Ухвала суду № 58090045, 02.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/279/2016(м)

220/186/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Топчій Т.В., Куракової В.В.

секретаря Чепіги Н.В.

за участю прокурора Гладія О.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі кримінальне провадження №42016051100000030 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Хухра Охтирського району Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, відповідно до ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає у військовій частині А1964

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.406 КК України до 4 років позбавлення волі,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду відповідно до ст. 4 ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст. 10, 11, ст. 22 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Верховною Радою України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 18 лютого 2015 року Охтирсько-Великописарівським ОМВК Сумської області ОСОБА_2 призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта В3422.

У подальшому, наказом командира військової частини А1964 від 10 березня 2015 року № 47 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини А1964 і призначено на посаду слюсаря відділення технічного обслуговування та ремонту групи регламенту та ремонту 2 зенітного ракетного дивізіону та поставлено на всі види забезпечення.

У зазначеній військовій частині з 10 березня 2015 року також проходить військову службу на посаді електрозварника відділення технічного обслуговування та ремонту групи регламенту та ремонту 2 зенітного ракетного дивізіону солдат ОСОБА_3.

Згідно наказу керівника сектору «Б» антитерорестичного центру при СБ України від 11 грудня 2015 року №353 солдатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зараховано до складу сил та засобів сектора «Б», які залучаються та беруть безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-ХІV (далі Статутів), зобов'язаний, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати протиправних дій, додержуватись правил ввічливості й поведінки військовослужбовців, додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до інших військовослужбовців, бути ввічливим та додержуватися військового етикету, не допустити негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, зобов'язаний утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок, повинен бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Проте, 14 січня 2016 року приблизно о 22 годині 00 хвилин слюсар відділення технічного обслуговування та ремонту групи регламенту та ремонту 2 зенітного ракетного дивізіону військової частини А1964 солдат ОСОБА_2, прийшовши до бліндажу пропускного пункту базового табору 2 зенітного ракетного дивізіону військової частини А1964, розташованого поблизу с. Андріївка Великоновосілківського району Донецької області в 160 метрах від дороги сполученням с. Андріївка - с. Шевченко, розпивав спиртні напої разом із військовослужбовцем вказаної військової частини електрозварником відділення технічного обслуговування та ремонту групи регламенту та ремонту 2 зенітного ракетного дивізіону солдатом ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4

Під час вживання спиртних напоїв, 15 січня 2016 року близько 4 години 30 хвилин, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, розбудив ОСОБА_3, який в цей час спав у бліндажі, і, використовуючи в якості мотиву для своїх подальших дій залишення останнім без нагляду закріпленої за ним зброї, порушуючи статутний порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в район голови та тулубу, від яких ОСОБА_3 упав на підлогу бліндажу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 почав наносити йому удари кулаками обох рук та ногами, взутими у резинові чоботи, в район голови, грудної клітини, а також живота потерпілого, нанісши ОСОБА_3 всього близько 40-45 ударів.

Внаслідок вчинених солдатом ОСОБА_2 дій солдат ОСОБА_3 отримав закриту черепно-мозкову травму, множинні садна та забої обличчя, параорбітальну гематому зліва, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше, як три тижні, закриту травму грудної клітини, закритий перелом 8 та 9 ребер справа, правобічний пневмоторекс, підшкірну емфізему по боковій поверхні грудної клітки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з тривалим розладом здоров`я понад три тижні, тупу травму живота, гемоперетоніум, розрив великого сальника, рану тонкої кишки, ділянки десерозування тонкої кишки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити покарання з випробуванням, яке не пов'язане з позбавленням волі. Зазначає, що виводи суду не відповідають фактичним обставинам справи, а неповнота судового розгляду призвела до помилкового дослідження доказів; було порушено його право на захист, оскільки йому не було надано захисника, суд не дав належної оцінки показанням свідків, судом не було враховано дані про його особу, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та мати похилого віку.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати ним відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вину ОСОБА_2 в скоєнні злочину при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.406 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що спричинили тяжкі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, та пояснив, що 14 січня 2016 року він прийшов з ОСОБА_5 до спостережного пункту близько 22.30 год. - 23.00 год. ОСОБА_4 вже знаходилась біля бліндажу, де знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Потім він, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знаходячись у бліндажі, вживали спиртні напої. Періодично вони виходили з бліндажу хвилин на 5-10, до туалету та по своїх потребах. На світанку, близько 04.30 год. - 05.00 год., він вийшов на вулицю та побачив ОСОБА_3, який сидів біля бліндажу з ознаками тілесних ушкоджень, його обличчя було у крові, а його автомат знаходився біля куща. Він запитав у ОСОБА_3 хто його побив, проте той не відповів, після чого вони зайшли до бліндажу, ОСОБА_3 ліг спати, а він продовжив вживати спиртні напої. За весь цей час вони вжили близько трьох літрів горілки. Вранці його розбудила ОСОБА_4 і повідомила, що хтось прийшов. Він сказав ОСОБА_7, який заглянув до бліндажу, щоб той без командування не заходив. Коли прийшло командування частини і його покликав начальник штабу ОСОБА_8, він вийшов.

Але винність обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину доведена сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів, які наведені у вироку.

Так потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 14 січня 2016 року він і ОСОБА_6 заступили до добового наряду. Коли він відпочивав, близько 22.00 години до бліндажу зайшов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і запропонували йому вжити алкогольних напоїв, на що він погодився, випив близько 300 грам і ліг спати. Після цього його розбудив ОСОБА_2 і почав бити, кричав, що він залишив автомат без нагляду. ОСОБА_2 наносив удари кулаками по голові та в живіт, внаслідок чого він втратив свідомість й прийшов до тями тільки в лікарні.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 14 січня 2016 року близько 23.30 год. вона приїхала до місця розташування військової частини у село Андріївка, де зустрілась з ОСОБА_2 і з ним направилась у бліндаж, де вже знаходився ОСОБА_3 Надалі, вони утрьох вживали алкогольні напої та спілкувались. Близько 04.00 год. - 05.00 год. ранку ОСОБА_2 вийшов з бліндажу та повернувшись через декілька хвилин, почав кричати на ОСОБА_3, запитуючи, чому той залишив свій автомат, після чого став наносити ОСОБА_3 удари ногами та руками. Від ударів той упав на підлогу опору не чинив, а лише закривав голову руками. ОСОБА_2 декілька разів зупинявся, щоб випити самогону, після чого продовжував наносити ОСОБА_3 удари як руками, так і ногами в область голови та тулубу. Загалом ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 40-45 ударів.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що вранці 15 січня 2016 року він та ОСОБА_9 заступили на чергування. Зайшовши у бліндаж, побачив, що на підлозі вся в крові лежить людина. Оскільки було темно, він не бачив хто лежав на підлозі, тому ввімкнув ліхтарик. В цей час ОСОБА_2 сказав йому вийти, інакше застрелить. Він вийшов і відправив солдата ОСОБА_9 повідомити про ситуацію командування частини.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його підлеглими. 15.01.2016 р. близько 9.15 год. ранку до бліндажу, де він проживає, зайшов капітан ОСОБА_10, та попросив пройти з ним, оскільки зі слів нового наряду, в бліндажу знаходиться рядовий ОСОБА_2 з автоматом, нікого туди не впускає, а поруч лежить чиєсь тіло. Коли вони прийшли до бліндажу, він покликав ОСОБА_2 і той вийшов, руки з тильної сторони і взуття у нього були в крові, сам він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Після цього капітан ОСОБА_10 виніс ОСОБА_3 на поверхню. Той був весь у крові. Разом з ними була ОСОБА_4, яка повідомила, що ОСОБА_3 побив ОСОБА_2 через те, що той залишив автомат на вулиці.

Крім показань потерпілого та свідків вина ОСОБА_2 в скоєні злочину підтверджується висновком судово-медичної експертизи №20 від 25.01.2016 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_3 закрита черепно-мозкова травма, множинні садна та забої обличчя, параорбітальна гематома зліва, струс головного мозку, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше, як три тижні; закрита травма грудної клітини, закритий перелом 8 та 9 ребер справа, правобічний пневмоторекс, підшкірна емфізема по боковій поверхні грудної клітки справа, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з тривалим розладом здоров`я понад три тижні; тупа травма живота, гемоперетоніум, розрив великого сальника, рана тонкої кишки, ділянки десерозування тонкої кишки, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Усі вищезазначені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можливо у вказаний строк та при вказаних в постанові про призначення експертизи обставинах /а.п. 203-204/.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не дана оцінка доводам ОСОБА_2 про те, що він злочин вчинив через контузію та психоморальний стан внаслідок перебування на передовій, а тому не пам'ятає події колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав. Так, ОСОБА_2 на час вчинення злочину був військовослужбовцем. Перед призовом на службу він перевірявся на стан його здоров'я в тому числі й психічного, про що свідчать медична характеристика й довідка з воєнкомату згідно яких він визнаний практично здоровим. Даних про те, що в нього була контузія в матеріалах справи немає.

Між тим, з приєднаної до справи службової характеристики вбачається, що ОСОБА_2 схильний до вживання алкогольних напоїв. У стані алкогольного сп'яніння веде себе дуже агресивно, на критику не реагує, не контролює себе, чим наражає на небезпеку оточуючих. Ця характеристика підтверджується чисельними постановами про притягнення його до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв під час несення служби. Тобто, на думку колегії суддів в матеріалах справи є достатньо доказів які свідчать, що ОСОБА_2 вчинив даний злочин не внаслідок розладу психіки, а під впливом алкогольного сп'яніння, що визначив суд у вироку.

Таким чином, докази наведені у вироку суду першої інстанції свідчать про обґрунтованість його висновків про винуватість ОСОБА_2 і правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.406 КК України.

Доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що було порушено його право на захист, оскільки йому не був наданий захисник, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, в яких наявні дві заяви обвинуваченого про відмову користуватися правовою допомогою, який свої права та інтереси в суді буде захищати самостійно /а.п.15,140/.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином врахував самі обставини вчиненого злочину, їх ступінь тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, за місцем служби характеризується вкрай негативно, зловживає спиртними напоями, має на утриманні малолітню дитину, обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та призначив йому покарання в фактично в мінімальних межах санкції статті, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.

Істотних порушень судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області