Ухвала суду № 58070869, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/47329/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуФермерського господарства «Трибухівське»на постановуТернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 рокуу справі№819/957/13-аза позовомФермерського господарства «Трибухівське»до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Трибухівське» (далі по тексту - позивач, ФГ «Трибухівське») звернулось з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Бучацької МДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2013 року №1/0000012300.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ФГ «Трибухівське» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

За результатами перевірки 25 грудня 2012 року складено акт №673/22-36524994, в якому зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пунктів 209.10, 209.16 статті 209 з врахуванням вимог, передбачених пунктом 209.6, підпунктом 209.15.5 пункту 209.15 статті 209, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 3940,00 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень відповідачем 04 січня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 1/0000012300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3940,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 985,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність визначення спірним податковим повідомлення - рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість стало виявлення під час перевірки відображення позивачем в рядку 1 Скороченої декларації за жовтень 2012 року ПДВ із реалізованого фізичним особам цукру згідно податкових накладних: № 45/2 від 05 жовтня 2012 року в сумі 833,33 грн., № 49/2 від 15 жовтня 2012 року в сумі 1666,67 грн., № 4442 від 04 жовтня 2012 року в сумі 850,00 грн. без зазначення в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість коду КВЕД 10.81 - виробництво цукру.

Крім того, ФГ «Трибухівське» продало цукор згідно вказаних вище накладних по ціні нижчій за встановлену мінімальну ціну на цукор квоти «А», визначену постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №290.

Аналізуючи наведені доводи податкового органу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 209.6 статті 206 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно пункту 209.10 статті 209 ПК України для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 розділу VІ Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 із змінами і доповненнями, заява має містити виключний перелік видів економічної діяльності сільськогосподарського підприємства, що підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та визначені статтею 209 розділу V Податкового кодексу

Достовірність відомостей про види економічної діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру, який додається до заяви та містить відомості про види економічної діяльності сільськогосподарського підприємства на основі національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №457 (із змінами) (далі по тексту - КВЕД - 2010).

У разі виникнення змін у даних про види діяльності сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування (у тому числі зміни кодів КВЕД - 2005 на коди КВЕД - 2010) спеціальне свідоцтво підлягає заміні у порядку, визначеному пунктом 6.5 цього розділу.

Згідно пунктів 5, 6 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 із змінами і доповненнями усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110). Платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою « 0121»/« 0122»/« 0123» (далі по тексту - декларація 0121-0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

За результатами аналізу наведених положень податкового законодавства, суди дійшли правильного висновку, що платник податку може застосовувати спеціальний режим оподаткування виключно до тих видів діяльності, які входять до вказаного у свідоцтві переліку, оскільки право платника на такий порядок оподаткування підтверджується вказаним свідоцтвом.

Будь-яких доводів на спростування правильності висновків судів в частині заниження позивачем бази оподаткування в результаті продажу цукру за ціною, яка нижче мінімальної ціни, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №290, в касаційній скарзі не наведено.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Трибухівське» залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №819/957/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна