Ухвала суду № 58079748, 12.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/386/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1337/16Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О.В. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді - Буленко О.О.

Суддів: Дорош А.І.,Омельченко Л.М..

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року, на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року про відмову у роз'ясненні рішення

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Відділу Держземагенства у Кременчуцькому районі Полтавської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кременчуцького районного управління юстиції про знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні об′єктом права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, про відновлення / встановлення/ меж земельної ділянки в натурі \ на місцевості/, стягнення витрат на знесення гаражу, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

19 лютого 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнював, до відповідача ОСОБА_2 про: знесення самовільно збудованого гаража розміром 6,10 x 4,10 метрів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, частина якого збудована на належній йому земельній ділянці пл. 11 м кв. по АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою, - ним, позивачем - власником вказаної земельної ділянки по АДРЕСА_2 за рахунок коштів ОСОБА_2, який здійснив самочинне будівництво; приведення у такий спосіб самовільно зайнятої відповідачем частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 до попереднього та придатного для використання з цільовим призначенням стану; стягнення з ОСОБА_2 на його користь 11 807 грн. на відшкодування витрат на знесення за рахунок коштів відповідача самовільно збудованого ним по АДРЕСА_1 гаража; зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод в знесенні позивачем за рахунок коштів відповідача самовільно збудованого ним по АДРЕСА_1 гаража, частина якого збудована на належній йому, позивачеві, земельній ділянці пл. 11 м кв. по АДРЕСА_2 за вказаною адресою; зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту ним частину належної позивачеві земельної ділянки по АДРЕСА_2, в с. Піщане Кременчуцького району, від точки «В» до точки «Г» згідно Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 1998 року на ім'я ОСОБА_4, площею 134 м кв., в тому числі під частиною самовільно збудованого гаража пл. 11 м кв., яка в додатку № 1 до Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №6/10-15 від 20 липня 2015 року, виконаної судовим експертом ОСОБА_5, позначена штриховкою червоного кольору; зобов'язання ОСОБА_2 усунути позивачу перешкоди в користуванні, володінні належною йому, позивачу, земельною ділянкою по АДРЕСА_2, в с. Піщане Кременчуцького району, в точках «В» - «Г» Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 1998 року на ім'я ОСОБА_4, площею 134 м.кв., в тому числі під частиною самовільно збудованого гаражу площею 11 м.кв., яка в додатку №1 до Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №6/10-15 від 20 липня 2015 року, виконаної судовим експертом ОСОБА_5, позначена штриховкою червоного кольору; відновлення (встановлення) твердої межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована по АДРЕСА_2, в с. Піщане Кременчуцького району та належить йому на праві власності, із суміжною земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 та знаходиться в користуванні відповідача, згідно даних, які містяться у Плані зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 1998 року на ім'я ОСОБА_4, від точки «В» до точки «Г», та даних Кадастрового плану, плану меж землеволодіння в «Технічній документації із землеустрою 2014 року щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_2 від точки «Б» до точки «В», стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним та документально підтверджених судових витрат у справі.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 Леонідовича- задоволено.

Постановлено знести самовільно збудований гараж розміром 6,10x4,10 метрів, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , ( ОСОБА_2.) ,частина якого збудована на земельній ділянці площею 11 кв.м. по АДРЕСА_2 , (ОСОБА_3.) власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 за рахунок коштів ОСОБА_2 , який здійснив самочинне будівництво .

Привести у такий спосіб самовільно зайняту під гаражем частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 до попереднього та придатного для використання за цільовим призначенням стану.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11807 грн. - на відшкодування витрат на знесення за рахунок коштів ОСОБА_2 самовільно збудованого ним по АДРЕСА_1 гаражу розміром 6.10x4.10 м., частина якого збудована на належній ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 земельній ділянці площею 11 кв.м.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод в знесенні ним за рахунок коштів ОСОБА_2 самовільно збудованого ним по АДРЕСА_1 гаражу розміром 6,10x4,10 метрів, частина якого збудована на

належній ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 земельній ділянці площею 11 кв.м.

Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2, від точки «В» до точки «Г» плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22.10.1998 р. на ім'я ОСОБА_4, площею 134 кв.м., в тому числі під частиною самовільно збудованого гаражу площею 11 кв.м., яка в додатку № 1 до Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 6/10-15 від 20.07.2015 року, що виконана судовим експертом ОСОБА_5, позначена штриховкою червоного кольору.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні, володінні, розпорядженні належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_2, в точках «В» - «Г» Плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного, акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22.10.1998 р. на ім'я ОСОБА_4, площею 134 кв.м., в тому числі під частиною самовільно збудованого гаражу площею 11 кв.м., яка в додатку № 1 до Висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 6/10-15 від 20.07.2015 року, що виконана судовим експертом ОСОБА_5, позначена штриховкою червоного кольору.

Постановлено відновити (встановити) тверду межу земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 на праві власності, із суміжною земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 та знаходиться в користуванні ОСОБА_2, згідно даних які містяться у Плані зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22.10.1998 р. на ім'я ОСОБА_4 від точки «В» до точки «Г», та даних кадастрового плану, плану меж землеволодіння «Технічної документації із землеустрою 2014 року щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_2» від точки «Б» до точки «В», даних кадастрового плану, плану меж землеволодіння «Технічної документації із землеустрою 2014 року щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території АДРЕСА_2» від точки «Б» до точки «В».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним по справі документально підтверджені судові витрати в сумі - згідно наявних у справі квитанцій 4 452,60 грн.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення рішення суду.

З вищевказаним рішенням та ухвалою суду не погодився відповідач у справі та оскаржив їх у апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що спірний гараж ним побудовано задовго до придбання позивачем земельної ділянки. Також, відповідач вказав, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, а судом першої інстанції не було з'ясовано можливості перебудови даного гаражу . Більше того, позивачем не було доведено, що спірний гараж порушує права позивача. В обґрунтування апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в роз'ясненні рішення, ОСОБА_2 вказав, що з рішення суду є незрозумілим, яким саме способом необхідно знести гараж, кому передати будівельні матеріали, які залишаться після знесення гаража, а тому суд був зобов'язаний надати відповідні роз'яснення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, що з'явились в судове засідання приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самовільно збудований гараж ОСОБА_6 порушує права ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, оскільки останній позбавлений можливості належним чином зареєструвати його право власності на земельну ділянку в відповідних державних органах.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим 17

листопада 1998 року державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Сапко О.Б., реєстровий № 3528, купив у ОСОБА_4:розташовані по АДРЕСА_2 житловий будинок та земельну ділянку розміром 0, 43 га (0,15 га - для обслуговування житлового будинку; 0,28 га - для ведення особистого підсобного господарства) / а.с. 12 Том 1/

Згідно цього договору купівлі-продажу вказані житловий будинок і земельна ділянка належали продавцю на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 27.01.1998 року за реєстровим № 293, Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району від 22.10.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 509.

Договір купівлі-продажу містить реєстраційний напис Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації від 03.12.1998 року, зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03 лютого 2010 року.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4, у її приватну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Третьою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 293 від 27.01.1998 року, передано земельну ділянку площею 0,43 га, з яких 0,15 га - для обслуговування житлового будинку, 0,28 га - для ведення особистого підсобного господарства. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки та опису меж: земельна ділянка від літ. В до літ. Г на плані межує із землею ОСОБА_2./ а.с. 15 Том 1/.

Рішенням 34 сесії б скликання Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24 грудня 2014 року «Про погодження меж земельної ділянки в с.Піщане, АДРЕСА_2» - розглянуто технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянина ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та вирішено відмовити в погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в зв'язку з розташуванням на земельній ділянці ОСОБА_3 будівлі - гаражу громадянина ОСОБА_2 / а.с. 20 Том1/

Згідно листів Відділу Держгеокадастру у Кременчуцькому районі Полтавської області від 24.09.2015 року № 31-1617-02-1485/0/2-15 та від 24.09.2015 року № 31-1617-02-1486/0/2- 15 - ОСОБА_3 відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки в зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0, 1505 га та 0,2834 га, що розташована в АДРЕСА_2 - не відповідає вимогам статті 198 ЗК та п. 2.8. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року

Згідно даних акту обстеження земельної ділянки складеного 15 квітня 2015 року комісією Піщанської сільської ради за участю інженера землевпорядника КМВВ ДП «Центр ДЗК» - в ході обстеження земельної ділянки та проведених вимірів представником КМВВ ДП «Центр ДЗК» земельної ділянки в АДРЕСА_2 встановлено, що частина будівлі гаражу ОСОБА_2 знаходиться на території земельної ділянки громадянина ОСОБА_3; також встановлено що межа між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідає Державному акту на право приватної власності на землю ІУ-ПЛ №043524 / а.с. 106-107 Том1/

Згідно тексту припису Інспекції архітектурно - будівельного контролю, складеного 02.06.2003 року відносно ОСОБА_2, - встановлено самовільне будівництво гаражу (6,10 х 4,10) в АДРЕСА_1 / а.с. 122 Том 1/.

Як встановлено судом першої інстанції, та в свою чергу не спростовано відповідачем ОСОБА_2 своє право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у визначений законом спосіб, на час розгляду справи судом не оформив.

Як вбачається з паспорту забудови, відведеної ОСОБА_2 садиби в сільській місцевості Української РСР та проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, останні не містять даних щодо існування серед надвірних будівель - спірної будівлі гаражу / а.с.113-121/

Згідно висновку судову земельно-технічну та будівельно- технічну експертизи за № 6/10-15 від 20 липня 2015 року, площа та межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 не відповідають площі та межам земельної ділянки, вказаних у Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 В результаті співставлення фактичних меж з межами, встановленими Державним актом на право приватної власності на землю, НОМЕР_1, від 22 жовтня 1998 року, виданим на ім'я ОСОБА_4, встановлено: має місце накладення земельної ділянки АДРЕСА_1 на на земельну ділянку АДРЕСА_2, площа накладення становить 134 кв.м. і зазначена на Схемі (Додаток 1) штриховкою червоного кольору; на земельній ділянці АДРЕСА_2 розміщена частина гаражу власника суміжного домоволодіння по вулиці / а.с. 183 - 209/.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в справі № 6-180 цс14, відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши, що внаслідок побудови ОСОБА_6 спірного гаража, частина якого розташована на земельній ділянці, власником якої є позивач, ОСОБА_3 позбавлений можливості зареєструвати право власності на свою земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також позивач позбавлений можливості вільно володіти та розпоряджатись своїм майном.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в технічному паспорті на садибний індивідуальний будинок, належний ОСОБА_8 від 16 липня 2015 року відмітки про самочинно збудований гараж не є належним доказом, що гараж є самочинно збудованою спорудою, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК, за змістом якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ЦК 1963 року (який діяв до 2004 року або на час самовільного будівництва) в статті 105 визначав наступне - громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

В свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування дозвільних документів на будівництво будівлі гаражу.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_2, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про знесення спірного гаражу, оскільки не було з'ясовано можливості його добровільної перебудови, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач починаючи з 2004 року, неодноразово намагався вирішити питання щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, однак відповідач жодних дій щодо усунення порушень прав позивача не вчинив.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у роз'ясненні рішення, оскільки резолютивна частина ухваленого у даній справі рішення суду першої інстанції є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, в мотивувальній частині рішення чітко встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини та вказано, чому суд прийшов до відповідного висновку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: А.І.Дорош Л.М.Омельченко