Постанова № 58043960, 24.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р.Справа № 914/305/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства РЕНЕСАНС СТИЛЬ, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область , вх. №01-05/1822/16 від 12.04.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року

у справі № 914/305/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства РЕНЕСАНС СТИЛЬ, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область

про: стягнення боргу та пені за договором поставки №01/07-П від 01.07.2015р. в сумі 427 374,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/305/16 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ до Приватного підприємства РЕНЕСАНС СТИЛЬ, про стягнення боргу та пені за договором поставки №01/07-П від 01.07.2015р. в сумі 427 374,87 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства РЕНЕСАНС-СТИЛЬ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ- 399 416,08 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 12 544,95 грн. пені та 6 404,42 грн. витрати по сплаті судового збору. В стягненні 15 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/305/16, відповідач Приватне підприємство РЕНЕСАНС СТИЛЬ, с. Солонка, Пустомитівського району, Львівської області, подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідач протягом тривалого часу належним чином та своєчасно виконував зобовязання за Договором, проте, враховуючи складну економічну ситуацію в країні та те, що його контрагенти систематично порушували свої зобовязання щодо оплати за актами виконаних робіт, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, у відповідача виникли непередбачувані тимчасові фінансові труднощі. Вищевказані обставини неодноразово повідомлялись позивачу, відповідач гарантував оплату заборгованості за Договором, після отримання оплати наданих послуг, а тому позивачем необгрунтовано застосовано штрафні санкції до відповідача у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобовязань за Договором. 28.03.2016р. до господарського суду Львівської області ПП «Ренесанс Стиль» було подано заяву про розстрочку виконання рішення, у якій було неправомірно відмовлено.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 р. у справі № 914/305/16 в частині стягнення пені та відмовити у позові в цій частині.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 року, справу №914/305/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Малех І.Б. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року, беручи до уваги клопотання апелянта, розгляд справи відкладався на 24.05.2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву (вих №106 від 10.05.2016 року) у якій зазначив про часткову сплату відповідачем боргу за договором поставки № 01/07-П від 01.07.2015 року, та просив розглядати дану справу без участі представника.

В судове засідання 24.05.2016 року представник апелянта повторно не зявився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів наголошує на тому, щозгідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, колегія суддів зазначає про те, що враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 01.07.2015р. між сторонами укладено договір поставки №01/07-П, згідно із п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі продукцію, іменовану в подальшому за текстом продукція, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних/ рахунках-фактурі який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього Договору, або у специфікації до Договору, якщо сторонами обумовлено її підписання.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено продукцію, а відповідачем отримано продукцію на суму 1102515,75 грн., що визнається сторонами.

Відповідно до п. 6.3.,п 6.4. Договору розрахунки за продукцію за Договором здійснюється Покупцем згідно рахунку-фактури у національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі, та здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати продукції, якщо інше не обумовлено сторонами. Покупець зобовязаний провести оплату продукції відповідно до умов Договору (п.7.2.1.Договору). Відповідно п.8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. У випадку порушення строків оплати (п.6.4. Договору) за наявності умов фактичного отримання Покупцем продукції, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення ( п.8.3. Договору).

Відповідач своєчасно покладені на нього зобовязання щодо оплати отриманого товару за Договором в сумі 414616,08 грн. не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за поставлену продукцію, що підтримується позивачем та визнається відповідачем.

05.01.2016р. позивач направив відповідачу претензію №05/01 від 05.01.2016р. щодо сплати заборгованості за Договором в сумі 414416,08 грн., яка залишена останнім без відповіді. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково здійснив оплату заборгованості в сумі 15000 грн. платіжним дорученням від 24.03.2016р. № 2628. З Акту взаємозвірки розрахунків підписаного та скріпленого печаткою відповідача, вбачається, що станом на 28.03.2016р. заборгованість у відповідача перед позивачем становить 399416,08 грн. Зазначене правильно розцінено судом як підстава для припинення провадження у справі в цій частині.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок пені, з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок, зазначає про підставність висновку суду першої інстанції, щодо стягнення пені в сумі 12544,95 грн. та про відмову у позові в частині стягнення пені в сумі 413,84 грн..

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Скаржником таких підстав для розстрочки суду першої та апеляційної інстанцій доведено не було.

Посилання скаржника на скрутний фінансовий стан не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 р. у справі № 914/305/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства РЕНЕСАНС СТИЛЬ, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область , вх. №01-05/1822/16 від 12.04.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі № 914/305/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 30.05.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.