Рішення № 58078675, 30.05.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5718/13-ц

Провадження № 2/552/146/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2016 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі - Рибальченко О.П.

За участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4 про виселення, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в квартирі, визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

08 серпня 2013 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_3 фінанси та Кредит» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1. В позовній заяві посилався на те, що 20.06.2012 року набрало законної сили рішення Київського районного суду м.Полтава по справі за позовом банку до ОСОБА_4 та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру №24, по вулиці Мироненко,4 в м.Полтава. 10.07.2012 року відповідачу направлено лист з вимогою про виселення. Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців, в поданій до суду позовній заяві, позивач просив судвиселити ОСОБА_4 з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки - квартири АДРЕСА_2.

14 січня 2016 року адвокат ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в житловій квартирі, визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи зустрічний позов тим, що 21.06.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» було укладено договір іпотеки №3-39-2006. ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_6) має неповнолітнього сина ОСОБА_7. 16.02.2006 року Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2002 року №1559. Відповідно до Інформаційної довідки від 07.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, 16.02.2006 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до довідки №4140 від 28.11.2008 року, виданої начальником ГЖЕД №6 ОСОБА_8, в житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, разом з позивачем зареєстрований і проживає її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_9 довідки від 11.07.2012 року, виданої Дитячим поліклінічним відділенням 1-ої міської клінічної лікарні м.Полтави, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_9 довідки від 11.07.2012 року учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов»язкового медичного профілактичного огляду, виданої Дитячим поліклінічним відділенням 1 міської клінічної лікарні м.Полтави, ОСОБА_7, 08.04.2002 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до довідки від 25.11.2008 року, виданої начальником ГЖЕД №12, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який з ним не зареєстрований. ОСОБА_9 від 14.05.2012 року обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьками. ОСОБА_9 довідки від 03.08.2015 року, виданої Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Полтави», ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте, відповідно до листа від 10.07.2015 року №1599/02-1 та довідки №2048 від 10.07.2015 року за підписом начальника Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради ОСОБА_11, відомості про реєстрацію ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 відсутні. Таким чином, відсутність даних проте, що малолітній ОСОБА_7 на день укладання спірного договору іпотеки був зареєстрований в житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_4, не може спростувати факту його проживання разом з матір»ю за вказаною адресою. Спірний договір іпотеки, за яким в іпотеку передавалась житлова квартира, що була і є місцем проживання малолітнього ОСОБА_7, був укладений без згоди органу опіки і піклування виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради, що відповідно до правових висновків Верховного Суду України, є підставою для визнання договору іпотеки №3-39-2006 від 21.06.2006 року недійсним. Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, починаючи з дня його народження по день винесення судового рішення за даною позовною заявою включно. Визнати недійсним договір іпотеки №3-39-2006 від 21.06.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12, за яким в іпотеку передавалась житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3.

29 січня 2016 року адвокат ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в житловій квартирі, визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві від 14.01.2016 року. Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, починаючи з дня його народження по день винесення судового рішення за даною позовною заявою включно. Визнати недійсним договір іпотеки №3-39-2006 від 21.06.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12, за яким в іпотеку передавалась житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» ОСОБА_13 свою позовну заяву про виселення ОСОБА_4 підтримала та просила задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних заяв від 14.01.2016 року та від 29.01.2016 року просила суд відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_1 просили суд в задоволенні позову банку про виселення відмовити. Зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 14.01.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, було залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради.

Представник Органу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради ОСОБА_14 в судовому засіданні 06.04.2016 року заперечувала проти задоволення позовних вимог банку про виселення ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спірної квартири, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі.

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12 в судове засідання не з»явилась, але надала суду лист, в якому просила слухати справу у її відсутності. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Органу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради ОСОБА_14 та приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Суд, заслухавши представника ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» ОСОБА_13, відповідача ОСОБА_4, думку адвоката ОСОБА_1, допитавши свідка ОСОБА_10, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4 про виселення необхідно відмовити за безпідставністю, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в квартирі, визнання договору іпотеки недійсним необхідно задовольнити.

Судом встановлено, що 02 вересня 2001 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 (том 2, а.с.15).

Перебуваючи в шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2002 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_5 (том 2, а.с.10).

Технічний паспорт на квартиру оформлено на ОСОБА_6 (том 2, а.с.90-91).

ОСОБА_15 про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_5 зареєстрована за ОСОБА_6. (том 2 а.с.97).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, а.с.81).

21 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗТК Украгроімпекс» було укладено договір про відкриття поновлювальної кредитної лінії №К-39-2006 на загальну суму 240000 грн., за яким останнє зобов»язалося повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 20.06.2008 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних та у разі порушення строків виконання зобов»язання, за період з 21.06.2008 року до дня фактичного повернення позики в розмірі 38% річних.

Виконання боржником зобов»язання за кредитним договором у повному обсязі було забезпечено порукою фізичних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_16, та передачею в іпотеку банку нерухомого майна квартири АДРЕСА_6, що належить на праві власності ОСОБА_4

За договором іпотеки №3-39-2006 від 21.06.2006 року ОСОБА_4, як майновий поручитель, за нотаріально посвідченою згодою іншого з подружжя ОСОБА_10, зобов»язалась відповідати перед банком іпотекодержателем за невиконання боржником зобов»язання за кредитним договором в межах вартості належного їй на праві власності нерухомого майна (том 2 а.с.92-93).

В зв»язку з невиконанням боргових зобов»язань перед банком, ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_3 та Кредит» звернулось в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_4 ОСОБА_17, відділу ГІРФО Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28.02.2012 року

(том 1 а.с.3-5), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20.06.2012 року (том 1 а.с.6-8)позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 фінанси та кредит» задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №З-39-2006 від 21.06.2006 року, а саме на квартиру №24, яка розташована за адресою вулиця Мироненка, 4 в м. Полтава, власником якої є ОСОБА_4 шляхом продажу її ПАТ «ОСОБА_3 та кредит» від свого імені будь-якій особі.

Також банк звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про виселення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступних підстав.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина 3 статті 109 ЖК України регулює порядок виселення громадян.

За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_7 була придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2002 року за власні кошти. Кредитні правовідносини з банком у ОСОБА_4 та її чоловіка ОСОБА_10 склалися 21 червня 2006 року. Спірна квартира була передана ОСОБА_4 в іпотеку на виконання кредитного договору, який був укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗТК Украгроімпекс».

Отже, судом встановлено, що в іпотеку було передано жиле приміщення, яке було придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів. Дана квартира є єдиним житлом, в якому проживає сім»я ОСОБА_4, в тому числі і неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому підстави для виселення мешканців із зазначеного жилого приміщення без надання їм іншого постійного житла відсутні. А тому в задоволенні позову банку про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_7 необхідно відмовити за безпідставністю.

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в квартирі, визнання договору іпотеки недійсним підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 05 березня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_5. 08.04.2002 року в неї народився син ОСОБА_7, який проживав та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується зібраними по справі письмовими доказами (Том 2 а.с.100-109).

Судом не приймаються до уваги пояснення представника банку, що при укладанні договору іпотеки, ОСОБА_4 було надано довідку про склад сім»ї, в якій ОСОБА_7 зареєстрованим та проживаючим в ІНФОРМАЦІЯ_7 не значився.

З даними поясненнями представника банку суд не може погодитись, оскільки вони суперечать зібраним по справі письмовим доказам, а саме довідці за №4140 від 28.11.2008 року, яка була видана начальником ГЖЕД №6 ОСОБА_8, в якій зазначено, що в житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, разом з ОСОБА_4 зареєстрований і проживає її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та чинному законодавству України.

В постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року по справі №6-396ц15 викладено наступний правовий висновок: «Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одно з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров»я, в якому вона проживає. Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Отже, за змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем їх проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладання договору іпотеки між банком та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_5 проживав її малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому позовні вимоги ОСОБА_4 в частині встановлення факту проживання в квартирі неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_4 в частині визнання договору іпотеки недійсним з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору іпотеки, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Таким чином, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

ОСОБА_15 з частинами 2 та 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім»ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов»язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання.

Пунктом 3 частини 2 статті 177 СК України встановлено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_15 з частиною 6 статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, укладання батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

Отже, відсутність даних проте, що малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на день укладання спірного договору іпотеки був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8, не може спростувати факту його проживання разом з матір»ю за вказаною адресою. Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одно з них, місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» до ОСОБА_4 про виселення відмовити за безпідставністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про встановлення факту проживання в квартирі, визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, починаючи з дня його народження по день винесення судового рішення за даною позовною заявою включно.

Визнати недійсним договір іпотеки №3-39-2006 від 21.06.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_3 та Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12, за яким в іпотеку передавалась житлова квартира за адресою: АДРЕСА_8.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко