Ухвала суду № 58070868, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ К/800/14695/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

у справі №2-а-2536/12/1070

за позовом Комунального підприємства «Житлово -експлуатаційна контора - 1»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 17.05.2012 №0006912220, за яким комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора -1» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 104367,87 грн. (за основним платежем - 98185,12 грн. та за штрафними санкціями - 6182,75 грн.).

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н»та ТОВ «Мертенс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 2010 по 2012 роки, за результатами якої складено акт від 27.04.2012 №131/22-2/05447786.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 98185,12 грн.

Підставою для таких висновків стало твердження відповідача що правочини, укладені між КП «Житлово-експлуатаційна контора -1» та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» і ТОВ «Мертенс» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагентів матеріалів податкової звітності та інформації з наявних у податковій інспекції баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), а також актів перевірок ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» та ТОВ «Мертенс».

Так, у ході перевірок контрагентів позивача податковими органами було встановлено незнаходження товариств за юридичною адресою та ненадання ними документів до перевірки, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 №0006912220, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 104367,87 грн. (за основним платежем - 98185,12 грн. та за штрафними санкціями -6182,75 грн.).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у березні та травні 2011 року укладено усну угоду купівлі продажу. На підставі рахунків фактур від 11.03.2011 №86 та від 28.04.2011 №152 ТОВ «Авитек Груп АТД» здійснено поставку будівельних матеріалів. На підтвердження факту поставки товарів за угодою, ТОВ «Авитек Груп АТД» виписало на адресу позивача видаткові накладні від 15.03.2011 №АГ-0000296 на суму 12726,59 грн. від 11.05.2011, №АГ-0002400 на суму 16686, 89 грн. та від 20.05.2011 №АГ -0001693 на суму 50039, 40 грн..

Крім того, ТОВ «Авитек Груп АТД» виписало на адресу позивача податкові накладні: від 15.05.2011 №46 на загальну 12726, 59 грн. (в т.ч. ПДВ - 2121, 10 грн.); від 11.05.2011 №66 на загальну 16686, 89 грн. (в т.ч. ПДВ - 2781, 15грн.); від 20.05.2011 №67 на загальну суму 50039, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 8339, 90 грн.). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів у березні 2011 року у розмірі 2121,10 грн. та у травні 2011 року у розмірі 11121,05 грн., загалом - 13242, 15 грн.

Також, у серпні 2011 року ТОВ «Альфа Строй -Н», на підставі рахунку фактури від 02.08.2011 №СФ-01-08 поставило позивачу товар «козирьок металевий». На підтвердження факту поставки товару ТОВ «Альфа Строй -Н» виписало на адресу позивача видаткову накладну від 02.08.2011 №РН-0000080 на суму 7829,18 грн. та податкову накладну від 02.08.2011 №107 на загальну суму 7829, 18 грн. (в т.ч. ПДВ - 1304, 86 грн.). Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. За податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів у серпні 2011 року у розмірі 1304,86 грн.

Між КП «Житлово-експлуатаційна контора -1» та ТОВ «Мертенс» у період з жовтня 2010 року по травень 2011 року було укладено ряд догорів підряду: від 29.10.2010 №47, від 01.12.2010 №50, від 20.12.2010 №52, від 05.01.2011 №ПР0001, від 26.01.2011 №5, від 26.01.2011 №6, від 03.03.2011 №9, від 01.01.2011 № 10 від 04.04.2011 №11, від 04.04.2011 №12, від 18.04.2011 №14 та від 05.02.2011 №15. Відповідно до умов вищезазначених договорів, ТОВ «Мертенс» (підрядник) на замовлення КП «Житлово-експлуатаційна контора -1» зобов'язується виконати на власний ризик ремонтні роботи (поточні, капітальні) у житлових будинках. Фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання -передачі виконаних робіт.

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 №554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві. На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Мертенс» підписано акти КБ-2в та довідки КБ-3.

ТОВ «Мертенс» за договорами підряду видало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні: від 19.11.2010 №554 на загальну суму 70551,30 грн. (в т.ч. ПДВ -11751, 88 грн.); від 22.12.2010 №902 на загальну суму 19557,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 3259, 61 грн.); від 28.12.2010 №1007 на загальну суму 50463, 65 грн. (в т.ч. ПДВ -8410, 61 грн.); від 21.01.2011 №13 на загальну суму 50560,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 8426, 77 грн.); від 18.02.2011 №16 на загальну суму 23876, 45 грн. (в т.ч. ПДВ - 3979, 41 грн.); від 24.02.2011 №17 на загальну суму 77783, 95 грн. (в т.ч. ПДВ - 12963, 99 грн.); від 08.04.2011 №187 на загальну суму 12336, 64 грн. (в т.ч. ПДВ - 2056, 11 грн.); від 08.04.2011 №188 на загальну суму 28358, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4726, 33 грн.); від 11.04.2011 №189 на загальну суму 12067,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 2011, 24 грн.); від 26.05.2011 №44 на загальну суму 88898,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 14816, 44 грн.); від 27.05.2011 №365 на загальну суму 24134,93 грн. (в т.ч. ПДВ - 4022,49 грн.). Загальна вартість виконаних ТОВ «Мертенс» підрядних робіт становить -501828, 52 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками . За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни отриманих товарів з листопада 2010року по травень 2011 року - 83638, 11 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та ТОВ «Альфа Строй-Н» будівельні матеріали були використані позивачем під час здійснення ремонтних робіт житлових будинків, які знаходяться у його віданні. Отримані будівельні матеріали були належним чином відображені у власному бухгалтерському та податковому обліку та використані у власній господарській діяльності, на підтвердження вказаного надано до матеріалів справи прибуткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення та акти списання.

Так, придбані товари були поставлені та зберігались на складських приміщеннях позивача, на підтвердження наявності яких останнім надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 078447 від 04.07.2005 , витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВР № 093654 від 04.07.2005 та рішення Бориспільської міської ради від 17.05.2005 № 270.

Щодо робіт за договорами підряду, то позивач вказав, що ремонтно-будівельні роботи здійснювались ТОВ «Мертенс» у житлових будинках на виконання зобов'язань позивача перед власниками таких будинків.

Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» та ТОВ «Мертенс» підтверджуються необхідними документами, договорами та документацією.

Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

На момент проведення позивачем господарських операцій з та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» і ТОВ «Мертенс», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платник податку на додану вартість.

Господарські операції позивача з та ТОВ «Авитек Груп АТД», ТОВ «Альфа Строй-Н» і ТОВ «Мертенс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун