Постанова № 58040923, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9849/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації, Військової частини А1937 про визнання нечинним наказу, стягнення утриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації, Військової частини А1937 та просив:

- визнати нечинним наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 «Про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна» в частині, що стосується позивача, та зобов'язати видати наказ, яким скасувати наказ №78 від 25.09.2014 в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності, з наданням позивачеві примірника такого наказу;

- зобов'язати Військову частину А1937 утриматись від вчинення дій щодо утримання з грошового забезпечення позивача сум на підставі наказу №78 від 25.09.2014;

- стягнути з відповідача №1 на користь позивача суми, утримані з грошового забезпечення позивача у зв'язку з незаконним притягненням його до матеріальної відповідальності, у розмірі 640 грн.;

- стягнути з Військової частини А1937 на користь позивача всі суми, утримані з грошового забезпечення позивача у зв'язку з незаконним притягненням його до матеріальної відповідальності, у тому числі суми утримань за період січень - вересень 2015 року у розмірі 9997, 85грн.;

- стягнути з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь позивача витрати на оплату почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції визнав встановленими такі обставини: у період з 01.07.2014 по 28.08.2014 офіцером відділу аудиту ресурсного забезпечення Департаменту внутрішнього аудиту фінансового контролю Міністерства оборони України було проведено аудит відповідності фінансово-господарської діяльності речової служби Військового інституту телекомунікацій та інформатизації за період з 01.01.2011 по 01.07.2014.

В ході перевірки було виявлено безпідставне завищення обсягів вартості отриманих послуг з сухого чищення речового майна на загальну суму 49 000, 07 грн., внаслідок дій начальника речової служби ОСОБА_3, що зафіксоване у Висновках на коментарі до Аудиторського звіту від 28.08.2014 №234/1/0/39.

В подальшому, на підставі даних аудиту було проведено внутрішнє службове розслідування, яке підтвердило порушення, допущені з боку начальника речового складу ОСОБА_3 За результатами проведеного службового розслідування, було видано наказ начальника інституту від 25.09.2014 №78 про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна інституту, яким посадові особи були притягнені до матеріальної відповідальності, зокрема, начальник речової служби ОСОБА_3 у розмірі 45 063, 20 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи власноруч облікові документи, позивач знав про неправильні дані, які зазначені в накладних, та усвідомлював факт порушення ним чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Однак, ні з правильністю встановлення обставин справи, ні з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись повною мірою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Обов'язки начальника речової служби закріплені в Положенні про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженому Наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, зокрема, начальник речової служби організовує та контролює ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також їх експлуатацію (пункт 3.1.9); слідкує за правильним використанням, зберіганням та обліком речового, господарського, культурно-освітнього майна у підрозділах і на складі частини; веде облік та звітність у речовій службі частини (пункт 3.2.5.).

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, регламентовані приписами Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР.

Так, пунктом 13 Положення визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: - умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; - недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

В ході апеляційного перегляду було встановлено, що існує два різних варанти наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014, які відрізняються як суб'єктивним складом осіб, яких притягнуто до матеріальної відповідальності, так і розмірами такої відповідальності. Належним чином посвідчені копії вказаних наказів були надані апелянтом до огляду в судовому засіданні, а їх копії, - долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача не зміг надати змістовних пояснень на спростування означених обставин і пояснити наявність різних за змістом, але однаковими за зовнішніми реквізитами документів та наявності дійсних печаток організації на обох варантах.

Таким чином, прийнявши наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 як належний і допустимий доказ у справі, суд першої інстанції припустився помилки, адже не усунув виявлені суперечності, про які йому було повідомлено позивачем в ході судового розгляду справи.

Крім того, як вбачається зі змісту Акту службового розслідування, наказу від 25.09.2014 №78, з урахуванням змін, внесених до нього на підставі наказу від 30.12.2014 №120, в ході розслідування встановлено, що за особистою вказівкою начальника речової служби тилу інституту капітана ОСОБА_3 завідувачем речового складу ОСОБА_4 було внесено невідповідні дані щодо кількості майна, яке фактично передавалось для сухого чищення.

Однак, до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування на підставі наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 були притягнуті лише позивач у розмірі 45 063,20 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 2403 грн. Підстави саме такого розподілу матеріальної відповідальності представник відповідача пояснити не зміг.

Апелянт наполягав на протиправності оскаржуваного наказу за наявності дійсних актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг, які містять, окрім підпису ОСОБА_3, ще вісім підписів офіцерів.

Посилання представника відповідача на те, що решта підписантів виконували злочинний наказ позивача, спростовуються званнями і посадами останніх, оскільки у службовому підпорядкуванні вказані особи, окрім комірника речового складу інституту ОСОБА_4, в позивача не перебували.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладених обставин та двох різних за змістом наказів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 та відсутності будь-яких пояснень відповідача з даного приводу,- колегія суддів позбавлена можливості визнати правомірним притягнення позивача до майнової відповідальності.

Оскаржуваним наказом позивач був притягнутий до майнової відповідальності за внесення до службових документів завідомо неправдивих даних, що спричинило значні збитки державі, тобто діяння, що містять ознаки злочину.

Водночас, оскільки, на думку відповідача, у ОСОБА_3 були відсутні корисливі мотиви, -матеріали не було передано до правоохоронних органів. Водночас, відповідач не є тим органом до повноважень якого законом відноситься визначення кола винних осіб та встановлення в їх діяннях складу злочину.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на проведення почеркознавчої експертизи, колегія суддів враховує, що в першій редакції наказу від 25.09.2014 №78 зазначено, що цифрові записи належать позивачеві. Представник відповідача проти відшкодування вказаної суми заперечував, вказавши, що не заперечує здійснення відповідних записів ОСОБА_4

Так, висновком експертного дослідження Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №522-ВКЕ від 07.10.2014 підтверджено виконання цифрових рукописних записів у Накладних №44 від 23.07.2013 та №46 від 31.07.2013 саме ОСОБА_4

Наказом Начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій від 30.12.2014 №120 було внесено зміни до наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 та викладено перший абзац у новій редакції.

Проте, як зазначив позивач, відповідач «заднім числом» вніс зміни до зазначеного наказу, оскільки до відома самого позивача такий наказ у встановленому порядку доведений не був, з огляду на невідповідність строків його винесення.

Представник відповідача в судовому засіданні не зміг спростувати вказані обставини, - з огляду на що колегія суддів дійшла висновку, що фактично понесені позивачем витрати на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 грн. підлягають відшкодуванню.

Враховуючи наведене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3, однак враховуючи, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права в частині вимоги визнати нечинним наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014, суд вважає за необхідне задовольнити їх шляхом визнання такого наказу протиправним та скасування в частині, що стосується позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Натомість суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав до задоволення позову, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 «Про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна» в частині, що стосується ОСОБА_3.

Зобов'язати Військову частину А1937 утриматись від вчинення дій щодо утримання з ОСОБА_3 грошового забезпечення на підставі наказу №78 від 25.09.2014.

Стягнути з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь ОСОБА_3 кошти, утримані з грошового забезпечення на підставі наказу №78 від 25.09.2014 у розмірі 640 грн.

Стягнути з Військової частини А1937 на користь ОСОБА_3 кошти, утримані з грошового забезпечення позивача на підставі наказу №78 від 25.09.2014 у розмірі 9997,85 грн.

Стягнути з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь ОСОБА_3 витрати на оплату почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.