Рішення № 58074421, 01.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2016 Справа № 905/1425/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1простягнення 5421,54 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_2 - представник за довіреністювід відповідачане з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення основної заборгованості у розмірі 3155,32 грн, 3% річних у розмірі 2037,48 грн та інфляційних втрат у розмірі 228,74 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань станом на 06.05.2016 стосовно відповідача за ідентифікаційним кодом відповідача (НОМЕР_1) 10.03.2016 державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця зміна прізвища, імя, по-батькові, у звязку з чим на даний час за вказаним ідентифікаційним кодом у реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Отже, станом на час розгляду справи прізвище, імя, по-батькові відповідача є ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №430 від 22.10.2008, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня по листопад 2013 року.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 84112, Донецька обл., м. Словянськ, пров. Новоселівський, 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернувся на адресу суду, у звязку із закінченням строків зберігання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

22.10.2008 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Словянськтепломережа» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, яка в подальшому змінила прізвище та на даний час зареєстрована як Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (споживач, відповідач) підписано договір №430 на постачання теплової енергії (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник взяв на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію для всіх обєктів загальною площею 80,3 кв.м, а споживач зобовязався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Тариф, діючий на момент укладення договору: 13,23 грн - за 1 кв.м опалювальної площі без ПДВ. В залежності від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду) тариф може змінюватися в більшу чи меншу сторону без узгодження зі споживачем.

Договір набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач та діє до 22.10.2009 (п.10.1 Договору).

Згідно з п. 10.2 Договору даний Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

У відповідності з п. 5.1 Договору облік теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обовязок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

На виконання умов Договору позивачем в опалювальний період з жовтня по листопад 2013 року подано теплову енергію до об'єктів відповідача, що підтверджується актом підключення житлового будинку до системи централізованого опалення від 03.10.2013, копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єкту споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається проводиться згідно предявленних рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача.

Згідно з п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. В платіжному документі споживача повинен бути вказаний період за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію згідно договору. В разі відсутності вказаного періоду постачальник вважає сплату за теплопостачання з першого місяця виникнення заборгованості.

У відповідності з п. 6.3. Договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно умов Договору, позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія та виставлені рахунки №430 за жовтень 2013 року на суму 1148,03 грн; № 430 за листопад 2013 року на суму 2007,29 грн.

Такими чином, позивачем поставлено теплову енергію відповідачу на загальну суму 3155,32 грн.

Рахунок №430 за жовтень 2013 року надіслано позивачем на адресу відповідача поштою 02.11.2013, а рахунок №430 за листопад 2013 року надіслано - 02.12.2013, про що свідчать фіскальні чеки поштової установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання за Договором виконав не належним чином, за поставлену теплову енергію за період з жовтня по листопад 2013 року не розрахувався, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 3155,32 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобовязань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором №430 на відпуск теплової енергії від 22.10.2008, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за Договором №430 від 22.10.2008 теплову енергію у розмірі 3155,32 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 228,74 грн та інфляційні втрати у сумі 2037,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62 97р.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки, а також не враховано індекси інфляції за липень, серпень, жовтень 2015 року, які мають від'ємне значення.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат в межах періоду нарахування визначеного позивачем, а також з урахуванням індексів інфляції за липень, серпень, жовтень 2015 року, які мають від'ємне значення, і не враховані позивачем, розмір інфляційних втрат становить 1945,97 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 214,91 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84112, Донецька обл., м. Словянськ, пров. Новоселівський, 1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ідентифікаційний код 03337119) в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа» (84112, Донецька область, м. Словянськ, вул. Шовковична, 5, ідентифікаційний код 05540965) основний борг у розмірі 3155 (три тисячі сто пятдесят пять) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 1945 (одна тисяча девятсот сорок пять) грн 97 коп., 3% річних у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 1351 (одна тисяча триста пятдесят одна) грн 27 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 02.06.2016

Суддя М.В. Сажнева