Постанова № 58076155, 02.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/280/16-п Провадження №33/773/154/16 Суддя в 1 інстанції: Войтюк Л. М. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П. з участю представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 28 січня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 471, 472 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 951 539 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 23 копійки з конфіскацією в дохід держави товару, стягнуто із ОСОБА_3 в користь Волинської митниці ДФС 4728 (чотири тисячі сімсот двадцять вісім) гривень 24 копійки витрат за зберігання товарів та 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору,

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді ОСОБА_3 визнано винним за те, що 05 грудня 2015 року близько 21 год. 21 хв., він слідуючи з Республіки Польща в Україну через м/п «Ягодин» Волинської митниці ДФС, автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, ввізши на територію України понад неоподатковувану норму товар: вироби торгової марки Swarovski (стрази, ґудзики, підвіски), окуляри, аксесуари для кінної їзди TM «Eurostar», процесори та накопичувачі загальною кількістю 14296 шт., загальною вагою 247,3 кг, загальною вартістю 1 951 539,23 гривень, що знаходився в салоні автомобіля без ознак приховування, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

Він же при тих же обставинах всупереч ст.257 МК України не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, відповідно до ст.472 МК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 оскаржує рішення суду з мотивів його незаконності, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що слідував через «зелений коридор», оскільки не мав у наявності товару, який підлягав декларуванню. Вказує, що з протоколом про порушення митних правил взагалі не ознайомлювався, а про розгляд справи у суді першої інстанції був повідомлений у телефонному режимі без пояснень, на якій підставі його викликають. Посилається на те, що не є власником вказаного товару, а останній належить пасажиру, який слідував з ним в автомобілі. Просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, у зв'язку з тим, що не був присутній на його проголошенні, а копії не отримав, і скасувати постанову, закривши провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., який просив постанову судді залишити без зміни, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки копію постанови судді від 28.01.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.ст.471, 472 МК України скаржником отримано не було, а його захисник її отримав лише 14.04.2016 року, тому строк оскарження постанови, передбачений ст.294 КУпАП був пропущений скаржником з поважних причин і він підлягає поновленню.

В силу ст.486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, при винесенні постанови вказаних вимог закону місцевим судом не було дотримано в повній мірі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах, а саме: протоколі про порушення митних правил № 1821/20500/2015 від 06.12.2015 року (а.с.1-6), актом про проведення огляду транспортного засобу (а.с. 7-9), контрольним талоном (а.с. 14), товаро - супровідними документами.

Окрім того, і сам ОСОБА_3, при розгляді справи в суді першої інстанції не заперечував факту ввезення ним у зону спрощеного митного контролю «зелений коридор» товару: вироби торгової марки Swarovski (стрази, ґудзики, підвіски), окуляри, аксесуари для кінної їзди TM «Eurostar», процесори та накопичувачі загальною кількістю 14296 шт., загальною вагою 247,3 кг, що знаходився в салоні автомобіля без ознак приховування та його недекларування.

Як вбачається з матеріалів справи, сумарна вага товару, який ОСОБА_3 переміщував через митний кордон України, перевищувала 50 кг, а сумарна фактурна вартість перевищувала еквівалент 500 євро, тому у відповідності до ст.374 МК України вказаний товар підлягав обов'язковому письмовому декларуванню.

На думку апеляційного суду не звільняє від відповідальності позиція зайнята апелянтом про те, що вказаний товар йому не належить, а його власником є інша особа, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_3 визнав те, що саме він ввіз вищезазначений товар на митну територію України, мав на нього документи, і не вказував, що даний товар йому не належить, а є власністю іншої особи.

Допитаний під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_5 ствердив про обрання ОСОБА_3 смуги «зеленого коридору» самостійно, а свідок ОСОБА_6 вказав, що на його прохання останній заперечував про ввезення товару понад норму, а після переведення транспортного засобу в бокс поглибленого огляду було виявлено товар, який перевищував дозволену норму ввезення в Україну без сплати митних платежів.

Від підпису про ознайомлення з протоколом про порушення митних правил та акту огляду і вилучення товару ОСОБА_3, відмовився. Дані обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7 та письмовими поясненнями понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 періодично, майже щодня перетинає кордон України, знає яку норму товару можна ввозити в Україну, не заперечуючи про ввезення товару, не зміг пояснити вагу товару, яка складала майже 250 кг, що в п'ять разів перевищує дозволену норму ввезення.

Не заслуговують доводи ОСОБА_3 про порушення його прав на захист під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки протоколом судового засідання зафіксовано перебіг судового засідання і будь-яких порушень не вбачається.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, надавши їм належну юридичну оцінку, і обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю у зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», а також вчинив недекларування товару, який підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинив правопорушення, передбачені ст.ст.471, 472 МК України.

Разом з тим, як вбачається з протоколу про порушення митних правил №1821/20500/2015 від 06 грудня 2015 року, ОСОБА_3інкримінувалось ввезення на митну територію України понад неоподатковувану норму товару: вироби торгової марки Swarovski (стрази, ґудзики, підвіски), окуляри, аксесуари для кінної їзди TM «Eurostar», процесори та накопичувачі загальною кількістю 14296 шт., загальною вагою 247,3 кг, загальною вартістю 1 595 371,31 гривень, а не 1 951 539,23 гривень, як це випливає з постанови судді.

Висновок головного державного інспектора відділу провадження в справах про ПМП ОСОБА_10 про те, що вартість вилучених протоколом предметів після проведення експертизи склала 1951539,23 грн. суд до уваги не приймає, виходячи з того, що він ОСОБА_3 не направлявся.

Оскільки ОСОБА_3 протоколом про порушення митних правил інкримінувалось переміщення товарів на загальну суму 1 595 371,31 гривень, і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції, тому в частині накладення стягнення у виді штрафу постанова судді підлягає зміні.

Також, вирішуючи питання про відшкодування витрат за зберігання на складах митних органів товару та транспортного засобу, суд першої інстанції лише послався на наказ Міністерства Фінансів України від 15.06.2012 року №73 і ст.520 МК України, однак будь яких доводів чому підлягає стягненню з ОСОБА_3 4728,24 грн. не навів.

Відповідно до пунктів 6, 8 «Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 15.06.2012 року №731, строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з 11 дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів. При обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включається: час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз), час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу, та ін.

Як видно з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вилучені у ОСОБА_3 товари, прийняті на склад митниці 06 грудня 2015 року (а.с. 39), тобто строк зберігання цих товарів слід обраховувати, відповідно до п.6 вищевказаного положення з 11 дня, а саме з 17 грудня 2015 року. Однак, 08 грудня 2015 року державною фіскальною службою призначена експертиза (а.с. 46-49).

Висновки вказаної експертизи, отримані митними органами 23 грудня 2015 року (а.с.49), отже відповідно до п. 8 зазначеного положення строк, який був визначений митним органом для дослідження зазначених товарів при обрахунку витрат не включається. Тому, відшкодування витрат за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів в даному конкретному випадку слід рахувати з 23 грудня 2015 року по день прийняття рішення судом - по 28 січня 2016 року (всього 36 днів) за курсом НБ України на дату розгляду справи судом (1 євро = 27,0790 грн.), що буде дорівнювати 3871, 31 грн. Тому, з ОСОБА_3 на користь Волинської митниці ДФС слід стягнути витрати за зберігання товару на складах митниці в сумі 3871,31 грн. замість 4728,24 грн. стягнутих судом першої інстанції.

З вищенаведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 січня 2016 року в частині накладення штрафу та стягнення з ОСОБА_3 витрат за зберігання товарів на складі митного органу змінити, зменшивши розмір накладеного на ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу до 1 595 371,31 (одного мільйона п'ятсот дев'яносто п'яти тисяч триста сімдесят однієї) гривні 31 копійки та витрат за зберігання товарів на складі митного органу до 3871,31 (трьох тисяч вісімсот сімдесят однієї) гривні 31 копійки.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук