Ухвала суду № 58062765, 01.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

01.06.2016 № 1-кп/760/39/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі колегії суддів : головуючого- судді: Захарової А.С.

cуддів: Губко А.О.

Педенко А.М.

при секретарі: Борух А.С.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнбого арешу, а також клопотання захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з утримання під вартою на особисту поруку народних депутатів, -

за участю прокурора : Афенкіної Н.М.

представника потерпілого : ОСОБА_5

представника потерпілої : ОСОБА_6

захисників : ОСОБА_7

ОСОБА_4

ОСОБА_8

обвинувачених : ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження № 1-кп/760/39/2016, що зареєстроване в ЄРДР 06.11.2013 року за № 12013110090012866 за фактом вчинення: ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом поставлено питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, оскільки строк дії ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 10.05.2016 року, якою йому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, закінчується 13.06.2016 року о 17 год. 00 хв., однак по провадженню на даний час триває судове слідство та не прийнято остаточного рішення.

Прокурор вважає, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою необхідно продовжити до 60 днів, т.я. не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. до 07 год. наступного дня строком на 60 днів, оскільки не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які також враховувались при обранні йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово.

Представники потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримують позицію прокурора.

Захисники та обвинувачені заперечують проти доводів прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено, що не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому вважають, що вказаний запобіжний захід ОСОБА_2 не може бути продовжено.

Захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з утримання під вартою на особисту поруку, яку надають народні депутати України ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (які на думку захисника, є особами, що заслуговують на особливу довіру), посилаючись на те, що ОСОБА_2 є молодою людиною, раніше не судимий, працював до затримання, має постійне місце проживання в м. Києві, не буде ухилятись від явки до суду, має соціальні зв'язки: одружений, на його утриманні двоє малолітніх дітей та батькі пенсіонери, а також 1 рік і 10 місяців утримується під вартою, але прокурором не наддано суду доказів причетності обвинуваченого до вчинення інкримінуємих йому діянь. Також, захисник посилається на те, що дружина обвинуваченого ОСОБА_2 за станом свого здоров'я потребує лікування в умовах стаціонару, а малолітня дитина залишиться без піклування.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то захисники ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 заперечують проти клопотання прокурора, вважаючи що не має підстав для його продовження, оскільки не має підстав вважати, що ОСОБА_3 буде ухилятись від явки до суду.

Прокурор заперечує проти клопотання захисника, стверджуючи, що не має підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на особисту поруку народним депутатам України , т.я. клопотання не містить будь-яких нових обставин, які не були предметом розгляду судом при обранні, а також продовженні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою. Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 приєдналися до думки своїх захисників.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про не доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 60 днів, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наголошує, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що обвинуваченого ОСОБА_2 було затримано 06.02.2014 року та він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. 08.02.2014 року ухвалою

Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я його дружини, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею та судом було враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції заарештованим особам гарантується право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наявності обґрунтованої підозри, яка стала підставою для затримання, та мети подальше тримання під вартою (справа Єлоєв проти України, № 17283/02), а рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; (справа «Третьяков проти України»).

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципів правової визначеності та презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку; кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

На думку колегії суддів, прокурором не наведено переконливих мотивів, що обвинувачений ОСОБА_2 може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на представників потерпілих та свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів, наявність ризику вчинення нового кримінального правопорушення не може бути єдиною та достатньою підставою для тримання обвинуваченого під вартою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що подальше тримання обвинуваченого під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, не буде продовжувати неправомірну поведінку.

За таких обставин, суд, виходячи з положень ст.ст. 176, 178, 331 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та, враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, з урахуванням ризику можливого вчинення нових кримінальних правопорушень, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, - цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Тому, обвинуваченому ОСОБА_2 слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись з міста Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися з потерпілими та їх представниками, свідками у даному кримінальному провадженні; не залишати місце постійного проживання без дозволу суду, цілодобово; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання уповноваженій службовій особі свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений тримається під вартою більше 2 х років, суд вважає, що незважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для запобігання яким відносно обвинуваченого обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час існує можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 30.07.2016 року, а тому клопотання захисника про передачу на особисту поруку народному депутату України ОСОБА_11 підлягає залишенню без задоволенню.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3, то суд вважає, що клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. до 07 год. наступного дня строком на 60 днів підлягає задоволенню, т.я. дія ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 10.05.2016 року, якою йому було продовження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. до 07 год. наступного дня строком на 30 днів, закінчується 13.06.2016 року, однак не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, судове слідство по провадженню щодо нього на даний час ще триває і не прийнято остаточного рішення, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, з яких ч. 3 ст. 307 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів і покарання передбачено до 12 років позбавлення волі, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. до 07 год. наступного дня строком на 60 днів, тобто до 30.07.2016 року із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 181, 194, 196, 198, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити частково: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1, строком на 60 днів, а саме до 30.07.2016 року включно, з носінням засобів електронного контролю.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу суду, із застосуванням до нього електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки:

- не відлучатися без дозволу суду за межі міста Києва;

- прибувати за першою вимогою до суду;

- не спілкуватися з потерпілими, їх представниками та свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

- здати на зберігання уповноваженій службовій особі Управління поліції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Національної поліції в м. Києві свій

паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, і звільнити з-під варти в залі суду.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня за адресою: АДРЕСА_2, на строк 60 днів, тобто до 30.07.2016 року з покладенням на нього обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілими та їх представниками, а також свідками по провадженню.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 закінчується 30.07.2016 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_2 закінчується 30.07.2016 року.

Виконання ухвали доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання кожного з обвинувачених.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури № 9 Афенкіну Н.М..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Захарова А.С.

судді: Губко А.О.

Педенко А.М.