Рішення № 58051058, 27.05.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4126/15-ц

Провадження № 2/175/1649/15

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі Пренко А.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Коденка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку,

в с т а н о в и в :

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнений позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» на користь ОСОБА_3 суму заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти пред'явленого позову у повному обсязі, зазначивши про те, що з позивачем підприємство розрахувалося у повному обсязі, що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером з підписом одержувача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3, з 01 липня 2006 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональної академії управління персоналом» на посаді доцента кафедри менеджменту, а з 01 листопада 2009 року - на посаді завідувача кафедри менеджменту, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Після чого, ОСОБА_3 було звільнено з даної посади на підставі поданої ним заяви про звільнення у зв'язку з його виходом на пенсію від 31 березня 2015 року (наказ №9-к від 31.03.2015 року).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з позивачем було здійснено кінцевий розрахунок у день його звільнення, а саме - 31 березня 2015 року і загальна сума до сплати на день звільнення становила не 8218 грн. 46 коп., про що зазначається в картці персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, а 6436 грн. 28 коп. Дана різниця у цифрах пояснюється тим, що сума, що зазначається в картці персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, є загальною і вказана з урахуванням сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Натомість після вирахування цих сум, розмір суми до сплати становив саме 6436 грн. 28 коп. і вказану суму коштів ОСОБА_3 отримав 31 березня 2015 року, про що свідчить видатково-касовий ордер, підписаний особисто позивачем.

Враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем було повністю проведені розрахунки з позивачем у день його звільнення і жодних затримок у розрахунках при звільненні зі сторони навчального закладу не допущено.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, повторне стягнення суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є незаконним та таким, що порушує основні засади цивільного законодавства, зокрема принцип справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1 ЦПК України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Виходячи з наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що у судовому засіданні такі вимоги не знайшли свого ґрунтовного підтвердження та суперечать нормам чинного законодавства, оскільки з ним було проведено повний розрахунок в день звільнення без жодних затримок.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 224, 367 ЦПК України, ст. 261 ЦК України, ст.ст. 21, 95, 47, 116, 117, 233, КЗпП України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Держави суму судового збору у розмір 487,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров