Ухвала суду № 58032618, 25.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №628/2008/15-ц Головуючий суддя І інстанції Литвинов

Провадження № 22-ц/790/1802/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Куп'янської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Куп'янської райдержадміністрації Харківської області про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2016 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, передано органу опіки та піклування Куп'янської міської ради Харківської області для подальшого влаштування. В задоволенні позову в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше встановлено законодавством мінімуму відмовлено, вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог про позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та передачу дитини під опіку Службі у справах дітей Куп'янської райдержадміністрації та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Посилалась на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, рішення ухвалене при неповному з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд не врахував, що мати дитини розуміє свій обов'язок щодо участі у вихованні та утриманні дитини, бажає приймати таку участь, зважаючи на це позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, у даному випадку не було належним чином обґрунтованим. Суд безпідставно відхилив клопотання про допит свідків: матері дитини - відповідача ОСОБА_3 та дідуся - ОСОБА_8, внаслідок чого належним чином не з'ясував чи є свідомим ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, жорстоке ставлення до дитини або поводження щодо неї та вина відповідача, суд не звернув уваги про відсутність доказів у справі з цього приводу. Акти обстеження житлових умов проживання від 29.04.2015 року та від 19.05.2015 року, акт про факт проживання громадянина за місцем реєстрації від 19.05.2015 року, лист від 18.05.2015 року № 884 про стан здоров'я дитини - є фальшивими, з цього приводу суд безпідставно відхилив подане відповідачем ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 27, 185 ЦПК України клопотання про виключення цих документів з матеріалів справи. Суд першої інстанції також не звернув уваги на недоведеність умов проживання дитини за місцем реєстрації її та матері і безпідставно, без відповідного обґрунтування, зазначив у рішенні про неспроможність ОСОБА_3 за станом здоров'я здійснювати опіку та виховувати дитини, що не відповідає положенням ст. 164 СК України. Наявні у справі медичні документи належним чином не оформлені і тому не повинні братися судом до уваги. Матеріали справи не містять безспірних доказів про ухилення відповідача - матері ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки, про винну поведінку ОСОБА_3 про свідоме реагування або про попередження його про необхідність змінити ставлення до виховання доньки.

Крім того, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших, не залежних від неї причин.

Висновки суду про те, що мати не піклується про стан здоров'я дитини, не займається дитиною, не надає їй освіту - не відповідають дійсності, суд не врахував, що згідно до наявних в матеріалах справи документів матір разом з дитиною перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.03.2015 по 27.04.2015 року, тобто мати піклувалася про стан здоров'я своєї дитини.

Суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги, що мати намагалася забрати дитину та зверталась до правоохоронних органів з приводу відібрання дитини від позивачки та про самоуправство й вчинення перешкод зі сторони позивача щодо виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків, в матеріалах справи відсутній письмовий висновок управління служб у справах дітей Куп'янської міської ради та Куп'янської райдержадміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав, що є обов'язковим відповідно до ст. 19 СК України, яку суд помилково не застосував.

Суд не з'ясував, чи здійснювався соціальний супровід сім'ї з приводу позбавлення батьківських прав.

Суд з порушенням процесуальних норм права допустив до участі у справі в якості представника Служби у справах дітей Куп'янської райдержадміністрації Гмирю Г.М., чиї повноваження на 31.12.2015 року не були встановлені судом. У справі також відсутні документи про підстави та повноваження участі у справі прокурора Джулай І.П., він раніше приймав участь у кримінальному провадженні № 12015220370001018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України відносно відповідача ОСОБА_3 щодо її дитини, з приводу чого й була розглянута ця справа, що було підставою для його самовідводу. Головуючий по справі суддя Литвинов А.В. відмовив відповідачу у всіх його клопотаннях, що також викликає сумнів у її неупередженості, що є підставою для скасування рішення суду.

Позивач проти задоволення скарги заперечила і відхилила її доводи, за їх необґрунтованістю та безпідставністю, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Стаття 150 СК України передбачає, що:

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України Стаття 164. мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває у шлюбі, є одинока мати малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, запис про батька дитини зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері.

Постійне місце проживання відповідача ОСОБА_3 та її малолітньої доньки ОСОБА_6 зареєстровано за адресою належної відповідачу на праві власності квартири АДРЕСА_1, при цьому донька ОСОБА_6 зі свого народження фактично проживає разом зі своєю бабою та дідом, позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, а відповідач - у своїй квартирі і ці обставини сторони не оспорювали.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 показали, що малолітня ОСОБА_6 з народження проживає зі своїми бабою та дідом, позивачем ОСОБА_5 та її чоловіком, яка піклується про онуку та виховує її, приймає участь у батьківських зборах та переймається шкільним життям дитини. Відповідачка ОСОБА_3, яка мешкає у своїй квартирі, вкрай мало цікавиться життям доньки, матеріально її не утримує, може проявити безпричинне насильство до неї та образити її.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 19.05.2015 року, складеного комісією Курилівської сільської ради, малолітня ОСОБА_6, що мешкає за адресою АДРЕСА_2, проживає разом з бабусею та дідусем, умови проживання задовільні, дівчинка має окрему кімнату, яка укомплектована меблями, всі необхідні канцтовари, одяг та взуття до різної пори року і ці факти відповідач також не оспорювала.

Актом обстеження житлово-побутових умов від 29.04.2015 року, складеного за заявою ОСОБА_5 з метою вивчення умов проживання учениці 3-го класу Легецької Ірини, що мешкала за адресою АДРЕСА_1 комісією у складі ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, затвердженого директором школи ОСОБА_19, встановлено, що умови проживання у квартирі незадовільні. Відсутні належні умови для проживання дитини, матері було рекомендовано привести своє житло у відповідність санітарно-гігєничним нормам, створити умови для виховання та розвитку дитини.

Згідно до характеристики від 30.04.2015 року, виданою за місцем проживання, ОСОБА_3 характеризується негативно, вихованням малолітньої доньки не займається.

Відповідно до характеристики з місця проживання позивач ОСОБА_5 характеризується позитивно, турботлива бабуся виховує онуку ОСОБА_6

Згідно характеристики від 05.05.2015р., виданої Новоосинівською загальноосвітньою школою Куп'янської районної ради Харківської області, ОСОБА_6 навчається там з 2012 року та має високий рівень навчальних досягнень. Про її навчання і виховання турбується бабуся ОСОБА_5, яка регулярно відвідує батьківські збори, проводжає та зустрічає ОСОБА_6. За три роки навчання матір ОСОБА_3 була присутня на батьківських зборах лише один раз, жодного разу не була на святковій лінійці, присвяченій Першому і Останньому дзвонику. 28.05.15 р. у дитини були сліди побоїв і вона пояснила, що побила її мати. Ірина не має бажання спілкуватися з ОСОБА_3 тому що та її сварить без причини, навіть, може вдарити.

Ст. слідчим СВ Куп'янського MB ГУМВСУ в Харківській області Пілюшенко Ю.М проводилося кримінальне провадження за заявою ОСОБА_5 від 28.04.2015 р. про тривале неналежне виконання батьківських обов'язків з приводу виховання своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, застосування до неї фізичного та психологічного насильства. Постановою від 09 червня 2015 року старший слідчій закрив кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, за відсутності тяжких наслідків, будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не було виявлено.

Згідно до вказаної чинної постанови старшого слідчого від 09 червня 2015 року, яка відповідачем не оскаржувалася, під час розслідуванні було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра Куп'янської міської лікарні з діагнозом: «Змішаний тривожно-депресивний розлад», що передбачає байдужість до оточуючих та до себе. Також в ході розслідування були допитані ряд свідків, які підтвердили жорстоке поводження та психологічний тиск на малолітню ОСОБА_6 з боку її матері ОСОБА_3 (а.с. 20 т. 1).

Оскільки такі відомості були підтверджені в результаті допиту вказаних свідків, узгоджуються із вищевказаними документами, що характеризують негативне відношення відповідача до виховання своєї дитини, яка також не бажає залишатися з матір'ю, відповідач при наявності процесуальної можливості не надав доказів на їх спростування та підтвердження її заяви про маніпулювання дитиною з боку бабусі, як у суді першої інстанції так і під час апеляційного провадження, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність цих обставин.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконувала передбачені у ст. 150 СК України обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. При цьому суд вказав, що позивачка не створила придатних для проживання умов за своїм місцем простійного проживання, фактично не приймає участі у вихованні доньки, не допомагає їй матеріально, а крім того, безпідставно ображає та іноді її б'є.

