Рішення № 58082444, 31.05.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3407/14-ц

(2/199/208/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Носенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 торгово-інвестиційна компанія» до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним протоколу обґрунтування та визнання недійсним рішення щодо виділення частини земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним протоколу обґрунтування та визнання недійсним рішення щодо виділення частини земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки, посилаючись на те, що позивач має у власності обєкти незавершеного будівництва у вигляді недобудов житлових будинків за адресами вулиця Кінноспортивна, 71 та 73. Право власності підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2005. Позивач з 2005 року неодноразово намагався оформити право користування земельними ділянками та звертався до ОСОБА_1 міської ради з відповідними заявами, сплачував кошти за інформаційні послуги в Управлінні земельних ресурсів за підготовку проектів відводу земельних ділянок. Адреса вказаним обєктам незавершеного будівництва та технічні паспорти КП «ДМБТІ» також були виготовлені і присвоєні за заявами та за кошти позивача.

04.04.2014 на земельних ділянках, на яких розташовані недобудови позивача невідомі особи розпочали облаштування будівельного майданчику незважаючи на заперечення представників позивача.

Після чого позивач звернувся за інформаційною довідкою до КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» та отримав інформацію, що відповідачем ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення про початок процедури відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 в межах ділянок позивача, процедура відведення яких була почата позивачем ще у 2005 році.

Позивачем було встановлено, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 29 січня 2014 року № 26/47 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку з будівлями за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кіноспортивна, 73, яка накладається на земельну ділянку, на якій знаходься належна позивачу нерухомість. На підставі цього дозволу ОСОБА_2 було здійснено відвід земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку з будівлями за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кіноспортивна, 73. Після чого ОСОБА_2 було отримано Державний акт на землю та присвоєно кадастровий номер 1210100000:01:698:0061.

02 квітня 2014 року згідно договору дарування земельної ділянки ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі вул. Кіноспортивна, 73, з кадастровим номером 1210100000:01:698:0061.

Позивач вважає, що його право власності на недобудови, право користування земельними ділянками та першочергове право на оформлення відведення земельних ділянок порушене відповідачами, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати право першочергового виділення у користування земельних ділянок за адресами вул. Кінноспортивна 71 і 73 у м. Дніпропетровську за фактичним розташуванням обєктів права власності на нерухоме майно за позивачем; визнати недійсним протокол обґрунтування щодо виділення частини земельної ділянки за адресою: вулиця Кінноспортивна 73 у м. Дніпропетровську на імя ОСОБА_2 № 103 від 22.01.2014 рішення/розпорядження від 29.01.2014 №26/47; визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради щодо виділення частини земельної ділянки за адресою: вул. Кінноспортивна, 73 у м.Дніпропетровську на імя ОСОБА_2 № 26/47 від 29.01.2014 року; визнати недійсним державну реєстрацію спірної земельної ділянки на імя ОСОБА_2; визнати недійсним Державний акт на землю виданий на імя ОСОБА_2; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 квітня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити, пояснили суду, що позивач не є власником недобудованих приміщень по вул Кінноспортивній,71,73,75, оскільки його право власності в установленому законом порядку не зареєстровано, а навпаки на будинок №75 зареєстровано за іншою особою. Крім того, земельна ділянка відповідача знаходиться в районі будинку 73 по вул. Кінноспортивній, та на ній не знаходяться будь-які обєкти, що належать позивачу. Також, чинним законодавством не передбачено надання першочергового права юридичним особам щодо відведення земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради у судовому засіданні позов не визнала, пояснила суду, що відповідач не порушував прав позивача.

ОСОБА_2 особа ОСОБА_4 до судового засідання не зявилась, про дату та час слухання справи повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Згідно вимог ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни га юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Це є виключною компетенцією міської ради. Отже, правовою основою для укладення договору оренди земельної ділянки і отримання права на оренду земельної ділянки є рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної га приватної власності.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки та зазначено, що це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтями 212 та 211 Земельного кодексу України передбачені умови повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відповідальність за порушення земельного законодавства. Так відповідно до ст.212 ЗК України Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, і приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Згідно ст. 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2005 року за позивачем визнано право власності на незавершені будівництвом житлові будинки по вул. Мохова (на цей час Кінноспортивна) у м. Дніпропетровську, після чого розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська від 29 березня 2007 року № 258 їм присвоєно адреси: вул. Кінноспортивна, 71, 73, 75 у м. Дніпропетровську.

Також судом встановлено, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 29 січня 2014 року № 26/47 ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку з будівлями по вул. Кінноспортивній у районі будинку № 73 м. Дніпропетровська. Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 12 березня 2014 року № 113/49 ОСОБА_5 було передано земельну ділянку по вул. Кінноспортивній в районі буд. № 73 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Після чого ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане 21.03.2014 року Реєстраційною службою ОСОБА_1 міського управління юстиції, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 319565312101, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:698:0061.

Позивач посилається на те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, на якій знаходиться належна товариству нерухомість. Однак, даний факт спростовується графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська, з яких вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_2 знаходитьсяв районі будинку № 73 по вул. Кінноспортивній в м. Дніпропетровську і ніяким чином не накладається на земельну ділянку, на якій знаходиться належна товариству нерухомість. Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України щодо неможливості отримання земельної ділянки на якій розташовані обєкти незавершеного будівництва у вигляді недобудованих житлових будинків за адресами вулиця Кінноспортивна, 71 та 73 в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В даному випадку, додатковою підставою необґрунтованості позовних вимог позивача є й те, що позивач не оскаржує рішенням ОСОБА_1 міської ради від 12 березня 2014 року № 113/49, яким було передано земельну ділянку по вул. Кінноспортивній в районі буд. № 73 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Суд також не погоджується з посиланнями позивача про наявність першочергового права на виділення у користування земельних ділянок за адресами вул. Кінноспортивна, 73, 71 у м. Дніпропетровську з огляду на таке.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

Законодавством України не встановлено надання першочергового права юридичним особам щодо відведення землі.

Також, щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним протоколу обґрунтування щодо виділення земельної ділянки за адресою: вулиця Кінноспортивна, 73, м. Дніпропетровська на імя ОСОБА_2, суд зазначає, що протокол обґрунтування не є тим документом, що зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів існування протоколу обґрунтування щодо виділення частини земельної ділянки за адресою: вулиця Кінноспортивна 73 у м. Дніпропетровську на імя ОСОБА_2 № 103 від 22.01.2014 року, як і самого Державного акту, про недійсність яких заявляє в позовних вимогах.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач не підтвердив факт наявності у нього цивільних прав стосовно спірної земельної ділянки на час розгляду справи, не обґрунтував та не надав доказів незаконності рішення ОСОБА_1 міської ради № 26/47 від 29.01.2014.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні даних позовних вимог.

02 квітня 2014 року згідно договору дарування земельної ділянки ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі вул. Кіноспортивна, 73, з кадастровим номером 1210100000:01:698:0061. Однак 30 квітня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу було посвідчено договір про розірвання договору дарування спірної земельної ділянки посвідчений 02 квітня 2014 року, а отже вимоги позивача щодо визнання недійсним вказаного договору дарування також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 130, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 торгово-інвестиційна компанія» до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2 про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним протоколу обґрунтування та визнання недійсним рішення щодо виділення частини земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки, договору дарування земельної ділянки, - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, що не були присутніми при проголошенні рішення,- у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя