Ухвала суду № 58053552, 01.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7813/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1066/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Беркій О.Ю.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про розподіл домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5. Проведено між ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поділ домоволодіння АДРЕСА_1 та визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням цього суду від 25 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 38 702,50 грн. за відхилення від ідеальних частин при реальному розподілі домоволодіння АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2015 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року залишено без змін.

23 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивувала тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду літня кухня під літерою В та огорожа №2 залишені у спільному користуванні співвласників (по 1/2 ідеальної частки, а не конкретної), що стало причиною відмови ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» поділити об'єкти на два окремі домоволодіння, що унеможливило виконання рішення суду. Тобто, в судовому засіданні питання розподілу домоволодіння розглядалося, однак рішення про розподіл літньої кухні під літерою В та огорожі №2 з зазначенням конкретних розмірів не прийнято.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 просила ухвалити додаткове рішення про поділ літньої кухні під літерою В та огорожі №2 з визначенням конкретних часток.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд неправомірно зазначив про існування нового спору щодо зазначеної частини нерухомого майна, який виник після ухвалення судом рішення та після приватизації відповідних частин земельної ділянки сторонами.

Апелянт вказує, що ще жодна із частин земельної ділянки не приватизована. Сторонами виготовляється технічна документація, і право власності на зазначені частини земельних ділянок не зареєстровано. Також жодного спору між сторонами не вбачається, а через недолік в рішенні суду сторони не можуть поділити об'єкт на два окремі домоволодіння, так як ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» повідомило про неможливість поділу домоволодіння через залишення рішенням суду літньої кухні В та огорожі №2 у спільному користуванні співвласників (по 1/2 ідеальної частки, а не конкретної).

Крім того апелянт не погоджується із твердженням суду про те, що заявником не конкретизований варіант розподілу частини спірного нерухомого майна, так як варіант розподілу може бути встановлений тільки судом на підставі наявних у справі доказів.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року скасувати та ухвалити додаткове рішення про поділ літньої кухні під літерою В та огорожі №2, що по АДРЕСА_1, з визначенням конкретних часток.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, ухвалу суду про відмову в прийнятті додаткового рішення вважав законною, оскільки заявник фактично просить додатковим рішення вирішити нову позовну вимогу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено жодної з наведених у ч. 1 ст. 220 ЦПК України підстав для ухвалення додаткового судового рішення. Судом проведено розподіл домоволодіння між сторонами відповідно до запропонованого експертом другого варіанту. Такий варіант розподілу частини спірного нерухомого майна, який пропонує заявник, ухваливши додаткове рішення, та який в свою чергу нею не конкретизований, під час розгляду справи ані сторонами, ані експертом у висновку запропонований не був, і відповідно у випадку задоволення заяви ОСОБА_2 фактично буде змінено рішення суду щодо частини спірного майна, що не допускається. Крім того, з пояснень представника заявника вбачається про існування нового спору щодо зазначеної вище частини нерухомого майна, який виник вже після ухвалення судом рішення та під час приватизації відповідних частин земельної ділянки сторонами, і такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5 (а.с. 2-3 в т. 1), резолютивної частини рішення від 29 квітня 2014 року (а.с. 112-114 в т. 1) та додаткового рішення від 25 липня 2014 року (а.с. 216 в т. 1), всі позовні вимоги ОСОБА_5 вирішені, а тому підстав для ухвалення додаткового судового рішення колегією суддів не вбачається.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що підстав для ухвалення додаткового судового рішення по даній цивільній справі немає.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Беркій О.Ю.