комісії військової частини А 2502 м. Старокостянтинова від 23 січня 2007 року та списку розподілу житлової площі на підставі рішення житлової комісії Старокостянтинівської гарнізону протоколу № 15 від 12 січня 2007 року, протоколу № 16 від 16 січня 2007 року, протоколу № 17 від 22 січня 2007 року, у відповідністю з датою зарахування на квартирний облік, у новому житловому фонді по вул. Попова, 4/1, старшому прапорщику запасу ОСОБА_91, який перебував на квартирному обліку при військовій частині А 2502 м. Старокостянтинова з 25 грудня 1992 року, на сім’ю в складі трьох осіб, в тому числі – дружина ОСОБА_92, ІНФОРМАЦІЯ_20, син ОСОБА_93, ІНФОРМАЦІЯ_21, виділено окрема двохкімнатна квартира АДРЕСА_5, з зобов’язанням здати власну квартиру АДРЕСА_6.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 87 п. 1 від 22 лютого 2007 року вищевказану займану квартиру позивача прийнято до житлового фонду у зв’язку з поліпшенням житлових умов та оформлено за територіальною громадою в особі Старокостянтинівської міської ради право власності.

Згідно п. п. 6, 7, 9 Тимчасового положення про порядок передачі громадянам житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов орган, який здійснює поліпшення житлових умов, у тижневий термін приймає рішення про надання громадянину /громадянам/ ордера на житлове приміщення, яке він отримує в результаті поліпшення житлових умов на підставі поданої громадянином відповідної довідки БТІ; житлове приміщення має бути звільнене та передане органу, який здійснює поліпшення житлових умов; житло, що переведено до державного чи комунального житлового фонду, приймає на баланс орган, який здійснив поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 52 ч. 1 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_43 народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27 травня 2008 року визнано правомірними дії органу місцевого самоврядування, який прийнявши від забудовника /Подільського УКБ/ до комунальної власності міста житловий будинок по вул. Попова, 4/1 м. Старокосятнтинова, є органом, що здійснив поліпшення житлових умов, до якого, отримуючи житло, звернувся позивач для передачі, перебуваючого в нього на праві приватної власності житла, що було передумовою отримання житла більшої площі в межах встановленої норми.

Відповідно до ст. 72 ч. 1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки позивач передав належну йому квартиру Старокостянтинівській міській раді як органу, який зобов’язується поліпшити його житлові умови, і дії якого визнано законними, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 161-163, п. п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі п. п. 6, 7, 9 Тимчасового положення про порядок передачі громадянам житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, ст. 52 ч. 1 Житлового кодексу України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність начальника квартирно – експлуатаційного відділу міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо затримки облікових документів для надання сім’ї ОСОБА_91 квартири АДРЕСА_7.

Зобов’язати начальника квартирно – експлуатаційного відділу міста Хмельницького Західного – територіального квартирно – експлуатаційного управління Міністерства оборони України передати до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради облікові документи щодо надання сім’ї ОСОБА_91 квартири АДРЕСА_7 з клопотанням про затвердження рішення житлової комісії військової частини А- 2502 м. Старокостянтинова від 23 січня 2007 року та про видачу ордера на заселення вищевказаної квартири сім’єю ОСОБА_91.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 213/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_94, яка на підставі довіреності діє від імені ОСОБА_95 до ОСОБА_96 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_94, яка на підставі довіреності діє від імені ОСОБА_95 звернулась з позовом до ОСОБА_96 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що рішенням Старокостянтинівського районного суду відповідач повинен сплачувати на користь ОСОБА_95 аліменти на утримання сина ОСОБА_97, ІНФОРМАЦІЯ_22, в розмірі ј частини від його доходів. З 1 грудня 2006 року відповідач аліменти не сплачує, загальний борг станом на 31 серпня 2007 року становить 2230,86 грн., тому просить стягнути з нього неустойку за прострочення в розмірі 3175,81 грн.

Відповідач направив до суду письмове заперечення проти позову, пояснивши, що представником позивача невірно вирахувано пеню, розмір якої він просить зменшити, в зв’язку з тяжким матеріальним становищем, зобов’язуючись по можливості сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 1 лютого 2006 року відповідача зобов’язано сплачувати на користь ОСОБА_95 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_98, ІНФОРМАЦІЯ_23, в розмірі ј частини заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 грудня 2005 року і до його повноліття.

6 березня 2006 року було видано виконавчий лист № 2 – 325 про примусове виконання рішення суду.

Згідно даних довідки відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції за № 603 від 17 вересня 2007 року заборгованість ОСОБА_96 по несплаті аліментів в період з 1 грудня 2006 року по 31 серпня 2007 року становить 2230,86 грн.

Розрахунок неустойки:

1. за грудень 2006 року становить 212, 21 грн. х 30 % = 63,66 грн.

2. за січень 2007 року – 207,89 х 30 % = 62,37 грн.

3. за лютий 2007 року – 222,88 х 30 % = 66,86 грн.

4. за березень 2007 року – 233,49 х 30 % = 70,05 грн.

5. за квітень 2007 року – 235,49 х 30 % = 70,65 грн.

6. за травень 2007 року – 251,33 х 30 % = 75,40 грн.

7. за червень 2007 року – 289,19 х 30 % = 86,76 грн.

8. за липень 2007 року – 289,19 х 30 % = 86,76 грн.

9. за серпень 2007 року – 289,19 х 30 % = 86,76 грн.

Загальна сума неустойки становить 669,27 грн.

Відповідно до ст. 196 ч. 1 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки /пені/ у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, тому позов слід задовольнити в частині стягнення неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 669,27 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 196 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_96 на користь ОСОБА_95 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 1 грудня 2006 року по 31 серпня 2007 року на утримання сина – ОСОБА_98, ІНФОРМАЦІЯ_23, в розмірі 669,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_96 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

РІШЕННЯ № 2 – 1267/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

за участю прокурора Стражника О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 4009 м. Старокостянтинова до ОСОБА_99 про відшкодування збитків,

встановив:

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 4009 м. Старокостянтинова звернувся з позовом до ОСОБА_99 про відшкодування збитків, посилаючись на те, що внаслідок недбалого ставлення відповідача, як начальника складу паливно – мастильних матеріалів військової частини А 4009 м. Старокостянтинова, в період з травня 2000 року по 29 жовтня 2007 року утворилась нестача паливно – мастильних матеріалів та матеріальних цінностей на складі на загальну суму 168245,33 грн., що підтверджується постановою про закриття справи по амністії військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 13 серпня 2008 року з яких він відшкодував 17452,03 грн.

Представник співпозивача військової частини А 4009 м. Старокостянтинова підтримав позов.

Відповідач позов визнав.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника співпозивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим ухвалення у попередньому засіданні рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних постанови військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 13 серпня 2008 року закрито провадження по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_99 за ст. 425 ч. 2 КК України на підставі п. „б” ст. 1 та ст. 6 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року за його недбале ставлення, як військової службової особи – начальника складу пального та мастильних матеріалів військової частини А 4009 м. Старокостянтинова, внаслідок чого утворилась нестача паливно – мастильних матеріалів та матеріальних цінностей на складі на загальну суму 168245,33 грн., що підтверджується даними висновку судово – бухгалтерської експертизи від 15 липня 2008 року, з яких він сплатив 17452,03 грн.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки відповідач неправомірними діями завдав шкоду військовій частині А 4009 м. Старокостянтинова, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_99 на користь військової частини А 4009 м. Старокостянтинова майнову шкоду в розмірі 150793,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 364/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю прокурора Стефанського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом Красильнікової /ОСОБА_100/ ОСОБА_101 до ОСОБА_100, ОСОБА_102, Старокостянтинівської міської ради про визнання приватизації частково недійсною,

встановив:

Красильнікова /ОСОБА_102/ Л.М. звернулась з позовом до ОСОБА_100, ОСОБА_102, Старокостянтинівської міської ради про визнання приватизації частково недійсною, посилаючись на те, що в 2002 році співвідповідачка ОСОБА_100 без її відома включила її в приватизацію квартири АДРЕСА_8 і підписала за неї відповідну заяви, що зараз перешкоджає їй стати на квартирний облік.

Співвідповідачі ОСОБА_100, ОСОБА_102 позов визнали.

Представник співвідповідача Старокостянтинівської міської ради визнала обставини, викладені в позовній заяві і при вирішенні справи поклалась на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, співвідповідачів, думку прокурора, який заперечив проти задоволення позову, мотивуючи наявністю підстав для порушення проти співвідповідачки ОСОБА_100 кримінальної справи, та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 лютого 2001 року відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради видано Красильніковій /ОСОБА_100/ Л.М., ОСОБА_100, ОСОБА_102 свідоцтво про право власності в рівних частках на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9. Заяву про оформлення права власності на вищевказану квартиру позивачка не підписувала.

Відповідно до ст. 8 п. 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмово заявою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.

Оскільки позивачка письмової згоди на приватизацію квартири не давала та при приватизації були порушені вимоги закону стосовно волевиявлення всіх повнолітніх членів сім’ї, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 16 ЦК України, ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради № 5217 від 21 грудня 2000 року та свідоцтво про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради від 14 лютого 2001 року в частині приватизації Красильніковою /ОСОБА_102/ ОСОБА_101 1/3 частки квартири АДРЕСА_10.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 316/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_103 до ОСОБА_104 про стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_103 звернулась з позовом до ОСОБА_104 про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі в розмірі 1/4 частини зі усіх видів його заробітків щомісячно до її повноліття, посилаючись на те, що сторони від сумісного проживання мають дочку – ОСОБА_105, ІНФОРМАЦІЯ_24, на утримання якої відповідач не надає матеріальної допомоги.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги, мотивуючи тим, що відповідач змінює місце роботи, має нерегулярний та мінливий дохід, тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх дитини в розмірі 600 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Згідно даних протоколу судового засідання Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 лютого 2008 року він позов визнав в частині 200 грн., оскільки вже сплачує аліменти на утримання двох дітей від першого шлюбу.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що від сумісного проживання сторони мають дочку - ОСОБА_105, ІНФОРМАЦІЯ_24, на утримання якої відповідач не надає матеріальної допомоги та має аліментні зобов’язання по утриманню дітей від першого шлюбу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 182 ч. 2 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього кодексу.

У відповідності до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за згодою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Оскільки сторони погодились визначити розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, тому суд вважає за можливе визначили розмір аліментів із врахуванням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та наявністю обов’язку у відповідача утримувати дітей від першого шлюбу.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-182, 184 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути аліменти з ОСОБА_104, ІНФОРМАЦІЯ_25, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_26, на користь ОСОБА_103 на утримання дочки – ОСОБА_105, ІНФОРМАЦІЯ_24 в розмірі 300 грн., починаючи з 12 грудня 2007 року щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_104 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю представників - адвокатів ОСОБА_25, ОСОБА_106

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_107 до ОСОБА_108 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_107 звернулась з позовом до ОСОБА_108 про відшкодування майнової, моральної шкоди, посилаючись на те, що 6 травня 2005 року біля 21 години в селі Красносілка на грунті неприязних відносин відповідачка заподіяла їй легкі тілесні ушкодження. Постановою Старокостянтинівського районного суду вона була звільнена від кримінальної відповідальності по ст. 125 ч. 2 КК України як неповнолітня згідно Закону України „Про амністію”. Внаслідок злочинних дій в неї погіршився стан здоров’я, порушено звичний спосіб життя. Тому вона просить стягнути з відповідачки 195,58 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, які відповідачка добровільно не сплачує.

Відповідачка позов визнала в частині майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, мотивуючи тим, що під час бійки позивачка також нанесла їй тілесні ушкодження.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідачки, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 6 травня 2005 року близько 21 години неподалік мосту через річку Случ в с. Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області на грунті неприязних відносин ОСОБА_108 нанесла ОСОБА_107 декілька ударів руками по різних частинах тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді черепно – мозкової травми, струсу головного мозку середньої степені важкості, множинних ссадин голови, травматичної вегето – судинної дистонії, синкопальних станів, множинних подряпин, суборорбітальної гематоми зліва, набряку м’яких тканин лівої скули, лівої вушної раковини, гематоми в ділянці лівої половини грудної клітки, які згідно даних акту судово – медичного обстеження № 283 від 24.05.2005 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Постановою Старокостянтинівського районного суду від 13 жовтня 2005 року ОСОБА_108 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 2 КК України на підставі ст. 6 п. „а” Закону України „Про амністію” від 31травня 2005 року.

Даний факт визнається відповідачкою, підтверджується показами свідків ОСОБА_109, ОСОБА_110, матеріалами кримінальної справи № 1 – П – 16/2006 року.

Покази свідка ОСОБА_111, про те, що вона не бачила, щоб відповідачка наносила удари позивачці, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються доказами по справі, а вона є рідною сестрою відповідачки і є зацікавленою в тому, щоб відповідачка уникнула юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно поданих позивачкою квитанцій нею було затрачено власних коштів на лікування 195,58 грн.

Оскільки відповідачка своїми злочинними діями заподіяла майнову шкоду позивачці, тому позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 23 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

При визначені моральної шкоди суд врахував фізичний біль та страждання, яких зазнала позивачка у зв’язку з ушкодженням здоров’я та протиправною поведінкою щодо неї, і тому визначив її у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 53, 59, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1966 – 1167 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_108 на користь ОСОБА_107 195,58 грн. майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 2195,58 грн.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 900/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_112 до ОСОБА_113 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_112 звернулась з позовом до ОСОБА_113 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_114, ІНФОРМАЦІЯ_27, посилаючись на те, що відповідач з народження дитини, нею не піклується, не приймає участі у її вихованні та розвитку, навіть не бачив дитини, на її утримання матеріальної допомоги не надає, крім періоду, коли з нього в примусовому порядку стягували аліменти з місця роботи до липня 2001 року, тому на даний час у нього створилась заборгованість по несплаті аліментів в розмірі 6662,18 грн. Дитина повністю перебуває на її утриманні та її родини.

Відповідач позов не визнав, але підтвердив обставини, викладені позивачкою, і пояснив, що не міг належно виконувати свої батьківські обов’язки і не намагався юридично закріпити свої батьківські права, оскільки для нього це було б емоційно важко через неприязні відносини з родиною позивачки, але обіцяв поступово погасити заборгованість по аліментах, тому що має достатній матеріальний дохід.

Представник органу опіки та піклування при Березненській сільській раді Старокостянтинівського району пояснила, що відповідач з народження дитини проживає окремо від неї, участі в її утриманні та вихованні не приймає, особисто не спілкується з нею, заперечила наявність перешкод зі сторони позивачки, крім того відповідач не звертався з цього питання. Дитина знаходяться на повному утриманні позивачки та її родини, виховується і проживає в нормальних матеріально-побутових, соціальних умовах. Тому за таких обставин в інтересах дитини є доцільним задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, представника органу опіки та піклування, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_113 має малолітню дочку - ОСОБА_114, ІНФОРМАЦІЯ_27, відносно якої він ухиляється від виконання своїх обов’язків по утриманню та вихованню. Станом на 1 листопада 2008 року його заборгованість по несплаті аліментів становить 6662,18 грн.

Даний факт визнається відповідачем, свідків ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, представника органу опіки та піклування при Березненській сільській раді Старокостянтинівського району, даними висновку органу опіки та піклування при Березненській сільській раді Старокостянтинівського району за № 322 від 1 квітня 2008 року, довідок відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції за № 2819 від 27 березня 2008 року, за № 10059 від 7 листопада 2008 року, довідки виконавчого комітету Березненській сільській раді Старокостянтинівського району за № 314 від 28 березня 2008 року.

Відповідно ст. 164 СК України мати й батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Пояснення відповідача про те, що він не може належно утримувати та виховувати свою дочку через неприязні відносини з родиною позивачки, суд не визнає причиною, яку б не можна було б вирішити, чи такою, що перешкоджала йому належно виконувати свої батьківські обов’язки, оскільки чинним законодавством визначений порядок вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, про який він знав, але не скористувався своїм правом, тому суд розцінює його дії як ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей, в зв’язку з чим позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_113 батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_114, ІНФОРМАЦІЯ_27, і передати її на опікування матері ОСОБА_112.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 814/2008

31 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_119 до ОСОБА_120 про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, третя особа – ОСОБА_121,

встановив:

ОСОБА_119 звернулась з позовом до ОСОБА_120 про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження її дитини - ОСОБА_122, ІНФОРМАЦІЯ_28, посилаючись на те, що в період шлюбу з відповідачем народила дитину від третьої особи ОСОБА_121, про що знали і відповідач, і третя особа. На даний час з відповідачем шлюб розірвано, вони з третьою особою мають намір створити сім’ю та встановити дійсне батьківство дитини.

Відповідач та третя особа підтвердили вищевикладені обставини та просили задовольнити позов.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, третьої особи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що походження дитини ОСОБА_122, ІНФОРМАЦІЯ_28, було визначено від позивачки та відповідача, як подружжя, на підставі свідоцтва про шлюб, хоч в дійсності реальним батьком дитини є третя особа, який визнав своє батьківство, що підтвердила позивачка та не заперечив відповідач.

Відповідно до ст. 138 Сімейного кодексу України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволено лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Оскільки вимога матері дитини подана в межах позовної давності і визнається відповідачем та третьою особою, який крім того подав відповідну заяву, це дає підстави суду вважати необхідним задовольнити позов.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 122, 138 Сімейного кодексу України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Виключити відомості про батька в актовому записі про народження ОСОБА_122, ІНФОРМАЦІЯ_28 № 7 від 10 грудня 2007 року, складеного Губчанською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 490/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_123, яка на підставі доручення діє від імені ОСОБА_124 до ОСОБА_125 про розірвання договору купівлі – продажу, треті особи – ОСОБА_126, ОСОБА_127,

встановив:

ОСОБА_123, яка на підставі доручення діє від імені ОСОБА_124 звернулась з позовом до ОСОБА_125 про розірвання договору купівлі – продажу, треті особи – ОСОБА_126, ОСОБА_127, посилаючись на те, що довіритель 2 квітня 2001 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу продав відповідачу дворогосподарство по вул. Калініна, 22 с. Григорівка Старокостянтинівського району за 14000 грн., які згідно розписки зобов’язувався сплатити до 1 січня 2006 року, що не виконав.

Відповідач спочатку позов визнав, а потім – заперечив, мотивуючи відсутністю коштів та підтвердив написання сторонами договору розписки, про яку нотаріусу не говорили, щоб скоріше оформити договір.

Третя особа ОСОБА_126 підтримала покази відповідача в частині заперечення позову.

Третя особа ОСОБА_127 при вирішенні справи поклалась на розсуд суду і пояснила, що перед підписанням договору сторони повідомили, що оплата вартості нерухомого майна проведена до підписання договору, що інших домовленостей, зобов’язань немає. Договір при підписанні їм зачитувався і роз’яснювався, зауважень та доповнень до тексту договору не поступало. Сумнівів в дійсності намірів сторін укласти договір купівлі – продажу у неї не було. Для добровільного розірвання договору сторони не звертались.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третіх осіб та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_124 та ОСОБА_125 2 квітня 2001 року за р. № 1164 у ОСОБА_127, приватного нотаріуса Старокостянтинівського нотаріального округу, посвідчили договір купівлі – продажу дворогосподарства по вул. Калініна, 22 с. Григорівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. В п. п. 3, 5 даного договору зазначено, що „продаж житлового будинку з надвірними будівлями проводиться за 14000 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Ми, продавець та покупець, стверджуємо, що договір цей укладається нами не про людське око, не приховує іншу угоду між нами і відповідає нашим дійним намірам створити відповідні юридичні наслідки”.

Пояснення представника позивача та відповідача про наявність домовленості між сторонами договору про сплату 14000 грн. вартості нерухомого майна до 1 січня 2006 року, суд оцінює критично, оскільки їхні пояснення непослідовні, суперечливі та спростовуються доказами по справі. Так, представник позивача називала різні дати написання розписки та виконання зазначених в ній зобов’язань; спочатку пояснювала, що відповідач оплатив частину суму, а іншу зобов’язувався сплачувати частинами протягом року чи трьох років, а потім пояснювала, що зовсім нічого не платив; пояснювала, що на даний час зазначені в розписці 14000 грн. обезцінились, тому просить повернути нерухомість, при цьому в розписці від 2 квітня 2001 року зазначена стала сума без врахування можливого збільшення її вартості з часом; підтвердила те, що довіритель перед підписанням договору його прочитав і зауважень до умов договору не мав і зразу ж після його підписання звільнив для відповідача будинок; зазначила необхідність даного позову для вирішення житлових питань відповідача. Відповідач спочатку позов визнав, не зважаючи на те, що на облаштування господарства, де на даний час проживає з дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, затрачені значні кошти і іншого житла у них немає, а потім – заперечив своє визнання позову і сам позов, пояснення щодо причини неповідомлення нотаріуса про наявність розписки, суд піддає сумніву, оскільки розстрочка чи відстрочка платежів не вплинула б на настання юридичних наслідків даного правочину.

Відповідно до ст. 224 ЦК України /1961 року/ за договором купівлі – продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 232 ЦК України /1961 року/ якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки волевиявлення сторін на момент посвідчення договору відповідало їхній внутрішній волі і намірам на створення юридичних наслідків договору купівлі – продажу, сторонами виконані істотні його умови, щодо звільнення будинку продавцем, вирішено питання сплати покупцем вартості будинку, тому суд визнає укладену угоду, такою що відповідає вимогам закону, а посилання сторін на наявність домовленості про розстрочку чи відстрочку оплати та внесення в договір недостовірної інформації, суд розцінює як намір штучно створити підстави для визнання договору недійсним для вирішення, як зазначила в судовому засіданні представник позивача, житлових питань відповідача – військовослужбовця.

Керуючись ст. ст. 10. 11, 60, 145, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 41, 48, 56 – 58, 60, 224, 232 ЦК України /1961 року/,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_123, яка на підставі доручення діє від імені ОСОБА_124 до ОСОБА_125 про розірвання договору купівлі – продажу, треті особи – ОСОБА_126, ОСОБА_127.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 -179/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_128 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на гараж,

встановив:

ОСОБА_128 звернувся з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на гараж, третя особа – Жмеринська дистанція Південно – Західної залізниці, посилаючись на те, що в 1980 році з усного дозволу начальника Жмеринського відділку Південно – Західної залізниці на земельній ділянці, яка перебуває у віддані залізниці, побудував гараж розміром 5,4 х 4 м. поблизу одноповерхового двохквартирного будинку № 2 по вул. Залізничній м. Старокостянтинова, де раніше проживав, оскільки в позасудовому порядку дане питання вирішити не вдалось.

Представник відповідача при вирішенні справи поклалась на розсуд суду і пояснила, що земельна ділянка, на якій позивач самочинно збудував гараж, належить до земель залізничного транспорту і рішення про зміну її цільового призначення не приймалось.

Представник третьої особи Жмеринської дистанції Південно – Західної залізниці в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних плану розміщення побудованого позивачем гаража розміром 5,4 х 4 м. по вул. Залізничній, 2 м. Старокостянтинова Хмельницької області, погоджено головним архітектором міста, начальником відділу земельних ресурсів м. Старокостянтинова при умові погодження з Жмеринською дистанцією Південно – Західної залізниці, жителями будинку по вул. Залізничній, 2 м. Старокостянтинова, начальником Старокостянтинівського РВ ГУ МНС в Хмельницькій області, крім начальника Жмеринської дистанції Південно – Західної залізниці.

Відповідно ст. 376 ч. ч. 1, 2 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ст. 67 ч. 1 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

У відповідності до ст. 20 ч. 2 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення /викуп/ земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико – культурного призначення.

Оскільки позивач самочинно побудував гараж на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу, затвердженого плану, а на землі залізничного транспорту без її виділу в натурі і зміни її цільового призначення, що визнається сторонами, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 376 ЦК України, ст. ст. 20 ч. 2, 67 ч. 1 Земельного кодексу України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_128 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на гараж.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 - 775/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката ОСОБА_129

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_130 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_131 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

ОСОБА_130 звернулась з позовом до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_131 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_132, померлої 24 листопада 2005 року, посилаючись на те, що не змогла вчасно звернутися до державного нотаріуса для подачі відповідної заяви, оскільки дистанційно навчалась; здійснювала постійний догляд за своїм дідом і відповідно батьком померлої ОСОБА_106, який проживав в спадковій квартирі; перебуває на квартирному обліку, тому наявність житла у неї може перешкодити отримати квартиру; через те, що була усна домовленість з рідним братом - співвідповідачем ОСОБА_131 про те, що після переоформлення спадщини останнім, вони розділять спадкову квартиру чи гроші від її продажу, але після його одруження, він відмовився розділити спадщину.

Представники співвідповідачів Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Старокостянтинівської міської ради в судове засідання не з’явились, однак подали заяви, в яких визнали позов і просили розглядати справу у їхній відсутності.

Співвідповідач ОСОБА_131 позов не визнав і пояснив, що у позивачки було досить часу та можливості подати заяву про прийняття спадщини, оскільки навчалась вона тільки по вихідних днях, періодично приходила допомагати доглядати їхнього діда ОСОБА_106, свідомо не подавала заяви, так як перебувала на квартирному обліку, не заперечив наявність усної домовленості про можливий розподіл спадкової квартири, але після одруження, коли вона просто стала вимагати сплатити їй 10000 тисяч доларів за ј частку квартири, яких у нього немає, це стало неможливим.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, співвідповідача ОСОБА_131, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співвідповідач ОСОБА_131 фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_132, померлої 24 листопада 2005 року в м. Старокостянтинові, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Даний факт визнається позивачкою, показами свідків ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, даними будинкової книги, довідки Старокостянтинівської ЖЕК від 18 вересня 2008 року.

Відповідно до ст. 1272 ч. 3 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 абз.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У відповідності до ст. 1268 ч. 2 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Посилання позивачки на поважність причин, через які вона не змогла подати заяву про прийняття спадщини, суд оцінює критично, оскільки вони залежали від суб’єктивного відношення позивачки до реалізації свого права, крім того чинним законодавством передбачений порядок подачі відповідної заяви через пошту чи іншими відповідними засобами зв’язку, в діях позивачки вбачається небажання приймати спадщину для отримання власного житла. Пояснення сторін про наявність усної домовленості між ними про розподіл спадщини не ґрунтується на правових підставах, оскільки вони не є його власниками, а прийняття спадщини під умовою чи з застереженням не допускається, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1268, 1272 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_130 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_131 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 360/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_137 до ОСОБА_138 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_137 звернувся з позовом до ОСОБА_138 про визнання договору купівлі-продажу 27% житлового будинку по вул. Шевченка, 35 м. Старокостянтинова дійсним та визнання на нього права власності. Представник позивача пояснила, що позивач купив у відповідача вищезазначену частину нерухомого майна, де і проживає з 1969 року, про що була складена розписка, яка при ремонті будинку в період часу з 2004 року по 2006 рік була втрачена, тому сторонами був написаний в 2007 році її дублікат. Нотаріально договір не посвідчувався через неможливість провести розрахунок ідеальних часток, наявність самочинного будівництва та хворобу відповідача

Представник відповідача, хоч позов визнала, але пояснила, що в 1969 році відповідач продав позивачу за 1200 – 1250 крб. вищевказану частину будинку, розписку тоді не писали, а вже в 2007 році, оскільки останній тяжко хворіє.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_138 на підставі рішення Старокостянтинівського народного суду від 20 липня 1964 року виділено частину житлового будинку по вул. Шевченка, 35 м. Старокостянтинова Хмельницької області, яка складається з однієї кухні та частини комори, яка межує з кухнею на протязі трьох метрів довжини та по ширині всієї комори, що становить 27 % житлового будинку. Всі інші будівлі залишено у власності його матері ОСОБА_139. Зобов’язано ОСОБА_138 протягом двох місяців з дня вступу рішення в законну силу зробити собі з присудженої йому частини будинку вихід на двір на свій розсуд та закрити хід до кімнати та коридору ОСОБА_139

Згідно договору купівлі – продажу, посвідченому державним нотаріусом Старокостянтинівської нотаріальної контори 18 травня 1946 року, ОСОБА_140, який помер 7 червня 1964 року, купив 50 % даного дворогосподарства, право на спадщину на які на даний час не оформлені.

Власник 23 % дворогосподарства юридично не визначений.

У відповідності до даних поданої позивачем розписки ОСОБА_138 посвідчив та підтвердив, що ОСОБА_137 сплатив йому 1000 крб. за 27 % житлового будинку по вул. Шевченка, 35 м. Старокостянтинова Хмельницької області і що дана угода відбулась в 1969 році.

Покази представника позивача про наявність першої розписки від 1969 року і визначення другої розписки від 2007 року як дублікату попередньої, суд оцінює критично, оскільки вони заперечуються представником відповідача, даний факт не відображений в тексті документу, суперечливими є покази щодо ціни договору, тому визнає факт сплати в 1969 році ОСОБА_137 для ОСОБА_138 коштів за належну останньому частку нерухомого майна по усній домовленості без укладення угоди в письмовій формі.

Відповідно до ст. 44 ч. 1 п. 2 ЦК України /1961 року/ повинні укладатися у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад 100 крб.

Згідно ст. 46 ЦК України /1961 року/ недодержання простої письмової форми, що вимагається законом /ст. 44 цього кодексу/, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього кодексу.

У відповідності до ст. 47 ч. ч. 1, 2 ЦК України /1961 року/ нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Свідок ОСОБА_141 суду пояснила, що виділ в натурі 27 % вищевказаного будинку, юридичним власником яких є ОСОБА_138, не проводився, не визначені власники 73 % дворогосподарства. Згідно акту поточних змін в дворогосподарстві виявлено самочинне будівництво, що виключає можливість проведення розрахунку ідеальних часток та відчуження.

Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки представником позивача не надано письмового підтвердження укладення угоди, суперечливими є покази представників сторін щодо істотних умов угоди, зокрема ціни, дати, а дійсними причинами неможливості нотаріального оформлення договору купівлі – продажу є самочинне будівництво та переобладнання в дворогосподарстві, невиділення в натурі частки відповідача згідно рішення суду, а не хвороба відповідача, від імені якого, на підставі його генеральної довіреності, уповноважена діяти його представник, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10. 11, 60, 145, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 44 ч. 1 п. 2, 47 ч. ч. 1, 2 ЦК України /1961 року/,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_137 до ОСОБА_138 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – о – 75/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області справу за заявою ОСОБА_142 про встановлення факту отримання травми під час виконання військового обов’язку при проходженні військової служби, заінтересована особа – Старокостянтинівсько – Красилівський об’єднаний районний військовий комісаріат,

встановив:

ОСОБА_142 звернувся до суду з заявою про встановлення факту поранення отримання травми під час виконання військового обов’язку при проходженні військової служби, заінтересована особа – Старокостянтинівсько – Красилівський об’єднаний районний військовий комісаріат, посилаючись на те, що 5 червня 1982 року під час проходження військової служби як молодший сержант на посаді автослюсаря в військовій частині 54090 м. Перм Російської Федерації, а саме: працюючи на стругальному станку, йому відрізало четвертий та п’ятий пальці на лівій руці. Внаслідок чого він частково втратив працездатність. Даний факт необхідний йому для встановлення періоду отримання травми та відсотку втрати працездатності. Іншим шляхом встановити цей факт неможливо, оскільки жодних документів медичного та юридичного характеру про обставини одержання травми та свідків – військовослужбовців немає.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак направив до суду заяву, якою заперечив проти задоволення заявлених вимог, мотивуючи тим, що неможливо встановити факт отримання заявником травми під час проходження військової служби, тому що ним не були надані документи на підтвердження причинного зв’язку вищевказаної травми з проходженням військової служби.

Суд, заслухавши пояснення заявника, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних медичної документації військової частини 74204 Російської Федерації молодший сержант військової частини 54090 ОСОБА_142 перебував на лікуванні в хірургічному відділенні військової частини 74204 з 5 червня 1982 року по 18 червня 1982 року з приводу травматичної ампутації четвертого та п’ятого пальців на лівій руці на рівні середніх фаланг.

У відповідності до даних архівної довідки філіалу центрального архіву ракетних та космічних військ Російської Федерації за № 3/1658 від 25 вересня 2006 року молодший сержант ОСОБА_142 проходив військову службу в військовій частині 54090 м. Перм Російської Федерації з 28 квітня 1981 року по 10 листопада 1982 рік, був звільнений в запас по закінченню терміну служби, в архівних документах військової частини 54090 відсутня інформація про отримання останнім травми.

Свідок ОСОБА_143 суду пояснила, що 6 червня 1982 року провідувала заявника по місцю служби, де дізналась, що він знаходиться в шпиталі через травму руки, але яка травма та за яких обставин їй ніхто не розповідав.

Свідок ОСОБА_144 дав покази про те, що заявник повернувся з армії без двох пальців на лівій руці, але йому невідомо, що з ним трапилось.

Відповідно до п. п. 355, 357 Положення про військово – лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 встановлення причинного зв’язку захворювань /поранень/ у військовослужбовців, військовозобов’язаних, які призвані на збори, і колишніх військовослужбовців з проходженням військової частини визначають штатні військово – лікарські міністерства оборони України, які і приймають постанови про причинний зв’язок.

Згідно ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки заявник в судовому засіданні не надав доказів на встановлення причинного зв’язку між отриманою травмою з виконанням військового обов’язку при проходженні військової служби, тому в задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 60, 209, 212, 214-215ЦПК України, на підставі четвертого розділу Положення про військово – лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2,

вирішив:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_142 про встановлення факту отримання травми під час виконання військового обов’язку при проходженні військової служби, заінтересована особа – Старокостянтинівсько – Красилівський об’єднаний районний військовий комісаріат.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 576/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_145 до ОСОБА_146 про визнання дійсним договору купівлі – продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та визнання на нього права власності, треті особи – ОСОБА_147, ОСОБА_148,

встановив:

ОСОБА_145 звернулась з позовом до ОСОБА_146 про визнання дійсним договору купівлі – продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та визнання на нього права власності, треті особи – ОСОБА_147, ОСОБА_148, посилаючись на те, що 25 грудня 2007 року, на підставі усної домовленості сторін та договору про досягнення домовленості щодо купівлі – продажу, вона за 14000 євро придбала у відповідача незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 84 % по вул. 2 – ій Південній, 88 м. Старокостянтинова з умовою нотаріально посвідчити даний правочин 10 січня 2008 року. Однак відповідач ухиляється від виконання даного зобов’язання, незалежно від того, що між сторонами досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору.

Відповідач та третя особа ОСОБА_147 в судове засідання не з’явились, хоч про час і місце розгляду справи були повідомленні у встановленому законом порядку, однак подали до суду заяви, якими позов визнали та просили розглянути справу у їхню відсутність.

Третя особа ОСОБА_148 підтвердила обставини, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, визнала позов, пояснивши, що в зв’язку із зайнятістю, відповідач немає можливості нотаріально посвідчити договір купівлі – продажу.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, третьої особи ОСОБА_148 та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 7 листопада 2007 року визнано дійсним, укладений між ОСОБА_146 та ОСОБА_149 договір купівлі – продажу незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 84 % по вул. 2 – ій Південній, 88 м. Старокостянтинова Хмельницької області, на який визнано право власності за ОСОБА_146.

Згідно даних договору про досягнення домовленості щодо купівлі – продажу майна та розписки, укладених сторонами 25 грудня 2007 року ОСОБА_146 продав для ОСОБА_145, а ОСОБА_145 купила у ОСОБА_146 за 14000 євро незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 84% по вул. 2 – ій Південній, 88 м. Старокостянтинова Хмельницької області з умовою нотаріального посвідчення даного договору в строк до 10 січня 2008 року.

У відповідності до даних довідки Старокостянтинівського бюро, оцінки та реєстрації за № 411 від 27 грудня 2007 року готовність вищевказаного незавершеного будівництвом житлового будинку становить 84 % вартістю 108199 грн.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила /створила/ річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно /житлові будинки, будівлі, споруди тощо/ виникає з моменту завершення будівництва /створення майна/. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва /створення майна/ особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва /створення майна/. У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї чистини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно – кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Подані позивачкою план вищевказаного землеволодіння на ОСОБА_146, який не погоджений міським відділом архітектури і будівництва та всіма суміжними землекористувачами, не спростовується планом цієї ж земельної ділянки на попереднього землекористувача ОСОБА_150, станом на 22 серпня 2005 року та довідкою відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 103 від 12 березня 2008 року, виданою для ОСОБА_145 про те, що розміщення розпочатого будівництвом індивідуального житлового будинку відповідає вимогам ДБН–360–92 ** „Містобудування. Планування та забудови міських та сільських поселень”.

Оскільки відповідач може укласти договір щодо даного об’єкта нерухомого майна лише при наявності права власності чи користування земельною ділянкою для створення нерухомого майна, проектно – кошторисної документації та документів про опис об’єкта незавершеного будівництва, тому пояснення сторін про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину при одночасному його визнанні позову і можливості дати доручення іншій особі на вчинення необхідних нотаріальних дій, суд оцінює критично, як намір замінити, передбачений законодавством, порядок вчинення нотаріальних дій, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 331 ЦК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_145 до ОСОБА_146 про визнання дійсним договору купівлі – продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та визнання на нього права власності, треті особи – ОСОБА_147, ОСОБА_148.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – о – 46/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

народних засідателів Доманського В.А., Посідзей Н.В.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю прокурора Стефанського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за заявою ОСОБА_151 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_152, заінтересована особа – Староостропільська сільська рада Старокостянтинівського району,

встановив:

ОСОБА_151 звернулась з заявою про визнання безвісно відсутнім свого чоловіка ОСОБА_152, заінтересована особа – Староостропільська сільська рада Старокостянтинівського району, оскільки він в вересні 2006 року виїхав із с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району, де постійно проживав, на заробітки в м. Київ, однак в грудні 2007 року вона дізналась про те, що він веде бродяжницький спосіб життя в м. Києві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, хоч про час місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою підтримав заяву і просив розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення заявниці, свідків та, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_152 в вересні 2006 року виїхав із с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району, де постійно проживав, на заробітки в м. Київ. Згідно даних довідки Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області № 14113 від 25 грудня 2007 року підтверджено, що він перебуває в м. Києві.

Даний факт підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_153, ОСОБА_154

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Оскільки в грудні 2007 року встановлено місце перебування ОСОБА_152, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст.11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 43 ЦК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні заяви про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_152, ІНФОРМАЦІЯ_20, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_29.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Головуюча суддя ______

Народні засідателі ______

______

РІШЕННЯ № 2 – 593/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката ОСОБА_155

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159 про виселення,

встановив:

Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159 про виселення з аварійного будинку в благоустроєне житло, посилаючись на те, що співвідповідачі проживають в будинку по вул. Грушевського, 1 м. Старокостянтинова, який не відповідає санітарним та технічним вимогам, перебуває в аварійному стані, загрожує обвалом, тому вирішено відселити їх благоустроєні двохкімнатну квартиру АДРЕСА_11 та однокімнатну квартиру АДРЕСА_12, але вони відмовляються від переселення.

Співвідповідачі позов не визнали і пояснили, що не погоджуються з висновками про неможливість проживання в належній їм на праві власності будинку і запропонованими квартирами в частині їх місця розташування та наявної житлової площі.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних договору купівлі – продажу, посвідченому Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою за р. № 2753 від 31 жовтня 1978 року співвідповідачка ОСОБА_156 є власником 45/100 частки будинку по вул. Грушевського, 1 м. Старокостянтинова Хмельницької області, яка складається з трьох кімнат, жилою площею 52,4 кв. м., де проживає з членами своєї сім’ї: чоловіком ОСОБА_157, ІНФОРМАЦІЯ_30, сином ОСОБА_158, ІНФОРМАЦІЯ_31, дочкою ОСОБА_159, ІНФОРМАЦІЯ_32.

Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за № 226 від 12 травня 2005 року затверджено акти обстеження стану житлового будинку № 1 по вул. Грушевського м. Старокостянтинова Хмельницької області про визнання його непридатним для проживання та доручено забезпечити відселення мешканців будинку до іншого благоустроєного жилого приміщення.

Згідно протоколу засідання громадської житлової комісії при виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради за № 23 від 8 січня 2008 року вирішено запропонувати співвідповідачам двохкімнатну квартиру АДРЕСА_11 жилою площею 28,8 кв. м. та однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 жилою площею 17,4 кв. м.

Відповідно до ст. 110 ч. 1 Житлового кодексу Української РСР громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Оскільки чинним житловим законодавством не передбачається виселення громадян з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення з будинків приватного житлового фонду, крім того запропонований варіант жилих приміщень є меншим стосовно наявної у співвідповідачів жилої площі, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 50, 110, 113 Житлового кодексу Української РСР,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159 про виселення.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 310/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_160, ОСОБА_161 до ОСОБА_162 про відшкодування майнової шкоди,

встановив:

ОСОБА_160, ОСОБА_161 звернулись з позовом до ОСОБА_162 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що в перших числах жовтня 2007 року відповідачка, яка є власницею сусідньої квартири, виконуючи монтаж сантехніки у своїй квартирі, самовільно відрізала водо каналізаційні труби, залишивши їх без води та каналізації, крім того від таких ремонтних робіт потріскались стіни, відлетіла штукатурка, тому вони просять стягнути на їх користь по 890 грн. майнової шкоди.

В судовому засіданні третьою особою була визнана ОСОБА_163. яка підтримала позов.

Відповідачка позов визнала.

Суд, заслухавши пояснення співпозивачів, відповідачки, третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співпозивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_13 відповідно свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради від 10 січня 2003 року та договору дарування, посвідченого ОСОБА_164, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 31 серпня 2000 року за р. № 843.

На початку жовтня 2007 року відповідачка, виконуючи ремонт своєї квартири по сусідству, самовільно відрізала водо каналізаційні труби, які з’єднають квартири сторін, внаслідок чого також потріскались стіни, відлетіла штукатурка.

Даний факт підтверджується також показами свідків ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, даними актів обстеження житлово експлуатаційної контори Старокостянтинівської міської ради від 5 жовтня 2007 року, 14 листопада 2007 року, комунального підприємства водопровідно – каналізаційного господарства „Водоканал” м. Старокостянтинова від 12 жовтня 2007 року.

Відповідно до ст. 382 ч. 2 ЦК України власникам квартири у дво – або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначенні для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до даних оціночного акту колективного підприємства міжгосподарського відділу капітального будівництва м. Старокостянтинова вартість відновлюваних робіт для співпозивачів становить 1780 грн.

Оскільки для сантехнічного обладнання та водомережі передбачено режим спільної сумісної власності, співвласники володіють і користуються цим майном спільно, несуть солідарну відповідальність за своїми обов’язками щодо ощадливого та сумлінного їх використання, а відповідачка своїми діями завдала шкоди співпозивачам, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 382, 1166 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_162 на користь ОСОБА_160, ОСОБА_161 по 890 грн. кожному майнової шкоди та по 48,50 грн. кожному судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 499/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_172 до ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176 про визнання осіб такими, що втратили право на жиле приміщення,

встановив:

ОСОБА_172 звернувся з позовом до ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176 про визнання осіб такими, що втратили право на жиле приміщення. Представник позивача пояснила, що позивач з співвідповідачкою ОСОБА_173 в жовтні 2006 року припинили шлюбні відносини, тому вона разом з співвідповідачами ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176 виїхали з квартири АДРЕСА_14 на постійне місце проживання в житло за адресою: м. Старокостянтинів вул. Горького, 12/1. Квартирної плати та за комунальні послуги не сплачують, у сторін вже різні сім’ї. Добровільно виписатись співвідповідачі не погодились, що перешкоджає йому оформити субсидію, отримати соціальну допомогу, приватизувати житло.

Співвідповідачі позов визнали.

Представник органу опіки і піклування Старокостянтинівської міської ради не заперечила проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_176, ІНФОРМАЦІЯ_33, разом з батьками ОСОБА_174, ОСОБА_175 з 2006 року не проживає в вищевказаній квартирі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, співвідповідачів, представника органу опіки та піклування та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співвідповідачі з жовтня 2006 року не проживають, не користуються та не сплачують квартирної плати та плати за комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_15.

Даний факт підтверджується даними довідки Старокостянтинівської ЖЕК № 003047 від 17 грудня 2007 року, ордера на жиле приміщення серії ХМО № 001290, виданий Старокостянтинівською міською радою 25 грудня 1992 року, висновку органу опіки та піклування Старокостянтинівської міської ради за № 521 – 02 від 19 травня 2008 року, акту обстеження умов проживання сім’ї ОСОБА_172 від 19 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Оскільки співвідповідачі не проживають в спірній квартирі без поважних причин більше шести місяців, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 71, 72 ЖК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_16.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 725/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_177 до Старокостянтинівської міської ради визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_177 звернулась з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Партизанській, 39 м. Старокостянтинова Хмельницької області, посилаючись на те, що головою даного дворогосподарства був її батько ОСОБА_178, який помер 30 жовтня 1973 року, спадкоємцем якого після його смерті була його дружина та відповідно її мати ОСОБА_179, яка прийняла спадщину, але не встигла її оформити, померла 14 січня 1985 року, спадкоємцем якої був їхній син та відповідно її брат ОСОБА_180, який також прийняв спадщину, однак не встиг її оформити, помер 15 листопада 2006 року, спадкоємцем якого по закону являється вона, але відсутність правовстановлюючого документу на дану нерухомість перешкоджає їй оформити право власності.

Представник відповідача позов визнала.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних спадкової справи № 816/2006 року позивачка є єдиним спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_180, померлого 15 листопада 2006 року, який прийняв спадщину після смерті своїх батьків: батька ОСОБА_178, який помер 30 жовтня 1973 року і був головою дворогосподарства по вул. Партизанській, 39 м. Старокостянтинова Хмельницької області та матері ОСОБА_179, яка померла 14 січня 1985 року, шляхом проживання прийняла після нього спадщину, але не встигла її оформити.

Даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_181, ОСОБА_182, даними домової книги, інвентарної справи та будівельного паспорта, плану земельної ділянки, погодженого архітектором міста, міським управлінням земельних ресурсів, суміжними землекористувачами. Заборон відчуження відносно даного нерухомого майна немає.

Згідно даних довідки відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 544 від 3 жовтня 2008 року розміщення вищевказаного житлового будинку відповідає вимогам ДБН 360 – 92 ** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

Відповідно до ст. 328 ч. 2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки право власності набуто правомірно, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 328, 376, 1267 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_177 право власності на дворогосподарство по вул. Партизанській, 39 м. Старокостянтинова Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 549/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_183 до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_183 звернулась з позовом до Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинне будівництво та переобладнання в житловому будинку по вул. Миру, 14 с. Грибенинка Старокостянтинівського району, а саме: літню кухню розміром 6,0 м. х 4,55 м., добудову веранди з кухнею і коридором загальним розміром 7,17 м. х 3,16 м. та переобладнання в житловому будинку кухні площею 11,3 кв. м. під житлову кімнату.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав заяву, в якій позов визнав і просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 6 вересня 2007 року за р. № 1 – 1462 позивачка є власниця дворогосподарства по вул. Миру, 14 с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області.

При обстеженні дворогосподарства позивачки Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації було встановлені самовільно збудовані літня кухня розміром 6,0 м. х 4,55 м., добудова веранди з кухнею і коридором загальним розміром 7,17 м. х 3,16 м. та самовільне переобладнання в житловому будинку кухні площею 11,3 кв. м. під житлову кімнату.

Згідно даних довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 23 від 14 листопада 2007 року самочинно побудовані літня кухню розміром 6,0 м. х 4,55 м., добудова веранди з кухнею і коридором загальним розміром 7,17 м. х 3,16 м. відповідає ДБН – 360 – 92 ** „Планування і забудова міських і сільських поселень”, переобладнання в житловому будинку кухні площею 11,3 кв. м. під житлову кімнату відповідає ДБН В.2.2.-15-2005 р. „Житлові будинки. Основні положення”.

Відповідно до ст. 331 ч. 1 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 376 ч. ч. 3, 5 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки позивачка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, але надана під уже збудоване нерухоме майно і це не порушує права інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 331, 376 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_183 право власності на самочинно збудовані літню кухню розміром 6,0 м. х 4,55 м., добудову веранди з кухнею і коридором загальним розміром 7,17 м. х 3,16 м. та визнати законним самовільне переобладнання в житловому будинку кухні площею 11,3 кв. м. під житлову кімнату по вул. Миру, 14 с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 523/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_184, ОСОБА_185 до ОСОБА_186, ОСОБА_187 про припинення права осіб на частку у спільному майні, третя особа – ОСОБА_188,

встановив:

ОСОБА_184, ОСОБА_185 звернулись з позовом до ОСОБА_186, ОСОБА_187 про припинення права осіб на частку у спільному майні, третя особа – ОСОБА_188, посилаючись на те, що сторони, як співвласники в рівних частках квартири АДРЕСА_17, не можуть домовитись щодо її спільного користування, утримання і володіння. Співвідповідачі проживають окремо, не оплачують комунальних послуг, відмовляються відчужити свої частки, які технічно неможливо виділити в натурі, тому вони погоджуються сплатити кожному по 2818 грн. вартості їх часток, тим самим припинивши їх право на квартиру.

Представник співвідповідачів позов визнав.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, хоч про час місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення співпозивачів, представника співвідповідачів та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками в рівних частках трьохкімнатної квартири АДРЕСА_17 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради 28 лютого 1994 року.

Згідно даних довідки Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації за № 368 від 12 грудня 2007 року дійсна вартість вищевказаної квартири становить 11272 грн., заборон відчужень по даним інвентарної справи немає.

У відповідності до даних розписки від 25 травня 2008 року співпозивачі сплатили представнику співвідповідачів 5636 грн. вартості за належні останнім 2/5 частки вищевказаної квартири.

Відповідно до ст. 365 ч. 1 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласникам та членам його сім’ї.

Оскільки частки кожного із співвідповідачів в спільній власності на квартиру є незначними і не можуть бути виділені в натурі, спільне володіння і користування квартирою неможливе, співвідповідачі в квартирі не проживають і погодились на отримання матеріальної компенсації вартості їх часток, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 183, 364, 365 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_186, ОСОБА_187 на належні їм на праві власності 2/5 частку /по 1/5 частці кожному/ квартири АДРЕСА_17, на яку визнати право власності в рівних частках за ОСОБА_184, ОСОБА_185.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 120/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_189 до ОСОБА_190 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини та за зустрічним позовом ОСОБА_190 до ОСОБА_189 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

встановив:

ОСОБА_189 звернулась з позовом до ОСОБА_190 про стягнення аліментів на утримання дитини та на її утримання в період догляду за дитиною до трьохрічного віку, який підтримала і заперечила проти зустрічного позову, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала в фактичних шлюбних відносинах і від спільного сумісного проживання у них народився син – ОСОБА_191, ІНФОРМАЦІЯ_34. На даний час сторони проживають окремо, дитина повністю перебуває на її утриманні, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, в зв”язку з чим вони потребують матеріальної допомоги, яку відповідач добровільно не надає. Тому вона просить стягнути з нього аліменти щомісячно на утримання дитини та на її утримання в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку кожному, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідно до повноліття дитини та до досягнення дитиною трьохрічного віку. Вона з дитиною проживає у її батьків в нормальних побутових умовах, не заперечує проти його спілкування з дитиною, але враховуючи вік дитини, необхідність материнського піклування та неприязні відносини з родиною відповідача, вважає необхідним для нормального розвитку дитини проживання з матір’ю.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_189 про визначення місця проживання їхнього малолітнього сина ОСОБА_191 біля нього, передавши його йому на утримання та виховання, який підтримав та спочатку визнав позов про стягнення аліментів, але потім – під умовою, якщо йому віддадуть дитину, пояснивши, що з червня 2005 року по 2 серпня 2007 року проживав з позивачкою у фактичних шлюбних відносинах, яка без будь – яких пояснень, забрала сина та власні речі і переїхала жити до себе в село. Відвідуючи дитину, він встановив неналежність житлових, соціальних умов проживання, зокрема, проживання багатодітної сім’ї в двох невеликих кімнатах без достатньої кількості ліжок, посуди, плити та інших елементарних речей домашнього вжитку. Позивачка веде аморальний спосіб життя, є неохайною господаркою та недбайливою матір’ю. Тому дитині буде краще жити та розвиватись у його, в порівняні, кращій родині в двохповерховому будинку з усіма зручностям та в достатку.

Представники третіх осіб служби у справах неповнолітніх виконавчого комітету Хмельницької міської ради та відділу освіти Старокостянтинівської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явилися, однак подали до суду листи, якими просили розглянути справу у їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, свідків, представника органу опіки та піклування та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовом ОСОБА_189 до ОСОБА_190 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_190 до ОСОБА_189 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони від спільного сумісного проживання мають малолітнього сина - ОСОБА_191, ІНФОРМАЦІЯ_34, на утримання якого відповідач не надає достатньої матеріального допомоги. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Сторони проживають окремо, дитина перебуває на утриманні матері, доходи якої складаються з нерегулярної допомоги її батьків та державної допомоги на утримання дитини. Договір подружжя про надання утримання один одному та договір між батьками про сплату аліментів на дитину сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 84 ч. 2 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Оскільки відповідач не надає позивачці необхідної матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання, тому позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню в частині стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 16 серпня 2007 року щомісячно та до досягнення дитиною повноліття та на її утримання в період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 16 серпня 2007 року по 20 квітня 2009 року.

Малолітній ОСОБА_191 з серпня 2007 року проживає біля матері ОСОБА_189 в с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області, знаходиться на її утриманні, виховується і проживає в нормальних матеріально – побутових, соціальних умовах сільської місцевості.

Даний факт підтверджується показами представника органу опіки та піклування при Ладигівській сільській раді Старокостянтинівського району Хмельницької області, даними висновку вищевказаного органу опіки та піклування № 68 від 28 серпня 2008 року, актів обстеження матеріально – побутових умов сім’ї ОСОБА_189 від 29 жовтня 2007 року, 17 грудня 2007 року, 30 січня 2008 року, довідки про проведенні дитині щеплення, характеристики на ОСОБА_189 виконавчого комітету Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району за № 1210 від 18 жовтня 2007 року, довідок про прибуток сім’ї ОСОБА_189 управління соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації за № 2409 від 6 листопада 2007 року та за № 397 від 11 березня 2008 року.

Пояснення відповідача та покази свідка ОСОБА_192, яка являється його матір’ю, про неналежну поведінку позивачки в суспільстві, побуті та неналежне виконання материнських обов’язків, суд оцінює критично, оскільки вбачає в відносинах сторін особисту неприязнь, акцентування уваги на соціальній, матеріально – побутовій нерівності в суспільстві, що не визнає визначальним для нормального фізичного та духовного розвитку дитини.

У відповідності до ст. 161 ч. 1 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки відповідач неналежно виконує свої обов’язки по утриманню та вихованню дитини, враховуючи двохрічний вік дитини, особисту прихильність її до матері і те, що зміна місця проживання дитини, її оточення може бути серйозною душевною травмою для неї, так як потрібний певний період для адаптації та встановлення нормальних взаємовідносин, тому в задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 75-81, 84, 161, 180-183 СК України

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_189 до ОСОБА_190 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.

Стягнути аліменти з ОСОБА_190, ІНФОРМАЦІЯ_31, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_35 на користь ОСОБА_189 на утримання сина – ОСОБА_191, ІНФОРМАЦІЯ_34 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 16 серпня 2007 року щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_190 на користь ОСОБА_189 аліменти на її утримання в період догляду за їхньою дитиною – ОСОБА_191 до досягнення ним трьохрічного віку в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 16 серпня 2007 року по 20 квітня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_190 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному обов’язковому виконанню.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_190 до ОСОБА_189 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя _____

РІШЕННЯ № 2 -503/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_193 до Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинне будівництво,

встановив:

ОСОБА_193 звернулась з позовом до Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на самочинно збудований нею гараж, позначений в плані літер „Г”, розміром 5,50 х 3,55 м. на земельній ділянці по вул. Молодіжній, 3 с. Воронківці Старокостянтинівського району.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак направив до суду заяву, в якій позов визнав і просив розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 11 грудня 2000 року за р. № 1 – 2782 та 8 лютого 2008 року за р. № 1 – 192 позивачка є власницею відповідно дворогосподарства та земельної ділянки площею 0,358 га. в межах згідно з планом, з яких для обслуговування житлового будинку 0,258 га. та для ведення підсобного господарства 0,100 га. по вул. Молодіжній, 3 с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Самочинно побудований гараж, позначений в плані літер „Г”, розміром 5,50 х 3,55 м. в вищевказаному дворогосподарстві відповідає ДБН – 360 – 92 ** „Планування та забудова міських та сільських поселень”, проектна документація затверджена в установленому законом порядку, що підтверджується даними довідки відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старокостянтинівської районної адміністрації за № 72 від 26 грудня 2007 року.

Відповідно ст. 376 ч. ч. 3, 5 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки позивачка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, але надана під уже збудоване нерухоме майно і це не порушує прав інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 376 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_193 право власності на гараж, позначений в плані літер „Г”, розміром 5,50 х 3,55 м. по вул. Молодіжній, 3 с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 501/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_194 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права на першочергове отримання квартири згідно черги,

встановив:

ОСОБА_194 звернувся з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права на першочергове отримання квартири згідно черги, посилаючись на те, що з 20 червня 1990 року перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради для отримання житла в першочерговому порядку, як офіцер, що перебував на військовій службі не менше двадцяти років і звільнений в запас. Рішенням громадської житлової комісії при виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради від 12 грудня 2007 року було постановлено винести на розгляд питання про попередній розподіл квартир в будинку № 26 по вул. Попова м. Старокостянтинова і йому була виділена квартира № 10. Однак питання щодо надання йому цієї квартири на засіданні виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не розглядалось з підстав відсутності у нього права на дану квартиру.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що згідно актів обстеження житлових умов позивач проживає ІНФОРМАЦІЯ_36, де і забезпечений житловою площею в межах норм визначених законодавством.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради з 20 червня 1990 року для отримання житла в першочерговому порядку /пільга – військовослужбовець звільнений в запас/. 12 грудня 2007 року на засіданні громадської комісії з житлових питань затверджено попередній розподіл квартири № 10 в новозбудованому будинку по вул. Попова, 26 м. Старокостянтинова Хмельницької області за позивачем.

Заперечення представника відповідача та дані актів обстеження житлових умов позивача від 12 грудня 2007 року та від 29 жовтня 2008 року про забезпечення позивача житлом спростовуються показами свідків ОСОБА_195, ОСОБА_3, даними особової справи позивача, довідок виконавчого комітету Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району за № 33 від 26 лютого 2008 року, за № 150 від 1 серпня 2008 року, за № 202 від 21 жовтня 2008 року.

Відповідно до п. 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в УРСР генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняних до них особам, звільнених з військової служби за станом здоров’я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих рад у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Оскільки позивач має право на першочергове отримання згідно черги вищевказаної квартири, тому позов підлягає задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. 45 Житлового кодексу Української РСР, п. 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в УРСР,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_194 право на першочергове отримання згідно черги квартири АДРЕСА_18 та зобов’язати виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради надати ОСОБА_194 вищевказану квартиру.

Зняти заборону видачі ордера на квартиру АДРЕСА_18.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 817/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_196 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_196 звернувся з позовом до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що він є спадкоємцем по заповіту на майно після смерті ОСОБА_197, померлого 22 серпня 2007 року, однак не може оформити свої спадкові права на земельну ділянку розміром 2,91 га в межах згідно з планом, розташовану в с. Демківці поле № 4 Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в зв”язку із зазначенням різних даних щодо площі та місцезнаходження вищевказаної земельної ділянки в державному акті, в заповіті та в сертифікаті на право на земельну частку /пай/, що пояснюється проведенням уточнених контрольних обмірів при приватизації землі.

Представники співвідповідачів в судове засідання не з’явились, хоч про час і місце розгляду справи були повідомлені в встановленому законом порядку, однак подали до суду заяви, якими позов підтримали і просили розглянути справу у їхню відсутність.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_196 є спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_197, померлого 22 серпня 2007 року, на земельну ділянку розміром 2,91 га в межах згідно з планом, розташовану в с. Демківці поле № 4 Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на права власності на земельну ділянку серії ХМ № 049823, виданого Старокостянтинівською районною державною адміністрацією 14 жовтня 2004 року згідно розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрацією від 19 липня 2004 року за № 196/2004 року.

Даний факт підтверджується даними спадкової справи № 155/2008 року, заповіту, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_198 м. Фєлешть Республіки Молдова, 19 жовтня 2006 року за р. № 6175/78239, копії сертифікату на право на земельну частку /пай/ серії ХМ № 0086678, виданого Старокостянтинівською районною державною адміністрацією 25 лютого 1997 року.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оскільки позивач є спадкоємцем по заповіту на вищевказану земельну ділянку спадкодавця, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1225, 1233 – 1257 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_196 право власності на земельну ділянку площею 2,91 га в межах згідно з планом, розташовану в с. Демківці поле № 4 Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 353/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Крупській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_199 до ОСОБА_168 – Керекешинської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_199 звернулась з позовом до ОСОБА_168 – Керекешинської сільської ради Старокостянтинівського району про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем по заповіту на майно після смерті ОСОБА_200, померлої 26 січня 2002 року, однак не може оформити свої спадкові права на земельну ділянку розміром 0,453 га передану для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, так як в державному акті помилково вказана невірна адреса її місцезнаходження.

Представник відповідача позов визнала.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_199 є спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_200, померлої 26 січня 2002 року, на земельну ділянку розміром 0,453 га. в межах згідно з планом, розташовану по вул. Центральній, 41 с. Волице – Керекешина Старокостянтинівського району Хмельницької області, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га. та ведення особистого підсобного господарства 0,203 га., яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - ХМ № 021559, виданого ОСОБА_168 – Керекешинською сільською радою Старокостянтинівського району 28 березня 2002 року згідно рішення ОСОБА_168 – Керекешинської сільської ради Старокостянтинівського району від 5 жовтня 2001 року за № 2, де помилково вказана адреса земельної ділянки як „вул. Центральна, 39 с. Волице – Керекешина Старокостянтинівського району Хмельницької області”.

Даний факт підтверджується даними спадкової справи № 107/2008 року та інвентарної справи.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Оскільки позивачка є спадкоємцем по заповіту на вищевказану земельну ділянку спадкодавця, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1225, 1233 – 1257 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_199 право власності на земельну ділянку площею 0,453 га. в межах згідно з планом, розташовану по вул. Центральній, 41 с. Волице – Керекешина Старокостянтинівського району Хмельницької області, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га. та ведення особистого підсобного господарства 0,203 га., яка належала ОСОБА_200, померлій 26 січня 2002 року, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - ХМ № 021559, виданого ОСОБА_168 – Керекешинською сільською радою Старокостянтинівського району 28 березня 2002 року згідно рішення ОСОБА_168 – Керекешинської сільської ради Старокостянтинівського району від 5 жовтня 2001 року за № 2.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 482/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю представника – адвоката ОСОБА_201

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_202 до ОСОБА_203 про визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, третя особа – ОСОБА_204,

встановив:

ОСОБА_202 звернулась з позовом до ОСОБА_203 про визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, третя особа – ОСОБА_204 Представник позивачки пояснив, що при купівлі дворогосподарства по вул. Маківка, 41 с. Вишнопіль Старокостянтинівського району 6 серпня 2007 року позивачка одночасно придбала земельну ділянку площею 0,622 га. біля будинку. Землю не змогли нотаріально оформити через наявні виправлення в Державному акті на право приватної власності на землю, однак відповідачка зволікає з його поновленням, тим самим ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу землі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоч про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, однак подала до суду заяву, якою позов визнала і просила справу розглянути у її відсутності.

В судовому засіданні третьою особою на стороні позивача був визнаний ОСОБА_204, як співвласник спільного сумісного майна подружжя, який в судове засідання не з’явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, однак подав до суду заяву, якою підтвердив свою згоду на придбання вищевказаної земельної ділянки, обставини, викладені в позовній заяві та просив справу розглянути у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних договору купівлі – продажу, посвідченого ОСОБА_127, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 6 серпня 2007 року за р. № 3830 та зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 9 вересня 2007 року, відповідачка продала позивачці дворогосподарство по вул. Маківка, 41 с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Земельна ділянка площею 0,622 га. в межах згідно з планом, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га. та ведення особистого селянського господарства 0,372 га. по вул. Маківка, 41 с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області належить відповідачці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ – ХМ № 021769, виданому Вишнопільською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області 31 травня 2002 року.

У відповідності до даних розписки від 16 грудня 2007 року, укладеної між сторонами, відповідачка, в графі паспорта якої про сімейний стан відсутні відомості про реєстрацію шлюбу, за продаж земельної ділянки отримала від позивачки 5000 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов’язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності до ст. 60 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо/ самостійного заробітку /доходу/.

Оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовим доказом, і відбулось повне виконання договору, але відповідачка ухилилась від його нотаріального посвідчення, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 220, 655 ЦК України, ст. 60 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0,622 гектарів в межах згідно з планом, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га. та ведення особистого селянського господарства 0,372 га. по вул. Маківка, 41 с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області, укладений 16 грудня 2007 року між ОСОБА_202 та ОСОБА_203.

Визнати право власності на земельну ділянку площею 0,622 гектарів в межах згідно з планом, з яких для обслуговування житлового будинку 0,25 га. та ведення особистого селянського господарства 0,372 га. по вул. Маківка, 41 с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області за ОСОБА_202 /спільна сумісна власність подружжя/.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 639/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Матвіюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_205 до ОСОБА_206 про визнання договору купівлі – продажу гаража дійсним, визнання права власності на гараж, стягнення судових витрат, третя особа - ОСОБА_207,

встановив:

ОСОБА_205 звернувся з позовом до ОСОБА_206 про визнання договору купівлі – продажу гаража дійсним, визнання права власності на гараж, стягнення судових витрат, третя особа - ОСОБА_207, посилаючись на те, що 14 січня 2008 року сплатив відповідачці за гараж розміром 21,5 кв. м. по вул. Миру, 6, блок 1, бокс 24 м. Старокостянтинова 3892 грн., а вона передала йому правовстановлюючі документи і пообіцяла нотаріально посвідчити договір купівлі – продажу, однак постійно ухиляється від договірних зобов’язань.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоч про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, однак подала до суду заяву, якою позов визнала і просила справу розглянути у її відсутності.

В судовому засіданні третьою особою на стороні позивача була визнана ОСОБА_207 як співвласник спільного сумісного майна подружжя, яка в судове засідання не з’явилась, хоч про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно даних розписки від 14 січня 2008 року, укладеної між сторонами відповідачка за продаж гаража розміром 21,5 кв. м. по вул. Миру, 6, блок 1, бокс 24 м. Старокостянтинова Хмельницької області отримала від позивача 3892 грн., передала останньому правовстановлюючі документи та технічну документацію на гараж.

Цей гараж належить відповідачці на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_127, приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу 1 червня 2001 року за р. № 2023. Згідно даних інвентарної справи заборон відчуження відносно даного нерухомого майна немає.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов’язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності до ст. 60 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо/ самостійного заробітку /доходу/.

Оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовим доказом, і відбулось повне виконання договору, але відповідачка ухилилась від його нотаріального посвідчення, тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 220, 655 ЦК України, ст. 60 СК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі – продажу гаража розміром 21,5 кв. м. по вул. Миру, 6, блок 1, бокс 24 м. Старокостянтинова Хмельницької області, укладений 14 січня 2008 року між ОСОБА_205 та ОСОБА_206.

Визнати право власності на гараж розміром 21,5 кв. м. по вул. Миру, 6, блок 1, бокс 24 м. Старокостянтинова Хмельницької області за ОСОБА_205 /спільна сумісна власність подружжя/.

Стягнути з ОСОБА_206 на користь ОСОБА_205 82 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 1155/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_208, ОСОБА_209 до ОСОБА_210 припинення права осіб на частку у спільному майні,

встановив:

ОСОБА_208, ОСОБА_209 звернулись з позовом до ОСОБА_210 про припинення його права на частку у спільному майні, посилаючись на те, що сторони, як співвласники в рівних частках квартири АДРЕСА_19, не можуть домовитись щодо її спільного користування, утримання і володіння. Відповідач з грудня 2003 року проживає окремо, не оплачує комунальних послуг, відмовляється відчужити свою частку, яку технічно неможливо виділити в натурі, тому вони погоджуються сплатити йому 12362 грн. вартості його частки, тим самим припинивши його право на квартиру.

Представник відповідача позов визнав.

Суд, заслухавши пояснення співпозивачів, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками в рівних частках двохкімнатної квартири АДРЕСА_19 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради 20 вересня 2000 року.

Згідно даних довідки Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації за № 417 від 17 липня 2008 року дійсна вартість 1/3 частки вищевказаної квартири становить 12362 грн., заборон відчужень по даним інвентарної справи немає.

Відповідно до ст. 365 ч. 1 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласникам та членам його сім’ї.

Оскільки частка відповідача в спільній власності на квартиру є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою неможливе, відповідач в квартирі не проживає і погодився на отримання матеріальної компенсації вартості його частки, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 183, 364, 365 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_210 на належну їм на праві власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_19, на яку визнати право власності в рівних частках за ОСОБА_208, ОСОБА_209.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2 – 341/2008

7 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_211 до ОСОБА_212, ОСОБА_213 про відшкодування моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_214,

встановив:

ОСОБА_211 звернулась з позовом до ОСОБА_212, ОСОБА_213 про відшкодування моральної шкоди, третя особа – ОСОБА_214, посилаючись на те, що 28 листопада 2007 року біля 17 години з дворогосподарства співвідповідачки ОСОБА_213 на вулицю вибігли дві собаки, одна з них покусала її по різних частинах тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження і тільки завдяки діям третьої особи ОСОБА_214, який працює у співвідповідачів і знає собак, вона змогла спастись. Співвідповідачка ОСОБА_213 намагалась в добровільному порядку вирішити справу, однак вони не дійшли згоди. Співвідповідачі як власники собаки, яка завдала їй ушкодження здоров’я, заподіяли їй значних переживань, порушили звичних спосіб життя, оскільки вона ще не відійшла від стресу, тому просить стягнути з кожного з них по 2500 грн. моральної шкоди.

Співвідповідач ОСОБА_212 позов не визнав і пояснив, що в дворогосподарство своєї тещі – співвідповідачки ОСОБА_213 привів трьох собак, оскільки там знаходиться його сільськогосподарська техніка, одну з них він забрав, тому що переїхав жити з своєю сім’єю в іншу місцевість. Від пояснень щодо інциденту з покусами позивачки собакою утримався.

Співвідповідачка ОСОБА_213 позов не визнала, мотивуючи тим, що не знає, чиї собаки покусали позивачку та заперечила спробу вирішити справу в позасудовому порядку.

Третя особа ОСОБА_214 суду спочатку пояснив, що по домовленості допомагає співвідповідачами по господарству і підтримав покази позивачки, підтвердивши, що захистив останню від нападу собак співвідповідачки ОСОБА_213, один з яких її покусав в різні частини тіла, а потім від даних показів відмовився.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, співвідповідачів, третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 листопада 2007 року близько 17 години на вулицю з дворогосподарства співвідповідачки ОСОБА_213 в с. Йосипівна Старокостянтинівського району вибігли дві собаки, одна з яких покусала позивачку по різних частинах тіла, внаслідок чого згідно даних акту судово – медичного обстеження № 477 від 29 листопада 2007 року їй заподіяно тілесні ушкодження у вигляді рваних ран по внутрішньо – боковій поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третині з крововиливом навколо, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; рваних ран по передній поверхні правого передпліччя в верхній та середній третині, по передньо – боковій поверхні правого стегна в середній третині, в ділянці нижньо – зовнішнього квадранту лівої сідниці, в ділянці нижньо – внутрішнього квадранту лівої сідниці, з крововиливом навколо вказаних ран, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_79, ОСОБА_215, даними довідок виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району за № № 1962, 1963 від 6 грудня 2007 року та за № 36 від 18 лютого 2008 року.

Пояснення співвідповідачки ОСОБА_213 та третьої особи, в яких вони заперечують заподіяння позивачці тілесних ушкоджень собакою першої, суд піддає сумніву і оцінює їх як намагання уникнути юридичної відповідальності, оскільки вони непослідовні, суперечливі і спростовуються матеріалами справи, крім того вони перебувають в договірних господарських відносинах. Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_213 по матеріалах перевірки /а. с. 5/ „вона на наступний день пішла до сусідки ОСОБА_211, щоб вияснити при яких обставинах міг покусати її собака”.

Показами свідків ОСОБА_216, ОСОБА_217, даними довідки виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району за № 32 від 4 лютого 2008 року підтверджується факт порушення правил утримання собак співвідповідачами в дворогосподарстві співвідповідачки ОСОБА_213 та відповідним письмовим зобов’язанням останньої щодо належного утримання тварин.

Згідно даних довідки виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району за № 369 від 21 лютого 2008 року та листів Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації за № 289 від 4 вересня 2008 року та за № 306 від 15 жовтня 2008 року право власності на дворогосподарство по вул. Шевченка, 26 с. Йосипівна Старокостянтинівського району не зареєстровано, однак головою дворогосподарства являється співвідповідачка ОСОБА_213

Відповідно до ст. 23 ч. ч. 1, 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Оскільки позивачці заподіянні тілесні ушкодження укусами собаки, зареєстрованої за дворогосподарством співвідповідачки ОСОБА_213, тому саме вона є належним відповідачем і має відповідати за позовом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував душевні страждання позивачки, завдані їй внаслідок ушкодження здоров’я, тому визначив її в розмірі 2500 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 82, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_213 на користь ОСОБА_211 2500 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 314/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_218, яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_219 до ОСОБА_220 про припинення права на частку у спільному майні, зняття з реєстрації в квартирі,

встановив:

ОСОБА_218, яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_219 звернулась з позовом до ОСОБА_220 про припинення його права на частку у спільному майні, зняття з реєстрації в квартирі, посилаючись на те, що сторони, як співвласники в рівних частках квартири АДРЕСА_20, не можуть домовитись щодо її спільного користування, утримання і володіння. З відповідачем шлюб розірвано, він вже кілька років проживає окремо, не оплачує комунальних послуг, відмовляється відчужити свою частку, яку технічно неможливо виділити в натурі, тому вона погоджуються сплатити йому 11039 грн. вартості його частки, тим самим припинивши його право на квартиру.

Відповідач позов визнав.

Представник органу опіки та піклування при Старокостянтинівській міській раді не заперечила проти задоволення позову, пояснивши, що права неповнолітньої дитини не порушуються.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача, представника органу опіки та піклування при Старокостянтинівській міській раді та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками в рівних частках трьохкімнатної квартири АДРЕСА_20 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради 28 травня 1999 року.

Згідно даних довідки Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації за № 275 від 24 жовтня 2007 року дійсна вартість вищевказаної квартири становить 33119 грн., заборон відчужень по даним інвентарної справи немає.

Відповідно до ст. 365 ч. 1 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласникам та членам його сім’ї.

Оскільки частка відповідача в спільній власності на квартиру є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою неможливе, відповідач в квартирі не проживає і погодився на отримання матеріальної компенсації вартості його частки, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 183, 364, 365 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_220 на належну йому на праві власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_20, на яку визнати право власності в рівних частках за ОСОБА_218 та ОСОБА_219.

Зняти ОСОБА_220 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_20.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______

РІШЕННЯ № 2 – 606/2008

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді Завадської О.П.

при секретарі Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_221 до ОСОБА_222 про відшкодування майнової, моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_221 звернулася з позовом до ОСОБА_222 про відшкодування майнової, моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28 червня 2007 року близько 18 год. на вулиці ОСОБА_182 м. Старокостянтинова з вини відповідача, який керуючи автомобілем НОМЕР_7, наїхав на неї і завдав легкі тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, саден волосяної частини голови, забою м’яких тканин лівої половини таза, лівої сідниці, гематоми ділянки сідниці, забою та гематоми правого стегна, на лікування яких вона витратила 686,77 грн. Відповідач звертався для відшкодування завданої ним шкоди, але вони не дійшли згоди в сумі. Дана пригода негативно вплинула на її стан здоров’я, порушила звичний спосіб життя. Тому вона просить стягнути з відповідача 686,77 грн. майнової шкоди та моральну шкоду в розмірі – 5000 грн., які відповідач добровільно не сплачує.

Відповідач підтвердив обставини, викладені в позовній заяви, а позовні вимоги визнав в частині майнової шкоди та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_222 28 червня 2007 року близько 18 год. на вулиці Миру м. Старокостянтинова Хмельницької області, керуючи автомобілем НОМЕР_7, здійснив наїзд на ОСОБА_221, завдавши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я у вигляді струсу головного мозку, саден волосяної частини голови, забою м’яких тканин лівої половини таза, лівої сідниці, гематоми ділянки сідниці, забою та гематоми правого стегна.

Даний факт визнається відповідачем, підтверджується показами свідка ОСОБА_223, даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, виданої Старокостянтинівським РВ УМВС України 8 липня 2007 року, листом Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури за № 148 – 07 від 5 вересня 2007 року, медичної документації.

Відповідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивачкою було затрачено власних коштів на лікування в Старокостянтинівській центральній районній лікарні 686,77 грн.

Оскільки відповідач скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було заподіяно легких тілесних ушкоджень позивачці, тому позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 23 ч. ч. 1, 2 п. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував фізичний біль, вік та душевні страждання позивачки, завдані їй внаслідок ушкодженням здоров’я і тому визначив їх у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 53, 59, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 1187 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_222 на користь ОСОБА_221 686,77 грн. майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 2686,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_222 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області /код ЄДРПОУ 26293548, р/р 37316010000015, банк: УДК в Хмельницькій області, МФО 815013, Старокостянтинівський райсуд, Хмельницької області/ 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя ______