Ухвала суду № 58040502, 26.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2016 рокусправа № П/811/671/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «ДЦ Арт-Салон»

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПП «ДЦ Арт-Салон» у березні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17.02.2015.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області у період з 25.12.2014 по 29.12.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ДЦ Арт-Салон» з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів і витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «АСТ Буд-Сервіс», ТОВ «ТВК Укрбудпостач» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, ТОВ «Размус» за період з 01.05.2013 по 31.05.2013, за результатами якої складено Акт № 47/11-23-22-04/33372439 від 30.12.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 17 лютого 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2, яким ПП «ДЦ Арт-Салон» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 42548,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21274,00 грн. та № НОМЕР_1, яким ПП «ДЦ Арт-Салон» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 44787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22394,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП «ДЦ Арт-Салон» з ТОВ «АСТ Буд-Сервіс», ТОВ «ТВК Укрбудпостач», ТОВ «Размус» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 42548,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 44787,00 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок (зустрічних звірок) контрагентів позивача, згідно з якими контролюючими органами встановлено відсутність останніх за місцезнаходженням, відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання у звязку з відсутністю основних засобів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ДЦ Арт-Салон» з ТОВ «Размус» та ТОВ «ТВК Укрбудпостач» було укладено договори поставки, з ТОВ «АСТ Буд-Сервіс» було укладено договір по надання послуг будівельною технікою, машинами та механізмами, разом з екіпажем № 17/01 П від 17.01.2013.

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідки про виконані роботи, а також проведено оплату товару (наданих послуг), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними, інвентарними картками обліку основних засобів, актами введення в експлуатацію основних засобів.

Також придбаний товар було використано у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами на проектування та будівництво обєктів нерухомості, договорами підряду, укладеними з контрагентами-замовниками позивача.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПП «ДЦ Арт-Салон» господарських операцій з ТОВ «Размус» та ТОВ «ТВК Укрбудпостач», ТОВ «АСТ Буд-Сервіс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання податкового органу на акти проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що зі змісту Актів вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у вказаних підприємств, під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобовязань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року в адміністративній справі № П/811/671/15 - без змін.

Стягнути з Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 06 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 31 травня 2016 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров