Постанова № 58043568, 26.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016 Справа № 904/2236/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 директор, наказ № 11-к від 01.12.2001;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 1 від 07.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бактеріологічний медико-діагностичний центр «Сєвєр» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 по справі № 904/2236/16 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Собор», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бактеріологічний медико-діагностичний центр «Сєвєр», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2016 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено частково.

Внесено зміни до п. 3.1. договору оренди № Ф-1/10 від 01.12.2011 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бактеріологічний медико-діагностичний центр «Сєвєр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Собор» і викладено його в наступній редакції: «Орендна плата за все майно складає 22477,00 гривень на місяць з ПДВ».

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю (таке право позивача передбачено п. 3.3. договору оренди) вимоги позивача до відповідача про внесення змін до договору оренди №Ф-1/10 від 01.12.2011 шляхом підписання додаткової угоди. При цьому судом визнано неправомірною відмову відповідача від підписання додаткової угоди до договору, оскільки це є порушенням майнових прав позивача.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру змін індексу інфляції за період з 01.04.2015 по 30.11.2015 (який покладено позивачем у визначення розміру орендної плати за договором) судом не виявлено порушень, а тому позов в цій частині задоволено. Одночасно, суд не знайшов достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог щодо набрання чинності змін до п. 3.1. договору з 01.01.2016, оскільки ці вимоги прямо протирічать приписам ст. 653 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Суть апеляційної скарги зводиться до незгоди апелянта з підписанням додаткової угоди від 28.12.2015 до договору оренди №Ф-1/10 від 01.12.2011, оскільки, на його думку, індексація орендної плати можлива лише щодо минулих періодів, а не на майбутнє, що суперечить правовій природі поняття «індексація».

04.05.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2016.

23.05.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить оскаржуване рішення залиши без змін, а скаргу без задоволення.

26.05.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2011 між ТОВ «НВП «Собор» (орендодавець) та ТОВ «Бактеріологічний медико-діагностичний центр «Сєвєр» (орендар) укладено договір оренди № Ф-1/10, згідно умов якого (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння для здійснення господарської діяльності згідно Статуту нежитлові приміщення (майно) загальною площею 361,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Філатова, буд. 10 (далі договір).

Згідно п. 1.2. договору майно належить орендодавцю на підставі права власності, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Криворізького БТІ № 6907521 від 04.04.2005.

Згідно п. п. 3.1.-3.3. договору, орендна плата за все майно складає 6100,00 грн. в місяць, враховуючи ПДВ.

Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісячно передоплатою до 15-го числа кожного поточного місяця щомісячно. Оренда плата сплачується у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

Розмір орендної плати може бути переглянутий (змінений) орендодавцем на величину індексу інфляції за минулий період дії договору оренди не частіше одного разу у 6 (шість) місяців (а. с. 9-12).

01.01.2012 між орендодавцем та орендарем підписано Акт приймання-передачі приміщення в оренду. Акт підписано та скріплено печатками підприємств без зауважень (а. с. 13).

29.03.2013 сторони уклали додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди, якою п. 3.1. договору виклали в наступній редакції: «п. 3.1. Орендна плата за все майно складає 7260,00 грн. в місяць, у т.ч. ПДВ» (а. с. 14).

Крім того, укладеною між сторонами додатковою угодою від 31.03.2015 п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: «п.3.1. Орендна плата за все майно складає 19000,00 грн. в місяць, у т.ч. ПДВ» (а. с. 15).

Листами від 04.12.2015 № 254, від 28.12.2015 № 259 та від 28.01.2016 № 6 позивач, скориставшись правом, наданим йому п. 3.3. договору оренди повідомив відповідача про зміну з 01.01.2016 величини орендної плати відповідно до індексу інфляції за минулий період з 01.04.2015 по 30.11.2015 та надіслав на адресу відповідача для підписання додаткову угоду (а. с. 17-20, 22-24).

Відповідач у своєму листі від 30.12.2015 вих. № 12 повідомив позивачу про незгоду зі зміною орендної плати з індексом інфляції за минулий період та вказав про незгоду з розміром орендної плати, яку просить сплачувати позивач починаючи з 01.01.2016 зі щомісячним платежем у розмірі 22477,00 грн. (а. с. 21).

Вимога позивача (викладена у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди) сплачувати відповідачем щомісячну орендну плату з урахуванням індексу інфляції та відмова останнього від підписання вказаної вище додаткової угоди і оплати орендної плати з урахуванням визначеного позивачем розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції за минулий період і є причиною виникнення даного спору.

Таким чином, між сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до спірного договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2015. У звязку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд внести зміни до договору (в редакції, викладеній у позові).

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України суд може захистити порушене право чи охоронюваний законом інтерес у спосіб, встановлений договором або законом.

Укладений договір оренди з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обовязків, визначених ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін.

Пунктом 3 статті 3 ЦК України встановлено принцип свободи договору, який конкретизований у ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 статті 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до загального правил, встановлених ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати вирішення суперечливого питання на розгляд суду.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, умовами договору № Ф-1/10 (п. 3.3. розділу 3) сторони передбачили можливість перегляду (зміни) розміру орендної плати орендодавцем (на вимогу однієї із сторін) на величину індексу інфляції за минулий період дії договору оренди не частіше одного разу в 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни договору після укладення договору допускається на умовах, встановлених договором.

Згідно приписів ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору.

Згідно п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий курєр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

З урахуванням вищезазначеного, місцевий господарський суд, з висновками якого також погоджується й колегія суддів, правильно вказав на відповідність дій позивача, який звернувся з додатковою угодою до відповідача про внесення змін до договору оренди № Ф-1/10 від 01.12.2011, оскільки таке право позивача закріплено в п. 3.3. вищезазначеного договору. Відмова ж відповідача, на думку колегії суддів від підписання додаткової угоди до договору є порушенням майнових прав позивача на визначення орендної плати з урахуванням індексу інфляції за минулий період.

Перевіривши розрахунку розміру змін індексу інфляції за період 01.04.2015 по 30.11.15, який покладено позивачем при визначенні розміру орендної плати за додатковою угодою до договору, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є правильним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині внесення змін до п. 3.1. договору починаючи з 01.01.2016, оскільки це прямо суперечить ст. 653 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині внесення змін до п. 3.1. договору оренди № Ф-1/10 від 01.12.2011 правомірно задоволенні місцевим господарським судом, в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

З огляду на вищевикладене доводи апелянта не підлягають задоволенню, оскільки не спростовують того факту, що і договором і Законом передбачено право орендодавця вимагати перегляду (зміни) розміру орендної плати з урахуванням індексації.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бактеріологічний медико-діагностичний центр «Сєвєр» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 по справі № 904/2236/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 31.05.2016

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

ОСОБА_3