Рішення № 58043018, 26.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016р. Справа№ 914/585/16

За позовом: Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м.Львів

про стягнення 260345,62 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» про стягнення 254718,78 грн. основного боргу, 3511,84 грн. інфляційних втрат , 2115,00 грн. трьох відсотків річних та судових витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

18.04.2016 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог в якій він просив стягнути з відповідача 254718,78 грн. основного боргу, 764,16 грн. інфляційних втрат , 2037,75 грн. трьох відсотків річних та судових витрат.

В судове засідання 26.05.2015 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог в якій він відмовляється від суми основного боргу в розмірі 27332,38 грн., нарахованої за жовтень 2015 року та відмовляється від інфляційних та трьох відсотків річних.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях та матеріалах справи. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування комунальних послуг №1 за умовами якого відповідач зобовязувався відшкодовувати вартість наданих послуг з теплопостачання за встановленими тарифами і у строки, визначені договором, однак свої договірні зобовязання не виконав.

Відповідач проти позову заперечив повністю з тих підстав, що рахунки на оплату послуг він не отримував і при встановлені лічильника обліку тепла так і при знятті показників лічильника був відсутній його представник .

В судовому завданні 26.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22.10.2013р. між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Виконавець) та ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» (Замовник) укладено Договір про відшкодування комунальних послуг №1, за умовами п. 1.1. якого позивач зобовязується своєчасно надавати комунальні послуги з постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщення добудови ЗОШ №5 по вул.. Зварицькій,71 у м.Дрогобич, а відповідач зобовязувався відшкодовувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Як стверджує позивач, в період з 22 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року відповідач спожив теплової енергії на суму 260345,62 грн., яку не оплатив.

05.02.2016 року позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без відповіді і задоволення..

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 3511,84 грн. та три відсотки річних в розмірі 2115 грн., які просив стягнути з відповідача, проте в ході розгляду справи відмовився від заявлених вимог.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося раніше, 22.10.2013р. між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Виконавець) та ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» (Замовник) укладено Договір про відшкодування комунальних послуг №1, за умовами п. 1.1. якого позивач зобовязується своєчасно надавати комунальні послуги з постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщення добудови ЗОШ №5 по вул.. Зварицькій,71 у м.Дрогобич, а відповідач зобовязувався відшкодовувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Зазначений договір є чинним, не визнавався недійсним і не розривався у встановленому законом порядку.

Як стверджує позивач, в період з 22 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року відповідач спожив теплової енергії на суму 260345,62 грн., яку не оплатив.

ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» не заперечує факту споживання теплової енергії, проте у відзиві на позов та наданих поясненнях посилається на не доведення позивачем саме розміру спожитих послуг, оскільки представник відповідача на встановленні лічильника споживання теплової енергії і обнуління його показників не був запрошений, як і не брав участі у зніманні кінцевих показників споживання, що на його думку є підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на положення ст..20 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» та ст..ст.24 та 31 Закону України «Про теплопостачання».

Доводи відповідача необґрунтовані з огляду на наступне:

Статтею 20 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено право Споживача на отримання необхідної інформації щодо наданих послуг. Як стверджує позивач, рахунки на оплату наданих послуг передавались наручно і протягом періоду надання послуг жодних заперечень від Споживача щодо якості їх надання не надходило. Доказів звернення до позивача про надання йому інформації стосовно якості, розміру та вартості наданих послуг з теплопостачання у спірному періоді відповідач суду не надав. Якщо, як стверджує відповідач, він не отримував рахунків на оплату послуг з теплопостачання за поточний місяць, то це йому жодним чином не перешкоджало звернутися до позивача з вимогою надати такі рахунки для оплати та звірити показники лічильника зазначені в рахунках.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, що ненадання йому рахунків для оплати спожитої теплової енергії дає йому право не оплачувати її вартість, оскільки факт надання послуг з теплопостачання відповідач не заперечує, а відтак надані послуги повинні бути оплачені у обсягах споживання та за встановленими тарифами.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його представника при встановленні та запуску лічильника тепло споживання і при знятті показників, то слід зазначити наступне:

Відповідно до умов п.п.1.2, 1.4 Договору № 1 від 22.10.2015 року, укладеного між сторонами, Виконавець (Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради) самостійно визначає кількість наданих комунальних послуг шляхом зняття показника теплового лічильника та самостійно визначає вартість обсягу комунальних послуг з врахуванням показника теплового лічильника за відповідний розрахунковий період та існуючого роздрібного тарифу у відповідному місяці. Таким чином, присутність представника Споживача при знятті показників теплового лічильника не є обовязковою, проте це не перешкоджає йому самостійно перевірити ці показники і у випадку виявлення розбіжності відкорегувати вартість комунальних послуг, що підлягають до сплати. Доказів таких розбіжностей відповідач суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2015 року з метою обліку наданих послуг з постачання теплової енергії на опалення частини добудови ЗОШ №5 по вул.. Зарицькій ,71 у м.Дрогобич Актом КП «Дрогобичтеплоенерго» введено в експлуатацію тепловий лічильник Х-12 № 04198 ( а.с.10) Відповідно до цього Акту показники лічильника Х-12 №04198 є обнулені, що підтверджується Актом від 06.11.2015 року, листом-відповіддю КП «Упраління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради №95 від 14.04.2016 року (а.с.65), листом МКНВП «Технологія», яке проводило запуск даного лічильника № 21 від 15.04.2016 року та архіви зняття показників теплового лічильника Х-12 № 04198 ( а.с.55-59) з яких вбачається факт обнулення показників лічильника у листопаді 2015 року та розмір спожитої у спірному періоді теплової енергії. Таким чином, як вбачається із архівних відомостей зняття в авоматичному режимі показників теплового лічильника Х-12 № 4198 за період з 03.11.2015 року по 15.04.2016 року розмір спожитої теплової енергії становить 161,33 Гкал.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, він просив стягнути з відповідача за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року вартість спожитої теплової енергії із розрахунку 151,81 Гкал, що не виходить за межі архівних показників лічильника.

В ході розгляду справи позивач відмовився від вимог про стягнення з відповідача 27332,38 грн. нарахованих за жовтень 2015 року, оскільки показники лічильника були обтулені в листопаді і доказі, що підтверджують споживання теплової енергії на зазначену суму у жовтні відсутні.

Крім того, як правильно зазначив відповідач в додаткових поясненнях, при розрахунку вартості спожитої у січні теплової енергії в розмірі 43,07 Гкал по тарифу 1671,59 грн./Гкал позивачем було допущено арифметичну помилку і зазначено вартість спожитої теплової енергії 74385,76 грн., а не 71995,38 грн.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає вартість спожитої теплової енергії у листопаді 2015 року на суму 52688,52 грн., у грудні 2015 року на суму 100312,12 грн., у січні 2016 року на суму 71995,38 грн., що в загальному складає 224996,02 грн.

Що стосується доводів відповідача про те, що йому не були виставлені рахунки, а відповідно у нього відсутній обовязок оплачувати вартість спожитих послуг , то слід зазначити наступне:

Відповідно до п.2.1 Договору Замовник зобовязаний відшкодувати Виконавцю вартість фактично наданих послуг, згідно рахунку та показників лічильників. Оплата проводиться згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №119 від 29.01.2016 року позивач повідомив відповідача, що згідно Договору №1 від 22.10.2015 року заборгованість за теплопостачання станом на 31.01.2016 року становить 254718,78 грн. згідно рахунків №179 за грудень; №168 за листопад; №167 за жовтень; №4 за січень 2016 року. При цьому в даному листі зазначено про повторне надсилання рахунків з вимогою їх оплати в десятиденний термін. Як вбачається з листа Львівської дирекції ДППЗ «Укрпошта» №71 від 12.04.2016 року, зазначений рекомендований лист був вручений відповідачу 03.02.2016 року (а.с.62-63).

Жодних доказів відповіді на зазначений лист та доказів оплати чи будь-яких інших вимог і претензій стосовно неотримання ним рахунків для оплати відповідач суду не надав.

Крім того, 05.02.2016 року позивач направляв відповідачу претензію №164 з вимогою оплати заборгованості за спожиту теплову енергію, яка також залишена ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (79026,м.Львів, вул.Козельницька,4; код ЄДРПОУ 36416850) на користь Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Шевченка,21; код ЄДРПОУ 02144660) 224996,02 грн. боргу та 3374,94 грн. судового збору.

3.Відмовити в стягненні 2390,38грн. нарахованих за січень 2016 року.

4.В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Сума зайво сплаченого судового збору в розмірі 494,39 грн. підлягає поверненню .

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.05.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.