Постанова № 58069162, 31.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Чернігів Справа № 825/943/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Степанець І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

23.05.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, в якому просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27.02.2013 по 29.03.2016 у розмірі 54 648,48 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 по справі № 825/398/13-а позивачу 29.03.2016 було виплачено заборгованість по витратам на відрядження в сумі 294,24 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 4 551,96 грн та компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки у розмірі 910,62 грн. В зв'язку з чим, посилаючись на норми трудового законодавства (ст.ст.116, 117 КЗпП), позивач вважає, що роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача надав свої письмові заперечення (а.с. 15-19) та зазначив, що не вбачає в затримці виплати, належних позивачу при звільнені сум, вини підприємства, в зв'язку із чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 по справі №825/398/13-а за позовом ОСОБА_1 до державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь позивачки витрати на відрядження в сумі 294,24 грн, індексацію заробітної плати - 4 551,96 грн та компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн, а також зобов'язано Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 було змінено спосіб і порядок виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013, а саме "Зобов'язати Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013 змінено на "Стягнути з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на користь ОСОБА_1 2 752,62 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013".

Після припинення діяльності Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 суд замінив боржника Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області на Державну фітосанітарну інспекцію у Чернігівській області.

На даний час рішення суду виконано повністю, а саме:

13.11.2015 Управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівському районі за виконавчим листом безспірно списано з рахунків боржника - Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області на користь позивачки 2 752,62 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013;

29.03.2016 Державною казначейською службою України позивачці було виплачено заборгованість по витратах на відрядження в сумі 294,24 грн, індексацію заробітної плати - 4 551,96 грн та компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн.

Зазначені вище обставини встановлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 по справі № 825/617/16, що набрала законної сили.

Так, згідно із ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний суд України в своїй постанові від 15.09.2015 №21-1765а15 дійшов висновку, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

На підставі преюдиціального значення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 по справі № 825/617/16, судом встановлено, що стягнуті постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі №825/398/13-а на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження у розмірі 294,24 грн, індексація заробітної плати у розмірі 4 551,96 грн та компенсація за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.02.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн були нараховані Державною інспекцією захисту рослин Чернігівської області, правонаступником якої є відповідач, однак виплачені тільки 29.03.2016.

Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов зазначає, що з вимогою про стягнення 5 756,82 грн з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області ОСОБА_1 не зверталась в будь-якій формі ні до установи, ні до органу казначейської служби, в якому вони обслуговуються, ні до органу виконавчої служби з дня створення їх організації 20.12.2012. Виконавчий документ щодо стягнення 5 756,82 грн 82 коп. з червня 2013 року знаходиться на виконанні в Державній казначейській службі України. Зазначені кошти повинні були профінансуватися з державного бюджету за програмою КГІКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", а не з рахунків їх установи. Сплата даної суми позивачці установою за обставин, що склалися на той момент, були б бюджетним порушенням та нецільовим використанням коштів державного бюджету, що в свою чергу не могло бути допущено відповідним органом казначейської служби.

Суд не бере до уваги такі посилання відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем, що відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085 та постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України" від 22.02.2012 № 125 була утворена Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області. Остання відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" від 20.06.2012 № 380-р стала правонаступником всього майна, прав та обов'язків Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області.

При цьому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 замінено сторону виконавчого провадження у справі №825/398/13-а, а саме боржника Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області на Державну фітосанітарну інспекцію у Чернігівській області.

Отже, враховуючи, що відповідач є правонаступником Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області та, відповідно, стороною виконавчого провадження у справі №825/398/13-а, обов'язок щодо виплати на користь ОСОБА_1 витрат на відрядження у розмірі 294,24 грн., індексації заробітної плати у розмірі 4 551,96 грн. та компенсації за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.02.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн. покладено саме на відповідача.

Чинним законодавством не передбачено такої підстави для звільнення відповідача від повного розрахунку з працівником при його звільненні, як не звернення позивача із виконавчим документом безпосередньо до правонаступника ліквідованого роботодавця та/або виконання рішення суду в примусовому порядку, а також фінансування програмою КПКВ 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", та неможливість контролювати процес виплати зазначених коштів, в зв'язку з перебуванням виконавчого документу на виконанні в Державній казначейській службі України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що своєчасно не виплачені суми, які є складовими заробітної плати, з вини власника або уповноваженого ним органу, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. При цьому зазначені вище нормативні акти не містять будь-якого виключення для виплати середнього заробітку залежно від порядку виплати сум доходу - у добровільному чи судовому порядку, а отже є імперативною нормою.

Суд в даному випадку також враховує, що обов'язок провести повний розрахунок з працівником при його звільненні закріплено рішенням суду, яке в силу ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно на підставі довідки від 11.01.2013 № 02 (а.с.8) зроблено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні (а.с.9), із яким погодився представник відповідача.

Згідно вказаної довідки від 11.01.2013 № 02, середньоденна заробітна плата позивача складала 70,88 грн. Тобто, враховуючи середньоденну заробітну плату - 70,88 грн, загальну кількість днів вимушеного прогулу - 771 (з 27.02.2013 по 29.03.2016), сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 54 648,48 грн.

Таким чином, враховуючи обов'язок саме відповідача провести повний розрахунок з позивачем, який закріплено рішенням суду, та беручи до уваги наявність юридично значимих обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку 29.03.2016, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27.02.2013 по 29.03.2016 у розмірі 54 648,48 грн належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41, 14000, код ЄДРПОУ 38509957) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27.02.2013 по 29.03.2016 у розмірі 54 648,48 грн (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень 48 коп.).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк