Рішення № 58080452, 01.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 березня 2016 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №730/144-САФ03.16-2 від 08.12.2006 року у розмірі 14 099 доларів 79 центів, що еквівалентно 222 357,07 грн. по курсу НБУ станом на 25.12.2014 року (15,7702 грн. за 1 долар США), яка складається з заборгованості за кредитом 6 885,68 доларів США, що еквівалентно 108 588,83 грн., заборгованості за відсотками 4 954,03 долари США, що еквівалентно 78 126,21 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 1 410,42 доларів США, що еквівалентно 22 242,61 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків 849,66 доларів США, що еквівалентно 13 399,41 грн., а також судовий збір у розмірі 3 335 грн. 35 коп..

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що між ним та позивачем був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав грошові кошти в національній валюті в сумі 104 958,16 грн. для придбання автомобіля «SKODA Oktavia». Вказує, що на виконання умов кредитного договору ним був укладений договір страхування придбаного транспортного засобу з ВАТ НАСК «Оранта». Зазначає, що в липні 2007 року трапився перший страховий випадок, за результатами якого ВАТ HACK «Оранта» провело виплату страхового відшкодування вигодонабувачу (позивачу), а липні 2009 року - другий страховий випадок, сума збитків за яким склала 68 815,92 грн., котрі також були отримані позивачем від страховика. Звертає увагу, що суд першої інстанції невірно витлумачив положення щодо строку позовної давності, про застосування якого він заявляв, та доводить, що остання плата по кредитному договору мала місце 21 жовтня 2008 року, після чого 07 жовтня 2009 року в рахунок погашення кредиту було зараховано кошти в сумі 4 439,45 доларів США, які позивач отримав як вигодонабувач по договору добровільного страхування транспортного засобу від ВАТ СК «Оранта». Додає, що через повне припинення виконання ним

____________________

Справа № 568/1138/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Бірук В.О.

Провадження № 22-ц 787/847/2016 Доповідач - Ковальчук Н.М.

зобов'язань, позивач в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов'язання шляхом висунення 13 травня 2010 року вимоги сплатити в повному обсязі кредит, відсотки та штрафні санкції протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення, тим самим встановивши дату відліку строку позовної давності - червень 2010 року. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 08 грудня 2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №730/144-САФ03.16-2, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 20 908 доларів США 00 центів, зі сплатою 12 % річних з кінцевим строком повернення 07 грудня 2012 року (а.с. 8-11).

Кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля «SKODA Oktavia», 2006 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу №264/к від 07.12.2006 року, укладеним з МПП «Вік-Експо» (п.1.2.).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем умов кредитного договору та, як наслідок, утворення заборгованості, сума якої відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 25 грудня 2014 року склала 14 099,79 доларів США, що еквівалентно 222 357 грн. 07 коп. по курсу НБУ станом на 25.12.2014 р. (15,7702 грн. за 1 долар США) з яких: сума заборгованості за кредитом - 6 885,68 доларів США, що еквівалентно - 108 588,83 грн.; сума заборгованості за відсотками - 4 954,03 доларів США, що еквівалентно - 78 126,21 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1 410,42 доларів США, що еквівалентно - 22 242,61 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 849,66 доларів США, що еквівалентно - 13 399,41 грн.(а.с. 5-7).

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком позичальника повернути позикодавцеві отримані за договором кредиту кошти разом з відсотками та сплатою штрафних санкцій, та виходив з того, що у зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань за договором у Банку виникло право примусового стягнення суми заборгованості, відсотків, плати за обслуговування кредиту та штрафних санкцій.

На підтвердження даного висновку в рішенні суду містяться необхідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За змістом ст.ст. 1054 і 526 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитні кошти були отримані позичальником не в доларах США, як це передбачено умовами договору кредиту, а в гривнях, колегією суддів оцінюються критично, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.1, 3 ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 190цс15.

З матеріалів справи вбачається наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с. 16).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення суми кредиту та процентів за користування ним у валюті, в якій було видано кредит, а саме в доларах США.

Разом з тим, місцевий суд, стягуючи суму кредитної заборгованості у іноземній валюті, помилково стягнув суму нарахованої пені у доларах США.

Чинним законодавством встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Дія Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня та інші штрафні санкції можуть обчислюватися і стягуватися лише в національній валюті України - гривні.

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків у доларах США з гривневим еквівалентом підлягає зміні.

Посилання ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, щодо помилкового тлумачення місцевим судом положень, які регулюють позовну давність щодо повернення кредити та відсотків, колегією суддів відхиляються з наступних міркувань.

Обгрунтовуючи цю вимогу, апелянт посилається на п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якийрегламентує порядок пред'явлення кредитором вимоги до поручителя в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань.

За ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Обчислення строку позовної давності починається з того дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом, строк виконання зобов'язань узгоджується сторонами та вказується в договорі. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається після закінчення строку виконання зобов'язань за договором (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається із підписаного та неоскарженого сторонами кредитного договору, у п.1.1.1. та 1.1.2. вони погодили графік погашення заборгованості по кредиту, а не строки виконання зобов'язань, із кінцевим терміном його виконання (повернення заборгованості) до 07 грудня 2012 року.

В кредитному договорі строки платежів з погашення кредитної заборгованості не є окремими грошовими зобов'язаннями перед Банком, а є складовою єдиного грошового зобов'язання з поверненням суми отриманого кредиту та сплати процентів, строк виконання якого є єдиним і визначений датою 07 грудня 2012 року, а тому з цієї дати обчислюється строк позовної давності.

Оскільки, позовна заява подана до суду 02 вересня 2015 року (згідно поштового штемпеля на конверті), загальний трирічний строк позовної давності про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом позивачем дотриманий.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки(пені, штрафу) встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду 7 вересня 2015 року і просив стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту з 24 грудня 2013 року по 13 листопада 2014 року в сумі 1 410,42 доларів США, що еквівалентно - 22 242,61 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків з 24 грудня 2013 року по 13 листопада 2014 року в сумі 849,66 доларів США, що еквівалентно - 13 399,41 грн..

Оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності, то, на думку колегії суддів, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягає стягненню в межах строку річної позовної давності, тобто за період не пізніше 7 вересня 2014 року.

Враховуючи відомості, зазначені у розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором (а.с.6), стягненню підлягає пеня в межах позовної давності за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 547,24 грн. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 2 075,96 грн..

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що місцевий суд, задовольняючи позовну вимогу про стягнення суми нарахованої пені у доларах США, неповно з'ясував фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, постановлене ним рішення у цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 01 березня 2016 року в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту 1 410,42 доларів США, що еквівалентно 22 242,61 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків 849,66 доларів США, що еквівалентно 13 399,41 грн. змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039019, розрахунковий рахунок 29096880130001 МФО 300023, заборгованість за кредитним договором №730/144-САФ03.16-2 від 08.12.2006 року у розмірі:

- 14099 (чотирнадцять тисяч дев'яносто дев'ять) доларів 79 центів, що еквівалентно 222357 (двісті двадцять дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 07 копійок по курсу НБУ станом на 25.12.2014 року (15,7702 грн. за 1 долар США), яка складається із заборгованості за кредитом 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) доларів 68 центів США, що еквівалентно 108588,83 грн., заборгованості за відсотками 4954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) долари 03 центи США, що еквівалентно 78126,21 грн.;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 547 (три тисячі п'ятсот сорок сім) гривень 24 копійки;

- пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять) гривень 96 копійок».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Гордійчук С.О.

підпис Хилевич С.В.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.