Висновки суду з цього приводу відповідно до ст. 213 ЦПК України належним чином вмотивовані, відповідають наведеним у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 164 СК України підставам для позбавлення батьківських прав.

Судова колегія апеляційного суду відхиляє доводи скарги про те, що позивач заважала відповідачу здійснювати свої батьківські обов'язки, за їх необґрунтованістю та недоведеністю. Із пояснень сторін та матеріалів вказаної кримінальної справи вбачається, що відповідач із заявою про порушення її прав по вихованню дитини з боку позивача до порушення кримінальної справи не зверталася. Таке звернення, з огляду на його необґрунтованість та дату звернення, необхідно розцінювати як захисну позицію від кримінального покарання; наявний між сторонами особистий конфлікт виник навесні 2015 року з вини відповідача, внаслідок тривалого самоусунення позивача від виховання малолітньої дитини, на ґрунті відмови від її утримання малолітньої дитини та у зв'язку із неодноразовим застосуванням відповідачем до дитини фізичного і психічного насильства, що також підтверджується показаннями допитаних судом першої інстанції свідків та наведеними у постанові про закриття кримінального провадження обставинами, за наслідками якої постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року відповідач ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУАП, і ці постанови відповідач не оскаржила.

Вказаною постановою суду від 30 червня 2015 року, що набрала законної сили і є чинною, встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання передбачених ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка категорично відмовляється жити разом з матір'ю, бо та часто висловлюється нецензурною лайкою під час бесід з дитиною, не допомагає з навчанням (а.с. 57 т.2). Відповідно до правил ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України вказана постанова суду першої інстанції щодо доведеності вищевказаних обставин має преюдиціальне значення по цій справі, тому наявні з цього приводу у скарзі заперечення і доводи є безпідставними.

В матеріалах справи також наявний акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1, здійснений за заявою ОСОБА_3 02 вересня 2015 року, згідно до якого умови проживання задовільні, у квартирі прибрано, чисто. У житловій кімнаті є шафа для речей, де містяться жіночі речі та дитячий одяг, є спальне місце для дитини, у кімнаті відведений дитячий куточок, де розташовані дитячі іграшки, є місце, де дитина може виконувати домашні завдання та готуватись до уроків у школі. У квартирі є шафа, де розміщені дитячі речі, також наявні умови для здійснення дитиною гігієнічних процедур. Стосунки, традиції сім?ї мирні, доброзичливі, ввічливі, охайні, скарг від сусідів не було. Мати завжди піклувалась про свою доньку, гуляла з нею на подвір'ї, бачили їх завжди разом (а.с. 76 т. 1).

Однак наведені в цьому акті дані про піклування матері про свою доньку не містять посилання на джерело цих відомостей, вони не відповідають вищевказаним доказам, які нічим об?єктивно не спростовані. Навпаки, донька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 повідомила суду про своє небажання проживати разом з матірью, тому ці відомості із вказаного акту внаслідок їх недостовірності судова колегія не бере до уваги. Той факт, що відповідач ОСОБА_3 після обстеження умов проживання згодом привела до ладу внутрішній порядок у своїй квартирі висновків суду про невиконання відповідачем своїх батьківських обов?язків по вихованню дитини також не спростовує.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову надала до суду витяг з історії хвороби № 1382, згідно до якої вона разом з донькою ОСОБА_6 перебувала у кардіологічному відділенні лікарні з 31.03.2015 по 27.04.2015 року (а.с. 75). Однак цей документ не є доказом належного виховання відповідачем своєї доньки, яка після цього заявила слідчому та на суді про психічне та фізичне насильство з боку відповідача, тому колегія суддів відхиляє наведені у скарзі з цього приводу доводи, за їх безпідставністю.

Не знайшли й свого об?єктивного підтвердження заяви відповідача про те, що позивач звернулася до суду із цим позовом для отримання відповідних соціальних виплат, оскільки у справі відсутні докази того, що ці соціальні виплати позивач витрачала на себе. Навпаки, саме позивач утримувала дитину відповідача, свою онуку, та здійснювала її виховання.

Судова колегія також відхиляє доводи скарги стосовно фальшування наявних у справі документів, за їх необґрунтованістю та недоведеністю. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Згідно до ч. 4 ст. 188 ЦПК України з метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу. Таким чином, у разі не визнання особою заяви іншої сторони про фальшування документу, вказані норми цивільного процесуального права не виключають дотримання стороною передбаченого у ст. 60 ЦПК України загального обов'язку наведення фактичних даних про наявність фальшування. І лише у разі наведення таких даних доказування відсутності фальшування покладається на особу, яка надала такий доказ і заперечує цю заяву.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при Куп?янській районній державній адміністрації Харківської області від 19 червня 2015 року № 14 до служби у справах дітей надійшла заява від громадянки ОСОБА_3 щодо повернення до неї її дитини., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка постраждала від жорстокого поводження з боку бабусі та дідуся. Дитина і на той час проживала в родині бабусі, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та дідуся ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 Факти скоєння фізичного, економічного, психологічного насильства з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відносно дитини ОСОБА_6 не підтвердилися. Водночас в результаті бесіди з ОСОБА_6 було з'ясовано, що дитина не бажає проживати разом з матір'ю, ОСОБА_3, яка неналежним чином піклується про неї та за місцем проживання матері неналежний санітарний стан приміщення, тому прихильність дитини знаходиться на боці бабусі та дідуся, де для неї створені належні умови проживання та де вона проживає переважну більшість часу. Дитина повідомила, що проживати з матір'ю їй не подобається, тому що вона постійно роздратована, агресивна, часто її ображає, дає стусанів. Особливий дискомфорт у дитини викликає неналежний санітарний стан приміщення, тоді як в родині бабусі вона проживає у комфортних умовах. У бабусі та дідуся дівчинка почуває себе у сприятливому середовищі, спокійною і захищеною. Факти будь-якого насильства з боку бабусі та дідуся дитина спростувала, навпаки наполягала на неналежному відношенню до неї матері.

Комісія заслухала ОСОБА_5, яка поінформувала присутніх, що її донька ОСОБА_3 з дитинства мала тяжкий характер, страждає на цукровий діабет та в період загострення потребує стороннього догляду, перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Дитина її доньки з народження проживала, відвідувала школу за місцем проживання бабусі та дідуся, де для неї створені всі належні умови для проживання, а бабуся займалася її вихованням та матеріально утримувала. Протягом 20140-2015 років конфліктна ситуація з донькою призвела до загострення відносин, донька проживала окремо у квартирі, яка набула антисанітарного стану, вона намагалася забирати туди дитину, але дівчинці там не подобалось, крім того, у дитини з?явилися синці та подряпини, вона боїться своєї матері. Тому ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_3 розповіла присутнім членам комісії, що батьки придбали їй окреме житло, допомагали у вихованні дитини, забезпечували дитину одягом, взуттям, продуктами харчування, предметами особистої гігієни, фінансували всі витрати у навчанні дитини. ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності, державну допомогу як одинока мати, державну соціальну допомогу як малозабезпечена особа (всього 2500 грн.), але з серпня 2014 року по цей час придбала дитині балетні капці та туфлі, навчальний заклад, де навчається дитина, майже не відвідує. Проте бажає самостійно, без допомоги сторонніх, виховувати свою доньку. Належний санітарний стан приміщення буде їй підтримувати соціальний працівник.

За пропозицією начальника служби у справах дітей, з метою попередження психологічного травмування дитини, було вирішено визнати недоцільним примусове повернення дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання матері, ОСОБА_3, до вирішення справи судом, що відповідає положенням ст. 162 СК України про те, що дитина не може бути повернута одному з батьків лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. (а.с. 21-22 т. 2).

Довідкою служби у справах дітей Куп?янської районної державної адміністрації від 10 червня 2015 року підтверджуються наведені у протоколі № 14 відомості про результати бесіди з дитиною з метою з'ясування її прихильності та умов проживання, а також вказано про те, що дівчинка вважає, що мати недобре ставиться щодо неї, тому не бажає проживати у сім'ї матері у селищі Ківшарівка, у бабусі та дідуся ОСОБА_6 почувається у сприятливому середовищі, захищеною та спокійною (а.с. 19 т. 2).

Згідно до витягу з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав людини від 24 липня 2015 року було розглянуто питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_6 і було вирішено службі у справах дітей підготувати висновок сектору опіки та піклування служби у справах дітей про доцільність її позбавлення батьківських прав. При цьому була заслухана спеціаліст сектору опіки та піклування служби прав дітей, яка повідомила про обставини, які викладені у вищевказаному протоколі № 17 (а.с. 20, 50 т. 2). Відповідно до висновку сектору опіки та піклування служби у справах дітей Куп?янської райдержадміністрації Харківської області від 24 лютого 2015 року № 15-24/6-7 вважається за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дитини ОСОБА_6 (а.с. 148 т.1).

Вищевказані рішення комісії з питань захисту прав дитини, створеної за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 відповідають Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України 24 вересня 2008 року, з наступними змінами, разом з а також - висновком органу опіки та піклування є обґрунтованими, тому судова колегія бере їх до уваги.

Доводи скарги щодо упередженості головуючого по справі судді першої інстанції є необґрунтованими, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції скористалася правовою допомогою, подавала вмотивовані письмові заперечення проти позову та була представлена у судовому засіданні юристом, що свідчить про рівний доступ сторін до суду, участь прокурора в судовому засіданні була обумовлена представництвом інтересів дитини, відповідала положенням ст. 45 ЦПК України, порушення гарантій ст. 6 конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року у даному випадку не вбачається. Крім того, відмовляючи у допиті в якості свідка відповідача і діда відповідача суд першої інстанції послався та те, що обставини, з приводу яких було заявлено це клопотання, перебувають поза межами позову, докази подаються до початку розгляду по суті, що відповідає положенням ст.ст. 63, 131, 176 ЦПК України (а.с. 151 т. 1). У скарзі не наведено доводів для іншого висновку апеляційного суду.

Таким чином, наведене свідчить, що відповідач ОСОБА_3 на тривалий час усунулася від передбачених законом обов'язку по вихованню та утриманню дитини, вдалася до жорсткого поводження зі своєю дитиною, не здійснює належного піклування піклується, що свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків, висновки суду з цього приводу є законними і обґрунтованими, доводами скарги не спростовуються. При цьому слід зважати на те, що відповідно до ст. 151 СК України право батьків обирати форми та методи виховання не повинно суперечити закону, моральним засадам суспільства, які не допускають жорсткого поводження з дитиною.

Обговорюючи доводи скарги про непропорційність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав судова колегія в контексті передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р. вимог виходить з того, що таке втручання у її права відбулося згідно із законом, у даному випадку воно є необхідним у демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод її малолітньої дитини, яка потерпає від тривалих і свідомих протиправних дій відповідача у вигляді жорстокого поводження і позбавлення належного і відповідального батьківського виховання. У даному випадку обов?язок держави забезпечити інтереси дитини, яка у віці 11 років самостійно, з огляду на поведінку свої матері, вирішила залишитися разом із рідними бабою і дідом, де, на відміну від помешкання матері, для неї створені і реалізуються належні умови для виховання та утримання.

При цьому судова колегія також враховує, що відповідач внаслідок своєї хронічної хвороби та статусу одинокої матері потребує підримки з боку держави, яка їй надається у вигляді відповідних соціальних виплат. Позивач також надавала відповідачу необхідну родинну допомогу, придбала їй окреме житло, дажає для тимчасового проживання своє житло та здійснює піклування під час загострення хвороби, тривалий час опікується вихованням та утриманням дитини позивача. Доводи скарги про неправомірну поведінку та маніпулювання дитиною у своїх інтересах з боку позивача не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Судова колегія враховує певну соціальну вразливість відповідача в цьому контексті, але вона не виправдовує її байдужість до належного виховання доньки, тривалу безвідповідальну поведінку стосовно утримання своєї малолітньої дитини і жорстоке поводження зі нею. Донька відповідача у даному випадку не може бути предметом маніпулювання з її боку, саме дитина є справжньої жертвою такої безвідповідальної поведінки матері, у звязку з чим заради її благополуччя потребує захисту суспільством у передбачений законом спосіб.

Так, у ст. 3 Конвенції Організації Об?єднаних Націй «Про права дитини» 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено:

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

При цьому мати ОСОБА_3 після зміни свого ставлення до дитини ОСОБА_6 та її виховання не позбавлена права до повноліття дитини на поновлення своїх батьківських прав, відповідно до ст. 169 СК України.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 18 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: