Ухвала суду № 58084390, 30.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4016/16 Справа № 201/2355/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В.В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів -Лаченкової О.В., Міхеєвої В.Ю.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»

на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права на користування та набуття права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2016 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал».

Не погодившись з такою ухвалою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання права на користування та набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1.

У березні 2016 року позивач подав заяву про забезпечення даного позову, порушуючи питання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права користування та набуття права власності та керувався тим, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим з боку відповідача виконання рішення суду. Також суд прийшов до висновку про співмірність даних заходів із заявленими позовними вимогами.

Однак колегія суддів погодитись з такими висновками не може з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п.7 вищенаведеної постанови, ухвала про забезпечення позову постановлюється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Однак, в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»- задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2016 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.П.Варенко

Судді О.В.Лаченкова

В.Ю. Міхеєва