Ухвала суду № 58044412, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/2379/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

(представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012

у справі № 2а/1270/5628/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Спільного підприємства фірми "Сталь" (далі - СПФ "Сталь")

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов СПФ "Сталь" задоволено: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 21.06.2012 № 0001122310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 92 444,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 8 407,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити СПФ "Сталь" в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 27.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 24.05.2012 № 376/22-300/13380850 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки СПФ "Сталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Оріал" за період з 01.04.2011 по 31.07.2011. Згідно з висновками цього акту позивач у порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) занизив податкові зобов'язання із ПДВ на загальну суму 92 444,00 грн. внаслідок безпідставного збільшення суми податкового кредиту на вказану вище суму за податковими накладними, виписаними ТОВ "Оріал".

Висновок ОДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Оріал" не спричиняють реального настання правових наслідків, здійснені лише з метою мінімізації податкових зобов'язань. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману за допомогою даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА, щодо встановленої розбіжність між задекларованими даними СПФ "Сталь" та ТОВ "Оріал".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з реальності господарських взаємовідносин між СПФ "Сталь" та ТОВ "Оріал" та індивідуальної податкової відповідальності платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, як такі, що не відповідають дійсності, не є підставою для внесення змін в податковому обліку.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу поставок вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність покупця щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Оріал", а саме: податкових накладних, виписаних ТОВ "Оріал" на підставі договору від 01.0.2011 № 102.11 про поставку товару (металопрокат); видаткових накладних, рахунків фактур; товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаного позивачем товару на належному на праві власності СПФ "Сталь" вантажному автомобілі марки ГАЗ моделі 33021, державний номер 05647 АО; доказів реалізації позивачем металопрокату на адресу інших суб'єктів господарювання (МАТ "Алчевський металургійний комбінат", ТОВ "Сервісний центр "Металург", ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ПП "Укртехінпром", ВАТ "Марганецький ГОК") - встановили факт поставки металопрокату від ТОВ "Оріал"на адресу позивача, та з огляду на те, що ОДПІ під час податкової перевірки не досліджувала ці документи, а висновок про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі співставлення даних інформаційної системи щодо задекларованих сум податкового кредиту СПФ "Сталь" та сум податкових зобов'язань ТОВ "Оріал" дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев