Ухвала суду № 58040460, 01.06.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

01 червня 2016 р. справа №812/1108/15

приміщення суду за адресою: м.Краматорськ, вул. Марата, буд.15

ОСОБА_1 Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 812/1108/15 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_3 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області , Старобільської обєднаної державної податковлї інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання незаконними дій щодо складання вимоги № Ф-19 від 17.02.2015, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/1108/15 з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року.

Апелянтом при поданні апеляційної скарги допущено порушення вимог частини 6 статті 187 КАС України, а саме не сплачено судовий збір.

Згідно частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною 3 статті 189 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Ухвалою від 10 лютого 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року без руху, встановивши семиденний строк з дня отримання даної ухвали для надання доказів сплати судового збору.

31 березня 2016 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору було відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків, встановивши семиденний строк з дня отримання даної ухвали для надання доказів сплати судового збору.

Згідно поштового повідомлення ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року отримана апелянтом 13 травня 2016 року.

Станом на 01 червня 2016 року доказів оплати судового збору, витребуваних ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, скаржником до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду не надано.

01 червня 2016 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло повторне клопотання від ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору.

Клопотання обґрунтоване тим, що вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, суперечить ст.ст. 8,22,55,64,130 Конституції України оскільки фактично перекладає на громадянина обовязки Держави України та порушує його право на судовий захист, яке не може бути обмежене і гарантується окрім норма прямої дії Конституції України ще і ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, в даному випадку доступ до суду обмежений Законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон № 3674-VI) передбачено, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Стаття 5 Закону № 3674-VI визначає вичерпний перелік осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Відповідно до вказаної статті, в редакції на час звернення з апеляційною скаргою, апелянт не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

За приписами статті 8 Закону № 3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Зважаючи на визначений судом розмір судового збору та оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, вищевказане обумовлює відмову в задоволенні клопотання апелянта.

Суддя вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим ст. 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

Закон № 3674-VI не визнаний неконституційним, тому обовязок апелянта сплачувати судовий збір є наявним. Слід зазначити, що до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір на виконання ухвали місцевого суду про залишення позову без руху з цієї підстави.

При таких обставинах необхідно відмовити у відстроченні сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 108, 187, 189, частиною 3 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 р. у справі № 812/1108/15- повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1ОСОБА_2