Ухвала суду № 58070297, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/29320/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Тарнавського В.Я.,

відповідача - Синицької Н.П.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015

у справі № 806/1331/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0001312301/0.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи по епізоду, пов'язаному з відображенням у податковому обліку позивача витрат орендаря (товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр", далі - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр») на ремонт орендованих основних фондів; зазначив про необхідність розмежування оспорюваного донарахування за окремими епізодами.

За наслідками нового розгляду справи постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, позов задоволено.

Судові рішення зі спору мотивовані посиланням на недоведеність Інспекцією обставин, що слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з такими висновками судів, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Сутність касаційної скарги зводиться, зокрема, до такого: на думку Інспекції, позивачем протиправно віднесено до валових витрат вартість ремонту основних засобів, проведеного орендованих ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», за відсутності належних документів на підтвердження наявності у платника відповідних витрат; судами проігноровано вказівки і висновки касаційного суду, викладені в ухвалі від 05.03.2014 по вказаному епізоду; суди не надали належної оцінки доводам Інспекції про подвійне відображення цих витрат у податковому обліку Товариства як орендодавця та ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» як орендаря. Також, за посиланням відповідача, судами протиправно розглянуто справу в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами фактичних даних зі спору, оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 795 112 грн. (у тому числі 662 593 грн. за основним платежем та 132 519 грн. за штрафними санкціями) було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, оформленої актом від 22.12.2010 № 994/23-01/34152336.

Підставою для цього донарахування слугували висновки перевірки, зокрема, щодо:

невключення платником до оподатковуваного доходу коштів, одержаних Товариством (позичальник) від компанії-нерезидента Наліум Інвестментс ЛТД (Республіка Кіпр, позикодавець) за договорами позики, що залишилися неповернутими у визначений договором строк;

неправомірного віднесення платником до валових витрат нарахованих процентів за цими договорами позики;

безпідставного включення позивачем до валових витрат Товариства витрат на придбання головного валу у зборі СМД-11 у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 17.07.2009 з огляду на невідповідність цих витрат критерію документальної підтвердженості;

неврахування позивачем висновків акта попередньої перевірки відносно завищення Товариством задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за попередні звітні періоди.

По цим епізодам в ухвалі від 05.03.2014 Вищим адміністративним судом України вже надано правову оцінку та сформовано остаточні висновки; дублювання цих висновків у рамках даного касаційного провадження не вимагається.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 слугувала неповнота встановлення судами обставин справи по епізоду, пов'язаному з неправомірним включення позивачем до валових витрат вартості ремонту майна у загальній сумі 2 306 040 грн., проведеного орендарем - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр».

При цьому касаційний суд у вказаній ухвалі наголошував на необхідності перевірки дотримання позивачем вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.7.1 пункту 8.7, підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при нарахуванні амортизації на балансову вартість орендованих основних фондів.

Втім суди проігнорували висновки та вказівки касаційного суду, викладені в ухвалі від 05.03.2014.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Таким чином, право на амортизацію витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням основних фондів, виникає за умови наявності таких витрат у платника.

У даному разі розглядувані роботи з поліпшення орендованого майна проводилися орендарем - ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» за згодою орендодавця (позивача у справі), що підтверджується, зокрема, перепискою між цими особами (т.1, а.с. 158-159).

Доказів компенсації Товариством орендареві вартості здійснених поліпшень (у тому числі шляхом зарахування в рахунок орендної плати) відповідно до пункту 2.3 договору оренди майна від 01.01.2007 платником не представлено. Тому відсутні підстави розглядати здійснені ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» роботи як операцію з поставки результатів робіт, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна, орендодавцю, що зумовлює виникнення у останнього відповідних витрат.

Згідно ж з підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Оскільки у розглядуваному випадку позивачем не доведено наявності підстав, з якими Закон пов'язує право орендодавця на відображення у податковому обліку витрат, понесених орендарем у зв'язку з поліпшенням основних фондів, то слід погодитися з правовою позицією податкового органу по цьому епізоду про те, що наслідки операцій із здійснення цих поліпшень не підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу Товариства.

Слід також зазначити про порушення судами процесуальних правил розподілу тягаря доказування у справі.

Так, дійсно відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Втім наведену норму слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями частини першої цієї ж статті КАС, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також з урахуванням принципу змагальності сторін в адміністративному процесі, відповідно до якого

суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Відтак у даному разі саме позивач повинен був довести наявність у нього витрат на поліпшення майна, переданого в оренду ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», а тому по цьому епізоду позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Всупереч вимогам частини п'ятої статті 227 КАС судами не виконано вказівок Вищого адміністративного суду України й щодо розподілу оспорюваного донарахування з податку на прибуток по окремим епізодам, що виключає можливість виокремлення касаційним судом правомірної частини донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0001312301/0 від протиправної частини.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою визначення суми донарахування Товариству оспорюваного податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з неправомірним відображенням у податковому обліку позивача наслідків операцій з поліпшення основних фондів, проведених ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», та прийняття правильного і вмотивованого рішення з урахуванням висновків і вказівок касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі № 806/1331/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько