Ухвала суду № 58041575, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/31368/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року

у справі № 825/1239/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року у справі № 825/1239/15-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 30.03.2015 року № 0004491502.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, відповідачем складено акт від 16.03.2015 року № 507/15/35305804, яким встановлено порушення пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2014 року в сумі 213 988, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року № 0004491502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 988, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо неправомірного віднесення сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, у зв'язку із відсутністю факту придбання товару з метою використання його в господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума податку на додану вартість, сплачена в ціні транспортного засобу належить бюджетному відшкодуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України до операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою відносяться міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним документом.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000» є вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування на ремонт автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспортування.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, податковою накладною, платіжним дорученням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з даними додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року позивачем задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 389 635, 00 грн., яка виникла у листопаді 2014 року.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 389 635, 00 грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року виникло внаслідок надання послуг з міжнародного автоперевезення вантажу за межами митної території України, які згідно із пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою та придбаний на митній території України легковий автомобіль Toyota Land Cruizer JTMCV 05J704146095. Відповідно до розрахунків встановлено, що відсоток по нульовим операціям у даному бюджетному відшкодуванні становить 175 647, 00 грн., а відсоток за придбаний автомобіль у сумі бюджетного відшкодування становить 213 988, 00 грн.

При цьому на підставі наданих до перевірки актів наданих послуг, CMR, платіжних доручень податковим органом встановлено, що придбаний автомобіль у перевіряємому періоді не використовувався в операціях, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується використання придбаного позивачем транспортного засобу у межах власної господарської діяльності, під час надання послуг з міжнародного автоперевезення вантажу за межами митної території України, тому вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для включення сплаченої в ціні автомобіля суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Транс 2000» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року у справі № 825/1239/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук