Ухвала суду № 58044445, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/49693/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012

у справі № 1170/2а-2496/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Креатив»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 21.06.2011 №0000562310.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за лютий 2011 року розміру від'ємного значення суми ПДВ на 161667,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 121250,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2011 №0000562310, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2011 року №56/23-1/31146251. Згідно з цими висновками товариством порушено норми частини 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України внаслідок відображення в податковому обліку фінансових показників операцій з поставки за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПрАТ «Креатив» з ПП «Голд Маркет»; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит за лютий 2011 року на 161667,00 грн. за нікчемним правочином з поставки від ПП «Голд Маркет» товарів (послуг), у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2 податкової декларації з ПДВ) за лютий 2011 року на суму 161667,00 грн. Висновок про нікчемність правочину з поставки між позивачем та ПП «Голд Маркет» ДПІ обґрунтовано посиланням на акт зустрічної перевірки цього постачальника, в якій вказано про формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальником ТОВ «Євросвіт», який не має основних фондів та трудових ресурсів.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Голд Маркет» (продавець) були укладені договори поставки від 11.02.2011 №450/1, від 23.02.2011 № 450/3 та договір переробки давальницької сировини від 11.02.2011 № 450, за наслідками яких цей постачальник виписав позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року включено 161667 грн. податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та достовірність документів бухгалтерського і податкового обліку, якими ці господарські операції опосередковані.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність правочину між позивачем та ПП «Голд Маркет», з посиланням на ознаки фіктивності контрагента цього товариства: ТОВ «Євросвіт», який не має основних фондів та трудових ресурсів, зокрема відсутність у нього основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів необхідних для здійснення поставки; розбіжності показників податкового кредиту ПП «Голд Маркет» та податкових зобов'язань ТОВ «Євросвіт» згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткової та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, реєстрів на прийняте зерно та контрольних талонів, акта приймання-передачі в переробку давальницької сировини від 28.02.2011 №26, акта прийому-передачі готової продукції переробленої із давальницької сировини від 28.02.2011 №26, копія довіреності на отримання цінностей № 02 від 28 лютого 2011 року - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували достовірність інформації, зазначеної у вище перерахованих документах, щодо поставки позивачу ПП «Голд Маркет» товарів (послуг), зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності податкового повідомлення-рішення. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Висновок судів попередніх інстанцій є правильним з врахуванням, що вище наведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від виконання податкового обов'язку постачальниками товару (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ у ціні придбаного товару (послуг), підтвердив ці обставини документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковою накладною, а реальність господарських операцій контролюючим органом в судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставки ДПІ не наводить.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев