Ухвала суду № 58041377, 25.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/557/16

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

25 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 лютого 2016 року Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області було видано наказ №89 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ", який був вручений представнику підприємства за дорученням 08 лютого 2016 року (а.с.8)

04 лютого 2016 року на підставі наказу видано направлення на перевірку №№ 15, 16 та 17, які підписані в.о. начальника Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області. Направлення вручені під підпис 08 лютого 2016 року (а.с.115-117).

Уповноваженими працівниками Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт №0144/22/НОМЕР_1 від 19 лютого 2016 року.

Не погодившись з діями відповідача при проведенні перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п.12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22 квітня 2014 року №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою : Україна, 31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, віл. Незалежності, буд.3/8.

З заперечень відповідача на адміністративний позов встановлено, що під час виходу за адресою м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд.3/8 перевіряючих зустрів засновник ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" ОСОБА_4, який провів перевіряючих до приміщення де знаходиться офіс позивача. В даному приміщенні ОСОБА_5 було пред'явлено оригінал та копію довіреності від 05 січня 2016 року, отримано наказ на проведення перевірки та підписано направлення на її проведення.

Згідно з довіреністю від 05 січня 2016 року, виданої ОСОБА_5 на час проведення перевірки була повноважним представником позивача та мала право не лише на отримання наказу, але й на отримання інших документів, повідомлень та вчинення інших дій.

Відповідно до п.п.19.2, 19.3 ст.19 ПК України, представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ податкового органу № 89 від 04 лютого 2016 року про проведення перевірки та направлення №№15, 16 та 17 від 04 лютого 2016 року вручені уповноваженому представнику позивача за довіреністю, про що міститься його відмітка, отже відповідача правомірно допущено до проведення перевірки.

Перевірка проводилась з 08 лютого 2016 року по 12 лютого 2016 року, тобто декілька днів, а отже позивача не було позбавлено права надавати пояснення та документи або заперечення під час проведення перевірки.

Таким чином, посилання апелянта на порушення його прав внаслідок дій по врученню наказу про призначення перевірки не до початку, а в день початку позапланової перевірки, колегія суддів до уваги не бере, оскільки чинним законодавством не передбачено терміни вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки до початку її проведення.

Суд також приймає до уваги, що позивачем оскаржувався до суду наказ про проведення перевірки №89 від 04 лютого 2016 року.

Рішенням суду першої інстанції від 11 березня 2016 року залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (справа №822/173/16).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень.

Зазначене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку встановленому законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження наказів про призначення перевірки можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі у задоволенні позову має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Зазначена судова практика проаналізована в Листі Державної фіскальної служби України від 12 вересня 2014 року № 4352/7/99-99-10-02-02-17 "Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок".

Також такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 27 січня 2015 року, оскільки в ній міститься правовий висновок стовно правомірності проведення документальної невиїзної перевірки, а в даному випадку проведено документально позапланову виїзну перевірку, підстави і порядок якої має відмінності.

Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка проводилась посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення особисто повноважному представнику позивача під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та предявлення направлень та службових посвідчень повноважному представнику позивача, до початку проведення такої перевірки.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7