Ухвала суду № 58087582, 02.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3053/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 640/21565/15-ц Лях М.Ю.

Категорія: договірні Доповідач: І.Г.Гальянова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Зазулинської Т.П.,

Міненкової Н.О.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про виплату страхового відшкодування, стягнення інфляційний втрат, трьох відсотків річних за прострочення виплати страхового відшкодування, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

28.12.2015 року позивач звернувсь до суду з позовом , в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( далі ПАТ НАСК «Оранта») на його користь невиплачену частину страхового відшкодування в сумі 8874,00 грн., інфляційні втрати в сумі 11495 грн., а також три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 800 грн.. Стягнути з ОСОБА_5 на його користь моральну шкоду в розмірі 2000 грн. .

Вказані вимоги обґрунтовував тим, що 31.07.2013 року з вини водія ОСОБА_5 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) , який керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого сталось зіткнення з належним йому автомобілем марки ВА3 21124 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого було пошкоджено вказаний автомобіль.

Позивач зазначає, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2013 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.

Позивач також зазначає, що 28.11.2012 року між ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ 9593376 , у зв'язку з чим він 01.08.2013 року звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про визнання ДТП страховим випадком, 02.08.2013 року було складено протокол огляду транспортного засобу аварійним комісаром Гончаровим С.В., а 26.09.2013 року ним було надано до страхової компанії постанову суду про визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Позивач також зазначає, що за результатами розгляду його заяви ПАТ «НАСК «ОРАНТА» прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 15835,58 грн. , яке компанія повинна була виплатити йому не пізніше 25.12.2013 року за спливом 90 днів з дня подання останнього документа до заяви про виплату страхового відшкодування, але ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не виконала зобов'язання у вказаний строк, внаслідок чого були порушені його права.

Позивач зазначає, що 02.09.2015 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило страхове відшкодування в розмірі 15835,58 грн., тобто виконання зобов'язання було прострочено на 615 днів за період з 26.12.2013 року по 01.09.2015 року включно, що дає йому право на вимогу про сплату пені за прострочення виплати страхового відшкодування, яка становить 8874,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 800,00 грн. та інфляційних втрат за вказаний період в сумі 11495 грн.

Не заперечуючи виплату страховою компанією грошових коштів в сумі 15835,58 грн. позивач вважає, що вказаною виплатою ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатила пеню за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 8874,00 грн. та здійснила часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 6961,58 грн., у зв'язку з чим вважає , що повний розрахунок з ним страховою компанією не проведено .

Як на підставу стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» інфляційних втрат та 3 % річних, позивач посилається на вимоги ст.625 ЦК України.

Як на підставу відшкодування відповідачем ОСОБА_5 моральної шкоди позивач зазначає, що вказаними діями відповідач спричинив йому таку шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які виявилися у погіршенні загального самопочуття, відчуття тривоги та тривалого депресивного стану, хвилювань, пов'язаних з необхідністю ремонту автомобілю.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року вказані позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув з ПАТ НАСК «Оранта»на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 11 495,00 грн., три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 800 ,00 грн..

Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 ,00 грн.

Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в інший частині та вирішив питання щодо розподілу судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити вказане рішення суду в частині вимог щодо виплати страхового відшкодування відповідачем у розмірі 8874,00 грн., а саме: незадоволення в цій частині позовних вимог позивача , посилаючись на невідповідність в цій частині висновків суду наданим доказам та порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник позивача зазначає на неправильну оцінку судом першої інстанції письмової вимоги позивача до відповідача про виплату страхового відшкодування як такої та зазначає, що в зазначеній вимозі позивач наголошує на тому, що відповідач затримує виплату і вимагає погасити заборгованість та сплатити належну позивачеві суму страхового відшкодування, що на думку представника позивача означає і виплату пені. Також вважає необґрунтованим висновок суду про спростування заявленої позивачем вимоги про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування власним розрахункам позивача.

Представник позивача також зазначає на порушення судом першої інстанції норм ст.534 ЦК України, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного для виконання грошового зобов'язання в першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання ; у другу чергу сплачуються проценти та неустойка та в третю чергу-основна сума боргу.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «НАСК «Оранта» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судом норм ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача зазначає, що виниклі між позивачем та ПАТ НАСК «Оранта» правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» ,тобто спеціальним законом , а тому до вказаних правовідносин не застосовуються вимоги ст. 625 ЦК України, що зазначено в правовій позиції Верховного Суду України 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 500,00 грн., сторонами в апеляційному порядку не оскаржується. а тому законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині, у відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» страхового відшкодування в розмірі 8874,00 грн., суд першої інстанції, не заперечуючи право позивача на стягнення з ПАТ НАС «Оранта» передбаченої п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних заходів» пені за прострочення виконання зобов'язання щодо виплати такого страхового відшкодування, з посиланням на вимоги ч.1 ст. 11 ЦПК України, виходив з того, що ПАТ НАС « Оранта» виплатило позивачу таке страхове відшкодування в сумі 15835,58 грн., а з вимогою про стягнення з відповідача пені, позивач до суду не звертається.

Стягуючи з ПАТ «НАСК «Оранта » на користь позивача передбачені ч.2 ст. 625 ЦПК України вказані інфляційні втрати та 3 % річних, суд вважав доведеним факт прострочення відповідачем виконання саме грошового зобов'язання, передбаченого умовами укладеного 28.11.2012 року між ним та ОСОБА_5 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ 9593376 , так і прострочення ПАТ» НАСК «Оранта» виконання такого зобов'язанняна 615 днів.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується ,що 31.07.2013 року з вини відповідача ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» , сталась ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки ВА3 21124 державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що 26.09.2013 року позивачем було надіслано заяву про страхове відшкодування , яка отримана відповідачем 26.09.2013 року, а також що 12.08.2015 року позивачем було направлено вимогу ПАТ «НАСК «Оранта» щодо виплати зазначеного страхового відшкодування в сумі 15835, 58 грн. та таке страхове відшкодування було виплачено 02.09.2015 року ( а.с. 27, 8-9).

Відповідно до п. 2. ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, а п. 1 ст. 990 цього ж кодексу визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно до п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За змістом статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, та позивачем не спростовано, що ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу саме страхове відшкодування в розмірі 15835, 58 грн., прострочивши виконання грошового зобов'язання , а саме: виплати позивачу страхового відшкодування з 26.12.2013 року по 01.09.2015 року, тобто на 615 днів, що дає право позивачу на вимогу про виплату відповідачем такої пені.

Однак, таких вимог про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» позивач, в межах зазначеної справи не заявляв , не містить таких вимог ї направлена ним відповідачу 12.08.2015 року вимога (а.с. 8-9).

В статті 534 ЦК України, на підставі якої позивач просить стягнути з відповідача залишок невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 8874,00 грн., встановлено, що в разі недостатньої суми платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання 2) у другу чергу сплачуються проценти та неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки ж відповідачемПАТ «НАСК «Оранта» страхове відшкодування виплачено в повному обсязі в сумі 15835, 58 грн., то підстави для застосування до виниклих між сторонами правовідносин вказаної норми ЦК України, відсутні.

Згідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.06.2012 року у справі № 6-49 цс12 зазначено, що зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549 - 550 ЦК України.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України, в постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15 , на яку посилається представник ПАТ НАСК «Оранта » як на підставу відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті. Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Вказані вище обставини справи та вимоги зазначених вище норм матеріального права свідчать про те, що зобов'язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування виникли у ПАТ « НАСК «Оранта» на підставі укладеного між ним та ОСОБА_5 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ 9593376 від 28.11.2012 року , а тому є грошовим зобов'язанням, порядок виплати та відповідальність за порушення виплати страхового відшкодування регулюється як зазначеними вище нормами ЦК України, так і Законами України «Про страхування » та «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто є грошовим зобов'язанням за порушення строків виконання якого , застосовуються наслідки, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку як щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь залишку невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 8874,00 грн., так і щодо стягнення з відповідача на користь позивача передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних та вірно визначив розмір таких стягнень.

Вказані обставини справи та вимоги зазначених вище норм матеріального права свідчать про безпідставність викладених в апеляційних скаргах представником позивача та представником відповідача -ПАТ «НАСК «Оранта» доводів , які висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній сторонами частині.

З огляду на наведене , судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218, 209 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2016 року в оскаржуваній частині , залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя : І.Г. Гальянова

Судді : Т.П. Зазулинська

Н.О. Міненкова