Рішення № 58091685, 31.05.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10370/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

при секретарі Куц Н.З.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ВК ЛМР ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Львівської міської ради, з врахуванням поданої заяви про уточнення позовної заяви, просить визнати протиправним і скасувати наказ №193-Ж-С від 08.07.2013 р. Управління комунальної власності в частині передачі у власність кв.45 в будинку 16 а. по вул. Демянській у м.Львові Кучі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на квартиру С-09676 від 28.07.2015 р. Крім нього, співвласниками даної квартири є ОСОБА_8 (дружина позивача, яка померла 27.04.2015 р.), ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Основним наймачем квартири №45 ОСОБА_9 став на підставі ордера №0004255 від 07.11.2012 р., виданого на підставі рішення міськвиконкому №729 від 26.10.212 р.

Крім цього, позивач зазначає проте, що йому не було відомо, що ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є співвласниками АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності №222069 від 12.07.2005 р.

Отже, на час передачі кв.45 у власність в 2013 р. ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 були власниками кв.147, яку отримали безоплатно у 2005 р.

Враховуючи наведене, ОСОБА_9, покликається на те, що його право порушено, оскільки він відповідно до ст.6 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» мав отримати АДРЕСА_3 повністю. Просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні до нього. Просили суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник третьої особи ВК ЛМР ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив. Просив суд задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.90-93/. Просив відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники процесу у судове засідання не зявилися.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши дійсні обставини справи, права та обовязки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із протоколу №9 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ «Пасавтопром» від 21.05.2008 р. адміністрацією підприємства, враховуючи рекомендації житлово-побутової комісії, запропоновано виділити кватиру №45 по вул. Демянська, 16а з 3-х кімнат, житловою площею 39,80 м.кв., з кухнею і комунальними вигодами ОСОБА_1, як черговику заводу за №45 з 1971 р., на склад сімї 4 чол. (він, дружина, син, син). /а.с.69-73/.

Згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про оформлення ордерів на жилі приміщення черговикам ВАТ «Пасавтопром» №729 від 26.10.2012 р. ОСОБА_1 пенсіонеру, черговику ВАТ «Пасавтопром» з 1971 року та членам його сімї видано ордер на квартиру №45 в буд. Демянська, 16 а у м.Львові. /а.с.83-89/.

Відповідно до наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради «Про передачу квартир у власність» №193-Ж-С від 08.07.2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4 ОСОБА_7 передано у спільну сумісну власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4./а.с.49, 50-51/.

Так, на підставі вказаного наказу ОСОБА_9 та членам сімї: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 видано свідоцтва про право власності на квартиру серія №С-09676 від 08.07.2013 р., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». /а.с.41/.

Як вбачається з матеріалів справи на праві спільної сумісної власності у ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 також знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_6. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про власності №222069 від 12.07.2005 р. /а.с.6/.

Як зясовано у судовому засіданні на момент отримання квартири за адресою м.Львові, вул. Демянська, 16а/45 ОСОБА_10 не було відомо про те, що у власності ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 знаходиться інша квартира. З даного приводу позивач звернувся із заявою до Львівської міської ради з проханням відреагувати на те, що ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у 2005 р. вже використали свою право на отримання у власність житла, оскільки відповідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає право на отримання житла лише один раз. /а.с.8/.

Відповідно до п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Як розяснено у Рішенні Конституційного Суду №15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла), зазначено, що відповідно до Закону (2482-12) приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (частина перша статті 1, частина перша статті 3) (2482-12). Встановлення зазначеної санітарної норми для безоплатної приватизації житла є законодавчою гарантією держави забезпечити справедливу передачу громадянам України у власність державного житлового фонду на рівних умовах і в рівних розмірах.

Відповідно до статті 5 Закону (2482-12) умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім'ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири (будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті З Закону (2482-12) (частина перша пункту 1) (2482-1); якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (пункт 2) (2482-12); якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима (пункт 3) (2482-12).

Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім'ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону) (2482-12).

Системний аналіз наведених положень Закону (2482-12) та Житлового Кодексу України дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.

Отже, для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім'ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) (2482-12) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону (2482-12).

Разом з тим, в пункті 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ (2482-12), зазначено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Беручи до уваги наведене вище, а також рішення Конституційного Суду України, приходжу до висновку, що приватизація квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 була правомірною, оскільки відбувалась з використанням залишків житлових чеків, що підтверджується Довідкою філії Львівського міського відділення Ощадного банку № 10013/0289 № 86 від 21.02.2013 р. /а.с.123/, а також іншими належними та допустимими доказами, які знаходять в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ЖК України, Конституцією України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя В.Ф. Романюк