Ухвала суду № 58055757, 26.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12190/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1940/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 46 26.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_4, Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Садівниче товариство «Воїн-3», про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними та скасування державних актів, часткове визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування реєстрації договору купівлі - продажу, скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.11.2003 року № 2/3; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності серії НОМЕР_1, виданий на підставі рішення Гореницької сільської ради Київської області від 28.11.2003 року (9 сесія 24 скликання), за яким право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1252 га, належить ОСОБА_5; частково визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.05.2006 року №1-1952 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1252 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності серії НОМЕР_2, виданий на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 30.05.2006 року №1-1952, за яким право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_4; визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В.; скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В.; визнати недійсним та скасувати Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1252 га, виданий ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4; скасувати реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру запису на ім'я ОСОБА_3 вищевказаної земельної ділянки.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що рішенням виконкому Гореницької сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 34/1 від 26 вересня 2000 року йому було виділено у власність земельну ділянку площею 0,1186 га за адресою: Гореницька сільська рада, садове товариство «Воїн-3», кадастровий номер ділянки НОМЕР_5, для ведення садівництва.

Для проїзду до своєї земельної ділянки позивачем, як і іншими членами садового товариства «Воїн-3», використовувалася дорога, яка на карті має назву АДРЕСА_1. Дана дорога є єдиним можливим під'їздом до земельної ділянки позивача та ділянок інших власників по АДРЕСА_1. При цьому варто зауважити, що дана дорога знаходилась в місці свого розташування до моменту надання земельних ділянок у приватну власність громадянам, які нею користуються.

На початку жовтня, до Ради власників земельних ділянок, які знаходяться в с. Гореничі, Садове товариство «Воїн-3» надійшов лист-претензія від ОСОБА_3, в якому він посилався на те, що являється власником земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Також відповідач вказував на те, що частина його земельної ділянки розташована на дорозі (АДРЕСА_1).

ОСОБА_3 у своєму листі просив власників земельних ділянок, які знаходяться навпроти його ділянки по АДРЕСА_1, прибрати зелені насадження, які розташовані між парканами та дорогою, для встановлення огорожі на земельній ділянці.

Разом з тим, право власності на вищевказану земельну ділянку відповідач ОСОБА_3 набув з порушенням встановленого для цього порядку, що вбачається з наступного.

28.11.2003 року рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за № 2/3 затверджено технічну документацію по складанню проекту відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку ОСОБА_5.

30.12.2003 року на підставі вищевказаного рішення було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5.

21.11.2007 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 громадянкою ОСОБА_4 було оформлено акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1.

Разом з тим, земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), накладається на дорогу загального користування, повністю перекриваючи її, і практично межує з земельними ділянками навпроти через АДРЕСА_1.

При наданні права власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить відповідачу, не було враховано той факт, що в натурі межі земельної ділянки накладаються на дорогу, якою користуються інші власники земельних ділянок, і яка фактично відноситься до земель загального користування і належить державі.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить відповідачу ОСОБА_3, є недійсним, адже він порушує права інших осіб і землекористувачів.

Гореницька сільська рада також порушила норми земельного законодавства при видачі відповідачу Державного акту на земельну ділянку, оскільки одночасно передала й частину земельної ділянки, яка відноситься до земель загального користування.

З вищенаведених підстав позивач ОСОБА_2 і просив суд задовільнити його позовну заяву в повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 26.09.2000 року № 31/4 позивачу ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована на території Гореницької сільської ради, СТ «Воїн-3», для ведення садівництва.

Згідно опису меж, зазначеному в державному акті, земельна ділянка ОСОБА_2 межує від т. А до т. Б із землями загального користування, від т. Б до т. В із земельною ділянкою ОСОБА_7, від т. В до т. Г із землями сільської ради, від. т. Г до т. А із земельною ділянкою ОСОБА_8

Згідно рішення Гореницької сільської ради від 28.11.2003 року (9 сесія 24 скликання) ОСОБА_5 було видано державний акт серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6.

Відповідно до опису меж земельної ділянки в державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_5, зазначено що дана земельна ділянка межує від т. А до т. Б із землями загального користування (проїзд), від т. Б до т. В із землями загального користування (АДРЕСА_1), від т. В до т. А із землями загального користування (проїзд).

В подальшому, після смерті ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6. Відповідно до опису меж земельної ділянки в державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_4, зазначено, що дана земельна ділянка межує від т. А до т. Б із землями загального користування (проїзд), від т. Б до т. В із землями загального користування (АДРЕСА_1), від т. В до т. А із землями загального користування (проїзд).

8 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким відповідач ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,1252 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6.

03.10.2014 року ОСОБА_3 направив власникам земельних ділянок НОМЕР_7 (кадастровий номер НОМЕР_5), НОМЕР_8 (кадастровий номер НОМЕР_9), НОМЕР_10 (кадастровий номер НОМЕР_11), які знаходяться навпроти його ділянки по АДРЕСА_1, лист-претензію з проханням до них прибрати зелені насадження, які розташовані між парканами та дорогою, для встановлення огорожі на земельній ділянці.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №8253 від 19 червня 2015 року межі земельної ділянки ОСОБА_3 (кадастровий номер НОМЕР_6), яка знаходиться на АДРЕСА_1, накладаються на проїзд на АДРЕСА_1 відповідно до землевпорядної документації із виготовлення правовстановлюючого документу на дану земельну ділянку.

Відповідно до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи №8445 від 25 грудня 2015 року, встановлено, що при існуючому розташуванні земельних ділянок гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, можливість у позивача ОСОБА_2 здійснювати проїзд, прохід на свою земельну ділянку відсутня. Мінімальна відстань між межами даних земельних ділянок складає 1,53 м.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту порушення його прав відповідачами, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів та вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Виходячи зі змісту ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року визначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки земельні ділянки позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 не є суміжними, і земельна ділянка відповідача накладається не на ділянку позивача, а на проїзд по АДРЕСА_1, що є комунальною власністю, то права позивача, як власника земельної ділянки, на час розгляду справи відповідачем не порушені, в зв»язку з чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: