Ухвала суду № 58070296, 11.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. м. Київ К/800/26276/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Синицької Н.П.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2015

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015

у справі № 806/4032/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 № 0000412202.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що: подані платником первинні документи підтверджують фактичне виконання підрядних робіт задекларованим підрядником (товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор ХХІ», далі - ТОВ «Вектор ХХІ»); чинним законодавством не встановлено такої умови підтвердження права платника на податковий кредит, як відповідність підпису, яким скріплена податкова накладна у паперовому вигляді, електронному підпису, накладеному на податкову накладну в електронному вигляді.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що: підписана неповноважною особою податкова накладна не має доказової сили первинного документа та не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку; обставини виконання та документування операцій з поставки ТОВ «Вектор ХХІ» підрядних робіт позивачеві свідчить про відсутність зв'язку між перерахуванням платником коштів на рахунок цього контрагента та задекларованим рухом активів; реальність господарських операцій не підтверджується.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальні позапланові виїзні перевірки Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вектор ХХІ» за лютий 2014 року, оформлені актами від 23.05.2014 № 3098/06-25-22-02/35905571 та від 19.06.2014 № 3932/06-25-22-02/35905571.

Під час цих перевірок контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операцій з поставки названим постачальником підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами, ТОВ «Вектор ХХІ» залучений до взаємовідносин з позивачем виключно з метою збільшення податкового кредиту.

Також Інспекція послалася на те, що виписані цим постачальником податкові накладні не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту з ПДВ у розумінні пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки підпис особи, що їх склала, не відповідає ані повноваженням такої особи, ані електронному підпису особи, що зареєструвала податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних

На підставі цього відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 № 0000412202, згідно з яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за лютий 2014 року в розмірі 1 197 367 грн.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані положення Закону пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ з реальністю виконання господарської операції та з її підтвердженістю належним чином оформленими первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача (замовник) з ТОВ «Вектор ХХІ» (генпідрядник) у рамках виконання зобов'язань за договором генерального підряду на капітальне будівництво від 27.07.2012 № 12-07-27, суди визнали належним підтвердженням реальності цих операцій подані платником акти виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В, довідки про вартість будівельних робіт за формою № КБ-3, податкові накладні, договірні ціни на будівництво, виписки з банківського рахунку Товариства про оплату придбаних робіт в безготівковому порядку.

Втім власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження. При цьому реальність господарської операції визначається не лише наявністю активу (зокрема, у вигляді результату виконаних робіт), але й виконанням такої операції саме конкретним задекларованим контрагентом.

Відтак у даному разі судами слід було дослідити, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи на об'єкті позивача, хто виступав їх конкретним виконавцем (перевіривши фактичне перебування на об'єкті штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Вектор ХХІ», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт), яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання цих робіт тощо.

Судами не надано правової оцінки й доводам Інспекції про непідтвердженість реальності операцій Товариства з ТОВ «Вектор ХХІ» податковою перевіркою останнього (акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.05.2014 № 126/10-13-22-04/36529086), тоді як результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені. Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак суди повинні були витребувати зазначений акт, дослідивши викладені у ньому обставини у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами у справі під час встановлення реальності операцій між Товариством та спірним контрагентом.

Не одержали належної оцінки у судах попередніх інстанцій і аргументи відповідача про підписання спірних податкових накладних від імені постачальника неповноважною особою, які неодноразово заявлялися Інспекцією в усіх інстанціях.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За правилами пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована Судом, зокрема, у його постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21-3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на наведений висновок Верховного Суду України, який в силу частини першої статті 2442 КАС є обов'язковим для всіх судів України, обставини даної справи вимагали ретельної перевірки наявності у особи, що підписали спірні податкові накладні від імені ТОВ «Вектор ХХІ» - ОСОБА_2 - відповідних повноважень на таке підписання.

У даному разі незрозумілим є посилання судів на накази від 21.05.2014 № 6 та № 7 про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера ТОВ «Вектор ХХІ» та про переведення на цю посаду ОСОБА_2, позаяк зазначені зміни відбулися поза межами періоду, охопленого податковою перевіркою (лютий 2014 року), а тому жодним чином не можуть зумовлювати наявність у ОСОБА_2 права на підписання податкових накладних у січні та лютому 2014 року.

І хоча дійсно перевірка автентичності підпису на електронних податкових накладних не належить до обов'язку платника, невиконання якого може тягнути негативні для нього наслідки у сфері оподаткування, втім у даному разі доводи Інспекції про заповнення податкових накладних, наданих Товариством під час перевірки, з порушенням законодавчих вимог ґрунтуються на відсутності повноважень у особи, що підписала саме наявні у позивача податкові накладні. Вказаний факт міг та мав бути проконтрольований платником, який, маючи на меті підтвердження податкових наслідків цими первинними документами, повинен пересвідчитися у їх належному оформленні постачальником.

Наведена неповнота встановлення обставин справи є проявом формалізму та трафаретності з боку судів при оцінці доказів та доводів сторін учасників спору, що виключає законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Межі повноважень касаційного суду не дозволяють встановлювати обставини, що не були встановлені у переглядуваних судових рішеннях, досліджувати докази, які не були оцінені судами, а тому наведені недоліки не можуть бути усунені Вищим адміністративним судом України у даному касаційному провадженні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, за необхідності витребувати нові докази, що мають правове значення для предмету доказування у справі, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 806/4032/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько