Ухвала суду № 58041759, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2016 р. м. Київ К/9991/80794/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

представника позивача Сергеєва М.В.

представника відповідача Григорєва Д.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі №2а-1817/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0000242304.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Кен-Пак (Україна)» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував: наявності спеціальної правосуб'єктності ТОВ «Дормашавто» в момент вчинення господарських операцій; наявності контактів позивача з великою кількістю осіб, що були задіяні при здійсненні перевезень; відсутності обвинувального вироку щодо посадової особи, яка мала відношення до ТОВ «Дормашавто», та який би свідчив про те, що від імені підприємства діяли особи, які не мали повноважень на вчинення юридично-значимих дій; наявності рішень судів у справі № 2а-6119/11/2670, якими підтверджено сплату ТОВ «Дормашавто» податкових зобов'язань за період, в якому здійснювалися господарські операції з ТОВ «Кен-Пак (Україна)»; належного виконання послуг, в процесі яких було перевезено більш ніж 88,0 млн. алюмінієвих банок. Наголошує на тому, що протягом всіх численних перевезень у позивача жодного разу не виникло сумнівів у правомірності існування ТОВ «Дормашавто», оскільки послуги надавало своєчасно і належно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення ТОВ «Кен-Пак (Україна)» за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2012 № 0000242304 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 170254,74 грн., в т.ч. 144711,32 грн. за основним платежем та в 25543,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за період: червень-грудень 2010 року та січень, лютий, квітень 2011 року, викладені в акті від 20.03.2012 № 233/23-1/32201166, про порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. Порушення цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 144711,32 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Дормашавто» (експедитор) за договором від 01.06.2010 № К-1305 транспортних послуг з перевезення вантажів.

Такі висновки обґрунтовані тим, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіїівському районі м.Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена 27.09.2011 щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. В ході слідства встановлено, що причетні до ОСОБА_4 невстановлені слідством особи у 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували ряд підприємств, в т.ч. ТОВ «Дормашавто», на осіб, що не мали наміру здійснювати господарську діяльність. Ці підприємства не знаходились за адресами реєстрації, не мають основних фондів, активів та працівників. Посилаючись на ці обставини, податковий орган дійшов висновку про непідтвердження фактичного надання послуг ТОВ «Дормашавто» та про нікчемність договору від 01.06.2010 № К-1305. Податкові накладні підписані особами, не уповноваженими платником податку здійснювати постачання послуг. Посилаючись на те, що вказана фізична особа, на думку відповідача, вчинила фіктивне підприємництво, податковий орган дійшов висновку про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та ТОВ «Дормашавто».

Судом першої інстанції була допитана у якості свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що у березні 2012 року вона проводила документальну невиїзну перевірку позивача, в ході якої порушень податкового законодавства при здійснення господарських операцій з ТОВ «Дормашавто» виявлено не було, а висновок про завищення позивачем суми податку на додану вартість зроблений лише з огляду на інформацію, яка надійшла з ДПІ у Голосіїівському районі м.Києва, про фіктивність ТОВ «Дормашавто».

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначальною умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції, що спричиняє реальні зміни майнового характеру та підтверджується первинними документами. При цьому суд дослідив документи, що підтверджують на час здійснення господарських операцій правоздатність ТОВ «Дормашавто», статус платника податку на додану вартість, а також право на здійснення господарської діяльності з надання транспортних послуг: копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства (контрагента) серії А01 №215106; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 08.12.2009 №100258316; витяг зі статуту товариства щодо можливості здійснення транспортно-експедиційної діяльності; довідку з ЄДРПОУ щодо знаходження підприємства в Єдиній базі даних; ліцензію на право здійснення транспортних послуг автомобільним транспортом у ТОВ «Дормашавто» серії АВ №530858 з необмеженим строком дії.

Також суд першої інстанції дослідив наявні первинні документи щодо господарських операцій між ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та ТОВ «Дормашавто» та оцінив їх як такі, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XII. Зокрема суд оцінив товарно-транспортні накладні, оформлені із зазначенням номерного знаку транспортного засобу, що здійснювало перевезення, ПІБ водія, який проводив транспортування, назви вантажоотримувача, пункту завантаження, пункту розвантаження (місце постачання), переліку, кількості та вартості заставної тари, загального тоннажу транспортного засобу, відомостей щодо формування валових витрат; копії податкових накладних; копії актів виконаних робіт; копії рахунків-фактур; копії платіжних доручень про перерахування коштів; копію договору про надання послуг від 01.06. 2010 № К-1305; копії оборотно-сальдових відомостей, договір про надання послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт. Судом встановлено, що первинні документи містять інформацію про конкретні послуги, які були надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що дає можливість встановити їх фактичне надання та зв'язок з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання наданих послуг в господарській діяльності позивача. Договір про надання послуг з перевезення передбачає ціни, які відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевозок) та погоджуються за кожним перевезенням, вказаним у представленій заявці. Суд також дослідив податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, перелік яких навів у постанові.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підписання документів первинного обліку від імені ТОВ «Дормашавто» здійснювали дві особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Згідно з актом ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 25.01.2012 № 54/3-23-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дормашавто» директором та головним бухгалтером ТОВ «Дормашавто» є ОСОБА_6 і на підприємстві працює одна особа. Таким чином, ОСОБА_7 не є працівником та уповноваженою особою ТОВ «Дормашавто», а отже не мав права складати та підписувати первинні документи. ОСОБА_6 є громадянином Російської Федерації, який перебував на території України лише 05.11.2009, отже не підписував первинні документи.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Аналіз положень ст. 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам кожному окремо та у їх сукупності.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

З метою дослідження фактичного придбання послуг у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими сформовані оспорюваний податковий кредит, аналізувати договірні умови надання послуг, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд апеляційної інстанції цього не виконав та не спростував оцінки суду першої інстанції первинним документам, не спростував доводів суду першої інстанції про фактичне перевезення конкретними транспортними засобами із вказівкою їх номерів та прізвищ водіїв, тоннажу товарів тощо.

Позивач в касаційній скарзі наголошує на тому, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість підписання договору директором ТОВ «Дормашавто» ОСОБА_6 з огляду на те, що він є громадянином Російської Федерації та один раз був на території в Україні, є припущенням, яке суперечить факту наявних сучасних комунікацій, включаючи функціонування пошти. Позивач також зазначає, що вся первинна бухгалтерська документація та податкові декларації підписувалися заступником директора - громадянином України ОСОБА_7

Суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив статус ОСОБА_7, яким підписувались первинні документи.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Також суд має з'ясувати результат кримінальної справи щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_4 в частині, що стосується створення ТОВ «Дормашавто».

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун