Рішення № 58032731, 31.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/3958/16 Головуючий 1-ї інстанції Шишкін О.В.

Справа № 2- 638/8846/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про повернення банківського вкладу, стягнення відсотків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) про повернення банківського вкладу (депозиту) та відсотків на зальну суму 797935, 35 грн. з зобов'язанням повернути вказані кошти у одному із Харківських філіалів відповідача протягом 15 днів з моменту набрання рішення законної сили.

В обгрунтування позову посилався на те, що між ним та Банком було укладено депозитні договори, а саме вклад «Стандарт» від 03 листопада 2010 року на суму 140000 грн. строком на один рік; вклад «Депозит +» від 05 вересня 2011 року на суму 200000 грн. та вклад «Універсальний» від 25 вересня 2012 року на суму 3000 грн. у Кримських відділеннях міста Ялта.

На його заяви до Банку про припинення вкладів та повернення коштів було отримано відмови із посиланням на те, що у зв'язку із тимчасовою окупацією Кримського півострову та закриттям філіалів, які там знаходились.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив на невідповідність наданих квитанцій про внесення коштів до депозитного договору через відсутність у них печаток Банку та відсутність других екземплярів договорів у відповідача, у зв'язку з чим вважав дані договори неукладеними.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною відмову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у поверненні ОСОБА_1 банківського вкладу (депозиту).

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 за депозитним договором від 03 листопада 2010 року вклад в розмірі 140000 грн. та відсотки за депозитом за період з 03 листопада 2010 року по 03 листопада 2015 року у розмірі 114400 грн.;

- за депозитним договором від 05 вересня 2011 року вклад у розмірі 200000 грн. та відсотки за депозитом за період з 05 вересня 2011 року по 05 вересня 2015 року у розмірі 96000 грн.;

- за депозитним договором від 25 вересня 2012 року вклад у розмірі 3000 грн. та відсотки за депозитом за період з 25 вересня 2012 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 1440 грн.

Всього 555940 грн.

В решті позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що не повинен повертати депозит, так як кошти вносились у відділенні банку на території Автономної Республіки Крим, яка на даний період часу окупована. В обґрунтування скарги зазначає, що позивач не надав суду доказів своїх позовних вимог.

Колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 в засідання апеляційної інстанції неповажною. Надане його представником клопотання про відкладення розгляду справи відхилила, оскільки відповідно ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки. Укладення договору про надання правової допомоги з представником 30.05.2016 року, не може бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представник мав можливість ознайомитись із матеріалами справи як 30.05.2016 року так і 31.05.2016 року з 9 години ранку до 13 години. Проте заяв від представника на ознайомлення з матеріалами справи не надходило. На підставі ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується лише в частині задоволення позову. З огляду на це, рішення в частині відмови у задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядається.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дія договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з % відповідно до умов договору.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що кошти вносились позивачем ОСОБА_1 громадянином України, у відділенні банку на території АР Крим, яка станом на час розгляду справи окупована. Договір вкладу був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідач, як банк, відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, а тому є правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 вкладених коштів разом з відсотками, нарахованими на умовах, встановлених договором.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що неповернення банком грошових коштів з депозитного рахунку позивачки суперечать вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами договору та порушують права ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Матеріали справи свідчать, що 03.11.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в Ялтинському відділі КРУ ПриватБанка укладено договір № SAMDN25000712741359 згідно якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 140 000 грн. строком на 12 місяців по 03.11.2011 року включно із процентною ставкою 16,5 % річних, 05.09.2011 року між цими ж сторонами укладено депозитний договір № SAMDN25000719399437 із додатковою угодою про участь у програмі «Бонус+». Також 25.09.2012 року між сторонами укладено депозитний договір № SAMDN80000729120917 за умовами якого позивач передав відповідачу депозит у сумі 3000 грн строком на 366 днів, по 25.09.2013 року включно із відсотковою ставкою на рівні 16 % річних. (а.с. 9-11, 15-17, 22).

Внесення сум вкладів підтверджується наданими квитанціями, які містять найменування банку, який проводить платіж, ідентифікаційні дані платника, суму, призначення платежу із зазначенням номеру договору, дату платежу, підпис касира та відомості про електронний цифровий підпис установи банку. В якості додаткового документу, підтверджуючого внесення коштів на депозит, банк надав клієнту електронну ощадну книжку № 1201000081779147, яка дозволяє отримати у банкоматах ПАТ КБ «ПриватБанк» про суму вкладу та відсотків. (а.с.76).

Вказані оригінали документів надані суду першої інстанції для огляду у звязку з чим їх копії засвідчені судом з оригіналу, відповідає встановленим вимогам і є належним доказом внесення позивачем коштів на депозит по вказаному договору.

Із матеріалів справи та змісту судового рішення не вбачається, що судом першої інстанції при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суду не надано належним чином завірені копії документів що є підтвердженням знаходження та внесення грошових коштів на зазначені позивачем рахунки, спростовуються матеріалами справи, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

У справі Zolotas проти Греції (№ 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом».

Європейський суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року).

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У (з наступними змінами) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючи повернути кошти, які належать ОСОБА_1 на праві власності, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого Протоколу).

Таким чином судом першої інстанції фактично встановлено, що зазначені позивачем грошові кошти були внесені ним у відділення банку відповідача у м.Ялта, знаходяться у користуванні банку і відповідач не бажає ці кошти в супереч укладеному договору та вимогам закону повертати.

Оскільки ОСОБА_1 позбавлений права користуватися своїм майном, а саме грошовими коштами, які ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від нього на умовах строковості та платності, та до цього часу не повернув, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Проте ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення відсотків за депозитними вкладами, суд не врахував уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 у яких він розрахував та визначив конкретну суму відсотків по кожному депозитному договору (а.с.69-73)..

Доказів того, що він змінював свої вимоги в цій частині матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення сум відсотків підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково..

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року змінити.

Зменшити суму відсотків за депозитним договором від 03 листопада 2010 року з 114400 грн. до 109846, 84 грн.;

- за депозитним договором від 05 вересня 2011 року з 96000 грн. до 90989,89 грн.;

- за депозитним договором від 25 вересня 2012 року з 1440 грн. до 1338,49 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і при цьому протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: