Рішення № 58071336, 02.06.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2016 р. Справа № 903/190/16

за позовом Приватного підприємства "Агро-Дім"

до відповідача: Приватного підприємства "Агродім "Замшани"

про стягнення 14 767,37 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 04.04.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2, директор

Права та обов 'язки учасникам судового процесу роз 'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач ПП Агро-Дім ставив вимогу стягнути з відповідача ПП Агродім Замшани 17 988,84 грн. з них 4998 грн. заборгованості, 4510,83 грн. пені, 3268,93 грн. інфляційних, 3721,68 грн. 25% річних, 1499,40 грн. 30% штрафу.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір поставки №90/12 від 09.11.2012 року, видаткову накладну №445 від 12.04.2015 року, по якій відповідачу було відпущено товар на суму 6047,50 грн., оплата якого проведена на суму 1047,50 грн., що підтверджено платіжним дорученням №38 від 08.05.2015 року.

Заборгованість з врахуванням часткової оплати складає 4998 грн., на яку згідно п.5.2 договору нараховано пеню за період з 23.04.2013 року по 21.03.2016 року, інфляційні в сумі 3268,93 грн. з травня 2013 року по січень 2016 року, 25% річних в сумі 3721,68 грн. згідно п.7.12 договору та ч.2 ст.625 ЦК України та 30 % штрафу в розмірі 1499,40 грн. згідно п.7.13 договору.

При цьому посилається на п.5.4,7.11 договору, зокрема п.5.4 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання продовжується протягом всього строку позовної давності.

По п.7.11 зазначено, що строк позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

На виконання ухвали від 05.05.2016 року позивач надав оригінали накладної №445 від 12.04.2015 року, платіжне доручення №38 від 08.05.2013 року зі штемпелем ПАТ Укрсоцбанк, які відповідають копіям долученим до позовної заяви.

Представник позивача зазначив, що довіреність на отримання товару відсутня.

На виконання ухвали від 17.05.2016 року позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 станом на 08.05.2013 року та станом на 27.05.2016 року, картку рахунку 361, якими підтверджено борг ПП «Агродім «Замшани» в сумі 4998 грн. та перерахування коштів в сумі 1047,50 грн.

Заявою від 05.05.2016 року позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 4998 грн. заборгованості, 353,31 грн. пені, 4190,90 грн. інфляційних, 3725,76 грн. 25% річних, 1499,40 грн. 30% штрафу, а також 1378 грн. судового збору. До заяви долучає розрахунок ціни позову. Право на зменшення суми позову передбачене ст.22 ГПК України тому суд розглядає спір з врахуванням даної заяви тобто на суму 14 767,37 грн.

Представник відповідача заперечує факт поставки товару по накладній №445 від 12.04.2013 року, вказуючи, що перерахування коштів платіжним дорученням №38 від 08.05.2013 року в сумі 1007,92 грн., по даній видатковій накладній не підтверджує факту отримання товару; документів витребовуваних ухвалами суду від 05, 17.05.2016 року не подав.

З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що 09.11.2012 року між ПП «Агро-Дім» (Постачальник) та ПП «Агродім «Замшани» було укладено договір поставки №90/12 (а.с.8), за умовами якого Постачальник зобовязується передавати у власність Покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

По п.2.8 товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних.

По п.6.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. В тому випадку, якщо зобовязання за договором не будуть виконані сторонами, однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобовязань за даним договором.

По пункту 6.2 договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору.

Згідно видаткової накладної №445 від 12.04.2013 року підприємству «Агродім «Замшани» поставлено товару на суму 6047,50 грн., в даній накладній відсутній підпис отримувача товару.

По п.4.1 договору строк оплати за товар: протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару.

Платіжним дорученням №38 від 08.05.2013 року ПП «Агродім «Замшани» перерахувало ПП «Агро-Дім» 1047,50 грн., в графі призначення платежу зазначено «часткова оплата згідно накладної №445 від 12.04.2013 року».

Суд вважає, що посилання відповідача в платіжному дорученні на накладну №445 від 12.04.2015 року підтверджує факт поставки товару саме по даній накладній та спростовує доводи відповідача щодо неотримання товару.

За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору (п.4.1) передбачено оплата протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи умови (п.6.2) договору поставка товару по видатковій накладній відбулась саме по договору поставки №90/12 від 09.11.2012 року, укладення якого сторони не заперечують і не надали суду іншого договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар Покупець сплачує Постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі 10% від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно розрахунку позивача долученого до заяви від 05.05.2016 року сума пені складає 353,51 грн. (а.с.39).

Пунктом 7.12 договору передбачено, що у разі прострочення виконання Покупцем грошових зобовязань за даним договором, Покупець сплачує за весь період прострочення 25% річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами, що становить за розрахунком позивача 3659,49 грн. (а.с.39 на звороті).

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як вказано в п.6.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

По п.7.13 передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар більш ніж 21 календарний день Покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, що становить 1499,40 грн.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума інфляційних нарахувань становить 4140,90 грн. (а.с.39).

По п.7.11 договору строк позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 4998 грн. доведена матеріалами справи, інфляційні, пеня, відсотки за користування чужими коштами та штраф нараховано з врахуванням умов договору поставки №90/12 від 09.11.2012 року, який діяв на дату поставки товару по видатковій накладній №445 від 12.04.2013 року, вимога позивача, з врахуванням заяви від 05.05.2016 року, підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Агродім «Замшани» (44153, Волинська обл.., Ратнівський р-н., с.Замшани, вул.Чапаєва, буд.2, ЄДРПОУ 38079721, р/р26004382067 в ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 380805) в користь Приватного підприємства «Агро-Дім» (43000, м.Луцьк, вул.Дубнівська, буд.47В, р/р2600101587909 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 36452836, ІПН 364528303189, свідоцтво платника ПДВ №100228568)14767,37 грн., з них 4998 грн. заборгованості, 353,31 грн. пені, 4190,90 грн. інфляційних, 3725,76 грн. 25% річних, 1499,40 грн. 30% штрафу, а також 1378 грн. витрат по судовому збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

02.06.2016

СуддяС. В. Костюк