Постанова № 58036988, 19.05.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/3388/16-а

Провадження №2-а/592/88/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити нарахування і подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

06.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити нарахування і подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги, в якому він зазначив про те, що він ОСОБА_1 проживав у м. Луганську. Влітку 2015 року у звязку із збільшенням кількості обстрілів, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини в цьому регіоні він був змушений покинути постійне місце проживання в м. Луганську та виїхати звідти у більш безпечніше місце. У відповідності до Постанови ОСОБА_3 Міністрів України Про облік внутрішньо переміщених осіб № 509 від 01.10.2014 року він був взятий на облік ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 18.08.2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. З моменту взяття на облік ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради йому надавалась щомісячна адресна допомога, яка обумовлена Постановою ОСОБА_3 Міністрів України Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг № 505 від 01.10.2014 року. Згідно з діючим на той час Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою ОСОБА_3 Міністрів України Про облік внутрішньо переміщених осіб № 509 від 01.10.2014 року, на зворотному боці довідки територіальним підрозділом Державної міграційної служби України було зроблено відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, вказаних у довідці, із зазначенням строку реєстрації з 18.08.2015 року по 18.02.2016 року. 18.02.2016 року, коли він звернувся до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про подовження строку дії довідки та призначення йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посадовими особами ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради на зворотному боці довідки було зроблено запис Дата закінчення дії довідки 17.08.2016 року із зазначенням дати запису 18.02.2016 року, та було запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України. Зареєструвати місце свого перебування й отримати відповідну відмітку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про реєстрацію на зворотному боці довідки на разі є неможливим у звязку із тим, що Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 13.01.2016 року, були вилучені частини 2 6 статті 5, а також пункти 1 і 2 частини 1 статті 11 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , відповідно до яких територіальні підрозділи Державної міграційної служби України проставляли відмітку про реєстрацію на довідках внутрішньо переміщених осіб. Окрім того, наскільки йому стало відомо із публікацій в засобах масової інформації, листом Державної міграційної служби України № 6-155/3-16 від 13.01.2016 року було скасовано дію інструктивних листів Державної міграційної служби України № 6-177/3-15 від 15.01.2015 року та № 6-1975/1-15 від 02.04.2015 року, якими був передбачений порядок реєстрації місця перебування (фактичного проживання) внутрішньо переміщених осіб. Територіальні підрозділи Державної міграційної служби України зараз здійснюють лише оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус за місцем проживання внутрішньо переміщених осіб, згідно з дорученням голови Державної міграційної служби України № Д/153/2.1-15 від 02.10.2015 року. При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання/перебування у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не проставляється. Звернувшись до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради за розясненням щодо ненарахування йому (невиплати) адресної допомоги, 21.03.2016 року він Укрпоштою отримав листа з Повідомленням про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання за підписом начальника ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради. Зі змісту повідомлення вбачається, що адресна допомога за його заявою від 18.02.2016 року йому не була призначена через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби України на зворотному боці довідки про взяття на облік згідно з пунктом 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженого Постановою ОСОБА_3 Міністрів України Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 509 від 01.10.2014 року. Зазначену відмову він вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України з огляду на наступне. Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року зі змінами, внесеними Законом України № 921-VIII від 24.12.2015 року, визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Як зазначено в ч. 2 ст. 9 чинної редакції цього Закону, внутрішньо переміщена особа зобовязана: 1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; 3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобовязана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня відїзду; 4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Ч. 1 ст. 12 цього Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. П. 1 ст. 1 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні 1382-ІV від 11.12.2003 року. П. 4 ч. 2 розд. І Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року доповнена ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, яка наголошує на тому, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме: з 13.01.2016 року проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі. Принагідно слід зазначити про те, що створення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб було передбачено ще в первісній редакції Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року (п. 7 ч. 4 ст. 20 Прикінцеві та перехідні положення ) для забезпечення обліку таких осіб та створення експертно-інформаційної системи підтримки прийняття управлінських рішень, із зазначенням ідентифікаційних даних громадян, відомостей про факт надання їм державою та органами місцевого самоврядування послуг, даних про факт та про потреби їх працевлаштування, відомостей про виплачені їм грошові суми для забезпечення тимчасового поселення та отримання постійного житла, передбачивши в цій базі систему захисту персональних даних, повноваження державних органів та їх територіальних підрозділів щодо порядку введення таких даних за їх спеціальною компетенцією та порядок надання необхідних для таких осіб інформаційно-консультативних відомостей та послуг для прискорення та спрощення для цієї категорії громадян процесу соціальної адаптації. Тому, виходячи з цього, з урахуванням вимоги ст. 20 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, яка наголошує на тому, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства. Окрім того, як зазначено в розяснювальному листі Міністерства юстиції України Щодо практики застосування норм права у випадку колізії № 758-0-2-08-19 від 26.12.2008 року, у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом як такий, що має більшу юридичну силу. Тобто, у ситуації, яка склалася, вимагати проставляння відмітки структурним підрозділом Державної міграційної служби України на зворотному боці довідки як необхідний елемент для визнання цієї довідки дійсною всупереч положенням п. 1 ч. 1, а також п. 4 ч. 2 розд. І Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, і, тим паче, з цієї причини відмовляти йому у наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не є правомірним способом вирішення неузгодженості між чинними нормативно-правовими актами та усуненням наявного протиріччя з одного й того самого предмета регулювання. З часу подачі ним вперше заяви про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу та заяви про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, він безперервно проживав у м. Суми. Підстави для скасування дії наданої йому довідки № НОМЕР_1 від 18.08.2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, вичерпний перелік яких наведений у ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, відсутні. Таким чином, він вважає, що ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради безпідставно припинило виплату належну йому допомогу переміщеним особам на проживання. Тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Він був змушений покинути постійне місце проживання в м. Луганську, залишивши там майже все своє майно, яке наживалося довгі роки, та виїхати звідти, взявши з собою лише документи і найнеобхідніші речі. Для проживання він вимушений орендувати житло, розмір оплати за яке (з урахуванням сплати житлово-комунальних послуг) для нього є суттєвим, тому з урахуванням постійно зростаючих цін на житло, продукти харчування, житлово-комунальні послуги та товари першої необхідності йому доводиться майже виживати на межі бідності. Безпідставне припинення виплати йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, значною мірою ускладнює його існування, яке і так знаходилось у вкрай складному матеріальному становищі. Отримання цієї допомоги є для нього життєво важливим. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Ст. 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року проголошує, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Ст. 14 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року проголошує, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні; забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України він просив розглянути справу за його позовом про визнання дій ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради неправомірними та зобовязання здійснити нарахування і подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги за його відсутності. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 46, 48, 55 Конституції України; ст. ст. 6, 17, 18, 19, 71, 99, 104 106 КАС України; ст. ст. 2, 4, 5, 9, 12, 13, 20 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, він просив: 1. Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови йому ОСОБА_1 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за його заявою від 18.02.2016 року до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги. 2. Зобовязати ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до його заяви від 18.02.2016 року до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги. 3. Розгляд справи за його позовом про визнання дій ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради неправомірними та зобовязання здійснити нарахування і подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України він просив провести за його відсутності (вхідний № 12999/16 від 06.04.2016 року) (а. с. 2 4) .

19.04.2016 року начальник ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_4 надала до Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення по справі № 592/3388/16-а, провадження № 2-а/592/88/16, в якому вона зазначила про те, що з адміністративним позовом ОСОБА_5 управління не згодне в повному обсязі, виходячи з наступного. ОСОБА_2 у питаннях, що стосуються соціального захисту внутрішньо переміщених осіб керується Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою ОСОБА_3 Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (надалі Порядок) , Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим Постановою ОСОБА_3 Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року (надалі Постанова) . Так, відповідно до ст. 4 Закону передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання у порядку, встановленому ОСОБА_3 Міністрів України. Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються ОСОБА_3 Міністрів України. Зазначена норма Закону пояснює, що вирішення питань, що стосуються порядку обліку внутрішньо переміщених осіб делеговано ОСОБА_3 Міністрів України, який у власне прийнятому акті визначає умови видачі та чинності довідки. Як наслідок, згідно з пунктом 7-1 Порядку передбачено, що територіальний підрозділ Державної міграційної служби у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки. Обумовленість такого правового регулювання підтверджується і тим, що Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року(набрав чинності з 13.01.2016 року) вказується, що для визначення відповідного порядку дій щодо реалізації положень Закону Уряд має у трьохмісячний термін прийняти відповідну постанову. До цього часу ОСОБА_3 Міністрів України власним протокольним рішенням № 13 від 22.02.2016 року (копія надається) вказав Державній міграційній службі та Міністерству соціальної політики України керуватись діючими вимогами Порядку. Між іншим, варто відмітити, що з прийняттям Закону № 888-VІІІ, на який посилається позивач, до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні № 1382-ІV від 11.12.2003 року було внесено зміни, відповідно до яких передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, до якого вносяться відомості про місце перебування. Зазначене вкотре підтверджує той факт, що довідка внутрішньо переміщеної особи має містити відповідну відмітку органом реєстрації (абз. 8 ч. 5 розд. І Закону № 888-VІІІ) . В той же час зясовано, що 18.08.2015 року ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (довідка № НОМЕР_1 від 18.08.2015 року) та відповідно до поданих документів згідно з рішенням управління від 21.08.2015 року йому була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі грошова допомога) з 19.08.2015 року по 18.12.2015 року. 17.09.2015 року до управління вдруге звернувся ОСОБА_1 для проведення перерахунку грошової допомоги в межах терміну призначення у звязку з отриманням з 02.08.2015 року пенсії. Як наслідок, відповідно до рішення управління від 21.09.2015 року позивачу була призначена грошова допомога з 17.09.2015 року по 18.02.2016 року щомісячно. 18.02.2016 року вдруге позивачу було подовжено строк дії довідки на шість місяців та було розяснено про необхідність проставлення відповідної відмітки в територіальному підрозділі Державної міграційної служби. Одночасно з цим позивачу було повідомлено про те, що за інших обставин довідка буде вважатись недійсною. Оскільки раніше надані розяснення щодо імперативного проставляння вище обумовленої відмітки на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виконані не були, тому рішенням управління від 20.02.2016 року позивачу було відмовлено в призначенні грошової допомоги через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік (строк дії реєстрації попередньо становив з 18.08.2015 року по 18.02.2016 року) . Отже, з наведеного вище вбачається відсутність правової підстави для задоволення позовних вимог позивача. Враховуючи вищевикладене та на підставі ст. ст. 49, 51 КАС України, ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , п. 7- 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи , затвердженого Постановою ОСОБА_3 Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, вона просила суд: 1. У задоволенні позовних вимог позивача відмовити. 2. У разі відсутності в судовому засіданні представника управління справу розглянути без його участі (вхідний № 14637 від 19.04.2016 року) (а. с. 17) .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Він просив провести розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягав (а. с. 4/зв) .

У судове засідання представник відповідача не зявився. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Він просив провести розгляд справи без його участі. Просив відмовити у задоволенні позову (а. с. 17/зв) .

Таким чином, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ст. ст. 49, 51, 122, 128, 150 КАС України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року (із змінами і доповненнями) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року (із змінами і доповненнями) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому ОСОБА_3 Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Судовим розглядом було встановлено, що позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради від 18.08.2015 року № НОМЕР_1 (а. с. 6) . Зі змісту вказаної довідки та з копії паспорта позивача (а. с. 5) вбачається, що позивач перемістився з тимчасово окупованої території та до цього постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим Постановою ОСОБА_3 Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку) .

Звернувшись до відповідача із заявою про продовження строку дії довідки та призначення йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, посадовими особами ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради на зворотному боці довідки було зроблено запис Дата закінчення дії довідки 17.08.2016 року із зазначенням дати запису 18.02.2016 року, та було запропоновано зареєструвати місце перебування в територіальному підрозділі Державної міграційної служби України. Отже, позивачу було відмовлено в наданні допомоги переміщеним особам на проживання (а. с. 7) .

П. 1 ст. 1 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні № 1382-IV від 11.12.2003 року.

П. 4 ч. 2 розд. І Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року доповнена ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Ч. 1 ст. 12 даного Закону надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Отже, з часу набрання чинності цим Законом, а саме: з 13.01.2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Такий висновок також випливає з того, що внесенням змін згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року, законодавець виключив п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону, норма якого передбачала обовязок внутрішньо переміщеної особи один раз на шість місяців зявлятися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Доводи представника відповідача, викладені у письмових запереченнях проти позову, з приводу того, що ОСОБА_3 Міністрів України протокольним рішенням № 13 від 22.02.2016 року вказано Державній міграційній службі та Міністерству соціальної політики України керуватися діючими вимогам Порядку (а. с. 18) , не ґрунтуються на вимогах законі.

Так, ст. 117 Конституції України визначає, що ОСОБА_3 Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання. ОСОБА_3 Міністрів України підписує Премєр-міністр України. Нормативно-правові акти ОСОБА_3 Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

З огляду на таке, протокол засідання ОСОБА_3 Міністрів України № 13 від 22.02.2016 року не є нормативно-правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України.

Крім того, слід взяти до уваги те, що п. 2 розд. ІІ Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 921-VIII від 24.12.2015 року визначено необхідність ОСОБА_3 Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги ОСОБА_3 Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, а п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

З огляду на принцип законності пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 71 Порядку через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням вимоги ст. 20 Закону, яка наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону, вважати наявність відмітки структурного підрозділу Державної міграційної служби України ознакою дійсності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є рішенням помилковим і таким, що прийнято в порушення чинного законодавства.

Суд приходить до висновку про те, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради, з огляду на ст. 4 Закону України діє безстроково, до того ж під час судового розгляду не встановлено обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону, а тому рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення ухвалюється не на користь відповідача субєкта владних повноважень, а позивачу було відстрочено сплати судового збору до ухвалення судового рішення, відтак суми судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити нарахування і подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за його заявою від 18.02.2016 року до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Зобовязати ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до його заяви від 18.02.2016 року до ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень ОСОБА_2 соціального захисту населення Сумської міської ради на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп. .

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков