Ухвала суду № 58033054, 30.05.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9963/15-ц

Номер провадження 2/643/245/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

при секретарі Горборуковій М.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просили визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 4 грудня 2012 року між продавцями ОСОБА_7, ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, визнати недійсною та анулювати реєстрацію права власності, здійснену 11 грудня 2012 року за відповідачем ОСОБА_4 зазначеної квартири. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, був батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_7 з 1996 року страждав психічним захворюванням шизофренією параноїдальної форми безперервного типу перебігу і у звязку з вказаним захворюванням мав ІІ групу інвалідності. 13 травня 2002 року ОСОБА_7 і його батько ОСОБА_3 приватизували 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, в якій на той час проживали. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право власності на вказану квартиру реєстр. № 5А-02-226434. 4 грудня 2012 року ОСОБА_7, який на той час перебував у хворобливому стані з приводу зазначеного вище захворювання, і його батько ОСОБА_3 продали 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 40,7 кв.м., і згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 04.12.2012 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р. № 10730, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2012 р., право власності на квартиру, в тому числі частина, належна ОСОБА_7, перейшла до ОСОБА_4 ОСОБА_7 заявляв родичам, що він проти продажу зазначеної квартири, а після продажу квартири скаржився, що за результатами її продажу йому нічого, в тому числі житла, не залишилося. Разом з тим, опікунство над ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з боку його батька ОСОБА_3 або інших осіб, у звязку з його недієздатністю, не оформлювалося, опікунською радою Московського району м. Харкова дозвіл на відчуження частини квартири АДРЕСА_3, яка належала на праві власності ОСОБА_7, не надавався. 01 лютого 2015 року ОСОБА_7 помер. Причиною смерті ОСОБА_7 була параноїдальна шизофренія. В даний час з 19 лютого 2015 року в провадженні приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_8 знаходиться спадкова справа № 5/2015-02-14 ОСОБА_7 за заявами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, позивачі дізналися, що в день продажу ОСОБА_7 і ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 4 грудня 2012 року ОСОБА_3 придбав на своє імя квартиру АДРЕСА_4, яку 25 березня 2013 року подарував своїй доньці ОСОБА_9. Таким чином, позивачі вважають, що укладаючи 4 грудня 2012 року правочин купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_10 страждав психічним захворюванням шизофренією параноїдальної форми безперервного типу перебігу, перебував у хворобливому стані з приводу зазначеного захворювання, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що відповідно до ст. 225 ЦК України є підставою для визнання вказаного правочину недійсним. Крім того, правочин продажу 4 грудня 2012 року квартири АДРЕСА_2, був вчинений ОСОБА_7 під впливом тяжкої для нього обставини психічного захворювання, на вкрай невигідних для нього умовах, внаслідок чого він позбувся житла та права власності на зазначену квартиру, а його діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були позбавлені права отримати належну ОСОБА_7 частину у власність в порядку спадкування (а.с. 1-7).

Ухвалою суду 28.01.2016 р. до участі в розгляді цивільної справи в якості третьої особи залучена приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Ухвалою суду від 07.04.2016 р. до участі у справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_6

Третя особа - Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5 направила суду пояснення, в яких зазначила, що доказів того, що ОСОБА_7 на час вчинення оспорюваного правочину був визнаний судом недієздатним та у відношенні нього встановлювалася опіка, як і доказів, які б свідчили, що його волевиявлення, при укладенні вказаного договору, не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, позивачі в позовній заяві не зазначають та самі вказують про те, що ОСОБА_7 не визнавався недієздатним та опіка над ним не встановлювалася, тоді як тільки у відношенні недієздатної особи частиною 2 ст. 41 ЦК України встановлена заборона на вчинення будь-якого правочину. Вказані обставини та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що на час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_7 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення зазначеного правочину. При посвідченні правочину у нотаріуса також не виникало сумнівів щодо цивільної дієздатності ОСОБА_7 Про той факт, що відчуження квартири відповідало внутрішній волі ОСОБА_7 свідчить особистий підпис ОСОБА_7 в договорі купівлі-продажу, а також та обставина, що останній з 04 грудня 2012 року та до своєї смерті, тобто більше ніж два роки, не оспорював дійсність правочину. На час вчинення вказаного правочину, у нотаріуса не виникало будь-яких сумнівів щодо усвідомлення ОСОБА_7 своїх дій, повязаних з відчуженням зазначеної квартири та останній, при укладанні вказаного правочину, не заявляв, що страждає будь-яким психічним захворюванням. Позовна заява позивачів також не містить будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме в момент вчинення правочину 04.12.2012 року ОСОБА_7 не усвідомлював своїх дій та (або) не міг керувати ними, а сам же факт наявності у нього зазначеного вище психічного захворювання та його інвалідність не є таким доказом, оскільки не доводить тих обставин, які відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним. Вважала, що підстави для задоволення позовних вимог позивачів відсутні (а.с. 143-146).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 показала, що є дочкою ОСОБА_7. З батьком бачилися приблизно один раз на тиждень. Її батько ОСОБА_7 зі своїм батьком ОСОБА_3 мешкали у належній їм трикімнатній квартирі АДРЕСА_6. В цій же квартирі була зареєстрована її сестра позивачка ОСОБА_2. У їх батька ОСОБА_7 з серпня по грудень 2012 року був хворобливий стан. У грудні 2012 року він потрапив на лікування до психіатричної лікарні № 3. Її сестра ОСОБА_2 знала про продаж трикімнатної квартири та вважала, що він купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_7. Про хворобу батька свідчило те, що у нього змінювалося обличчя, становилось утруднене дихання. Після лікування в психіатричній лікарні він питав, за скільки була продана спірна квартира. До суду з позовом звернулися лише після смерті батька, оскільки не знали, що однокімнатна квартира по вулиці Гвардійців Широнінців не належить батькові, та свідок деякий час знаходилася на лікуванні у м. Києві.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_2 показала, що її батьки розлучилися. Вона залишилася зареєстрованою у ІНФОРМАЦІЯ_2. У батька ОСОБА_7 був хворобливий вид. Восени 2012 року він сказав, що їй потрібно терміново знятися з реєстрації у спірній квартирі. Вона дійсно ходила до реєстраційної служби, але, що знята з реєстрації в зазначеній квартирі дізналася зі свого паспорту. 13 грудня 2012 року дід ОСОБА_3 та батько ОСОБА_7 запросили її до ЖЕКу та зареєстрували за адресою: АДРЕСА_8. Її батько ОСОБА_7 вів себе по різному сам отримував пенсію, ходив за покупками до магазину, але потім у нього витягувалася нога, починав важко дихати. В квартирі на вулиці Гвардійців Широнінців батькові було некомфортно. Зі своїм дідом ОСОБА_3 після продажу спірної квартири перестали спілкуватися. ОСОБА_7 помер у психіатричній лікарні. Питання про визнання його недієздатним або про обмеження його дієздатності не вирішувалося.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідачка ОСОБА_4 показала, що у листопаді 2012 року вона з чоловіком ОСОБА_6 вирішили купити квартиру та звернулися до Агентства нерухомості «Город». Їм запропонували трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартість якої була 55000 доларів США. З чоловіком ходили на огляд цієї квартири, їх зустрів ОСОБА_7, потім прийшов ОСОБА_3. Продавці уступили їм 1000 доларів США. Потім уклали договір задатку та передали продавцям 1000 доларів США. Під час укладання договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса ОСОБА_5 передали ОСОБА_7 53000 доларів США. Він їх перерахував, у нього викликали сумнів дві стодоларові купюри. Ці купюри замінили в еквіваленті на гривню. ОСОБА_7 не складав враження хворої людини. Коли дізналися про звернення до суду родичів ОСОБА_7 і те, що він нібито був психічно хворий, то поцікавилися його поведінкою у сусідів, але ніхто, нічого про це не знав. Ніяких пригод внаслідок його стану не було. Позовні вимоги позивачів не визнала у повному обсязі, про що також надала письмові заперечення (а.с.121-125).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що працює ріелтором у Агентстві нерухомості «Город». ОСОБА_4 звернулася до зазначеного агентства нерухомості з питання придбання трикімнатної квартири. Їй запропонували кілька варіантів та зупинилися на спірній квартирі. Квартира була виставлена на продаж вже не один день, її кілька разів дивилися клієнти агентства нерухомості. Дочок в квартирі, яка належала ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ніколи не бачила. Потім уклали договір задатку, обговорили умови укладення договору, зібрали необхідні довідки, передали задаток. Укладення договору задатку відбувалося біля двох годин. Дочки одного з співвласників квартири були зняті з реєстрації на час укладення договору купівлі-продажу. Під час укладення договору у нотаріуса та передачі грошових коштів, сину одного з співвласників ОСОБА_7 не сподобалися купюри, їх замінили на інші. При наявності у власника психічного захворювання угода не відбулася б.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що близько 10 років мешкає у цивільному шлюбі з ОСОБА_1. У 2012 році вони мешкали на вулиці Мироносицькій. ОСОБА_1 була зареєстрована у районі Данилівки. Кілька років свідок був знайомий з її батьком ОСОБА_7. Він мешкав на свою пенсію. Свідку відомо, що останній хворів на шизофренію. Це він бачив з його вигляду, хвороба проявлялася у хвилини хвилювання, стресу, кілька разів він лікувався в ХОКПЛ № 3, у 2010-2011 р. у ОСОБА_7 була спроба суїциду. Восени взимку 2012 року ОСОБА_7 був нестабільний. Батько ОСОБА_1 мешкав на вулиці ОСОБА_13 у спірній квартирі, а потім деякий час на вулиці Гвардійців Широнінців. Він розповідав, що продав квартиру, але вони дізналися про це через рік після продажу спірної квартири.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_7 був її чоловіком. У шлюбі вони прожили 20 років, мають двох дочок ОСОБА_1 та ОСОБА_2. З чоловіком та його батьком ОСОБА_3 вони мешкали у квартирі АДРЕСА_6. Квартира була приватизована на її чоловіка та його батька. ОСОБА_7 у 1996 році захворів на психічне захворювання, приймав в якості ліків галоперідол, перебував на обліку в ПНД № 3. У 2009 році у чоловіка була спроба суїциду, він порізав собі вени, проткнув ножем живіт. В той же час ОСОБА_7 зі своїм батьком та сестрою мали свій бізнес, потім розсварилися. Вважає, що на її чоловіка впливали його батько та сестра. У грудні 2011 року ОСОБА_7 звернувся з заявою про розірвання шлюбу. У липні 2012 року свідок з чоловіком розлучилися, вона виписалася з квартири, вивезла диван з однієї кімнати, 2 старі ліжка були у іншій кімнаті, одно з них вона забрала, а також частину меблів з кухні. Свідок зареєструвалася та оселилася у своєму будинку по вулиці С. Ковпака, 77 в м. Харкові. У кінці 2012-2013 роках дізналася, що ОСОБА_7 знаходиться у лікарні. До будинку, де мешкала свідок, ОСОБА_7 переїхав у 2014 році зі своїми речами. Розповів, що продав трикімнатну квартиру та переїхав у однокімнатну на вулиці Гвардійців Широнінців. Їх діти були проти розірвання шлюбу між батьками. ОСОБА_7 пропонував їх дочці ОСОБА_2 мешкати у квартирі по вулиці Гвардійців Широнінців. Чоловік свідка ОСОБА_7 був «замкнутий», іноді вів себе неадекватно. При цьому свою пенсію, яку зараховували на картку, отримував сам, довіреності на розпорядження рахунком нікому не давав. Після смерті ОСОБА_7 свідок з дочками дізналися, що квартира по вулиці Гвардійців Широнінців йому не належить.

Згідно з копією листа ХОКПЛ № 3 від 23.04.2015, ОСОБА_7 хворіє з 1996 р. З цього часу неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: шизофренія параноїдна форма неперервний тип перебігу. У період з 31.01.2015 по 01.02.2015 (дата смерті) в останнє проходив лікування у психіатричному відділенні для дорослих № 3 з аналогічним діагнозом. Також мав другу групу інвалідності у звязку з психічним захворюванням (а.с. 13, 14, 148-157).

Представник позивачів адвокат ОСОБА_15 заявив клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_7, яке підтримали позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 99-100).

Відповідно до ст. 145 ЦПК України, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, то призначення експертизи є обовязковим за клопотанням хоча б однієї із сторін.

Заслухавши думку представників сторін у справі, відповідачки ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_6, суд вважає, що для вирішення питання про психічний стан ОСОБА_7 в період укладання угоди купівлі-продажу квартири потрібні спеціальні знання в області медицини. Тому у справі необхідно призначити судово-психіатричну (посмертну) експертизу.

Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі слід зупинити.

Керуючись ст. ст. 168, 143-145, 202 ч.1 п. 5 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_15 задовольнити.

Призначити по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним судово-психіатричну (посмертну) експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1.Чи страждав ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на психічний розлад, який впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними?

2.В якому психічному стані знаходився ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час укладання Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, 4 грудня 2012 року між продавцями ОСОБА_7, ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5?

3. Чи міг ОСОБА_7 за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними?

Провадження експертизи доручити 18 відділенню судово-психіатричних експертиз КЗОЗ Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

В розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 643/9963/15-ц (провадження № 2/643/245/16).

Вилучити в МПНД № 3 м. Харкова медичну документацію стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_9.

Вилучити з архіву КЗОЗ Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 медичну документацію стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_9.

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Харченко А.М.