Ухвала суду № 58044443, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/39213/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013

у справі № 810/1066/13-а Київського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 26.02.2013: № 0000832300 та № 0000842300.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.02.2013 № 102/22-01/32710871. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14, пункту 138.2 ст. 138, пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив валові витрати за 3-й квартал 2012 року на 526666,67 грн. за наслідками операцій з поставки від ТОВ «НВП «Геосвіт»» послуг, які не мають зв'язку із господарською діяльністю; завищив податковий кредит на загальну суму 501928,58 грн. у податковому обліку за серпень 2010 року, травень, жовтень 2011 року, липень 2012 року, в тому числі: на 49492,75 грн. у податковому обліку за серпень 2010 року за податковою накладною, виписаною ТОВ «Сучасний стиль», який не відобразив податкові зобов'язання за цією податковою накладною у податковій звітності; на 452435,83 грн. у податковому обліку за травень, жовтень 2011 року, липень 2012 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «НВП «Геосвіт»» та ТОВ «Вікойл ЛТД» за наслідками поставки послуг, які не підтверджені документально, у результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на 526666,67 грн. за 3-й квартал 2012 року та занижено ПДВ на загальну суму 501928,58 грн. у податковому обліку за серпень 2010 року, травень, жовтень 2011 року, липень 2012 року.

Як встановлено у судовому процесі, за результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 № 0000832300 - про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 501929,00 грн. - за основним платежем та 42150,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 26.02.2013 № 0000842300 - про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2012 року на 526667,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «НВП «Геосвіт»» та ТОВ «Вікойл ЛТД» послуг із виконання науково-дослідних робіт, а саме: «Розроблення та випробування програмної системи моніторингу характеристик газоперекачувальних агрегатів», «Уточнення геологічної будови території Волино-Поділля на основі узагальнення результатів гравірозвідувальних, магніторозвідувальних і електророзвідувальних досліджень та геокартувальних робіт», «Уточнення структурних побудов по блоку «Alam El Shawish East» з використанням нових сейсмокаротажних даних (Арабська Республіка Єгипет, Західна пустеля)», сторони підписали акти здавання-приймання робіт, ці постачальники виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ за відповідні податкові періоди.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, з огляду на відсутність у позивача звітів від ТОВ «НВП Геосвіт» та ТОВ «Вікойл ЛТД» до кожного з етапу виконання технічного завдання, як обов'язкової умови підписання акту приймання-передачі результатів надання послуги, передбачених календарним планом, в яких би розкривався зміст господарської операції, зробив правильний висновок, що наявність актів приймання-передачі робіт (послуг), підписаних між позивачем та цими постачальниками, а також податкових накладних, не можуть бути беззаперечним свідченням реального характеру поставки. Позивач надав суду договори на закупівлю послуг, укладені ним як виконавцем із Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовником), предмет яких співпадає із предметом договорів про надання послуг, укладених позивачем як замовником з ТОВ «Вікоіл ЛТД» (договір від 14.09.2010 № 42/17-2010) та з ТОВ «НВП «Геосвіт»» (договір від 07.10.2010 № 14/982/10.С-572/15-10к/10-12) (виконавці). При цьому до договорів з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як невід'ємні їх частини додані технічні завдання, календарні плани, кошторис витрат на надання послуг з виконання науково-дослідної роботи за конкретною темою, розрахунок витрат на матеріали при наданні послуг з виконання науково-дослідної роботи за конкретною темою, розрахунок інших витрат (а.с. 202-205, 211-221, 228-236, 244-253, т. 1-й). Наявність цих додатків об'єктивно обумовлено рівнем складності виконаної роботи, необхідністю поетапного виконання завдання, перевірки його виконання на відповідність звичайним вимогам для такого виду робіт. Разом з тим, як під час перевірки, так і в судовому процесі, незважаючи на пропозицію суду апеляційної інстанції, позивач не надав такого змісту додатків до договорів, укладених з ТОВ «Вікоіл ЛТД» та з ТОВ «НВП «Геосвіт»» (а.с. 83-84, т. 1-й).

Згідно з частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Оскільки надані позивачем документи не розкривають зміст та обсяги господарської операції з придбання послуг у ТОВ «Вікоіл ЛТД» та з ТОВ «НВП «Геосвіт»», не надання позивачем доказів на обґрунтування економічної доцільності витрат на придбання послуг з виконання науково-дослідної роботи при тому, що дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих та технічних наук є одним із видів діяльності позивача, він має необхідну для цього матеріально-технічну та наукову базу (а.с. 12-14, т.1-й), апеляційний суд зробив правильний висновок про доведення ДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту.

Як свідчить текст акту перевірки, то однією з підстав, з якими контролюючий орган пов'язує зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за серпень 2010 року є обставини включення до їх складу сум ПДВ за податковою накладною, виписаною ТОВ «Сучасний стиль». У той же час, як свідчить позовна заява вказані висновки податкового органу, позивачем у судовому процесі не оспорювались. Не містить доводів щодо неврахування судами цих обставин і касаційна скарга.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев