Ухвала суду № 58070848, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/47489/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 р.

у справі № 808/905/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.02.2015 р. №0002321702.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 р. скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФГ «Золоте Руно 2013» за квітень та травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2015 р. № 33/17-2678912534.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в травні 2014 року, на загальну суму 594584,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 р. №0002321702, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 891876,00 грн., у тому числі 594584,00 грн. - основного платежу та 297292,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_4 був укладений з ФГ «Золоте руно 2013» договір № 37 від 28 квітня 2014 року на поставку соняшника. Сторонами також були підписані додаткові угоди № 1 від 28.04.2014, № 2 від 14.05.2014, № 3 від 22.05.2014 до договору № 37 від 28 квітня 2014 року, згідно яких ФГ «Золоте руно 2013» поставлено позивачу соняшник.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними наклданими тощо.

Крім того, судом першої інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 р. має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 р. скасувати.

3.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. залишити в силі.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун