Постанова № 58043844, 31.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 924/190/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Петухов М.Г. ,

судді Розізнана І.В.

при секретарі Сороці Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 18.04.2014р. №14-89

відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.16 р.

у справі № 924/190/16 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, смт.Чемерівці Хмельницької обл.

про стягнення 2776249,08 грн., з яких 1643308,33 грн. боргу, 35794,29 грн. 3%річних, 557172,51 грн. інфляційних втрат, 539973,95 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 березня 2016 року у справі №924/190/16 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці Хмельницької області про стягнення 2776249,08 грн., з яких 1643308,33 грн. боргу, 35794,29 грн. 3%річних, 557172,51 грн. інфляційних втрат, 539973,95 грн. пені задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 616308,33 грн. боргу, 268587,94 грн. пені, 35647,45 грн. 3% річних, 215392,26 грн. інфляційних втрат, 24817,87 грн. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 250000,00 грн. боргу припинено. У решті позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України та процесуального права - ст. ст.4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені на 50% з наступних підстав

З посиланням на ст. ст. 224, 226 ГК України, ст. ст. 179, 190, 625 ЦК України, п.п. 3.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 1 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вказує, що до збитків позивача за операцією купівлі-продажу природного газу за договором слід віднести фактично понесені інфляційні втрати та прострочену і не оплачену відповідачем суму заборгованості.

Також, з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1623/2011 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.03.2009 р. № 01-08/183 Про перелік питань, порушуваних господарськими судами протягом 2002 - 2009 років щодо застосування деяких норм процесуального права, на які Вищим господарським судом України надано відповіді в інформаційних листах, постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015 року у справі № 902/1568/14, зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому, з'ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскільки сума нарахованих штрафних санкцій у сумі 539 973,95 грн. є значно меншою в порівнянні зі збитками кредитора, а саме сумою боргу у розмірі 557 172,51 грн., які нараховані на дану заборгованість, суд, на переконання позивача, не мав права зменшувати санкції.

Скаржник зазначає, що всупереч вимогам ст. 4-2 ГПК України щодо рівності учасників процесу перед законом і судом, оскаржене рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалося клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Вказує, що в оскарженому рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Звертає увагу, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом і як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія Нафтогаз України закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року.

Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

З посиланням на ст. 83 ГПК України, п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Так, в рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом взагалі не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Зазначає, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2015 рік (копія наявна в матеріалах справи) за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких як відповідач, збиток компанії складає більше 4 млрд. гривень.

Разом з тим, вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Крім того, з посиланням на постанови ВГСУ у справах №921/186/13-г від 29.05.14р., №921/185/13-г від 08.05.14р., №17/5014/2629/12 від 03.06.14р., № 921/186/13-г від 15.08.13р., №904/1610/13-г від 25.07.13р., №5023/4891/12 від 06.06.13р., № 5023/5210/12 від 25.04.13р., № 5023/5038/12 від 11.04.13р., №5010/1076/2012-2/56 від 14.03.13р., №10/5026/1270/2012 від 13.12.12р., зазначає, що Вищий господарський суд України, щонайменше в 10 постановах дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Зауважує, що відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а тому надання переваги одних доказів над іншими суперечить чинному законодавству.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.16р. у справі №924/190/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 269986,98 грн. скасувати - прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 269 986,98 грн. задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Тепломережа" вказує наступне.

ПАТ НАК "Нафтогаз України", знаючи про сплату відповідачем основного боргу, як було встановлено судом першої інстанції, неправильно нараховує інфляційні, пеню та інші збитки що не узгоджується із нормами закону, тобто фактично збагачується за рахунок інших вимог, а не за рахунок конкретно поставлених послуг.

Звертає увагу, що позивач погоджується із рішенням суду, однак не погоджується лише в частині зменшення розміру пені. Тому можна зробити висновок, що він визнає фактично протиправність своїх дій, однак хоче більшого доходу за рахунок необґрунтованого донарахування.

Зазначає, що КП "Тепломережа" є єдиним теплопостачальним підприємством смт. Чемерівці, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання. Вільних обігових коштів на підприємстві, яке знаходиться у важкому фінансовому стані немає.

На підприємстві діють одноставкові тарифи на послуги теплопостачання, то частину боргу за спожитий природний газ планується погасити в найкоротші строки за рахунок надходжень від сплати споживачами та за рахунок дебіторської заборгованості. При підготовці до опалювального сезону 2016-2017р. планується провести поточний ремонт на загальну суму 15,9 тис. грн., та за рахунок коштів місцевого бюджету - капітальний ремонт на суму 24 тис. грн. Враховуючи відсутність економічних активів призведе до зупинки виробничої діяльності підприємства.

Зауважує, що борг перед позивачем поступово погашається по мірі надходження коштів.

Після винесення рішення суду КП "Тепломережа" було погашено заборгованість на ще 200тис. грн., тому борг значно зменшився.

Також, стан розрахунків КП "Тепломережа" за спожитий природний газ становить 72,71%. Так, на 29.03.2016р. дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання по КП "Тепломережа" складає лише 400 тис грн., тобто загальна сума боргу, яка була - на момент пред'явлення позову зменшилась практично в 1,5 рази.

На даний час, зазначає відповідач, підприємство теплових мереж має заборгованість за спожитий природний газ, яка повинна бути погашена, адже при затримці розрахунків нараховуються штрафні санкції, однак в повній мірі це зробити неможливо.

Зокрема, заборгованість споживачів (які є бюджетними установами) перед КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради становить більш як 644 тис. грн..

На думку відповідача суд зважив усі об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та прийняв законне рішення.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.16р. у справі №924/190/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 269 986,98 грн. скасувати - прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 269 986,98 грн. задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного перегляду справи, явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач висловив свою позицію щодо апеляційної скарги у письмовому відзиві, судова колегія, керуючись ст. 101 ГПК України, вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 26.11.2014 р. публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальне підприємство "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №3073/15-БО-23, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця) (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. газ обсягом до 686,5 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 152,0, лютий - 135,0, березень 84,0 (І кв. - 371,5); квітень - 13,5, травень - 0,0, червень - 0,0 (ІІ кв. - 13,5); липень - 0,0, серпень - 0,0, вересень - 0,0 (ІІІ кв. - 0,0); жовтень - 48,0, листопад - 109,5, грудень 144,0 (ІV кв. - 301,5).

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.2 допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5 % (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

У п. 3.1 договору зазначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з п. 3.2 договору приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як ± 5,0 (п'ять) відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми продавцем і покупцем установлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Сторони у п. 3.4 договору погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 5100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1113,74 грн., сього з ПДВ - 6682,44 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків сторони погодили у р. 6 договору.

Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцеві в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1 цього договору.

За умовами п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

У п. 6.5 договору зазначено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти робочих днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1 договору).

За умовами п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у п. 10.4 цього договору (п. 10.3 договору).

Розділом 11 договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу газ у січні 2015 року - 137,967 тис. куб. м. на суму 1057053,49 грн., у лютому 2015 р. - 97,404 тис. куб.м. на суму 722429,89 грн., у березні 2015 р. - 60,364 тис. куб.м. на суму 684143,85 грн., у квітні 2015 р. - 24,884 тис. куб.м. на суму 238892,38 грн., у жовтні 2015 р. - 6,772 тис.куб.м. на суму 60306,83 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами приймання-передачі природного газу, відповідно, від 31.01.2015 р., 28.02.2015 р., 31.03.2015 р., 30.04.2015 р., 31.10.2015 р., всього - на суму 2762826,44 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу природного газу №3073/15-БО-23 від 26.11.2014 р., позивач, керуючись ст.ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 231 ГК України, звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1643308,33 грн. основного боргу, станом на 02.12.2015р., 35794,29 грн. 3% річних, 557172,51 грн. інфляційних втрат, 539973,95 грн. пені.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень про сплату відповідачем заборгованості за спожитий природний газ у 2015 р. згідно з договором купівлі-продажу №3073/15-БО-23 від 26.11.2014 р.: №500 від 25.12.2015 р. на суму 300000,00 грн., №520 від 30.12.2015 р. на суму 200000,00 грн., №30 від 26.01.2016 р. на суму 77000,00 грн., №51 від 04.02.2016 р. на суму 200000,00 грн. та №9 від 17.03.2016 р. на суму 250000,00 грн., всього - 1027000,00 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 березня 2016 року у справі №924/190/16 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради, смт. Чемерівці Хмельницької області про стягнення 2776249,08 грн., з яких 1643308,33 грн. боргу, 35794,29 грн. 3%річних, 557172,51 грн. інфляційних втрат, 539973,95 грн. пені задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 616308,33 грн. боргу, 268587,94 грн. пені, 35647,45 грн. 3% річних, 215392,26 грн. інфляційних втрат, 24817,87 грн. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 250000,00 грн. боргу припинено. У решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Аналізом обставин справи встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору поставки природного газу №3073/15-БО-23 від 26.11.2014 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За нормами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач в порушення умов договору (п. 6.1) вчасно та в повному обсязі не сплатив отриманий газ, утворивши заборгованість станом на 02.12.2015р. в сумі 1643308,33 грн., що відображено в сальдовій відомості та відомості із здійснення операцій по КП "Тепломережа Чемеровецької селищної ради підприємству" з 01.01.2015р. по 31.10.2015р.

Як зазначалося вище, у зв'язку із наявною заборгованістю позивачем до господарського суду Хмельницької області було подано позов (вх. №05-08/502/16 від 23.02.2016р.) про стягнення з відповідача, зокрема, 1643308,33 грн. боргу за отриманий газ.

Однак, з матеріалів справи убачається, що відповідачем до подання позову до суду, згідно з платіжними дорученнями №500 від 25.12.2015 р. на суму 300000,00 грн., №520 від 30.12.2015 р. на суму 200000,00 грн., №30 від 26.01.2016 р. на суму 77000,00 грн., №51 від 04.02.2016 р. на суму 200000,00 грн. сплачено позивачу 777000,00 грн. заборгованості, що не заперечується позивачем.

Таким чином, сума заборгованості станом на час звернення до суду з позовом становила 866308,33 грн., а тому колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про відмову в позові в частині стягнення основного боргу у сумі 777000,00 грн..

Разом з тим, після подання позову до господарського суду Хмельницької області (23.02.2016 р.) та порушення провадження у справі (24.02.2016 р.) відповідачем було сплачено ще 250000,00 грн. боргу за газ, отриманий згідно з договором купівлі-продажу природного газу №3073/15-БО-23, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 17.03.2016 р., випискою з банківського рахунку за 17.03.2016р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що перерахування зазначених коштів відбулось після звернення до суду з позовом та під час розгляду справи в суді.

Згідно із п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з наведеним, провадження у справі в частині стягнення 250000,00 грн. заборгованості за газ підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 616308,33 грн., оскільки доказів, які б свідчили про сплату заборгованості в сумі 616308,33 грн. на дату прийняття оскарженого рішення суду не подано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, позивач виконав свій обов'язок щодо поставки товару своєчасно та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав з порушенням встановленого договором строку.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У п.7.2. договору зазначено, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3. договору сторони встановили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних у зв'язку із простроченням оплати вартості газу, отриманого за актами з січня 2015р. по квітень 201 5р. та жовтня 2015р..

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Нормами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, виконаний судом першої інстанції, вважає його правильним у розмірі 537175,89 грн., та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача 2798,06 грн. пені.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений місцевим господарським судом, вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 215392,26грн.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений судом першої інстанції, судова колегія вважає його правильним у розмірі 35647,45 грн. , і дана сума підлягає до стягнення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2016 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній, в порядку статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просить скасувати або зменшити розмір нарахованої пені (а.с.48-49).

На обґрунтування заявленого клопотання відповідач надав до матеріалів справи: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2015 р., звіт про фінансові результати за 2015 рік, витяг з рахунку 361 щодо заборгованості споживачів, виписку з банку про часткову сплату боргу (а.с.73-75). Зазначає, що відповідач є єдиним теплопостачальним підприємством смт. Чемерівці, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання. Вільних обігових коштів на підприємстві, яке знаходиться у важкому фінансовому стані немає. На підприємстві діють одноставкові тарифи на послуги теплопостачання, то частину боргу за спожитий природний газ планується погасити в найкоротші строки за рахунок надходжень від сплати споживачами та за рахунок дебіторської заборгованості. При підготовці до опалювального сезону 2016-2017р. планується провести поточний ремонт на загальну суму 15,9 тис. грн., та за рахунок коштів місцевого бюджету капітальний ремонт на суму 24 тис. грн. Враховуючи відсутність економічних активів призведе до зупинки виробничої діяльності підприємства.

Крім того, вказує, що КП "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради у значній мірі погашено основну заборгованість, газ придбавався для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, тривалість невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, а також нарахування позивачем значного розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення пені на 50%, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться у важкому фінансовому стані та придбаний відповідачем газ спрямовувався на соціально-побутову інфраструктуру населеного пункту і що споживачами теплової енергії, яка виробляється з придбаного у позивача природного газу, згідно з п. 1.2 договору є бюджетні установи та організації, які заборгували відповідачу. Крім того, суд взяв до уваги фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2015 р., звіт про фінансові результати за 2015 рік, витяг з рахунку 361 щодо заборгованості споживачів.

Слід зазначити, відповідачем вживалися заходи для зменшення заборгованості. Так, у період розгляду справи у суді першої інстанції сплачено 250000,00 грн. та після прийняття рішення - 200000,00 грн.

Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

При цьому судом враховується, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, крім пені у сумі 268587,94 грн., 3% річних у сумі 35647,45 грн., інфляційних втрат у сумі 215392,26 грн., за наявності боргу 616308,33 грн.

Також, суд врахував, що позивач, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов, перебуває як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором право на стягнення неустойки.

Разом з тим, щодо доводу скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суди не дослідили негативні наслідки, спричинені позивачеві, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, а не відмовив у стягненні пені, як серед іншого просив відповідач, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 50%. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому, посилання позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості без зменшення пені та штрафу є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів у даній справі.

Так, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу, на протилежну судову практику, а саме про зменшення пені, викладену у постановах Вищого господарського суду України при розгляді аналогічної категорії справ від 23 березня 2016 року у справі №904/9315/15, від 22 березня 2016 року у справі №904/8880/15, від 15 березня 2016 р. у справі №924/1075/15, від 09.03.16р. у справі № 904/9311/15, від 03.03.16р. у справі №916/3522/15, від 03.03.16р. у справі №917/1515/15, від 02.03.16р. у справі №916/3429/15, від 02.03.16р. у справі №909/1092/15, від 02.03.16р. №903/859/15, від 01.03.16р. у справі № 917/1799/14, від 01.03.16р. у справі № 904/6407/15, від 01.03.16р. у справі № 904/7883/15, від 23.02.16р. у справі № 922/5031/15, від 23.02.16р. у справі № 917/1516/15.

Крім того, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що твердження відповідача про неможливість одночасного стягнення з нього пені та штрафу, є безпідставним, оскільки як убачається з позовних вимог, позивачем у позові заявлено до стягнення тільки пеню.

Також, у своїй апеляційній скарзі скаржник, керуючись п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 1 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, як довід безпідставного зменшення пені, зазначає, що інфляційні нарахування позивача на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за такою операцією купівлі-продажу природного газу повною мірою охоплюються поняттям збитків в розумінні ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, зокрема, відносяться до категорії - втрата або пошкодження її майна.

Разом з тим, позивач вважає, що сума простроченої та не оплаченої відповідачем станом на час розгляду справи у суді заборгованості також становить збитки НАК Нафтогаз України, у розумінні ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України.

На думку колегії суддів, такі твердження позивача не спростовують висновку про правомірність зменшення пені.

При цьому, слід зазначити, судом першої інстанції стягнуто інфляційні втрати у розмірі 24817,87 грн., з чим погодився і суд апеляційної інстанції, а не оплачена відповідачем вартість природного газу на суму 616308,33 грн., прийнятого за договором, є боргом, а не збитками, у розумінні ч.2 статті 224 ГК України.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016р. у справі № 924/190/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016р. у справі № 924/190/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Справу №924/190/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.