Постанова № 58043706, 26.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Справа № 5023/4669/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Тарасової І.В., судді Крестьянінова О.О.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від апелянта - ОСОБА_1 - за довіреністю від 25.02.2016р. №230;

розпорядника майна боржника - арбітражний керуючий ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва від 12.07.2013р. №1293;

від боржника - ОСОБА_3 - за довіреністю від 15.01.2016р.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2016р.

у справі № 5023/4669/12

за заявою Фізичної особи ОСОБА_5, с. Крамчанка Великописарівського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі №5023/4669/12 (суддя Швидкін А.О.) відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (вх. № 4563 від 14.12.2012р.) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 500000,00 грн.; відхилено грошові вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до боржника в сумі 500000,00 грн. в повному обсязі.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. N 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, статті 203, 215, 234 ЦК України, статті 33, 34 ГПК України мотивована тим, що заявником не надано належних доказів в підтвердження реального переміщення товару від постачальника до покупця за договором поставки від 16.07.2012р. №16 та не доведено, що саме будівельні матеріали, зазначені в договорі поставки, у наступному передані на відповідальне зберігання третій особі, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б свідчили про придбання товару ТОВ «ЛМ-ХХІ», а відповідно, і про необґрунтованість грошових вимог ФОП ОСОБА_4

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі №5023/4669/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника ТОВ ЛМ-ХХІ в сумі 500000 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що: по-перше, факт поставки підтверджується первинними документами, а саме: договором поставки від 16.07.2012р. та накладними від 03.10.2012р., від 08.10.2012р.; по-друге, на думку апелянта, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг перевезення вантажів, а не факт придбання товару; по-третє, ФОП ОСОБА_4 на дату поставки товару була платником єдиного податку, та не була платником податку на додану вартість, тому податкові накладні нею не виписувалась; по-четверте, боржник у повному обсязі визнав вимоги ФОП ОСОБА_4

Відзивом від 10.05.2016р. розпорядник майна боржника підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі №5023/4669/12 та прийняти нове рішення, яким заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника ТОВ ЛМ-ХХІ в сумі 500000грн. задовольнити в повному обсязі. При цьому, зокрема, зазначає, що на підставі рішень Харківської міської ради від 06.03.2006р., 26.07.2006р., 03.10.2007р., 20.10.2007р. укладено договір оренди від 20.12.2007р. земельної ділянки та передано функції замовника ТОВ «ЛМ-ХХІ» на реконструкцію стаціонарного кафе з прибудовою та розширенням літнього майданчика. Листом від 01.04.2015р. ТОВ «ЛМ-ХХІ» письмово повідомило суд першої інстанції про місце зберігання поставлених ФОП ОСОБА_4 будівельних матеріалів, але суд виїхав для огляду поставлених будівельних матеріалів за іншою адресою.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі №5023/4669/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника ТОВ ЛМ-ХХІ в сумі 500000 (пятсот тисяч) 00 грн. в повному обсязі.

Представник боржника та розпорядник майна також підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу місцевого господарського суду і визнати кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_4

Інші кредитори належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, та приймаючи до уваги строки розгляду апеляційної скарги та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших кредиторів, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, апелянта, боржника та арбітражного керуючого, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012р. у справі №5023/4669/12 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" (т.1,а.с.2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2012р. у справі №5023/4669/12 введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2; зобовязано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути в тридцятиденний строк від дня публікації оголошення вимоги кредиторів, за наслідками розгляду вимог кредиторів повністю або частково визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпоряднику майна повідомляти письмово заявників та господарський суд (т.1,а.с.48-50).

16.11.2012р. у газеті "Голос України" №217 (5467) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛМ-ХХІ" та розпорядника майна (т.1, а.с.55).

14.12.2012р. ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "ЛМ-ХХІ" та включення їх до реєстру вимог кредиторів у справі №5023/4669/12 в сумі 500000грн. (т.3 справи-замінника, а.с.22).

З доданих до заяви з кредиторськими вимогами до боржника документів вбачається, що 16.07.2012р. між ФОП ОСОБА_4 (постачальником) та ТОВ "ЛМ-ХХІ" (покупцем) укладений договір поставки, п.1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах визначених цим договором постачальник передає, у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних (т.3 справи-замінника, а.с.23-25).

У п.2.1 цього договору зазначено, що постачальник зобовязується передати покупцеві товар разом із усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, протягом 2-х днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору покупець зобовязується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом тридцяти банківських днів з моменту передачі товару.

На виконання умов договору поставки від 16.07.2012р. №16 ФОП ОСОБА_4 передано ТОВ "ЛМ-ХХІ" товар, а саме: бортовий камінь, алюмінієві композитні панелі, плитка тротуарна, гіпсокартон, цегла, металоконструкції, керамзіт, єврорубероїд на загальну суму 500000грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.10.2012р. №4/1 та від 08.10.2012р. №5/1 (а.с.9,10 матеріалів оскарження ухвали).

За наслідками розгляду заяви ФОП ОСОБА_4 з вимогами до боржника, ТОВ "ЛМ-ХХІ" повністю визнано заявлені грошові вимоги у сумі 500 000,00грн., та включено їх до реєстру вимог кредиторів, що підтверджується реєстром вимог кредиторів від 21.01.2013р., складеним за участю директора боржника та розпорядника майна, а також описом вкладенням до цінного листа, надісланого на адресу ФОП ОСОБА_4 (т.1, а.с. 97,108).

У звіті незалежної аудиторської фірми про результати проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «ЛМ-ХХІ», зокрема, зазначено, згідно балансу боржника за 9 місяців 2012р. кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги становить 873500грн., що також підтверджується балансом на 01.10.2012р. (т.1,а.с. 98-105, т.2,а.с.18).

Згідно балансу ТОВ "ЛМ-ХХІ" станом на грудень 2012року, який поданий до головного управління статистики у Харківській області, кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги становить 850000грн. (т.2,а.с.20).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2014р. у справі №5023/4669/12 задоволено заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника у повному обсязі у сумі 500000грн. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ФОП ОСОБА_4 доведено факт поставки товару на підставі договору поставки від 16.07.2012р. №16 ТОВ «ЛМ-ХХІ» на загальну суму 500000грн., що підтверджується накладними від 03.10.2012р. №4/1 на суму 368857грн. та від 08.10.2012р. №5/1 на суму 131143,52грн., проте боржник оплату за поставлений товар не здійснив, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог (т.4,а.с.169-171).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення; ухвалу місцевого господарського суду від 13.02.2014р. у даній справі - без змін. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заява ФОП ОСОБА_4 подана у строк, встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), кредиторські вимоги підтверджуються належними доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом не доведено фіктивності договору поставки від 16.07.2012р. №16 (т.5 справи-замінника, а.с. 41-43).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. у даній справі задоволено касаційну скаргу ОСОБА_6; скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. у справі №5023/4669/12, справу в частині розгляду кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_4 до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.5 справи-замінника, а.с. 72-73). Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом не перевірено чи передані постачальником покупцю податкова накладна та інші документи, про які зазначається у п.2.1 договору від 16.07.2012р., а також судом апеляційної інстанції не було надано оцінку, чи саме ті будівельні матеріали, що поставлені боржнику фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у наступному передані на відповідальне зберігання третій особі (т.5 справи-замінника, а.с.72,73).

Ухвалою місцевого господарського суду від 07.08.2014р. призначено заяву ФОП ОСОБА_4 з кредиторськими вимогами до боржника до розгляду (т.6,а.с.5,6).

Ухвалою місцевого господарського суду від 27.10.2014р. у даній справі призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу та на розгляд судового експерта поставлені наступні питання: 1. Чи відповідає відбиття в бухгалтерському обліку господарсько-фінансових операцій щодо придбання ТОВ " ЛМ-ХХІ" будівельних матеріалів у ФОП ОСОБА_4О та фізичної особи ОСОБА_5 вимогам бухгалтерського обліку і звітності та діючим нормативним актам? 2. Чи відповідає документальне оформлення операцій прийому та зберігання будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_5, вимогам чинного законодавства України? 3. Чи достатньо на теперішній час у ТОВ " ЛМ-ХХІ" активів для розрахунків за придбані будівельні матеріали у ФОП ОСОБА_4 та фізичної особи ОСОБА_5? 4.Чи маються ознаки фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства у діяльності ТОВ "ЛМ-ХХІ"? 4. Чи підтверджується документально заявлені грошові вимоги ОСОБА_6 у розмірі 758000,00 грн. щодо придбання та передачі ТОВ " ЛМ-ХХІ" з січня 2007 року по вересень 2012 року будівельних матеріалів та обладнання? 6.Чи підтверджується документально заявлені грошові вимоги ПП ПФ " ВЕМ" в розмірі 500000,00 грн. за використану електроенергію за період з грудня 2005 року по вересень 2012 року? (т.6,а.с.86-88).

Для проведення експертизи боржником надано уточнюючий фінансовий звіт ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 06.12.2012р. за 9 місяців 2012року, баланси станом на 31.03.2012р., на 31.12.2013р., на 31.12.2012р., договір поставки від 16.07.2012р. №16, накладні від 08.10.2012р. №5/1, від 03.10.2012р. №4/1, від 01.10.2012р. Б/н, від 26.09.2012р. №3/2, від 24.09.2012р. №3/1, копію свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4, договір зберігання від 12.01.2012р. №12/01, журнали руху коштів, по рх. 63 з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., оборотно-сальдові відомості, фінансовий звіт на 01.01.2012р. тощо (т.6,а.с.165).

У висновку судової економічної експертизи від 02.02.2015р. у справі №5023/4669/12 зазначено по-першому питанню: підтвердити відповідність відбиття в бухгалтерському обліку господарсько-фінансових операцій щодо придбання ТОВ «ЛМ-ХХІ» будівельних матеріалів у ФОП ОСОБА_4 вимогам бухгалтерського обліку і звітності та діючим нормативним актам не надається за можливе. До встановлення фактичного здійснення (не здійснення) господарських операцій між ТОВ «ЛМ-ХХІ» по придбанню матеріалів у ФОП ОСОБА_5 у якості вихідних даних для експерта підтвердити відбиття в бухгалтерському обліку господарсько-фінансових операцій щодо придбання ТОВ «ЛМ-ХХІ» будівельних матеріалів у фізичної ОСОБА_5 вимогам бухгалтерського обліку і звітності та діючим нормативним актам не видається за можливе. Крім того, зазначено, що встановлення фактичних обставин справи та доказовості документів не відноситься до компетенції експерта економіста. У обсязі наданих на дослідження документів, та з урахуванням дослідження, проведеного по першому питанню, встановити чи було передано на зберігання в межах договорів № 12/01 від 12.01.2012р., № 25/10 від 25.10.2012р. будівельні матеріали, придбані саме у фізичної особи ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, - не надається за можливе тощо (т.7,а.с.105-117).

У висновку експерта зазначено, що на дослідження надано журнал руху коштів ТОВ «ЛМ-ХХІ», у якому відображені наступні накладні від 24.09.2012р. №3/1, від 26.09.2012р. №3/1, від 01.10.2012р. без номера, від 03.10.2012р. №4/1 та від 08.10.2012р. №5/1 (т.7,а.с.111).

02.04.2015р. місцевим господарським судом здійснено огляд доказів у місці їх знаходження та встановлено відсутність у с. Бабаї Харківського району Харківської області вулиці та вїзду Шевченко, 41-5 та субєкта господарювання ТОВ «Інор», якому переданий товар за договором зберігання від 25.10.2012р. №25/10 (т.7,а.с.154).

Листом від 02.04.2015р. боржник повідомив, що товар, поставлений за договором поставки від 16.07.2012р. №16, зберігається за адресою: м. Мерефа, Залізничний пункт,32 (т.7,а.с.155).

14.03.2016р. місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу з підстав, наведених вище (т.9,а.с.92-97).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, застосовуються господарським судом під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛМ-ХХІ» порушено 18.10.2012р.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями (далі Закон про банкрутство).

Приписами пунктів 1, 3 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

14.12.2012р., тобто у межах встановленого строку Законом про банкрутство, кредитор ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ "ЛМ-ХХІ" на загальну суму 500000грн. (т.3 справи-замінника, а.с.22). В обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на укладений між нею та боржником ТОВ "ЛМ-ХХІ" договір поставки, на виконання якого нею поставлено боржнику товар на загальну суму 500000грн., що підтверджується накладними: від 08.10.2012р. №5/1 на суму 131143,52грн. та від 03.10.2012р. №4/1 на суму 368857грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_4 (постачальником) та ТОВ "ЛМ-ХХІ" (покупцем) укладений договір поставки від 16.07.2012р. №16, оригінал якого оглянуто судовою колегією у судовому засіданні апеляційної інстанції, п.1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає, у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних (т.3 справи-замінника, а.с.23-25).

У п.2.1 цього договору зазначено, що постачальник зобовязується передати покупцеві товар разом із усіма його при належностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, протягом 2-х днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору покупець зобовязується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом тридцяти банківських днів з моменту передачі товару.

Виходячи із тих правовідносин, які склалися між сторонами, вони за своєю правовою природою є відносинами поставки, які регулюються параграфом 3 глави 54 ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар

У пункті 2.1 договору поставки від 16.07.2012р. №16 встановлено, що постачальник зобовязується передати покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, протягом 2-х місяці з моменту укладення цього договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за N 168/704 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимоги якої кореспондуються з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали накладних від 03.10.2012р. №4/1 та від 08.10.2012р. №5/1, за якими згідно умов договору поставки від 16.07.2012р. №16 передано товар, та встановлено наявність всіх необхідних реквізитів в цих накладних, визначені вимогами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За вказаними накладними ФОП ОСОБА_4 передала ТОВ "ЛМ-ХХІ" товар, а саме: бортовий камінь, алюмінієві композитні панелі, плитку тротуарну, гіпсокартон, цеглу, металоконструкції, керамзіт, єврорубероїд на загальну суму 500000грн.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, зазначені накладні фіксують факт здійснення господарської операції (поставки), що є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар в силу положень статті 692 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких інших документів, які б мав передати постачальник (ФОП ОСОБА_4О.) разом із товаром, умовами договору поставки від 16.07.2012р. не передбачено.

Суд касаційної інстанції у постанові від 23.07.2014р. у даній справі зазначив, що судами не перевірено чи передавались постачальником покупцю податкова накладна та інші документи, визначені у п. 2.1 договору від 16.07.2012р.

Суд апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваної ухвали, зважаючи на безпідставність невиконання судом першої інстанції вказівок Вищого господарського суду України та враховуючи вимоги ст.101 ГПК України, повторно розглянув справу та дослідив дані обставини щодо встановлення виконання ФОП ОСОБА_4 умов договору поставки від 16.07.2012р., та зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 30.05.2012р. №820867 (а.с.242 матеріалів оскарження ухвали).

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця(п.201.6 ст.201 ПК України).

Таким чином, податкова накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції, а є податковим документом який підтверджує наявність чи то податкового кредиту чи податкового зобовязання.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Оскільки ФОП ОСОБА_4 на момент поставки товару не була платником ПДВ, відповідно, вона не надавала ТОВ «ЛМ-ХХІ» податкової накладної на товар, переданий на підставі накладних від 03.10.2012р. №4/1 та від 08.10.2012р. №5/1.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при проведенні судової економічної експертизи експертом встановлено, що в журналі руху коштів ТОВ «ЛМ-ХІІ» по рахунку 20 з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. відображений факт отримання ТОВ «ЛМ-ХІІ» будівельних матеріалів від ФОП ОСОБА_4, зокрема, 03.10.2012р. згідно накладної №4/1 на суму 368857грн. та 08.10.2012р. за накладною №5/1 на суму 131143,52грн., що відображено у висновку судової економічної експертизи (т.7,а.с.111).

У звіті незалежної аудиторської фірми про результати проведеного аналізу фінансового стану ТОВ «ЛМ-ХХІ», зокрема, зазначено, що згідно балансу боржника за 9 місяців 2012року кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги становить 873500грн. (т.1,а.с. 98-105, т.2,а.с.18).

Згідно балансу, поданого до Головного управління статистики у Харківській області ТОВ "ЛМ-ХХІ", станом на грудень 2012р., кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги становить 850000грн. (т.2,а.с.20).

Крім того, у зведеній відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 31.12.2012р. зазначено про наявність товарно-матеріальних цінностей, а саме: кірпічу, металоконструкцій, керамзіту, єврорубероїду, бортового каменю, алюмінієвих композитних панелів, плитки тротуарної, гіпсокартону, цегли силікатної, балки та швелера (т.,2 ,а.с.2,3).

Таким чином, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ФОП ОСОБА_4 передала ТОВ "ЛМ-ХХІ" товар, а саме: бортовий камінь, алюмінієві композитні панелі, плитку тротуарну, гіпсокартон, цеглу, металоконструкції, керамзіт, єврорубероїд на загальну суму 500000грн., що підтверджується первинними документами та відображено у бухгалтерському обліку боржника.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Це означає, що з цього моменту, покупець наділяється повноваженнями володіння, користування та розпорядження цим товаром (ст.317 ЦК України) та з цього моменту покупець зобовязується утримувати дане майно, нести ризик його випадкового знищення і пошкодження (ст.323ЦК України).

Відповідно до статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених норм права вбачається, що після передачі товару покупцю за договором поставки чи купівлі-продажу право власності на товар переходить до покупця, а отже подальше його переміщення, реалізація, знищення, зберігання тощо жодним чином не стосується продавця такого товару та не впливає на обовязок покупця здійснити оплату за придбаний товар.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що 25.10.2012р. між ТОВ «ЛМ-ХХІ» та ТОВ «Інор» укладений договір зберігання 25/10, за умовами якого ТОВ «ЛМ-ХХІ» передано на зберігання ТОВ «Інор» будівельні матеріали, а саме: бортовий камінь у кількості 20м, алюмінієві композитні матерали 410м, плитка тротуарна 210м, гіпсокартон 262м, цегла 20600шт, металоконструкції 23т, керамзіт 36куб. м, єврорубероїд 260м тощо, тобто весь товар, отриманий за накладними від 03.10.2012р. та 08.10.2012р., і який відображений у зведеній відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей боржника станом на 31.12.2012р.

Місцевий господарський суд у оскаржуваній ухвалі зазначив, що ним було призначено проведення огляду та дослідження доказів знаходження будівельних матеріалів боржника, що поставлені ФОП ОСОБА_4 ТОВ «ЛМ ХХІ» та передані останнім на зберігання ТОВ «Інор» за договором зберігання за адресою: с. Бабаї, вул. Шевченко, 41-5, та встановлено відсутність такої адреси, а також те, що ТОВ «Інор», було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак на даний час за цією адресою не перебуває.

Проте, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи ТОВ «Інор» зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а листом від 01.04.2015р. ТОВ «ЛМ ХХІ» повідомило суд, що товар, поставлений за договором поставки від 16.07.2012р. №16, зберігається за адресою: м. Мерефа, Залізничний пункт,32 (т.7,а.с.155), отже місцевим господарським судом не встановлено місця реєстрації зберігача на момент розгляду справи та фактичного місця зберігання товару, а отже здійснено виїзд для огляду доказів за неналежною адресою, що призвело до необґрунтованих висновків.

Колегія суддів також зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З матеріалів справи вбачається, що кредиторські вимоги, заявлені ФОП ОСОБА_4, розглядаються більше 3-х років, за таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що встановлення додаткових обставин, які не стосуються предмету спору та не є первинним доказами, які б підтверджували факт здійснення між сторонами договору поставки від 16.05.2012р. господарської операції, свідчить лише про порушення принципу ефективності судового процесу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «ЛМ ХХІ» і та ФОП ОСОБА_7 підтверджено оформленими належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та не заперечується сторонами правочину, а відсутність документів на перевезення даного товару з урахуванням того, що умовами договору від 16.07.2012р. №16 не встановлено, яка із сторін здійснює його доставку та яким транспортом і за чий рахунок, як і не визначено місця передачі товару, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, оскільки з інших документів вбачається, що фактичний рух активів у зв'язку з їх господарською діяльністю мав місце.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що покупець зобовязаний своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його протягом 30-ти банківських днів з моменту передачі товару постачальником.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 належним чином виконала прийняті на себе зобовязання та передала ТОВ «ЛМ ХХІ» товар на загальну суму 500000грн., що підтверджується первинними документами, проте ТОВ «ЛМ ХХІ» не виконало прийняті на себе грошові зобовязання по оплаті придбаного товару, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_4 у сумі 500000грн., заявлені у межах строку, встановленого ст. 14 Закону про банкрутство, виникли на підставі договору поставки від 16.07.2012р. №16, який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним та дійсність якого відповідно до вимог статті 204 ЦК України призюмується, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.

У пунктах п.2,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» визначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, ухвалу господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі 5023/4669/12 слід скасувати, як таку, що прийнята з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, встановлених вимогами статті 84 ГПК України та постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» , без надання оцінки всім наявним у справі доказам в сукупності та без спростування доказів, наданих кредитором на підтвердження своїх вимог, та задовольнити заяву Фізичної особи- підприємця ОСОБА_8, визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ЛМ ХХІ» вимоги ФОП ОСОБА_4 у розмірі 500000грн. (четверта черга).

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п.1,4 ч.1 ст. 104, ст. ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_8 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області 14.03.2016р. у справі №5023/4669/12 скасувати.

3. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про визнання грошових вимог задовольнити.

4. Визнати грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 у розмірі 500000грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ЛМ ХХІ» ( четверта черга).

Повний текст постанови складений 31.05.2016р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І.В.