Ухвала суду № 58070815, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року м. Київ К/800/15110/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Бакуліна О.Ю., Ревуцької Т.О.,

відповідача - Декань М.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015

у справі № 2а-18773/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.12.2011 № 0010942303, від 05.12.2011 № 0010932303 та від 05.12.2011 № 0010922303.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 прийняті у справі судові акти скасовано в частині позовних вимог щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 № 0010932303 в частині визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 241 371 грн., а також щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2011 № 0010942303 та від 05.12.2011 № 0010922303; у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційний суд дійшов висновку про порушення судами правил оцінки доказів при визначенні податкових наслідків операцій з продажу іноземної валюти, а також про неповноту перевірки судами обставин за операціями платника з придбання послуг з перевезення у приватного підприємством «Сім» та у приватного підприємства «КСВ Інтернешнл».

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, позов задоволено.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що: дохід від продажу іноземної валюти було відображено платником в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, поданому до контролюючого органу до початку перевірки, що виключає законність повторного збільшення платникові оподатковуваного доходу на відповідну суму за наслідками перевірки; позивач підтвердив належними і достатніми доказами реальність поставки послуг з перевезення посадових осіб Товариства легковими автомобілями та господарський характер цих послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та правильному правозастосуванню, просить скасувати прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 17.11.2011 № 1485/23-3/34881820 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.12.2011 № 0010932303, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 3 186 135 грн. (у тому числі 432 953 грн. за І квартал 2011 року та 2 753 182 грн. за ІІ кварталі 2011 року);

від 05.12.2011 № 0010942303 про визначення Товариству суми завищення від'ємного значення ПДВ за квітень, травень та червень 2011 року в загальному розмірі 46826 грн.;

від 05.12.2011 № 0010922303, за яким платникові нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39 552 грн. (у тому числі 31642 грн. за основним платежем та 7910 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки перевірки щодо:

заниження позивачем валового доходу на 6 117 535 грн. внаслідок невключення до його складу доходу від продажу іноземної валюти, який було отримано позивачем від публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" за кредитним договором від 23.12.2010 № 230-CDB;

відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 432 953 грн. у складі витрат І кварталу 2011 року;

незаконного відображення позивачем у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року збитків Товариства в сумі 2 511 811 грн., що утворилися за результатами фінансово-господарської діяльності платника у 2010 році:

безпідставного включення платником до податкового обліку витрат на придбання транспортних послуг у сумі 392 937 грн., наданих приватним підприємством «Сім» за договором від 27.07.2007 № 02/07, які не відповідають критерію документальної підтвердженості (у поданих платником актах здачі-приймання робіт не зазначено місце відправки та призначення автомобілів, час відправки та прибуття, загальну кількість кілометрів проїзду, відсутні подорожні листи) та не пов'язані з господарською діяльністю платника; з аналогічних підстав Інспекція не визнала право позивача на відображення у податковому обліку в ІІ кварталі 2011 року витрат на оплату транспортних послуг в сумі 241 371 грн., наданих приватним підприємством «КСВ Інтернешнл» у рамках виконання договору від 01.04.2011 № 01/04-11.

Слід зазначити, що вирішення справи в частині позовних вимог по епізоду, пов'язаному з відображенням платником у податковій звітності з податку на прибуток у 2011 році збитків за минулі звітні періоди, не є предметом даного касаційного оскарження, оскільки остаточні правові висновки по цьому епізоду були викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.11.2014 з даного спору, якою залишено без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову в цій частині. Повторний перегляд рішень в цій частині не вимагається.

По епізоду, пов'язаному з формування платником витрат за операціями із замовлення послуг перевезення легковими автомобілями, суди встановили, що зазначені послуги надавалися Товариству приватним підприємством «Сім» та приватним підприємством «КСВ Інтернешнл» у рамках виконання зобов'язань за договорами від 27.06.2007 № 02/07 та від 01.04.2011 № 01/04-11.

Фактичне надання цих послуг засвідчено актами виконаних робіт.

Судом першої інстанції також було допитано як свідків посадових осіб Товариства, які фактично користувалися зазначеними послугами, а також водіїв, що виступали безпосередніми виконавцями розглядуваних перевезень; з наданих пояснень суди встановили, що за замовленням посадових осіб Товариства, одержаних по телефону, водії приватного підприємства «Сім» та приватного підприємства «КСВ Інтернешнл» виїжджали за місцезнаходженням Товариства; відповідні послуги надавалися лише в робочі дні; зазначені послуги використовувалися для ділових поїздок керівних осіб Товариства у межах міста Києва, Київської та Вінницької областей; зазначені обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями подорожніх листів службових автомобілів.

В ухвалі від 26.11.2014 з даної справи, касаційний суд, керуючись положеннями пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, зазначив, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальністю виконання господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника.

При цьому господарський характер витрат платника визначається їх спрямуванням на одержання позитивного економічного ефекту, а не фактичним результатом. Відтак в рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність виконання господарських операцій, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання їх доцільності, ефективності та практичного впливу на результат діяльності платника. Платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, володіє у сфері господарювання самостійністю та широкою дискрецією, а тому самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності.

Установлені судами обставини справи свідчать, що замовлення спірних послуг з перевезення легковим автотранспортом було зумовлено виконанням посадовими особами Товариства - директором Товариства ОСОБА_4, заступником директора ОСОБА_5, начальником відділу придбання та реалізації матеріалів Товариства ОСОБА_6 - своїх посадових обов'язків; придбанням цим послуг Товариство забезпечило умови для проведення названими фізичними особами ділових зустрічей у рамках виробничої діяльності Товариства. Доказів на підтвердження зворотного (як-от щодо використання названими особами зазначених послуг в особистих цілях, не зумовлених виконанням посадових функцій), Інспекцією не подано; наявність у платника власних ресурсів (автотранспорту, водіїв) для виконання зазначених послуг (що виключало б необхідність їх придбання у сторонніх осіб) перевіркою не встановлено.

З урахуванням викладеного слід погодитися з об'єктивністю висновку судів про добросовісність податкової вигоди платника, одержаної за наслідками відображення у податковому обліку результатів цих операцій, що зумовлює обґрунтованість позовних вимог Товариства по цьому епізоду.

Аналізуючи доводи Інспекції про заниження платником об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму одержаного доходу від операцій з продажу іноземної валюти у розмірі 6 117 535 грн., суди встановили, що зазначену помилку було самостійно виправлено платником шляхом подання 29.09.2011 (до початку податкової перевірки) до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, яким позивач збільшив оподатковуваний дохід на вказану суму.

Зазначена обставина у касаційній скарзі не заперечується.

Право платника на подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявленням помилок у раніше поданій ним податковій декларації до моменту проведення податкової перевірки передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та обумовлює обов'язок податкового органу врахувати дані такого уточнення при проведенні перевірки, що, однак, не було зроблено Інспекцією в розглядуваному випадку.

На підставі цього суди цілком об'єктивно не погодилися із законністю оспорюваного донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток по цьому епізоду та правомірно задовольнили позов.

Норми матеріального права застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, які є підставою для зміни або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 у справі № 2а-18773/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько