Ухвала суду № 58070580, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Київ К/800/24106/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

представника позивача Стеценка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі №1170/2а-2129/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442310 від 26.05.2011 ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об?єднаної державної податкової інспекції №0000442310 від 26.05.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірність декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Січ Енерго» за грудень 2010 року та ТОВ «Мораксель» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №45/23-1/23226362 від 12.05.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «Січ Енерго» та ТОВ «Мораксель»;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 145000 грн. у грудні 2010 року;

- пп. 198.3, пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2253174 грн. за лютий 2011 року.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442310 від 26.05.11, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.1 п. 123.1 ст. 123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов?язання з ПДВ за основним платежем на суму 2398174 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36251 грн., усього - 2434425 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні вимоги містить Податковий кодекс України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов?язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об??єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, та які поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування податкового кредиту, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Між ВАТ «Кіровоградобленерго» (замовник) та ТОВ «Січ Енерго» (постачальник) укладено договір поставки №50/72 від 25.01.2010, відповідно до якого постачальник зобов?язується поставити і передати у власність замовнику визначені цим договором вимикач типу LTB (2 шт.) та трансформатори типу TG 170 (15 шт.), а замовник зобов?язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Найменування, загальна кількість, ціна товару визначаються Специфікацією (додаток №1 до цього договору).

Розділом 3 вказаного договору передбачені умови поставки та передачі товару. Так, згідно з пунктом 3.1 вказаного договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP - м. Кіровоград, відповідно до правил INKOTERMS-2000, на протязі 170 днів від дати отримання передоплати у розмірі 30% від загальної вартості замовленої партії по договору. Датою поставки є дата отримання замовником товару згідно з актом прийому-передачі товару, підписаним сторонами. (п.3.3. договору). Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється представником служби підстанції ВАТ «Кіровоградобленерго» за адресою: м. Кіровоград, Аджамський переїзд, 9. Товар передається постачальником та приймається замовником за якістю - згідно з сертифікатом відповідності, за кількістю - відповідно до накладної (п.3.4. договору).

Пунктом 4.1 цього договору та Специфікацією до нього встановлено, що загальна вартість договору (товару) з урахуванням ПДВ складає 4056478 грн.

Пунктом 9.1 договору поставки передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.03.2011, додатковою угодою №1 від 28.03.2011 сторони договору домовилися про пролонгацію терміну його дії до 31.12.2011.

На виконання умов вказаного договору поставки, на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000028 від 10.11.2010 про оплату товару та послуг (вимикач елегазовий типу LTB 170D/B -1 шт., трансформатор струму елегазовий типу TG 170 - 3 шт., балон з елегазом - 1шт, балон з азотом 1 шт., шефмонтаж) позивачем здійснено авансовий платіж на розрахунковий рахунок ТОВ «Січ Енерго» у розмірі 870000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000044530 від 22.12.2010 та відповідає умовам договору. Суму ПДВ з вказаної операції за податковою накладною №138 від 22.12.2010 у розмірі 145000 грн. позивачем віднесено за першої подією до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Фактично, придбане у ТОВ «Січ Енерго» обладнання поставлено позивачеві у травні 2011 року, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання №1 від 17.05.2011 по договору №50/72 від 25.01.2010, видатковою накладною №56 від 17.05.2011.

Поставка обладнання здійснена позивачеві силами та за рахунок постачальника ТОВ «Січ Енерго», відповідно до умов п. 3.1 договору поставки №50/72 від 25.01.2010, на підставі товарно-транспортної накладної від 16.05.2011. 17.05.2011 товар доставлений на склад ПАТ «Кіровоградобленерго», що підтверджується записами у журналі реєстрації заїзду - виїзду автотранспорту та обліку руху матеріальних цінностей центрального складу, розташованого у м.Кіровограді по вул. Аджамській, 9, перепусткою №034874 від 17.05.2011 на переміщення товарно-матеріальних цінностей на об?єктах ВАТ «Кіровоградобленерго» та оприбутковано по складу відповідно до прибуткового ордеру №5000004007 від 25.05.2011.

Вказане обладнання придбане для здійснення електромонтажних робіт на підстанції 150/35/10 кВ «Компаніївка» ПАТ «Кіровоградобленерго». Монтажні роботи з установки обладнання на вказаній підстанції здійснювалися силами ПАТ «Кіровоградобленерго», шефмонтаж (нагляд та організаційне технічне керівництво поставкою та монтажем обладнання при виконанні монтажних робіт, а також налаштування, наладка та опробування обладнання) здійснювався спеціалістами ТОВ «Січ Енерго», що підтверджується актом від 23.06.2011 про закінчення монтажу та налагодження елегазового вимикача типу LTB 170 D1/B до номінального тиску, актом від 23.06.2011 про доведення трансформаторів струму типу TG 170 до номінального тиску сумішшю газів, актами прийому виконаних монтажних робіт №1К/06-п/0000025305 від 25.06.2011, №1К/06-п/0000025253 від 25.06.2011.

Таким чином, формування позивачем податкового кредиту відбулося за рахунок сум ПДВ, сплачених у зв?язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ «Січ Енерго», на підставі належно оформленої податкової накладної, реальність зазначених господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, поставка товарів та послуг здійснена з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що є визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку.

10.01.2011 позивачем укладено договір купівлі-продажу №01-10/1 з ТОВ «Мораксель» (продавець), за умовами якого продавець зобов?язується передати у власність покупця, а покупець зобов?язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання товару визначається додатками до даного договору, які є невід?ємними його частинами.

У січні 2011 року сторонами укладено додатки до договору купівлі-продажу №01-10/1 від 10.01.2011: №1 від 10.01.2011, №2 від 11.11.2011, №3 від 12.01.2011, за умовами яких продавець продає, а покупець купує наступний товар: соя українського походження, врожаю 2010 року, насипом, загальною кількістю товару 3600 тон, загальною вартістю 13860000 грн. з урахуванням ПДВ .

Виконання договору щодо передачі товару підтверджується належно оформленими актами прийому-передачі товару №1 від 01.02.2011, №2 від 03.02.2011, №3 від 04.02.2011, №4 від 07.02.2011, видатковими накладними №РН-0000005 від 01.02.2011, №РН-0000007 від 03.02.2011, №РН-0000008 від 04.02.2011, №РН-0000009 від 07.02.2011, податковими накладними №5 від 01.02.2011, №7 від 03.02.2011, №8 від 04.02.2011, №9 від 07.02.2011. Оплата товару покупцем проведена на розрахунковий рахунок продавця згідно з рахунками - фактурами №СФ-0000005 від 01.02.2011, №СФ-0000007 від 03.02.2011, №СФ-0000008 від 04.02.2011, №СФ-0000009 від 07.02.2011, що підтверджується платіжними дорученнями №68054 від 15.02.2011, №000045761 від 15.02.2011, №000045775 від 16.02.2011, №000045777 від 16.02.2011, №000045805 від 17.02.2011, №000045811 від 17.02.2011, №000045812 від 17.02.2011, №000045817 від 17.02.2011.

Суму ПДВ з вказаної операції за податковими накладними №5 від 01.02.2011, №7 від 03.02.2011, №8 від 04.02.2011, №9 від 07.02.2011 у розмірі 2253174 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Заперечення відповідача щодо реальності зазначених господарських операцій спростовуються умовами договору, згідно яких продавець зобов?язаний здійснити поставку товару на умовах ЕХW - Одеський портовий елеватор/порт Одеса, приймання товару покупцем відбувається в день відвантаження за участю уповноважених представників сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Продавець відповідно до статті 667 Цивільного кодексу України може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару.

За повідомленням Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеський портовий елеватор» ним не укладалися договори складського зберігання зерна безпосередньо з ВАТ «Кіровоградобленерго» чи з ТОВ «Мораксель», на підставі яких у січні - лютому 2011 року на елеваторі зберігалася соя українського походження, врожаю 2010 року, вагою 3600 тон. Водночас, ТОВ «Мораксель» був відправником сої, яка поступала на квоту ТОВ «Ека-Транс», яке діяло від імені ТОВ «Агроінвест СК».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ека-Транс» (виконавцем) та ТОВ «Агроінвест СК» (замовником) укладено договір №01-12/10 від 28.12.2010 про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та олійних культур, за умовами якого замовник, діючи в якості вантажовласника, доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання з обслуговування вантажу замовника, що завозиться на Одеський портовий елеватор, та подальшого відвантаження на морські судна. Крім того, між ТОВ «Ека-Транс» (виконавцем) та ТОВ «Агроінвест СК» (замовником) укладено договір №01-01/11Д від 10.01.2011 про декларування, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання забезпечити виконання послуг з митного декларування вантажів замовника, що відправляються ним на експорт. Також, на підставі договору №0401 АМ від 04.01.2011 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, укладеного між ТОВ «Мораксель» та ТОВ «Агроінвест СК», останнє виступало як експедитор, організовуючи приймання та зберігання вантажів замовника (зернових, олійних культур та іншої с/г продукції) в портах України, терміналах та складах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив реалізацію сої, придбаної у ТОВ «Мораксель», на експорт через ТОВ «Агроінвест СК», уклавши з ним договір комісії №К10-01/1 від 10.01.2011, відповідно до якого комітент (ВАТ «Кіровоградобленерго») доручає, а комісіонер (ТОВ «Агроінвест СК») зобов?язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов?язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента.

На виконання договору комісії ТОВ «Агроінвест СК» укладено експортний контракт №1001-S від 10.01.2011 з фірмою - нерезидентом компанією «TRADECENTЕR CORPORATION» на продаж сої українського походження, врожаю 2010 року, загальною кількістю 3600 тон та відвантажено товар за межі України, про що свідчать акти прийому-передачі товару на комісію, вантажно-митні декларації Південної митниці №5000607/2011/000623 від 13.02.2011, №500060702/2011/000624 від 13.02.2011, №500060702/2011/000625 від 13.02.2011, звіт комісіонера від 18.02.2011, інформація ПАТ «АБ «Південний» про надходження валютної виручки по контракту №1001-S від 10.01.2011.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наведені відповідачем підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв?язку з придбанням товарів (послуг) у ТОВ «Січ Енерго» та ТОВ «Мораксель», знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки товари (послуги) придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

При цьому судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи відповідача про нікчемність правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод, вчинення фіктивного підприємництва чи умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов?язкових платежів) осіб, причетних до діяльності позивача чи його контрагентів. відповідачем не надано.

Не надано відповідачем і доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ «Січ Енерго», ТОВ «Мораксель», ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останніх, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун